Рішення

від 04.01.2017 по справі 912/3940/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2017 рокуСправа № 912/3940/16 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Наливайко Є.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/3940/16

за позовом Військового прокурора Кіровоградського гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає

Відділ урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку в місті Кіровограді

до Об'єднаного автогосподарства медичних закладів

про витребування майна із чужого незаконного володіння

за участю представників:

від прокуратури - не був присутнім;

від позивача - т.в.о. начальника відділу ОСОБА_1, наказ від 22.01.2016 №18-ОС, посвідчення ЗР № 007729 від 01.01.2016;

від відповідача - начальника ОСОБА_2, наказ № 257а-05 від 02.09.1999

від відповідача - юрисконсульта першої категорії ОСОБА_3, довіреність № 24 від 23.01.2014.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення.

Військовий прокурор Кіровоградського гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Відділ урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку в місті Кіровограді, звернувся до Господарського суду Кіровоградської області із позовом до Об'єднаного автогосподарства медичних закладів про витребування з чужого незаконного володіння автомобіль марки ВАЗ 2107 державний № 03-90 та автомобіль марки ГАЗ 3302 державний № 04-34 та повернути їх законному володільцю - Відділу урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку в місті Кіровограді, з покладенням на відповідача судових витрат.

Обґрунтовуючи звернення з даним позовом військовий прокурор посилається на положення статті 29 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" і вказує, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Відділ урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації в місті Кіровограді (попереднє найменування Відділ Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в місті Кіровограді) після проведеної реорганізації з 01.01.2016 є військовим об'єктом, а його майно, включаючи службовий автотранспорт, - є військовим майном. Враховуючи, що наразі у державі проводиться антитерористична операція, а зазначений Відділ виконує специфічні службові завдання по доставці урядової, у тому числі таємної, кореспонденції вищих посадових осіб держави, центральних органів виконавчої влади, органів військового управління, що зумовлює необхідність використання службового автотранспорту, який, як стверджує військовий прокурор, незаконно утримується на території Об'єднаного автогосподарства медичних закладів, в чому і полягає порушення інтересів держави. Оскільки Відділом урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації в місті Кіровограді не вжито жодних заходів представницького реагування на порушення договірних зобов'язань відповідачем, окрім направлення листів - претензій, військовою прокуратурою Кіровоградського гарнізону Південного регіону України подано даний позов та заявлено про участь у його розгляді. Мотивуючи звернення з цим позовом, військовий прокурор зазначає норми статей 317, 321, 387, 953, 1212 Цивільного кодексу України та умови Договору зберігання №48 від 25.06.2015 і Договору про надання послуг з поточного ремонту автотранспорту.

Ухвалою від 24.10.2016 порушено провадження у даній справі, розгляд якої призначено о 12год. 00 хв. 21.11.2016, витребувано від учасників судового процесу необхідні для вирішення спору докази.

Відповідачем надано відзив на позов, у якому викладені мотиви щодо заперечення позовних вимог та прохання відмовити прокурору та позивачу у задоволенні заявленого позову повністю. Зокрема відповідач у відзиві на позов звертає увагу на ненадання військовим прокурором та позивачем доказів передачі військового майна, яке витребовується, саме на виконання умов Договору №48 від 25.06.2015 та відповідно протиправного неповернення відповідачем позивачу такого майна. Крім того, відповідач вказує, що до позивача, як правонаступника Відділу Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в місті Кіровограді, перейшли не тільки права, а й обов'язки, в тому числі і обов'язки по повному проведенню розрахунків за укладеними з відповідачем ОСОБА_4 зберігання та надання послуг з поточного ремонту автотранспорту. При цьому, на думку відповідача, за кожним із вказаних ОСОБА_4 має подаватися окремий позов із зазначенням відповідних підстав для повернення майна: із зберігання або з ремонту, і не може розглядатися в одному провадженні. ОСОБА_5 у відзиві на позов відповідач стверджує, що військовим прокурором у позові не доведено та до позову не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у ньому, як того вимагають приписи статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідачем у судовому засіданні 21.11.2016 подано господарському суду клопотання про залучення до участі у даній справі в якості відповідача - Прокурора Кіровоградської області. Дане клопотання відповідач обґрунтовує необхідністю відстоювання інтересів держави в особі державної установи - Об'єднаного автогосподарства медичних закладів Департаменту охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністрації, щодо неотримання нею коштів від позивача за надані послуги.

У зв'язку з неможливістю вирішення спору у судовому засіданні 21.11.2016, розгляд справи у відповідності до вимог пунктів 2, 3 частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено до 12.12.2016, від учасників процесу витребувані неподані та нові докази.

Відповідачем подано додаткові письмові пояснення, відповідно до яких повідомляється про укладення між позивачем та відповідачем декількох договорів, зокрема, Договору № 01/04 від 01.04.2015 про проходження передрейсового медичного огляду водіїв, Договору про надання послуг з поточного ремонту автотранспорту, окремого Договору на проведення поточного ремонту автомобіля ВАЗ 21043, держ.реєстраційний номер 03-75, Договору зберігання №48 від 25.06.2015. За вказаними договорами розрахунки позивачем проводилися вчасно. 26.03.2015 позивачем було доставлено до Автогосподарства автомобіль УАЗ 31512, держ.реєстраційний номер 09-22, який за усною домовленістю було продіагностовано та відремонтовано відповідачем, проте позивач розрахунки не здійснив, усно повідомивши відповідача про відсутність фінансування. За твердженням відповідача, ним станом на 31.01.2016 відповідно до умов ОСОБА_4 №6 від 04.03.2015, №48 від 25.06.2015, №01/04 від 01.04.2015 було надано позивачу послуг на загальну суму 18 165,00грн, що підтверджується відповідними документами, які були передані на той час заступнику начальника ОСОБА_6 На вказану суму виставлені рахунки, що є, на думку відповідача, підставою для проведення розрахунків між сторонами ОСОБА_4. Однак позивач зазначені розрахунки по теперішній час не провів. У зв'язку з цим відповідач повідомив позивача, що відремонтоване авто ГАЗ 3302 буде повернуто одразу після погашення заборгованості, та попередив, що на підставі вимог статті 594 Цивільного кодексу України транспортні засоби, які є власністю позивача і знаходяться на території Об'єднаного автогосподарства медичних закладів на підставі ОСОБА_4 №6 від 04.03.2015, №01/04 від 01.04.2015, №48 від 25.06.2015 притримуються до виконання позивачем зобов'язань зі сплати заборгованості. Автомобіль ГАЗ 3302, державний реєстраційний номер 0434 залишено як застава оплати ремонтних робіт автомобіля УАЗ 31512, державний номер 0922, повернення його буде здійснено лише після оплати проведених ремонтних робіт. Крім того відповідач зазначає про своє звернення до прокурора Кіровоградської області із проханням взяти участь в слуханні справи та діяти в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Об'єднане автогосподарство медичних закладів, проте відповідачем отримано повідомлення про надсилання матеріалів до військового прокурора. Оскільки військовий прокурор не може діяти одночасно і в інтересах позивача, і в інтересах відповідача, тому, вважає відповідач, що прокурором не може бути зайнята позиція сторонності участі лише в інтересах однієї державної установи.

У судовому засіданні 12.12.2016 прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги, представники відповідача позов заперечили. Представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів. Ухвалою від 12.12.2016 господарський суд продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи до 10год. 00 хв. 21.12.2016, витребувавши від сторін необхідні докази.

20.12.2016 від позивача надійшли додаткові пояснення по суті спору та докази на їх підтвердження. Так позивач стверджує, що підставою для передачі автомобіля ГАЗ 3302 відповідачу став ОСОБА_5 від 25.03.2015 для проведення діагностування та виконання ремонтних робіт, Договір надання послуг від 28.04.2015 № 25, згідно яких проведено поточний ремонт автомобіля з наданням рахунку на оплату та складенням ОСОБА_5 № 25 виконаних робіт з ремонту автомобіля марки ГАЗ… , до якого претензії між сторонами були відсутні. Але відповідач вирішив самовільно притримати автомобіль ГАЗ 3302, про що свідчить його повідомлення про притримання речі № 51 від 15.02.2016, у зв'язку із невиконанням позивачем договірних зобов'язань по договорам № 6, № 01/04, № 48. Проте, стверджує позивач, вказані договори жодним чином не мають відношення до Договору № 25 від 28.04.2015 по ремонту автомобіля ГАЗ-3302. Підставою для передачі відповідачу автомобіля ВАЗ-2107 став ОСОБА_5 від 25.03.2015 для проведення діагностування та виконання ремонтних робіт, проте договору на такий ремонт так і не було укладено між сторонами, ремонтні роботи відповідач почав проводити самовільно і безпідставно.

ОСОБА_5, на думку позивача, дія договірних зобов'язань по пункту 1.1. Договору № 48 від 25.06.2015 повинна була розпочатись із складення актів передачі-прийому на відповідальне зберігання автотранспортних засобів позивача у кількості 9 (дев'яти) одиниць, вартістю, згідно прибуткових або супроводжувальних документів. Починаючи з червня 2015 року по грудень 2015 року між позивачем та відповідачем акти прийому-передачі на відповідальне зберігання автотранспортних засобів позивача не складались. Відтак позивач доходить висновку, що законні підстави для проведення оплати за договором № 48 від 25.06.2015 відсутні. ОСОБА_5 позивач вважає, що Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1225 від 04.08.2000 поширюється на спірне майно. У пункті 2 вказаного Положення зазначено, що поняття "військове майно" і "військова частина" вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України". Іншими нормами Положення передбачено порядок зберігання військового майна, а відповідач, всупереч таким вимогам зберігає військове майно - спірні автомобілі у неналежних умовах, що суперечить такому Положенню.

21.12.2016 відповідач надав у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України "Виступ в судових дебатах". У вказаних поясненнях відповідач звертає увагу господарського суду, що прокурор звернувся в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Відділ урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку в м. Кіровограді, але прокурором не надано відповіді на питання в чому полягає захист інтересів держави при господарському спорі двох державних установ та чому, навіть при отриманні відповідного повідомлення із Кіровоградської обласної прокуратури, військовий прокурор, враховуючи відмову Відділу урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку в м. Кіровограді оплачувати отримані послуги від державної установи - Об'єднаного автогосподарства медичних закладів, наполягає на задоволенні позовних вимог в порушення інтересів іншого державного закладу. ОСОБА_5 відповідач вважає, що з дій військового прокурора випливає його відкрита спроба здійснити тиск на відповідача та вплив на суд. ОСОБА_5 відповідач стверджує, що заявлений позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню оскільки прокурором та позивачем не подано жодного доказу щодо перебування на території відповідача заявленої техніки: автомобіль марки ВАЗ 2107, державний номер 03-90 та автомобіль марки ГАЗ 3302, державний номер 04-34, саме на підставі вказаного у позові Договору зберігання № 48 від 25.06.2015. ОСОБА_5 виходячи з наданих господарському суду ОСОБА_5 передачі спірних автомобілів від 25.03.2015, які підписані за три місяці до укладення Договору зберігання № 48 від 25.06.2015, випливає, що спірні автомобілі передані відповідачу не на виконання Договору зберігання, що є додатковою підставою для відмови у позові. Враховуючи наявність договірних відносин між сторонами спростовується незаконність перебування вказаних автомобілів на території відповідача. Все наведене, за твердженням відповідача, доводить про наявність спірних відносин, однак за інших підстав та іншого предмету спору, що має вирішуватись у іншому судовому провадженні.

Прокурором надані письмові пояснення 21.12.2016, згідно яких зазначено, що дійсно на підставі договору між позивачем та відповідачем виникли зобов'язальні відносини, поряд з тим, на думку військової прокуратури Кіровоградського гарнізону, відповідачем, в порушення вимог статті 387 Цивільного кодексу України, незаконно, без відповідної правової підстави утримується майно (автомобіль марки 2107, державний номер 03-90 та автомобіль марки ГАЗ 3302, державний номер 04-34) власником якого є позивач.

У судовому засіданні 21.12.2016 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 12год. 00 хв. 04.01.2017.

У судовому засіданні 04.01.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги прокурора та надав письмову заяву про те, що на балансі Відділу урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку в м. Кіровограді перебуває один службовий автомобіль ВАЗ-2107 ХТА-21070011465655 та один автомобіль ГАЗ-3302 к. № 33020040066466. ОСОБА_5 позивачем подано додаткові докази на підтвердження позовних вимог.

Представники відповідача заперечили позов з підстав, зазначених у відзиві та додаткових поясненнях, що надавались у письмовому вигляді господарському суду.

Дослідивши всі наявні матеріали справи, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представників учасників судового провадження, господарський суд встановив такі обставини справи.

Прокурор у своєму позові посилається, що між Відділом Головного управління Державної Фельд'єгерської служби України в. м. Кіровограді, правонаступником якого є позивач (надалі - Поклажодавець) та Об'єднаним автогосподарством медичних закладів (надалі -Зберігач) укладено Договір зберігання № 48 від 25.06.2015 (надалі - Договір № 48). Відповідно до пункту 1.1. Договору № 48 в порядку та на умовах, визначених цим Договором згідно відповідних документів, які є невід'ємною частиною цього Договору, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання автотранспортні засоби у кількості 9 (дев'яти) одиниць вартістю згідно прибуткових або супроводжувальних документів. Серед вказаних одиниць є спірні транспортні засоби - марки ВАЗ 2107 державний № 03-90, марки ГАЗ 3302, державний № 04-34.

Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Сторони у пункті 1.1. Договору № 48 узгодили що передача майна на зберігання здійснюється згідно відповідних документів, які є невід'ємною частиною цього Договору, прибуткових або супроводжувальних документів.

Водночас як позивач так і відповідач стверджують, що спірне майно - два автомобілі, не були передані на виконання Договору № 48. Наявна в матеріалах копія ОСОБА_5 № 1 здавання-приймання послуг за Договором № 48 від 25.06.2015 (а.с. 66, том 1) не є доказом передачі спірного майна виходячи з такого. ОСОБА_5 не містить дати, з боку Поклажодавця зазначено, що виступає ОСОБА_7, тоді як підпис виконано ОСОБА_8 та закреслено такий підпис. За письмовими поясненнями позивача такий підпис було виконано помилково і після з'ясування того, що в ОСОБА_8 зазначено попередній керівник позивача - ОСОБА_7, ОСОБА_8 закреслив свій підпис. Крім того такий ОСОБА_8 не скріплений печатками сторін та відсутній другий примірник у відповідача, що свідчить про його непідписання належним чином у відповідності до приписів чинного законодавства.

Відтак господарський суд погоджується із позицією відповідача, що у прокурора відсутні підстави посилатись на умови Договору № 48 як на підставу повернення спірного майна у зв'язку із закінченням строку зберігання.

Водночас позивач надав копію Договору № 6 від 04.03.2015 про надання послуг з поточного ремонту автотранспорту (надалі - Договір № 6). У відповідача свого примірника такого Договору не збереглось, проте за твердженням представника відповідача такий Договір не містив дату, водночас позивач навмисно зазначив дату - 04.03.2015, у момент, коли ОСОБА_7, підпис якого міститься на такому Договорі, ще не був начальником Відділу Головного управління Державної Фельд'єгерської служби України в м. Кіровограді. ОСОБА_5 дії позивача, стверджує відповідач, зумовлені, щоб у подальшому визнати Договір недійсним.

За своєю правовою природою Договір № 6 є договором підряду.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Водночас зі змісту Договору № 6 не вбачається досягнення сторонами згоди щодо предмету та вартості договору. Так сторони у пункті 1.1. визначили, що Виконавець бере на себе зобов'язання надати(вати) Замовнику послуги з поточного ремонту автмобіля(ів) або інші послуги обумовлені Договором, а Замовник, в свою чергу, бере на себе зобов'язання приймає(ти) та оплачує(ти) надані послуги. Вид послуг - поточний ремонт автомобіля(ів), їх агрегатів та складових (пункт 2 Договору № 6).

Додатків до Договору № 6 сторони не укладали, так і не погодивши які саме автомобілі потребують ремонту і, відповідно, передаються для поточного ремонту на виконання цього Договору та яка вартість такого ремонту.

З огляду на вказане господарський суд дійшов висновку про неукладеність Договору № 6 про надання послуг з поточного ремонту автотранспорту від 04.03.2015, у зв'язку із недосягненням сторонами згоди щодо істотних умов договору - його предмета та вартості майбутніх робіт.

Твердження відповідача, що Договір № 6 є попереднім договором, на виконання якого у подальшому укладались Договори на виконання поточного ремонту кожного автомобіля не відповідають дійсності з огляду на приписи статті 635 Цивільного кодексу України. Так у абзаці 1 частини 1 вказаної статті визначено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Водночас жодних домовленостей щодо укладення у майбутньому договорів про надання послуг з поточного ремонту кожного автомобіля Договір № 6 не містить.

Позивач відповідно до ОСОБА_5 прийому-передачі та огляду транспортного засобу від 25.03.2015 (а.с. 83, том 1) передав відповідачу транспортний засіб ГАЗ 3302 для здійснення поточного ремонту. У подальшому після здійсненого огляду і виявлення необхідності здійснення поточного ремонту такого транспортного засобу Об'єднане автогосподарство медичних закладів (надалі - Виконавець) та Відділ Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в м. Кіровограді (надалі - Замовник) уклали Договір надання послуг № 25 (надалі - Договір № 25, а.с. 241-242, том 1), відповідно до пункту 1 якого Виконавець зобов'язується надати послуги по поточному ремонту автомобіля ГАЗ 3302 державний номер 12 04-34. ОСОБА_5 Договір 28.04.2015 зареєстровано в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Кіровоградській області. На виконання Договору № 25 здійснено роботи по ремонту автомобіля з наданням рахунку та складенням ОСОБА_5 № 25 від 28.04.2015 виконаних робіт по ремонту автомобіля модель ГАЗ, марки 3302, державний номер 12 04-34 (а.с. 168, том 1). У вказаному акті зазначено, що автомобіль ГАЗ 3302 повернуто позивачу, претензій до якості виконаних робіт немає. Вартість виконаних робіт становить 496 грн. За поясненнями обох сторін за виконання ремонту автомобіля ГАЗ 3302 позивач розрахувався.

Щодо іншого автомобіля, то згідно ОСОБА_5 прийому-передачі та огляду транспортного засобу від 25.03.2015 (а.с. 82, том 1) передано транспортний засіб ВАЗ 2107 без номерних знаків для вказаного огляду. Позивач стверджує, що працівника, який здійснив таку передачу ніхто не уповноважував і він не мав достатніх підстав для здійснення такої передачі. У подальшому жодних договірних відносин щодо ремонту такого автомобіля між сторонами не виникло, що позбавляє відповідача права утримувати у себе вказаний автомобіль.

Стосовно зазначення "без номерних знаків", то сторони пояснюють, що дійсно при передачі автомобіля (як і автомобіля ГАЗ 3302) для огляду номерні знаки залишаються у позивача, водночас ні позивач ні відповідач не заперечують передачу ВАЗ 2107 та ГАЗ 3302 відповідачу і за письмовим поясненням позивача у нього відсутній інший автомобіль ВАЗ 2107, крім переданого відповідачу за ОСОБА_5 від 25.03.2015. Вказане стосується і автомобіля ГАЗ 3302.

Проте відповідач зазначає, що він притримав у себе таке майно позивача у зв'язку із несплатою останнім грошових коштів за надані послуги по іншим договірним зобов'язанням між ними. Так відповідач попередив, що на підставі вимог статті 594 Цивільного кодексу України транспортні засоби, які є власністю позивача і знаходяться на території Об'єднаного автогосподарства медичних закладів на підставі ОСОБА_4 №6 від 04.03.2015, №01/04 від 01.04.2015, №48 від 25.06.2015, притримуються до виконання позивачем зобов'язань зі сплати заборгованості. Автомобіль ГАЗ 3302, державний реєстраційний номер 0434 залишено як застава оплати ремонтних робіт автомобіля УАЗ 31512, державний номер 0922, повернення його буде здійснено лише після оплати проведених ремонтних робіт.

Статтею 594 параграфа 7 "Притримання" глави 49 "Забезпечення виконання зобов'язання" визначено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Отже притримати річ можливо лише в разі невиконання іншою стороною зобов'язання щодо оплати саме цієї речі, водночас оплата за ремонт автомобіля ГАЗ-3302 виконана, що підтверджується представниками сторін і дослідженими вище доказами, щодо автомобіля ВАЗ-2107, то відносно нього взагалі між сторонами відсутні договірні відносини і у відповідача немає правових підстав тримати його у себе.

Посилання відповідача на невиконання інших договірних зобов'язань позивачем, у зв'язку з чим і здійснюється притримання двох спірних автомобілів, не вважається належним притриманням відповідно до вимог чинного законодавства, враховуючи таке.

Дійсно частиною 2 статті 594 Цивільного кодексу України передбачено, що притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач стверджує, що він направляв позивачу повідомлення про притримання спірного майна у зв'язку із невиконанням позивачем оплати за надання послуг за іншими договорами, проте поштові конверти з таким повідомленням повертались органом поштового зв'язку. Тобто сторони не уклали угоду про притримання спірного майна до виконання договірних зобов'язань за іншими договорами.

За твердженням відповідача, за усною домовленістю позивач віддав у заставу автомобіль ГАЗ 3302 у зв'язку із невиконанням оплати за проведення ремонту іншого автомобіля позивача УАЗ 31512, який забрано позивачем без здійснення оплати за його ремонт.

Статтею 572 параграфа 6 "Застава" глави 49 "Забезпечення виконання зобов'язання" визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Господарським судом враховується, що у Главі 49 Цивільного кодексу України "Забезпечення виконання зобов'язання" міститься параграф 1 "Загальні положення про забезпечення виконання зобов'язання", положення якого застосовуються до всіх видів забезпечення виконання зобов'язання, так частиною 1 статті 546 визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, а статтею 547 визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до частини 1 статті 207 "Вимоги до письмової форми правочину" Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Отже навіть у випадку належного направлення відповідачем повідомлення про притримання речі сторони не надали господарському суду погодження позивача у вигляді відповіді на таке повідомлення, що є обов'язковою умовою для вчинення правочину у письмовій формі. Водночас передача автомобіля ГАЗ 3302 в якості застави теж не зафіксовано сторонами у письмовій формі.

З огляду на вказане між сторонами не укладено у письмовій формі ні договір застави ні угоду про притримання, що свідчить, враховуючи вищевикладене, про нікчемність таких договорів.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, оскільки таке притримання спірного майна здійснено на виконання усної домовленості між сторонами, яка, до речі заперечується позивачем, без дотримання письмової форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, такий правочин - притримання є нікчемним, тобто недійсним за законом і доведення такої недійсності не вимагається чинним законодавством.

Крім того відповідач не скористався своїм правом, наданим статтею 60 Господарського процесуального кодексу України на подання зустрічного позову у даній справі щодо стягнення заборгованості, яка, за його твердженням, існує у позивача перед ним.

З огляду на викладене, у відповідача відсутні правові підстави для тримання спірного майна у себе. Договір № 25 припинено шляхом його належного виконання в силу приписів статті 599 Цивільного кодексу України, інших правових підстав для перебування автомобілів ГАЗ 3302 та ВАЗ 2107 у відповідача господарському суду не надано.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Належність спірних автомобілів позивачу не оспорюється відповідачем та підтверджується матеріалами справи: інвентарними картками № 14, № 6 обліку основних засобів в бюджетних установах (а.с.104, 105, том 1), технічними талонами на такі транспортні засоби (а.с. 107, 108, том 1).

Враховуючи вищевикладене, позивач має всі правові підстави витребувати у відповідача своє майно саме на підставі статей 387, 1212 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач заволодів спірними автомобілями без достатньої правової підстави.

Позов військового прокурора Кіровоградського гарнізону є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про залучення в якості іншого відповідача прокурора Кіровоградської області, то таке клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Залучення до участі у справі іншого відповідача передбачене статтею 24 Господарського процесуального кодексу України. Так господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу (стаття 21 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладені положення процесуального законодавства господарський суд не має правових підстав для залучення прокурора Кіровоградської області в якості іншого відповідача, оскільки до нього не пред'явлено позов, такий прокурор мав право вступити у дану справу, проте не скористався ним навіть після повідомлення відповідача про такий спір у господарському суді. Засобів для примусового вступу прокурора у справу чинним процесуальним законодавством не передбачено.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРIШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Витребувати у Об'єднаного автогосподарства медичних закладів (25011, м.Кропивницький, вул. Адама Міцкевича, 21, ідентифікаційний код 23905301) з чужого незаконного володіння автомобіль марки ВАЗ 2107 державний № 03-90, автомобіль марки ГАЗ 3302, державний № 04-34 та повернути їх законному володільцю - Відділу урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку в м. Кіровограді (25022, м. Кропивницький, вул. Преображенська, 2, ідентифікаційний код 20634391).

Стягнути з Об'єднаного автогосподарства медичних закладів (25011, м. Кропивницький, вул. Адама Міцкевича, 21, ідентифікаційний код 23905301) на користь Відділу урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку в м. Кіровограді (25022, м. Кропивницький, вул. Преображенська, 2, ідентифікаційний код 20634391, банк отримувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, код 820172, р/рахунок 31259264105260, код класифікації видатків бюджету - 2800) 1378 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 10.01.2017.

Суддя Є. М. Наливайко