Рішення

від 21.12.2016 по справі 461/13458/14-ц

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №461/13458/14-ц

Провадження № 2/395/2765/2016

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2016 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі Айрапетян Л.А.,

за участю представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Південкомбанк - ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника ПрАТ Страхова компанія ЕйЕмДжи Груп - адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк Південкомбанк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог: приватне акціонерне товариство Страхова компанія ЕйЕмДжи Груп , про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк Південкомбанк , третя особа без самостійних вимог: приватне акціонерне товариство Страхова компанія ЕйЕмДжи Груп , про визнання припиненим зобов'язання за кредитним договором, визнання відсутнім прав на стягнення заборгованості за кредитним договором, визнання припиненим договору застави майнових прав на депозитний вклад, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Південкомбанк (далі - ПАТ КБ Південкомбанк ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватне акціонерне товариство Страхова компанія ЕйЕмДжи Груп (далі - ПрАТ СК ЕйЕмДжи Груп ), про стягнення заборгованості по кредитному договору.

В грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ Південкомбанк , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ПрАТ СК ЕйЕмДжи Груп , яким після уточнення позовних вимог, в редакції від 16.04.2015 року, просив визнати припиненими зобов'язання за кредитним договором, визнання відсутнім прав на стягнення заборгованості за кредитним договором, визнання припиненим договору застави майнових прав на депозитний вклад.

ПАТ КБ Південкомбанк при обґрунтуванні своїх позовних вимог посилається на те що,15 березня 2013 року між ним та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір. № 170К-21Ф про надання кредиту в сумі 950 000,00 грн., згідно з яким останній отримав кредит на споживчі потреби в розмірі 950 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17 % річних, з кінцевою датою повернення кредиту 25 лютого 2015 року. В свою чергу позичальник зобов'язувався погасити кредит, сплатити проценти та комісії у валюті кредиту щомісячно до 20 числа місяця, наступного за звітним, а також в останній день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі. Однак відповідачем, не виконано зобов'язання, передбачені п.1.1, п.2.6 та п.п.3.3.4 Кредитного договору, щодо сплати заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом у строки, визначені Кредитним договором. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 умов кредитного договору у нього утворилась заборгованість, яка станом на 28 жовтня 2014 року складає 1 033 818,87 грн., яку банк просив стягнути з відповідача.

ОСОБА_2 свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14.03.2013 р. між ПрАТ СК ЕйЕмДжи Груп та ПАТ КБ Південкомбанк було укладено договір банківського вкладу Стандартний № 588Д-21Ю про розміщення депозитного вкладу в розмірі 1 000 000, 00 грн. на строк 2 роки з виплатою відсотків. 15 березня 2013 року між ним та ПАТ КБ Південкомбанк був укладений кредитний договір. № 170К-21Ф про надання кредиту в сумі 950 000,00 грн., згідно з яким останній отримав кредит на споживчі потреби в розмірі 950 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17 % річних, з кінцевою датою повернення кредиту 25 лютого 2015 року. 15.03.2013 року між ПрАТ СК ЕйЕмДжи Груп та ПАТ КБ Південкомбанк було укладено договір застави майнових прав на депозитний вклад № 1703-21Ф, згідно якого депозит в розмірі 1 000 000,00 грн., по договору банківського вкладу Стандартний № 588Д-21Ю передавався під заставу для забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору № 170К-21Ф, згідно якого було видано ОСОБА_2 кредит в розмірі 950 000,00 грн. 18.03.2014 р. на адресу ПАТ КБ Південкомбанк було направлено вимогу (лист № 091/01/5 від 18.03.2014 р. про дострокове припинення Позивачем виконання умов кредитного договору № 170К-21Ф від 15.03.2013 року, дострокове вилучення ПрАТ СК ЕйЕмДжи Груп вкладу за договором банківського вкладу Стандартний № 588Д-21Ю від 14.03.2013 року, погашення кредитних зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 170К-21Ф від 15.03.2013 року коштами грошового вкладу ПрАТ СК ОСОБА_4 по договору банківського вкладу Стандартний № 588Д-21Ю від 14.03.2013 року . Вважає за таких умов, зобов'язання по кредитному договору припиненими на підставі ст. 606 ЦК України, в зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

В судовому засіданні представник ПАТ КБ Південкомбанк свій позов підтримав в повному обсязі. Проти задоволення зустрічного - заперечив. Пояснив, що 26.05.2014 р. рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №37 у ПАТ КБ Південкомбанк було запроваджено тимчасову адміністрацію. 26.09.2014 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 101 Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ Південкомбанк та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку . Згідно зазначеного рішення з 26.09.2014 року розпочата процедура ліквідації ПАТ КБ Південкомбанк . В зв'язку з вказаним, зарахування зустрічних однорідних вимог у відповідності до вимог ст. . 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , не здійснюється.

ОСОБА_2 свій зустрічний позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі. Проти задоволення первісного позову - заперечив. Пояснив, що 11 квітня 2014 року між ПрАТ СК ЕйЕмДжи Груп та ОСОБА_2 був укладений договір про заміну кредитора у зобов'язанні по договору банківського вкладу Стандартний № 588Д-21Ю, згідно з яким ПрАТ СК ЕйЕмДжи Груп передало, а ОСОБА_2 прийняв право вимоги до ПАТ КБ Південкомбанк за договором банківського вкладу Стандартний № 588Д-21Ю на суму 1 000 000,00 грн. В результаті цього він поєднав в собі права і обов'язки боржника і кредитора. Даний договір був спрямований на дострокове погашення кредиту о кредитному договору. Проте, ПАТ КБ Південкомбанк не погодилось, в результаті ОСОБА_2 вважає, що його права порушені, а зустрічні однорідні вимоги підлягають зарахуванню.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, ПрАТ СК ЕйЕмДжи Груп ОСОБА_3 первісний позов ПАТ КБ Південкомбанк не визнав. Позов ОСОБА_2 підтримав. Пояснив, що 16.04.2014 р. між ПАТ КБ Південкомбанк та ПрАТ СК ЕйЕмДжи Груп укладено угоду про визнання зобов'язань за договором застави майнових прав на депозитний вклад № 1703-21Ф від 15.03.2013 року виконаними та відступлення права кредитора за кредитним договором № 170К-21 від 15.03.2013 року. У зв'язку з зазначеним, вважає, що ПАТ КБ Південкомбанк фактично визнало припиненими кредитні зобов'язання ОСОБА_2 перед ПАТ КБ Південкомбанк . Дана обставина є підставою задоволення позову ОСОБА_2 і відмови в задоволенні позову ПАТ КБ Південкомбанк

Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши надані сторонами докази та дослідивши матеріали справи прийшов до висновку, що позов ПАТ КБ Південкомбанк про стягнення заборгованості за кредитним договором, не підлягає задоволенню, а зустрічним позовом ОСОБА_2 про визнання припиненим зобов'язання за кредитним договором, визнання відсутнім прав на стягнення заборгованості за кредитним договором, визнання припиненим договору застави майнових прав на депозитний вклад, - підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 15 березня 2013 року між ПАТ КБ Південкомбанк та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 170К-21Ф, згідно з яким останній отримав кредит на споживчі потреби в розмірі 950 000,00 грн. зі щомісячною сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17 % річних, з кінцевою датою повернення кредиту 25 лютого 2015 року.

Для забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, 15 березня 2013 року між ПрАТ СК ЕйЕмДжи Груп та ПАТ КБ Південкомбанк був укладений договір застави майнових прав на депозитний вклад № 1703-21Ф, згідно з яким депозит в розмірі 1 000 000,00 грн. за договором банківського вкладу Стандартний № 588Д-21Ю, передавався під заставу для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 170К-21Ф, згідно з яким йому було видано кредит в розмірі 950 000,00 грн.

14 березня 2013 року між ПАТ КБ Південкомбанк та ПрАТ СК ЕйЕмДжи Груп був укладений договір банківського вкладу Стандартний № 588Д-21Ю, згідно з яким ПрАТ СК ЕйЕмДжи Груп перерахував грошові кошти у безготівковій формі на рахунок, а ПАТ КБ Південкомбанк прийняв грошові кошти в сумі 1 000 000,00 грн. строком до 26 лютого 2015 року зі сплатою відсотків за користування коштами.

Пунктом 1.1 Кредитного договору № 170К-21Ф передбачено, що кредит надається Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Погашення кредиту здійснюється без встановлення графіку.

Пунктом 2.6 Кредитного договору № 170К-21Ф передбачено, що сплата процентів здійснюється у валюті кредиту щомісячно до 20 числа місяця, наступного за звітним, а також в останній день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі, на рахунок в ПАТ КБ Південкомбанк .

Пунктом 3.2.6 кредитного договору № 170К-21Ф передбачено право банку, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором по сплаті кредиту, процентів, штрафних санкцій та інших платежів, вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, штрафних санкцій та інших платежів, які пов'язані з цим договором.

Пунктом 3.3.4 Кредитного договору № 170К-21Ф передбачено, що Позичальник зобов'язаний сплачувати проценти та комісії на умовах цього договору.

ОСОБА_2 припинив виконувати свої обов'язки, які передбачені умовами Кредитного договору № 170К-21Ф, в результаті чого виникла заборгованість.

Таким чином, станом на 28.10.2014 року заборгованість ОСОБА_2 за Кредитним договором № 170К-21Ф складає 1 033 818,87 грн., що підтверджується розрахунком кредитної заборгованості Позичальника, в тому числі: заборгованість за кредитом - 949 928,17 грн.; заборгованість за процентами за користування кредитом - 80 743,98 грн.; пеня за порушення строків повернення процентів за користування кредитом - 3 146,72 грн..

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1. 2 ст. 1054 ЦК України За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1. 2 ст. 1049 ЦК України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати достроково повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ КБ Південкомбанк скористався своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України, п. 3.2.6 кредитного договору та звернувся в суд з позовом про дострокове стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором від 15 березня 2013 року № 170К-21Ф, яка утворилась станом на 28 жовтня 2014 року, та складає 1 033 818,87 грн.

18 березня 2014 року ПрАТ СК ЕйЕмДжи Груп та ОСОБА_2 надав на адресу ПАТ КБ Південкомбанк лист №091/01/05 з вимогою про дострокове вилучення вкладу за договором банківського вкладу Стандартний № 588Д-21Ю від 14.03.2013 року та дострокове припинення договору банківського вкладу Стандартний № 588Д-21Ю від 14.03.2013 року і спрямування грошових коштів вкладу на дострокове погашення кредитних зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 170К-21Ф від 15.03.2013 року.

ПАТ КБ Південкомбанк 21 березня 2014 року надав відповідь за № 04/735, з якої слідує, що ПАТ КБ Південкомбанк з вимогою ПрАТ СК ЕйЕмДжи Груп та ОСОБА_2 не погодився, пославшись на пункт 1.6 Договору банківського вкладу Стандартний № 588Д-21Ю, яким передбачено, що дострокове повне або часткове повернення вкладу умовами вкладу не передбачено.

Додатковою угодою № 1 до договору банківського вкладу № 588Д-21Ю від 15.03.2013 року, даний договір доповнено підпунктами 1.7., 1.8. та 1.9. наступного змісту:

1.7. За умовами цього Договору не знижувальний залишок на вкладному (депозитному) рахунку на період дії Кредитного договору № 170К-21Ф від 15 березня 2013 року (надалі - кредитний договір) укладеного між ПАТ КБ КБ Південкомбанк та ОСОБА_2, в частині виконання Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором встановлюється у розмірі 1 000 000, 00 (один мільйон) гривень 00 копійок .

1.8. Майнові права на Вклад, що є предметом цього Договору, є предметом застави згідно з Договором застави майнових прав на депозитний вклад № 1703-21Ф від 15 березня 2013 р. (надалі - Договір застави), укладеним між ПАТ КБ Південкомбанк (Заставодержателем) та Вкладником (Заставодавцем) в забезпечення виконання ним зобов'язань за Кредитним договором .

1.9. Вкладник не має права вимагати достроково розірвати Договір або зменшувати суму вкладу нижче суми не знижувального залишку, визначену п. 1.7. цього Договору, до повного виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором .

ПАТ КБ Південкомбанк та ПрАТ СК ЕйЕмДжи Груп в Договорі застави майнових прав на депозитний вклад № 1703-21Ф прямо передбачили право на подання Вкладником (Заставодавцем) до банку (Боржника за вкладом та Заставодержателя) заяви про дострокове вилучення вкладу та/або заяви на дострокове розірвання Договору вкладу (п. 5.5. Договору застави) та порядок прийняття ПАТ КБ Південкомбанк предмету застави у свою власність в рахунок погашення забезпеченого заставою зобов'язання (п. 5.4. Договору застави).

На думку суду, посилання позивача за первісним позовом на пп. 1.6., 1.7., 1.8., 1.9. договору банківського вкладу № 588Д-21Ю, як обставини що унеможливлюють для сторін використати кошти вкладу для здійснення дострокового погашення забезпечених заставою майнових прав на вклад кредитних зобов'язань, є помилковим. Спрямування грошових коштів банківського вкладу Стандартний № 588Д-21Ю на дострокове погашення кредитних зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 170К-21Ф не суперечить положенням пунктів 1.6., 1.7., 1.8., 1.9. договору банківського вкладу № 588Д-21Ю і не могли впливати та/або порушувати права ПАТ КБ Південкомбанк .

Проте у відповідності до ч. 2 ст. 1060 Цивільного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент припинення зобов'язань) за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

11 квітня 2014 року між ПрАТ СК ЕйЕмДжи Груп та ОСОБА_2 був укладений договір про заміну кредитора у зобов'язанні по договору банківського вкладу Стандартний № 588Д-21Ю, згідно з яким ПрАТ СК ЕйЕмДжи Груп передало, а ОСОБА_2 прийняв право вимоги до ПАТ КБ Південкомбанк за договором банківського вкладу Стандартний № 588Д-21Ю на суму 1 000 000,00 грн. Про заміну кредитора в договорі банківського вкладу Стандартний № 588Д-21Ю 14.04.2014 р. ПрАТ СК ЕйЕмДжи Груп направило ПАТ КБ Південкомбанк лист з зворотнім повідомленням.

Таким чином, з моменту укладання договору від 11.04.2014 року про заміну кредитора у зобов'язанні по договору банківського вкладу Стандартний № 588Д-21Ю від 14.03.2013 року ОСОБА_2 по відношенню до ПАТ КБ Південкомбанк одночасно набув статусу кредитора по договору банківського вкладу Стандартний № 588Д та боржника на суму по кредитному договору № 170К-21Ф від 15.03.2013 року.

До доводів ПАТ КБ Південкомбанк щодо незаконності договору про заміну кредитора у зобов'язанні по договору банківського вкладу Стандартний № 588Д-21Ю в зв'язку з відсутністю письмової згоди Заставодержателя на передачу майнових прав на предмет застави суд ставиться критично.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Згідно ч. 2 ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 4.2.2 Договору застави майнових прав на депозитний вклад № 1703-21Ф , Заставодавець зобов'язаний не здійснювати уступки заставленого права або обтяження його зобов'язаннями на користь третіх осіб.

Проте, в разі відсутності згоди заставодержателя на передання заставодавцем предмета застави іншій особі або у разі порушення заставодавцем правил про розпоряджання предметом застави статтею 592 ЦК України передбачено право Заставодержателя вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

У відповідності до ч.2 ст. 592 ЦК України Заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави:

1) у разі порушення заставодавцем правил про наступну заставу;

2) у разі порушення заставодавцем правил про розпоряджання предметом застави;

3) в інших випадках, встановлених договором.

Аналогічна позиція викладена і в п.34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. № 5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин : у випадку коли для розпорядження предметом застави була необхідною згода заставодержателя (частина друга статті 586 ЦК), правочин заставодавця щодо розпорядження предметом застави, вчинений без згоди заставодержателя після укладення договору застави, не може бути визнаний недійсним за позовом заставодержателя, оскільки в пункті 2 частини другої статті 592 ЦК установлено інший наслідок порушення заставодавцем правил про розпорядження предметом застави, а саме - пред'явлення вимоги про дострокове виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а також тому, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна (стаття 23 Закону України "Про іпотеку" .

Таким чином, суд приходить до висновку про чинність договір про заміну кредитора у зобов'язанні по договору банківського вкладу Стандартний № 588Д-21Ю у відповідності до якого ОСОБА_2 набув права на предмет застави - банківський вклад Стандартний по договору № 588Д-21Ю. і відповідне право вимоги.

Поєднання в одній особі кредитора по договору банківського вкладу Стандартний № 588Д-21Ю, боржника по кредитному договору № 170К-21Ф було спрямоване на припинення зобов'язань.

Згідно пп. 3.4.1. п. 3.4. Кредитного договору № 170К-21Ф Позичальник має право достроково повністю або частково повернути отримані кредитні кошти та сплатити нараховані проценти, інші платежі, пов'язані з цим Договором .

Розглядаючи положення всіх трьох договорів (кредитний договір, договір банківського вкладу, договір застави) в сукупності суд приходить до висновку, що дострокове повне погашення зобов'язань по кредитному договору за рахунок коштів банківського вкладу не суперечить вимогам цивільного законодавства.

Так, при укладанні Договору застави ПАТ КБ Південкомбанк прямо встановив намір отримати право на предмет застави в рахунок погашення зобов'язань за Кредитним договором.

Згідно ч. 2 п. 5.4. Договору застави, у разі настання обставин, передбачених цим Договором та відповідно до яких у Заставадержателя з'являється безумовне право звернення стягнення за цим Договором, сторони домовились, що право вимоги, що є Предметом застави за цим Договором, автоматично переходить до Заставодержателя з моменту набуття останнім права на звернення стягнення на предмет застави за цим Договором у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про заставу . При цьому, уступка права вимоги за Основним договором (згідно п. 1.2.1. Договору застави це Договір вкладу) здійснюється на підставі цього Договору і не потребує укладення сторонами будь-яких додаткових угод.

На підставі ч. 2 п. 5.4. Договору застави, набувши права вимоги на вклад на підставі прямої передачі цього права на його користь ПрАТ СК ЕйЕмДжи Груп та ОСОБА_2, ПАТ КБ Південкомбанк зобов'язався здійснити договірне списання коштів вкладу на погашення забезпеченого заставою кредиту.

Договірне списання грошових коштів здійснюється банком у відповідності до Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні . Згідно узгоджених учасниками спору договірних умов, ініціацією договірного списання вкладу на погашення кредиту є заява вкладника про дострокове вилучення вкладу або про дострокове розірвання Договору вкладу (п. 5.5. Договору застави).

Суд приходить до висновку, що після набуття 11.04.2014 року ОСОБА_2 прав на банківський вклад Стандартний № 588Д-21Ю ПАТ КБ Південкомбанк в силу статей 592, 1060 ЦК України повинен був здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог. Суд вважає, що право ОСОБА_2 на вільне розпорядження грошовими коштами, як власника банківського вкладу, було порушене.

Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі відповідно - Перший протокол; Конвенція).

Згідно ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття майно в практиці Європейський Суд з прав людини має більш широкий зміст ніж в національному законодавстві. Під захист ст. 1 Першого протоколу підпадають не тільки рухомі та нерухоме майно в їх класичному розумінні, а й акції, патенти, ліцензії, професійна клієнтура, матеріальні цінності, в тому числі гроші, право на пенсію тощо.

Основною метою ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому в своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у статті 1 Першого Протоколу, зокрема, вказано на необхідність дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Європейський Суд з прав людини у ряді випадків вбачав порушення ст. 1 Протоколу навіть тоді, коли не було юридичного позбавлення права власності на майно, але через ті або інші обставини людина була позбавлена практичної можливості користуватися своєю власністю.

В рішенні по справі Onerylidiz проти Туреччини Європейський суд висловився наступним чином: Справжнє, ефективне здійснення права, що охороняється цією нормою, не залежить від одного обов'язку держави не втручатися і може вимагати забезпечення позитивних заходів щодо захисту, особливо, якщо існує позитивний зв'язок між заходами, здійснення яких заявник вправі очікувати від державних органів, і ефективним користуванням його майном…

В статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , вказано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Крім того, Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Пунктом 3.1.5 договору застави майнових прав на депозитний вклад № 1703-21Ф від 15 березня 2013 року передбачено право банку у випадку невиконання та/або неналежного виконання заставодавцем/позичальником зобов'язань за цим та/або за кредитним договором вимагати дострокового виконання забезпечених предметом застави зобов'язань та за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, комісій, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, тощо.

Відповідно до п. 3.2.4 кредитного договору від 15 березня 2013 року № 170К-21Ф кредитор має право звернути стягнення на предмет застави як забезпечення виконання зобов'язань за кредитом у разі порушення позичальником Графіку (Додаток № 2 до цього Договору), за наявності графіка, або неналежного виконання інших умов договору.

Суд погоджується з тим, що, вищевказаними умовами договору застави та кредитного договору передбачено право, а не обов'язок ПАТ КБ Південкомбанк , у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, вимагати дострокового виконання зобов'язань за рахунок предмета застави, або вимагати дострокового повернення повної суми заборгованості за кредитним договором.

Проте згідно ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб... Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно ч.6 ст. 13 ЦК України у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами 2-5 цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Стосовно доводів ПАТ КБ Південкомбанк щодо неможливості зарахування зустрічних однорідних вимог після введення тимчасової адміністрації суд вважає необхідним зазначити наступне.

У відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом. .

26.05.2014 р. рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №37 у ПАТ КБ Південкомбанк було запроваджено тимчасову адміністрацію.

26.09.2014 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 101 Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ Південкомбанк та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку . Згідно зазначеного рішення з 26.09.2014 року розпочата процедура ліквідації ПАТ КБ Південкомбанк та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Південкомбанк ОСОБА_5

Таким чином, у ПАТ КБ Південкомбанк тимчасову адміністрацію було запроваджено вже після моменту, коли повинно було бути здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог.

Суд враховує, що ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.06.2016р. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 квітня 2015 року та ухвала апеляційного суду Львівської області від 18 грудня 2015 року по даній справі були скасовані, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції. В своїй Ухвалі суд касаційної інстанції вказав, що суди попередніх інстанцій, на порушення вимог ст. ст. 212-214 , 315 ЦПК України, не врахували, не надали належної правової оцінки доказам та не мотивували підстави відхилення вказаних доказів, а також не надали належної правової оцінки доводам ОСОБА_2 про те, що з моменту укладання договору від 11 квітня 2014 року про заміну кредитора у зобов'язанні по договору банківського вкладу Стандартний № 588Д-21Ю від 14 березня 2013 року ОСОБА_2 по відношенню до ПАТ КБ Південкомбанк набув статусу кредитора на суму 1 000 000,00 грн, у зв'язку з чим не з'ясував чи дійсно, з урахуванням положень ст. 606 ЦК України, зобов'язання ОСОБА_2 за кредитним договором від 15 березня 2013 року № 170К-21Ф припинилось, у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі, у зв'язку з чим дійшли до передчасного висновку щодо задоволення позовних вимог ПАТ КБ Південкомбанк та відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2

З урахуванням правової позиції Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, викладеної в Постанові від 16.09.2015 року по справі № 6-43цс15 щодо неможливості припинення зобов'язання на підставі статті 606 ЦК України , суд приходить до висновку, що хоча ОСОБА_2 по відношенню до ПАТ КБ Південкомбанк і поєднав в собі статус і боржника і кредитора припинення зобов'язання відбулося не на підставі статті 606 ЦК України , а на підставі ст. 601 ЦК України. Така позиція має відображення і в Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16.09.2015 року.

Згідно ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних однорідних вимог повинно було відбутися 11.04.2014 року, після набуття ОСОБА_2 прав на депозитний вклад Стандартний . ПАТ КБ Південкомбанк мав або в силу ст. 1060 ЦК України повернути вклад ОСОБА_2 і залишитися без застави, або в силу ст.ст. 572, 592 ЦК України та пунктів 3.1.5, ч. 2 п. 5.4. Договору застави майнових прав на депозитний вклад №1703-21Ф звернути стягнення на предмет застави, тобто здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог.

Крім цього, 16.04.2014 року між ПАТ КБ Південкомбанк та ПрАТ СК ЕйЕмДжи Груп укладено угоду про визнання зобов'язань за договором застави майнових прав на депозитний вклад № 1703-21Ф від 15.03.2013 року виконаними та відступлення права кредитора за кредитним договором № 170К-21 від 15.03.2013 року.

16.04.2014 року між ПАТ КБ Південкомбанк та ОСОБА_2 укладено угоду про визнання заміни вкладника в договорі банківського вкладу Стандартний № 588Д-21Ю від 14 .03.2013 року і сторони в супутніх правочинах та про визнання факту отримання банком погашення зобов'язань за кредитним договором № 170К-21 від 15.03.2013 року і відсутності претензій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ПАТ КБ Південкомбанк , уклавши 16.04.2014 року угоди з ПрАТ СК ЕйЕмДжи Груп та ОСОБА_2 визнав припиненими кредитні зобов'язань ОСОБА_2 перед ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

До заперечень ПАТ КБ Південкомбанк з приводу підписання угод від його імені не уповноваженою на це особою суд ставиться критично. Належних та допустимих доказів відсутності повноважень надано суду не було, оскільки не надано оригінал чи засвідчена належним чином копія довіреності на уповноважену особу - ОСОБА_6, заступника директора з продажів Київської філії банку Крім цього, Угоди скріплені печаткою ПАТ КБ Південкомбанк , оригінальність якою представником ПАТ КБ Південкомбанк під сумнів не ставиться.

Сторони підтвердили, шо кошти банківського вкладу Стандартний залишилися в повному обсязі в розпорядженні ПАТ КБ "Південкомбанк".

З врахуванням ст.ст. 58, 59 ЦПК України, факт припиненими кредитних зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 170К-21 від 15.03.2013 року перед ПАТ КБ Південкомбанк суд вважає доведеним.

Наявність в ч. 4 п. 5.4. Договору застави майнових прав на депозитний вклад № 1703-21Ф та Угоді між ПАТ КБ Південкомбанк та ОСОБА_2 від 16.04.2014 року посилань на ст. 606 ЦК України, як на підставу припинення зобов'язань, суд розцінює як помилку сторін щодо трактування вказаної норми при укладенні правочинів.

До оприлюднення Постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16.09.2015 року по справі № 6-43цс15 не було однакового застосування норми ст. 606 ЦК України. В зв'язку з тим, що правовідносини між сторонами відбувалися до 16.09.2015 року сторони не могли керуватися вказаною правовою позицією Верховного Суду України.

Крім того, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог ОСОБА_2 на підставі ст. 601 ЦК України, а не ст. 606 ЦК України, що також підтверджено останнім в своїх поясненнях.

Суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_2 носили цілеспрямований характер і були направлені на припинення зобов'язань по кредитному договору, а ПАТ КБ Південкомбанк здійснюючи свої права штучним шляхом унеможливив дострокове погашення кредиту за рахунок банківського вкладу та не реалізував укладені від 16.04.2014 року угоди, згідно яких будь-які зобов'язання між сторонами справи визнані припиненими.

Згідно п.2 ч.5 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб під час тимчасової адміністрації не здійснюється: примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку).

Указаних підстав судом не встановлено в ході розгляду справи по суті, а тому підстав для незастосування ст. 601 ЦК України не вбачається. Також за поясненнями представника банку, останній не має коштів на рахунку, які вкладено страховою компаніє і в подальшому передано право вимоги ОСОБА_2, внаслідок їх списання з рахунків банку.

В той же час, суд враховує, що банк знаходиться в стадії ліквідації, ОСОБА_2 до списків відповідної черги кредиторів не внесений, зважаючи на дію укладених між ПрАТ СК ЕйЕмДжи Груп та ПАТ КБ Південкомбанк і ОСОБА_2 договорів від 16.04.2014 року (а.с. 40-44, том 3). Тому відновлення прав останнього шляхом стягнення внесеного депозиту на момент розгляду справи в суді є неможливим. В той же час ПАТ КБ Південкомбанк просить в примусовому порядку стягнути кредит, який надавався під заставу депозитного внеску ПрАТ СК ЕйЕмДжи Груп .

У цьому зв'язку, зважаючи на те, що зустрічний позов підлягає задоволенню, підстав для задоволення первісного позову банку у суду немає, зважаючи на зарахування зустрічних однорідних вимог, які затверджені сторонами договірних відносин в письмовому вигляді.

Крім того, на думку суду, немає підстав для визнання угод, які стали підставою для задоволення позову ОСОБА_2, нікчемними в розумінні ч.2 ст. 215 ЦК України, пояснення представника банку з цього приводу є непереконливими й не узгоджуються із умовами укладених між ОСОБА_2, ПрАТ СК ЕйЕмДжи Груп та банком. В той же час правочини, вчинені 16.04.2014 року, ПАТ КБ Південкомбанк не оспорені в судовому порядку та є чинними.

Інші докази, подані представником банку, є такими, що не впливають на встановлені судом обставини та зроблені ним висновки.

Так, навпаки, матеріали надісланої претензії страхової компанії до ПАТ КБ Південкомбанк від 02.06.2014 року, отримані банком 03.06.2014 року, з відповідними додатками, серед яких є платіжні доручення датовані 17.06.2014 року на перерахування коштів - повернення депозитного вкладу на суму 1000000 грн., погашення кредиту в розмірі 950000 грн. та сплату відсотків по кредиту в сумі 13906 грн. 94 коп. є підтвердженням факту намагання ПрАТ СК ЕйЕмДжи Груп припинити будь-які відносини з банком, внаслідок неналежного виконання ним укладених між сторонами раніше угод, та угод від 16.04.2014 року.

Всі ці докази підтверджують намагання в договірному порядку припинити дію угод, ще до введення тимчасової адміністрації банку. В той же час, неналежне виконання своїх обов'язків за договорами з боку банку також свідчить про неплатоспроможність останнього та неможливість виконання ним своїх грошових зобов'язань, в тому числі і щодо повернення депозитного вкладу страхової компанії.

З урахуванням наведеного у задоволенні первісного позову ПАТ КБ Південкомбанк слід відмовити.

Крім того, підлягають вирішенню питання пов'язані з розподілом судових витрат, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог ОСОБА_2 з урахуванням необхідності їх віднесення на рахунок Державного бюджету України, згідно вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, ст.ст. 13, 204, 215, 512, 514, 526, 528, 530, 586, 592, 601, 652, 1049, 1054,1060 ЦК України, ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та керуючись ст.ст. 10, 11, 27, 31, 57-60, 64, 88, 109, 116, 157-196 , 208, 209, 213-218 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства Комерційний банк Південкомбанк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог: приватне акціонерне товариство Страхова компанія ЕйЕмДжи Груп , про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати припиненим з 11.04.2014 року зобов'язання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1), за кредитним договором від 15.03.2013 року №170К-21Ф, укладений між публічним акціонерним товариством Комерційний банк Південкомбанк та ОСОБА_2, щодо повернення суми кредиту в розмірі 950000 (дев'ятсот п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

Визнати припиненими з 11.04.2014 року зобов'язання за договором застави майнових прав на депозитний вклад №1703-21Ф від 15.03.2013 року, укладеного в забезпечення виконання кредитного договору №170К-21Ф від 15.03.2013 року, між публічним акціонерним товариством Комерційний банк Південкомбанк та приватним акціонерним товариством Страхова компанія ЕйЕмДжи Груп , на суму 1000000 (один мільйон) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Сплачений при поданні зустрічного позову судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, м. Бориспіль Київської області, вул. Севастьяна, 22 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суду виготовлено 26.12.2016 року.

Суддя Бориспільського міськрайонного суду

Київської області ОСОБА_7