Ухвала

від 23.12.2016 по справі 757/61288/16-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/61288/16-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2016 року

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2

за участю заявника ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ВАТ «Готель «Славутич» про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва за №757/8912/16-к в рамках кримінального провадження №42014000000003878, -

ВСТАНОВИВ:

09.12.2016 року адвокат ОСОБА_3 в інтересах ВАТ «Готель «Славутич», яка діє на підставі укладеного з ліквідатором товариства договору про надання правової допомоги, звернулася до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням в порядкуст. 174 КПК Українипро скасування арешту майна, посилаючись на наступні факти та обставини.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.02.2016р. у справі №757/8912/16-к за клопотанням слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_4 . ОСОБА_5 було накладено арешт на цілісний майновий комплекс готелю «Славутич» площею 16567,20 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, буд. 1, та нежитлове приміщення літера А загальною площею 2516,30 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, буд 1,/Русанівська набережна, буд. 1/2, які належать на праві власності Відкритому акціонерному товариству "Готель"Славутич". Ухвалою суду також було заборонено відчужувати вказане майно.

Адвокатом в клопотанні зазначено, що вказана ухвала постановлена слідчим суддею з істотними порушеннями вимогКПК України, оскільки арештоване нерухоме майно не відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, тобто майно не є речовим доказом у кримінальному провадженні, а тому відсутні підстави для його арешту, передбачені ч.3 ст. 170 КПК України.

Також, адвокат зазначила, що арешт майна суперечить абзацу 8 ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та підлягає скасуванню, оскільки з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Прокурор в судове засідання не з`явився.

Слідчий суддя з огляду на положення ч.2ст. 174 КПК України визнав можливим провести розгляд клопотання за відсутності прокурора, слідчого та в присутності особи, що подала клопотання, а також враховуючи стислі строки розгляду такого роду клопотань, передбачені вказаною нормоюКПК.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення адвоката ОСОБА_3 в обґрунтування клопотання, вивчивши клопотання та дослідивши долучені до нього документи, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені № 4201400000000607 від 04.07.2014.р. за фактом винесення упродовж 2010-2012 років суддями Господарського суду м. Києва, Київського апеляційного господарського суду та Вищого Господарського суду України ряду завідомо неправосудних рішень під час розгляду справи про банкрутство ВАТ «Готель «Славутич» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 375 КК України.

07.07.2014р. в рамках вказаного кримінального провадження слідчий в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 прийняв постанову про визнання об`єкту кримінальних протиправних дій речовим доказом, згідно з якою було визнано речовим доказом ЦМК готелю «Славутич» та нежитлове приміщення літера А загальною площею 2516,30 кв.м які належать на праві власності ВАТ "Готель"Славутич".

Також, ГСУ Генеральної прокуратури України проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014100040003878 від 02.04.2014 за фактом заволодіння службовими особами ТОВ «Сталькон М» шляхом зловживання службовим становищем цілісним майновим комплексом «Готель «Славутич» за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.191 КК України.

21.08.2014р. постановою прокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 кримінальне провадження № 4201400000000607 від 04.07.14р. та кримінальне провадження №12014100040003878 від 02.04.2014р. були об`єднані в одне провадження, якому присвоєно номер 12014100040003878, про що внесено відомості до ЄРДР.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна , мають права завити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.02.2016 при накладенні арешту на нерухоме майно слідчий суддя виходив з того, що вищевказане майно відповідає критеріям, зазначеним в у статті 98 КПК України, тобто є речовим доказом як об`єкт, на яке було спрямоване кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання, поставлені у клопотанні про скасування арешту на майно, слідчий суддя виходить з наступного.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також за умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна у відповідності до ст.ст.94,132,173 КПК Українислідчий суддя повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу арешту майна; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального судочинства.

Водночас, статтями7,16 КПК Українивстановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52).

Згідно з п.1 ч.2 та ч.3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та в цьому випадку накладається на майно будь-якої юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди; містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження; предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій;гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З фабули кримінального провадження №12014100040003878 від 02.04.2014р., об`єднаного 21.08.2014р. з кримінальним провадженням № 4201400000000607 від 04.07.14р., вбачається, що прокуратура проводить досудове розслідування відносно суддів господарських судів України за фактами винесення ними протягом 2010-2012рр. завідомо неправосудних рішень під час розгляду справи про банкрутство ВАТ "Готель"Славутич".

Кримінальне правопорушення, передбачене ст.375 КК України належить до групи злочинів проти правосуддя. При цьому основним безпосереднім об`єктом злочину є встановлений порядок реалізації конституційних засад здійснення судочинства, а предметом злочину є судовий акт - вирок, рішення, ухвала або постанова, що приймаються суддею (суддями).

Відтак, речовими доказами у справах про вчинення правопорушень за ст. 375 КК України є предмети злочину, тобто судові рішення, а також матеріали судових справ, на підставі яких прийняті відповідні судові рішення.

Також орган досудового розслідування перевіряє в рамках вказаного кримінального провадження обставини позбавлення ВАТ "Готель"Славутич" права власності на нерухоме майно внаслідок заволодіння ним невстановленими службовими особами ТОВ «Сталькон-М» на підставі прийнятих неправосудних судових рішень.

При цьому в постанові від 07.07.2014р. про визнання речовим доказом об`єкту кримінальних протиправних дій слідчий вказав, що невстановлені службові особи ТОВ «Сталькон-М» заволоділи нерухомим майном, що належить на праві власності ВАТ "Готель"Славутич".

Натомість слідчим суддею встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ЦМК готелю «Славутич» та нежитлове приміщення літера А загальною площею 2516,30 кв.м. як на час накладення арешту, так і на час розгляду клопотання належать на праві власності ВАТ "Готель"Славутич", що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також, відсутні докази існування будь-яких спорів щодо права власності на зазначене нерухоме майно або оспорювання власності ВАТ "Готель"Славутич" на вказане майно.

Виходячи з фабули кримінального будь-які можливі протиправні дії службових осіб ВАТ "Готель"Славутич" під час набуття права власності на нерухоме майно не є предметом досудового розслідування. Крім цього, службові особи не є суб`єктами кримінального правопорушення за ст. 375 КК України, оскільки зазначена норма кримінального закону передбачає наявність спеціального суб`єкту судді.

Враховуючи викладене слідчий суддя приходить до висновку, що ЦМК готелю «Славутич» та нежитлове приміщення літера А загальною площею 2516,30 кв.м., які належить на праві власності ВАТ "Готель"Славутич" не є речовими доказами.

Зазначене нерухоме майно не відповідає критеріям, передбаченими в ст. 98 КПК України, зокрема, не є об`єктом кримінальних протиправних дій, які перевіряються в рамках кримінального провадження №12014100040003878 від 02.04.2014р.. також слідчим суддею встановлено відсутність факт привласнення цього майна як службовими особами ТОВ «Сталькою-М», так і будь-якими іншими особами, правомірність дій яких перевіряє ГПУ.

Наведені докази, які отримані слідчим суддею в умовах забезпечення сторонам свободи в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, тобто в умовах реалізації конституційного принципу змагальності, спростовують твердження органу досудового розслідування про те, що нерухоме майно, на яке накладено арешт, є речовим доказом як предмет, що є об`єктом кримінальних протиправних дій, та відповідає критеріям, вказаним у ст. 98 КПК України.

Згідно ст. 41 Конституції України, передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу (1952 р.) до Конвенції про захист права і основоположних свобод, який ратифікований Верховною радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєю власністю інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність скасування арешту на цілісний майновий комплекс готелю «Славутич» та нежитлове приміщення, які належать ВАТ «Готель`Славутич», оскільки право власності товариства обмежено немотивовано, без достатніх правових підстав та за відсутності доказів, необхудіних для накладення арешту.

Крім цього, слідчим суддею встановлено, що в провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 43/131 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Готель"Славутич".

Так, 10.03.2016р. Постановою Господарського суду м. Києва у справі №43/131 ВАТ «Готель`Славутич» було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута ОСОБА_8 . Зазначене судове рішення залишено без змін рішеннями судів апеляційної та касаційної інстанцій, наявними в матеріалах справи.

12.03.2016р. на офіційному сайті Вищого господарського суду України було розміщене повідомлення № 29149 про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури ( додається).

09.06.2016р. Ухвалою Господарського суду м. Києва було визнано кредиторів ВАТ «Готель`Славутич» та затверджено реєстр вимог кредиторів.

Відповідно до абзацу 8 ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника майна банкрута.

Згідно з ч. 1ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

В силу ч. 2ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження:

-приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження;

-виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

-проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута;

-аналізує фінансове становище банкрута;

-виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

-очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, ліквідатором банкрута - Відкритого акціонерного товариства "Готель"Славутич"- є ОСОБА_8 , номер свідоцтва 130 від 04.02.2013р.

Враховуючи вище наведені положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» слідчий суддя приходить до висновку про необхідність скасування арешту на нерухоме майно, оскільки арешт, накладений на майно банкрута - ВАТ «Готель» Славутич» перешкоджає в порядку та на підставах, передбачених законом, завершити процедуру банкрутства та спричиняє порушення строків ліквідаційної процедури, а також порушення права кредиторів. Відтак, доводи клопотання в цій частині є доведеними та обґрунтованими, що є додатковою підставою для задоволення клопотання про скасування арешту на майно.

Керуючись ст. ст.98,167,170,171,172,173,174 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ВАТ «Готель «Славутич» про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва за №757/8912/16-к в рамках кримінального провадження №42014000000003878 - задовольнити.

Скасувати арешт на цілісний майновий комплекс готелю «Славутич» площею 16567,20 кв.м, розташований за адресою: місто Київ, вул. Ентузіастів, буд. 1, та нежитлове приміщення літера А загальною площею 2516,30 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, буд. ? /Русанівська набережна, буд. ?, які належать на праві власності ВАТ «Готель «Славутич» (код ЄДРПОУ 22907628).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1