Ухвала

від 10.01.2017 по справі 912/3753/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

10.01.2017 Справа № 912/3753/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.,

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.12.2016 року у справі №912/3753/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Попельнасте", Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Попельнасте

до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, м. Кропивницький

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Олександрійської районної державної адміністрації, Кіровоградська область, м.Олександрія

про визнання додаткової угоди укладеною,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 12.12.2016 року у даній справі (суддя Колодій С.Б.) позов задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням господарського суду, до апеляційної інстанції звернулося Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення повністю.

Перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на відповідність вимогам статей 94, 95 ГПК України, апеляційний господарський суд дійшов висновку про її повернення з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 94 ГПК України апеляційна скарга підписується особою, яка подає скаргу або її представником.

Згідно з частиною 3 статті 28 ГПК України представниками юридичної особи можуть бути, крім керівника підприємства, також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

В статті 246 ЦК України встановлено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо апеляційна скарга підписана особою, яка не має її підписувати або особою, посадове становище якої не зазначено.

Зміст апеляційної скарги свідчить про те, що вона підписана від імені представника головного управління ОСОБА_1 з зазначенням про те, що довіреність представника в матеріалах справи. Проте вказана довіреність відсутня в матеріалах справи.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підписана особою, посадове становище якої не підтверджено.

За приписом статті 129 Конституції України та статті 22 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини 1 статті 95 ГПК України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

При зверненні із апеляційною скаргою скаржником не надано доказів направлення її на адресу інших учасників судового процесу по справі №912/3753/16.

Згідно пункту 4 постанови Пленуму ВГС України від 17.05.2011 року №7, розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії апеляційної скарги і доданих до неї документів. Доданий до апеляційної скарги реєстр поштових відправлень, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії, також може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні копії скарги; таким доказом може бути й засвідчений належним чином витяг з відповідного реєстру.

Неповідомлення сторони у справі про звернення з апеляційною скаргою порушує процесуальні права цієї сторони, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам).

Також в силу частини 3 статті 94 ГПК України до скарги, зокрема, додаються докази сплати судового збору.

Скаржником не сплачено суму судового збору за подання апеляційної скарги. Натомість він зазначає, що на даний час, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №65 від 1 березня 2014 року, Державна казначейська служба не здійснює про плату платежів на сплату судового збору, оскільки у першочерговому порядку в повному обсязі здійснюються платежі за видатками загального фонду державного бюджету на оплату праці працівників бюджетних установ; нарахування на заробітну плату; придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів; забезпечення продуктами харчування; оплату комунальних послуг та енергоносіїв; обслуговування державного боргу; поточні трансферти населенню; поточні трансферти місцевим бюджетам; оплату послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу; дослідження і розробки, окремі заходи з виконання державних (регіональних) програм, субсидії та трансферти підприємствам, установам та організаціям в частині оплати праці з нарахуваннями, стипендій, оплати комунальних послуг та енергоносіїв; видатками за рахунок коштів резервного фонду бюджету; видатками спеціального фонду державного бюджету на оплату праці працівників бюджетних установ та нарахування на заробітну плату

Стаття 8 Закону України "Про судовий збір" передбачає, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до пункту 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України" від 21.02.2013 року №7 єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

У пункті 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" №01-06/2093/15 від 12.11.2015 року зазначено, що питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом.

Отже, підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Відтак, у розумінні приписів зазначеної норми закону, відстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин та є правом суду, а не обов'язком.

В підтвердження заяви про звільнення від сплати судового збору, скаржником не надано жодних доказів про відсутність коштів на сплату судового збору, а лише вказано не те, що Державна казначейська служба не здійснює про плату платежів на сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У п. 12 ст. 2 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетні установи - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" №484-VIII від 22.05.2015 року на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Верховний Суд України у постанові від 27 жовтня 2015 року по справі №2а-3361/10 відмовив в клопотанні про звільнення від сплати судового збору з тієї підстави, що пунктом 2 розділу II Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким, серед іншого, скасовано деякі встановлені раніше пільги щодо його сплати, Кабінет Міністрів України було зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів. Тобто відсутність фінансування само по собі не створює виняткових обставин для звільнення, відстрочення або розстрочення судового збору.

Аналогічні правові позиції були викладені Вищим господарським судом України, зокрема, в ухвалах від 19 серпня 2015 року по справі № 910/2597/14, 05 червня 2014 року по справі № 905/3363/13, 07 вересня 2015 року по справі № 926/366/15.

В ухвалі від 21 вересня 2015 року по справі № 916/57/15-г Вищий господарський суд України виклав позицію, відповідно якої відсутність в кошторисі органу державної влади витрат на сплату судового збору не є обґрунтованою підставою в розумінні ст. 8 Закону України "Про судовий збір", оскільки не має виключного характеру.

Як зазначає у своїх рішеннях Вищий адміністративний суд України, обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати (ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2014 року, 36722122, від 15 квітня 2014 року, 38331796, від 29 липня 2014 року, 39942890).

Таким чином, обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України (обмежене фінансування) та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, (відсутність фінансування) не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.

Враховуючи те, що скаржником не надано належних доказів майнового стану, які б свідчили про неможливість сплатити судовий збір колегія суддів вважає заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору необґрунтованим та безпідставним, а тому відмовляє у його задоволенні.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Колегія суддів дійшла висновку про повернення апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.12.2016 року у справі №912/3753/16 без розгляду.

Частиною 4 ст. 97 ГПК України передбачено, що після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини 1 цієї статті, апеляційна скарга може бути подана повторно.

Керуючись статтями 86, 97 ГПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.12.2016 повернути без розгляду.

Додаток: апеляційна скарга № б/н від 27.12.16р. на 3 арк.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко

З оригіналом згідно

Пом. судді: В.В. Охота

10.01.2017 року