Рішення

від 04.01.2017 по справі 910/19263/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.2017Справа №910/19263/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Е" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Майстер-Буд ЛТД" простягнення 100476,78 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаТитковська О.І. - представник від відповідачане з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Е" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер-Буд ЛТД" 100476,78 грн. заборгованості за договором поставки №14/07/16/П від 14.07.2016, з яких: 87240,49 грн. основного боргу, 4113,12 грн. пені, 8724,05 грн. штрафу, 3% річних у розмірі 399,12 грн.

Спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині здійснення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/19263/16, розгляд якої призначено на 16.11.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2016, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, неподанням сторонами в повному обсязі витребуваних судом документів, розгляд справи відкладено на 14.12.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2014 розгляд справи призначено на 20.12.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 за клопотанням відповідача продовжено строк розгляду спору у справі №910/19263/16 на 15 днів, а у зв'язку із неявкою в судове засідання представника позивача, неподанням відповідачем в повному обсязі витребуваних судом документів, а також клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 04.01.2017.

Представник позивача в судове засідання 04.01.2017 з'явився, позов підтримав.

Відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав. Про дату та час слухання справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 04.01.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Е" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Майстер-Буд ЛТД" (покупець, відповідач) було укладено договір поставки №14/07/16/П (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець прийняти й оплатити бетон та залізобетоні вироби (надалі-товар) у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором (п.1.1), постачальник зобов'язується поставляти товар окремими партіями в кількості та асортименті, визначених у специфікаціях та/або рахунках-фактурах та накладних (видаткових, товарно-транспортних) (п.1.2), загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору згідно накладних (видаткових, товарно-транспортних) (п.2.1), розрахунки за товар здійснюються на умовах попередньої оплати у строк протягом 5-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку на оплату, але не пізніше 10 робочих днів з моменту поставки товару або у інший спосіб та строк, що визначається сторонами у додатковій угоді до договору (п.5.2), розрахунок здійснюється в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України. Фактом безготівкової оплати за товар є фактичне надходження коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.5.3), покупець зобов'язаний оплатити та прийняти поставлені товари відповідно до вимог даного договору (п.6.3), за несвоєчасну оплату за даним договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення зобов'язань від простроченої суми за кожен день прострочення платежу та штраф у розмірі 10% від розміру заборгованості. Сплата пені та штрафу не звільняє покупця від сплати основної суми заборгованості (п.7.2), сторони домовились подовжити тривалість позовної давності до вимог щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) відповідно до ст. 259 ЦКУ на 3 (три) роки (п.7.4), сторони дійшли згоди щодо зміни порядку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, встановлених розділом 7 цього договору, припиняються через три роки від дня, коли ці зобов'язання мали бути виконані (п.7.5), договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2016 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього договору, жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію договору, його дія автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах (п.8.1).

Відповідно до видаткових накладних №804 від 14.07.2016 на суму 57840,48 грн., №805 від 15.07.2016 на суму 43200,00 грн. та №806 від 16.07.2016 на суму 4900,01 грн. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 105940,49 грн.

Відповідачем за отриманий товар було сплачено позивачу лише 18700,00 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку контрагента.

16.08.2016 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію-вимогу за вих.№16/08 про сплату заборгованості, відповідь на яку відповідач не надав.

Таким чином, позивач у позовній заяві стверджує, що відповідач не повністю розрахувався за отриманий товар, у зв'язку з чим неоплаченим є товар на загальну суму 87240,49 грн.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п. 5.2 договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару на момент розгляду справи настав.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розмір не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню на суму 87240,49 грн.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 4113,12 грн. пені, 8724,05 грн. штрафу, 3% річних у розмірі 399,12 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 укладеного між сторонами договору встановлено, що за несвоєчасну оплату за даним договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення зобов'язань від простроченої суми за кожен день прострочення платежу та штраф у розмірі 10% від розміру заборгованості.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого позивачем на підставі укладеного між сторонами договору товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу є обґрунтованими.

При цьому, як встановлено судом, сума штрафу розрахована позивачем вірно, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф у розмірі 8724,05 грн., а позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково, оскільки за розрахунком суду у період, який самостійно визначений позивачем у розрахунку до позовної заяви та з яким суд погоджується, належний до стягнення з відповідача розмір пені становить 4096,38 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару, поставленого позивачем, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних є законними та обґрунтованими.

За висновками суду, розрахунок 3% річних, який наданий позивачем, є обґрунтованим та арифметично вірними, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 399,12 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер-Буд ЛТД" (03057, м.Київ, вул. В.Гетьмана, будинок 1, ідентифікаційний код 39653789) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Е" (04208, м.Київ, проспект Гонгадзе, будинок 5-А, офіс 4, ідентифікаційний код 38897200) заборгованість у розмірі 87240 (вісімдесят сім тисяч двісті сорок) грн. 49 коп., 8724 (вісім тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 05 коп. штрафу, 4096 (чотири тисячі дев'яносто шість) грн. 38 коп. пені, 3% річних у розмірі 399 (триста дев'яносто дев'ять) грн. 12 коп. та судовий збір у розмірі 1506 (одна тисяча п'ятсот шість) грн. 90 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В інший частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.01.2017

Суддя Ю.М. Смирнова