Рішення

від 10.01.2017 по справі 903/940/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 січня 2017 р. Справа № 903/940/16

за позовом Відділу освіти, молоді та спорту Горохівської райдержадміністрації

до Приватного підприємства «Ріда»

про стягнення 25 247,70грн.

Суддя Філатова С.Т.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1І, начальник відділу, ОСОБА_2, дов. б/н від 06.01.2016р.

від відповідача: н/в

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки учасників судового процесу.

У судовому засіданні 10.01.2017р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 ГПК України.

Суть спору:

Відділ освіти, молоді та спорту Горохівської райдержадміністрації звернувся з позовом до приватного підприємства "Ріда" з позовом про стягнення 25 247,70грн., в тому числі - 24 300,00грн. збитків, 947,70грн неустойки за період з 21.10.2016р. по 28.11.2016р. відповідно до п.4.3 договору.

Позовні вимоги обґрунтовані таким:

11 травня 2016 року укладено договір відповідального зберігання №1 між ПП Ріда в особі директора ОСОБА_3 (зберігач) та Відділом освіти, молоді та спорту Горохівської райдержадміністрації (поклажодавець) в особі начальника ОСОБА_1.

Відповідно до умов даного договору зберігач зобов'язаний безоплатно зберігати товар дошки сухі соснові в кількості 75м 3 загальною вартістю 20 250,00грн. та лати соснові 1,5м 3 - 4 050,00грн. на загальну суму 24 300,00грн., переданий йому поклажодавцем, і повернути товар у схоронності.

Зберігач зобов'язаний забезпечити зберігання майна до 20 жовтня 2016 року і на першу вимогу відділу освіти, молоді та спорту повернути дане майно. У 3 розділі обов'язки поклажодавця передбачається право поклажодавця вимагати у зберігача повернення майна у будь-який час і до закінчення строку дії договору.

Відповідно до розділу 4 відповідальність сторін зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна, переданого на зберігання. За втрату (нестачу) або пошкодження майна, прийнятого на зберігання, зберігач відшкодовує всі пов'язані з цим збитки. Стаття 951 ЦК України та пункт 4.2 розділу 4 даного договору передбачають відшкодування зберігачем збитків, завданих поклажодавцеві у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Пункт 4.3 договору відповідального зберігання №1 від 11 травня 2016 року передбачає, що у випадку не повернення майна за першою вимогою зберігач повинен виплатити неустойку у розмірі 0,1% від вартості майна за кожний день затримки.

17 жовтня 2016 року відділ освіти, молоді та спорту Горохівської райдержадміністрації надіслав претензії за місцем знаходженням ПП Ріда і місцем проживання директора ОСОБА_3 з вимогою повернути майно.

Листи із претензією було повернено у зв'язку з відсутністю адресата та інших причин (не зазначено).

Зберігач не виконав своїх зобов'язань по договору відповідального зберігання №1 від 11 травня 2016 року.

Ухвалою суду від 09.12.2016р. порушено провадження у справі. Зобов'язано подати суду позивача: для огляду в судовому засіданні оригінали договору відповідального зберігання №1 від 11.05.2016р. та акту приймання-передачі майна на відповідальне зберігання від 11.05.2016р.; відповідача: пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві.

Надав для огляду у судовому засіданні оригінали договору відповідального зберігання №1 від 11.05.2016р. та акту прийому-передачі майна до договору №1 від 11.05.2016р.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Ухвала суду від 09.12.2016р. повернута органами поштового зв'язку із відміткою "за закінченням терміну зберігання".

У пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно витягу з ЄДР адреса відповідача приватного підприємства "Ріда": 45700, Волинська область, м. Горохів, вул. Грушевського, буд 66, куди і направлялася ухвала суду від 09.12.2016р.

Визнавши долучені до справи докази достатніми для вирішення спору за наявними в справі матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України, дослідивши долучені докази та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.05.2016р. між приватним підприємством "Ріда" (зберігач) та відділом освіти, молоді та спорту Горохівської РДА (поклажодавець) укладений договір відповідального зберігання №1, відповідно до умов якого на зберігання передано майно: дошки сухі соснові в кількості 75м 3 загальною вартістю 20 250,00грн. та лати соснові 1,5 м 3 загальною вартістю 4 050,00грн.

Згідно п. 6.1 договору договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

У відповідності до п.6.2 договору строк дії договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1 договору та закінчується 20.10.2016р.

Відповідно до п. 6.3 договору закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Передача майна на зберігання стверджується актом прийому-передачі майна до договору №1 від 11.05.2016р. Акт підписаний керівниками сторін (а.с. 12).

Відповідно до п.2.1.4 договору зберігач зобов'язаний повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього.

17.10.2016р. зберігач звернувся з вимогою-претензією №880/21/2-16 про повернення майна до 20.10.2016р.

Лист-вимога надісланий рекомендованим листом з повідомленням про вручення 17.10.2016р. та повернутий 25.10.2016р. з відміткою "адресат відсутній" (а.с. 14-17).

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ст.ст. 949, 950, 951 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Сторони у п. 4.2 договору обумовили, що зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення поклажодавцеві. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, яке передане на зберігання або його частини, зберігач повинен відшкодувати поклажодавцеві всі пов'язані з ним збиткі.

Відповідно до ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст.623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв'язку з правопорушенням. За таких умов визначається, що причинний зв'язок між порушеннями та збитками має бути безпосереднім або прямим.

Так, протиправною є поведінка особи з порушенням норм законодавства. Якщо зобов'язання виникає з договору, то протиправною визнається поведінка боржника, що порушує умови договору та закону. В даному випадку відповідачем порушені зобов'язання, визначені п.п. 2.1.4, 4.2 договору, що також свідчить про наявність в його діях вини в невиконанні умов договору.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і збитками полягає у тому, що переданий на зберігання товар не був повернутий на вимогу позвача.

Зважаючи на те, що зберігач на вимогу поклажодавця майно не повернув, вимога позивача про відшкодування вартості майна, переданого на зберігання, в розмірі 24 300,00грн., є підставною та підлягає до задоволення згідно зі ст.ст. 949, 950, 951 ЦК України, п. 4.2 договору.

Крім того, сторони у п. 4.3 договору передбачили відповідальність зберігача у випадку не повернення майна поклажодавцеві за першою вимогою - неустойку в розмірі 0,1% від вартості майна за кожний день затримки.

Згідно ст.ст. 549, 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 552 ЦК України визначено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Зважаючи на викладене, вимога позивача щодо стягнення неустойки за період з 21.10.2016р. по 28.11.2016р. в розмірі 947,70грн. підставна та підлягає до стягнення відповідно до ст.ст. 549, 550, 552 ЦК України, п. 4.3 договору.

Розрахунки нарахування неустойки перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378,00 слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 193, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 550, 552, 936, 949,950, 951 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1 . Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Ріда" (45700, Волинська область, Горохівський район, м. Горохів, вул. Грушевського, 66, код ЄДРПОУ 31016707)

на користь відділу освіти, молоді та спорту Горохівської райдержадміністрації (45700, Волинська область, Горохівський район, м. Горохів, вул. Шевченка, 15, код ЄДРПОУ 02141710) 24 300,00 збитків, 947,70грн. неустойки, 1 378,00грн. витрат по сплаті судового збору. Всього: 26 625,70грн.

3 . Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст.84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено

11.01.2017

Суддя С. Т. Філатова