Ухвала

від 10.01.2017 по справі 906/990/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"10" січня 2017 р. Справа № 906/990/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Огороднік К.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення господарського суду Житомирської області від 07 вересня 2015 року у справі №906/990/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енергія" третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькоблпаливо"

до ОСОБА_1 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення №3.5-11/2015 від 15.05.2015 року

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 07 вересня 2016 року у справі №906/990/15 було задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енергія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькоблпаливо" до ОСОБА_1 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та визнано недійсним рішення №17-р/к від 15 травня 2015 року Адміністративної колегії ОСОБА_1 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі №3.5-11/2015. Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енергія" 1218,00 грн. судового збору. Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькоблпаливо" 1218,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду (колегією суддів у складі: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В.) від 08 жовтня 2016 року у справі №906/990/15 апеляційну скаргу ОСОБА_1 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було повернуто без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 ГПК України.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2016 року у справі №906/990/15 повторну апеляційну скаргу відповідача було повернуто без розгляду на підставі пунктів 3, 4 частини 1 статті 97 ГПК України.

04 січня 2017 року на адресу апеляційного суду надійшла повторна апеляційна скарга ОСОБА_1 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

При цьому, апелянт просить поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження, оскільки останнім усунуті обставини, що були підставою для повернення апеляційної скарги, викладені в ухвалі Рівненського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2015 року у справі №906/990/15.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги слід залишити без задоволення з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення прийняте судом першої інстанції 07 вересня 2015 року.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач 23 вересня 2015 року та 20 жовтня 2016 року звертався до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення.

При цьому, апелянтом було додано до апеляційних скарг клопотання, в якому останній просив суд звільнити його від сплати судового збору або відстрочити його сплату.

Ухвалами від 08 жовтня 2016 року та від 27 жовтня 2016 року у справі №906/990/15 було повернуто апеляційні скарги відповідача без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 ГПК України та зазначено, що сама лише відсутність коштів на рахунках скаржника не є поважною причиною для звільнення його від сплати судового збору. Крім того, скаржником не було надано доказів в обґрунтування можливості отримання коштів на сплату судового збору в майбутньому.

Відповідач, звертаючись 28 грудня 2016 року до Рівненського апеляційного господарського суду з повторною апеляційною скаргою на рішення господарського суду Житомирської області від 07 вересня 2015 року у справі № 906/990/15, обґрунтовуючи підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, посилається на те, що у кошторисі ОСОБА_1 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету на 2015 рік не було передбачено коштів для сплати судового збору у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель.

Частинами 1, 2 статті 93 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Згідно абзацу 8 пункту 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" №7 (зі змінами та доповненнями) клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

В пункті 6 вищевказаної Постанови вказано, що статтею 93 ГПК встановлено, що апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, повертається, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку. Наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини першої статті 53 ГПК.

Про поновлення або про відмову у поновленні пропущеного строку зазначається відповідно в ухвалі апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження (стаття 98 ГПК) або про її повернення (частина друга статті 93, пункт 4 частини першої статті 97 ГПК).

Відповідно до частини 1 статті 53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

В той же час, поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Недодержання вимог діючого процесуального законодавства не можна визнати поважною причиною для поновлення строку для подачі апеляційної скарги.

Посилання апелянта на те, що у кошторисі ОСОБА_1 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету на 2015 рік не було передбачено коштів для сплати судового збору у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки з повторною апеляційною скаргою відповідач звернувся лише 28 грудня 2016 року. При цьому, будь-яких пояснень, а також належних та допустимих доказів, в розумінні статей 33, 34 ГПК України, щодо відсутності у кошторисі ОСОБА_1 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету на 2016 рік коштів для сплати судового збору у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель апелянтом не надано.

Крім того, як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, ОСОБА_1 обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України було усунуто недоліки первісних апеляційних скарг 09 грудня 2016 року (сплачено судовий збір згідно платіжного доручення №229 від 09 грудня 2016 року), а скаргу подано повторно лише 28 грудня 2016 року (згідно вхідного штампу господарського суду Житомирської області).

При цьому, заява апелянта про поновлення строку апеляційного оскарження не містить належного обґрунтування поважності причин недотримання положень щодо невідкладного (одразу після одержання ухвали) усунення скаржником недоліків, які стали причиною повернення апеляційної скарги.

Також колегією суддів враховується наступне.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".

Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, що в даному випадку не вбачається за відсутності обставин, які б об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо встановленого строку, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність поважних причин та правових підстав для відновлення строку на подання апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо вона подана після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Відтак, апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 97 ГПК України.

Керуючись пунктом 4 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні клопотання ОСОБА_1 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №1.20/6-2403 від 26 грудня 2016 року про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги відмовити.

2. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення господарського суду Житомирської області від 07 вересня 2015 року у справі №906/990/15 повернути скаржнику без розгляду.

Додаток: заявнику - матеріали скарги на 10 арк., у т.ч. платіжне доручення про сплату судового збору №229 від "09" грудня 2016 р.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Огороднік К.М.