Рішення

від 05.01.2017 по справі 909/933/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2017 р. Справа № 909/933/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , секретар судового засідання Войцеховська Х.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, вул. Сірка,12, с.Назавизів, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78425;

до відповідача : Назавизівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, с. Назавизів, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78425;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, вул. І. Сірика, 2, с. Назавизів, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78425;

про визнання недійсним рішення 5 (п'ятої) сесії виконавчого комітету Назавизівської сільської ради 7 (сьомого) демократичного скликання № 6-5/2016 від 27.09.16 "Про розірвання додаткової угоди про поновлення договору зі змінами та доповненнями оренди земельної ділянки площею 0,0040 га. з підприємцем ОСОБА_1 від 16.04.14 р.";

за участю:

Від позивача: ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець, свідоцтво про державну реєстрацію (Серія В00 № 0468472 від 30.06.2000р.);

Від відповідача: ОСОБА_3 - представник, довіреність (№ 46 від 08.11.16р.);

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2: представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Назавизівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання недійсним рішення 5 (п'ятої) сесії виконавчого комітету Назавизівської сільської ради 7 (сьомого) демократичного скликання № 6-5/2016 від 27.09.16 "Про розірвання додаткової угоди про поновлення договору зі змінами та доповненнями оренди земельної ділянки площею 0,0040 га з підприємцем ОСОБА_1 від 16.04.14 р."

Ухвалою суду від 28.11.16 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. У письмових пояснення по справі від 12.12.16 (вх.№18100/16 від 13.12.16) зазначає, що 25.06.2003 року ОСОБА_4, зробив заповітне розпорядження, згідно якого заповів ОСОБА_2 все належне йому майно, в тому числі домоволодіння, яке знаходиться по вул. Сірка, 2 в с. Назавизів. 04.12.2009 р. ОСОБА_4 помер, про що 06.12.2004 року виконавчим комітетом Назавизівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області в книзі реєстрації актів про смерть зроблено запис за №30. Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.10.2016 р. спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є його дочка ОСОБА_2

Зазначає, що за спадковим домоволодінням №2 в с. Назавизів, вул. Сірка, обліковується земельна ділянка. Таким чином, орендована ФОП ОСОБА_1 земельна ділянка площею 0,0040 га., входить до складу земельної ділянки, що обліковується за спадковим домоволодінням №2 по вул. Сірка 2 в с. Назавизів. Рішенням Назавизівської сільської ради від 27.09.2016 р. №5-5/2016р. надано ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки орієнтовною площе 0,3300 га, яка знаходиться по вул. Сірка 2 в с. Назавизів.

Вказує на те, що звертаючись з позовом до суду, позивач не врахувала п. 37 Договору оренди згідно з яким передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку другої особи, а також реорганізацій юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. У зв'язку з успадкуванням ОСОБА_2 домоволодінням №2 в с.Назавизів по вул. Сірка 2, Надвірнянського району, Івано-Франківської області та відповідно земельної ділянки на якій останнє розташоване, вважає, що Назавизівська сільська рада мала всі правові підстави на підставі заяви ОСОБА_2 розірвати договір оренди керуючись п.37 Договору оренди.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

02.03.2012 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Назавизівською сільською радою Надвірнянського району Івано-Франківської області укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2624084201:02:011:0022) для розміщення торгової точки, площею 0,0040 га, за адресою в с. Назавизів, вул. Сірка, 2 Надвірнянського району, Івано-Франківської області, який зареєстровано в управлінні Держкомзему у Надвірнянському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 27.04.2012 за № 262400004000153.

Згідно п. 7 договору, договір оренди укладено на 5 років.

Згідно рішення Назавнзівської сільської ради №_-28/2014 від 16.05.2014 "Про поновлення договору зі змінами та доповненнями оренди земельної ділянки площею 0,0040 га, підприємцю ОСОБА_1, по вул. Сірка, 2 в с. Назавизів", поновлено договір зі змінами та доповненнями договір оренди земельної ділянки площею 0,0040 га, підприємцю ОСОБА_1, по вул. Сірка, 2 в с. Назавизів, терміном на 5 років з 16.05.2014 р. по 16.05.2019 р.

На виконання даного рішення, 16.05.2014 р. між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду до договору оренди землі, якою поновлено та доповнено договір.

27.09.2016 р. Назавизівською сільською радою на підставі заяви від 26.09.2016 р. ОСОБА_2, яка просить розірвати додаткову угоду про поновлення зі змінами договору оренди земельної ділянки 0,0040 га з підприємцем ОСОБА_1 від 16.04.2014р. щодо розміщення торгової точки, що знаходиться по вул. Сірка,2 в с.Назавизів, прийнято рішення № 6-5/2016 "Про розірвання додаткової угоди про поновлення договору зі змінами та доповненнями оренди земельної ділянки площею 0,0040 га з підприємцем ОСОБА_1 від 16.04.2014", яким вирішено розірвати додаткову угоду про поновлення договору зі змінами та доповненнями договору оренди від 16.04.2016 р. земельної ділянки площею 0,0040 га для розміщення торгової точки по вул. Сірка,2 в с.Назавизів підприємцю ОСОБА_1, з 27.09.2016 р. Повернути в користування земельну ділянку площею 0,0040 га в с.Назавизів по вул. І.Сірка,2 ОСОБА_2.

Частиною 1 ст.2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За умовами ч.ч.3,4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Пунктом 36 договору оренди також передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України "Про оренду землі", орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Як вбачається з рішення виконавчого комітету Назавизівської сільської ради від 30.01.2002 р. "Про вилучення земельної ділянки", прийнятого за результатами розгляду заяви від 30.01.2002 р. гр. ОСОБА_4 про добровільну відмову від земельної ділянки площею 0,004 га, яка знаходиться біля його житлового будинку в с. Назавизів вул.І.Сірка, 2, вирішено: вилучити із користування гр. ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,004 га біля його житлового будинку в с. Назавизів вул. І. Сірка,2. Передати вказану земельну ділянку до земель запасу сільської ради. Дати дозвіл гр. ОСОБА_1 на збір матеріалів попереднього погодження під розміщення торгового кіоску "Мрія" в с. Назавизів по вул. І.Сірка, за рахунок земель запасу Назавизівської сільської ради вказаних у п. 2 даного рішення.

Згідно ст. 140 Земельного кодексу України, добровільна відмова власника від права на земельну ділянку є підставою припинення права власності на земельну ділянку.

Таким чином, право власності гр. ОСОБА_4 на земельну ділянку в с. Назавизів по вул. І. Сірка біля його житлового будинку припинилось на підставі його добровільної відмови від права на земельну ділянку. Отже, земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді с. Назавизів.

Згідно з ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

З огляду на те, що земельна ділянка площею 0,004 га, яка знаходиться в с.Назавизів вул.І.Сірка, не перейшла у власність ОСОБА_2 в порядку спадкування, оскільки, не знаходилась у власності ОСОБА_4 з 30.01.2002 р., Назавизівською сільською радою, в супереч положенням законодавства прийнято рішення про розірвання додаткової угоди про поновлення договору зі змінами та доповненнями оренди земельної ділянки площею 0,0040 га. з підприємцем ОСОБА_1 від 16.04.14 р.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 95 Земельного кодексу України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Частиною першою ст. 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 1 ст. 155 Земельного кодексу України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Отже, рішення виконавчого комітету Назавизівської сільської ради № 6-5/2016 від 27.09.16 "Про розірвання додаткової угоди про поновлення договору зі змінами та доповненнями оренди земельної ділянки площею 0,0040 га з підприємцем ОСОБА_1 від 16.04.14 р.", суперечить вимогам чинного законодавства та порушує право позивача на користування земельною ділянкою, що є об'єктом договору оренди земельної ділянки 02.03.2012 р.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

За таких обставин суд, дослідивши подані позивачем докази, з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства, дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Згідно ст. 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача.

Звертаючись до суду з позовною заявою, позивачем заявлено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, в якому просить суд вжити заходи до забезпечення позову у відповідності до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, шляхом заборони відповідачеві вчиняти дії по передачі спірної земельної ділянки третім особам або вчиняти будь-які інші дії, які обмежують права позивача використовувати земельну ділянку.

Розглянувши заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, суд зазначає про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України позов забезпечується: забороною відповідачеві вчиняти певні дії. Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами. Види забезпечення позову можуть використовуватися господарським судом лише в межах предмета позову. Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.

Таким чином, зі змісту ст. 66, 67 ГПК України вбачається, що заходи до забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами та вживаються судом у разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, у п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" йдеться про те, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776, суд, при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У відповідності до постанови Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.12.2011 р., достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає про те, що за час розгляду справи у суді, відповідач фактично може вчинити певні дії з земельною ділянкою як розпорядник. При цьому, не надає жодних доказів, які б свідчили про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування відповідного заходу до забезпечення позову.

Згідно ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, позивачем не достатньо обґрунтовано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову та не доведено належними доказами, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Враховуючи наведене, позивачу в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 83, 95, 124, 140, 155 Земельного кодексу України, ст.ст. 33, 49, 66, 67, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Назавизівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення 5 (п'ятої) сесії виконавчого комітету Назавизівської сільської ради 7 (сьомого) демократичного скликання № 6-5/2016 від 27.09.16 "Про розірвання додаткової угоди про поновлення договору зі змінами та доповненнями оренди земельної ділянки площею 0,0040 га. з підприємцем ОСОБА_1 від 16.04.14 р." - задовольнити.

Визнати недійсним рішення 5 (п'ятої) сесії виконавчого комітету Назавизівської сільської ради 7 (сьомого) демократичного скликання № 6-5/2016 від 27.09.16 "Про розірвання додаткової угоди про поновлення договору зі змінами та доповненнями оренди земельної ділянки площею 0,0040 га з підприємцем ОСОБА_1 від 16.04.14 р."

Стягнути з Назавизівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, вул. Грушевського, 78, с. Назавизів, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78425 (ідентифікаційний код 04354663) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, вул. Сірка,12, с.Назавизів, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78425 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.01.17

Суддя Неверовська Л. М.