Рішення

від 05.01.2017 по справі 127/17909/16-ц

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 127/17909/16-ц

Провадження № 2/127/232/17

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

05 січня 2017 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Прокопчук А.В.,

при секретарі Поливаній Ю.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Медівін" про стягнення заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медівін" про стягнення заробітної плати та компенсації за затримку розрахунку при звільненні.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона тривалий час працювала на посаді касира у ТОВ Медичний центр Медівін . Так, з 01.05.2016 року по 05.07.2016 року відповідачем було допущено невиплату належної їй заробітної плати у загальному розмірі 5 532 грн. Таким чином, на даний час позивачу не виплачено заробітну плату за 2 місяці.

5 липня 2016 року позивача було звільнено з роботи за згодою сторін. Оскільки розрахунок по заробітній платі з ОСОБА_1 досі не проведений, тому вона зверрнулася до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 5 532 грн.; стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, що складає 3 549 грн.

Ухвалою суду від 10 листопада 2016 року клопотання позивача було задоволено та замінено неналежного відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Медівін" на належного відповідача - ТОВ "Медичний центр "Медівін".

Разом з тим, до початку розгляду справи по суті ОСОБА_1 надала суду клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого просить стягнути з відповідача суму заробітної плати в розмірі 7 225 грн.

Також, під час розгляду справи по суті, позов в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Медівін" про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні був залишений без розгляду, за заявою позивача.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги та уточнення підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Просила позов задовольнити. Також не заперечила проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився з невідомих причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. За таких обставин у відповідності до ст. 224 ЦПК України суд ухвалив заочне рішення у його відсутність, на підставі наявних в справі доказів, оскільки позивач не заперечила проти такого порядку вирішення спору.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути примусове виконання обов'язку в натурі.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Правилами ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відповідно до ст. 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

В статті 6 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права визначено, що держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право на працю, що включає право кожної людини дістати можливість заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вона вільно погоджується, і зроблять належні кроки до забезпечення

цього права.

Також в ст. 23 Загальної декларації прав людини закріплено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на

рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім'ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 04.03.2014 року по 05.07.2016 року працювала касиром в бухгалтерії у ТОВ Медичний центр Медівін . Відповідно до наказу № 157-п від 24.06.2016 року позивача було звільнено з займаної посади за угодою сторін, на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Даний факт підтверджується записами зробленими в трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивача (а.с. 4-8).

Згідно довідки по кримінальному провадженні від 08.11.2016 року, наданої Вінницьким відділом поліції ГУ НП у Вінницькій області, суд вбачає, що в провадженні даного відділу перебувають матеріали кримінального провадження внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016020010005424 від 14.07.2016 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 175 КК України по факту безпідставної невиплати заробітної плати службовими особами ТОВ Медичний центр Медівін . На даний час проводяться слідчі дії для притягнення винних осіб до відповідальності та відшкодування заподіяної матеріальної шкоди (а.с. 39). Даний факт підтверджується витягом з кримінального провадження (а.с. 40).

Також факт роботи ОСОБА_1 у відповідача підтверджується розрахунковими листами за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2016 року, з яких також вбачається, що вона отримувала заробітню плату по 2 902,02 грн. (а.с. 9). Крім того, слід зазначити, що за травень 2016 року позивачу була нарахована заробітня плата в розмірі 3620,00 грн. (до виплати 2914,10 грн.), а за червень 2016 року - 3 251,64 грн. (до виплати 3 251,64 грн) (а.с. 9 зворіт).

Оскільки, у позивача були складнощі щодо надання доказів про її розмір отриманих доходів у відповідача, а останній до судового засідання не з'являвся, судом був взятий до уваги розмір доходу, який відповідачем звітувався до пенсійного фонду України як на застраховану особу.

Відповідно до витребуваних у Пенсійного фонду України у м. Вінниці індивідуальних відомостей про застраховану особу № 5346/12-25 від 4 листопада 2016 року, страхувальником застрахованої особи ОСОБА_1 1 є ТОВ Медичний центр Медівін та дохід останнього за період з січня 2016 року по березень 2016 року становить 10 815, 00 грн. (а.с. 38).

Оскільки позивачем у судовому засіданні зазначалось про те, що відповідач здійснив розрахунок по заробітні платі тільки за квітень 2016 року, суд приходить до висновку, що при звільненні з позивачем не було проведено розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Враховуючи, зазначене вище, суд приходить до висновку, що станом на день розгляду справи підприємство не виплатило заборгованість по заробітній платі на дату звільнення в сумі 7 225 грн. 00 коп.

Так, суд прийшов до висновку, що правовідносини, що виникли між сторонами, є трудовими, тому регулюються КЗпП України, а саме главою VІІ в частині, що регулює оплату праці при звільненні працівника.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 24 Закону України Про оплату праці , заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Аналогічне положення міститься і в ст. 115 КЗпП України.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , відповідно до ст. 97 КЗпП форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі, а у випадку, коли його не укладено, - власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, або, за його відсутності, - з іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом, з урахуванням загальних положень законодавства про оплату праці, суд у разі вирішення спорів з цих питань має з'ясовувати, чи були і як саме вони врегульовані у зазначеному порядку та чи було при цьому додержано норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною й галузевою (регіональною) угодами. При їх недодержанні застосовуються відповідно норми і гарантії, передбачені законодавством, генеральною, галузевою (регіональною) угодами.

Відповідно ст.ст. 94, 97 КЗпП України, ст.ст. 15, 21 Закону України Про оплату праці власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в першочерговому порядку виплачувати працівникові заробітну плату за виконану ним роботу у разі звільнення.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Медівін" про стягнення заробітної плати знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 551,20 грн. судового збору.

На підставі викладеного та керуючисьст. 43 Конституції України,ст. 6 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ст. 23 Загальної декларації прав людини, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 47, 94, 97, 115, 116, 233 КЗпП України, ст. 24 Закону України Про оплату праці , п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Медівін" про стягнення заробітної плати - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Медівін" (м. Вінниця, вул. Пирогова, 10) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 7 225 (сім тисяч двісті двадцять п'ять) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Медівін" (м. Вінниця, вул. Пирогова, 10) в дохід держави 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: