Рішення

від 04.01.2017 по справі 910/20694/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.2017Справа №910/20694/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сіайті Логістікс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юдіс" простягнення 32396,25 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаАндрієнко Т.Є. - представник від відповідачане з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіайті Логістікс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юдіс" заборгованості у розмірі 32396,25 грн. за договором №СЛ-0050301 на виконання робіт з комплексного прибирання приміщень від 05.03.2012, яка складається з 15066,15 грн. основного боргу, пені у розмірі 1097,14 грн., 3% річних у розмірі 1689,06 грн. та 14543,90 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині здійснення розрахунків за надані послуги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем. Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних, інфляційні втрати та пеню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/20694/16, розгляд якої призначено на 14.12.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 розгляд справи призначено на 04.01.2017.

Представник позивача в судове засідання 04.01.2017 з'явився, позов підтримав.

Відповідач повноважних представників в судові засідання не направив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату та час слухання справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 04.01.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.03.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіайті Логістікс" (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юдіс" (замовник, відповідач) було укладено договір №СЛ-0050301 на виконання робіт з комплексного прибирання приміщень (надалі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за дорученням замовника виконувати такі види робіт (далі по тексту - роботи) на об'єктах замовника (далі за текстом - готель): прибирання громадських, службових і технічних приміщень готелю, прибирання прилеглої до об'єкта території, оперування гардеробу, прибирання кухні, прибирання гостьових номерів, роботи будуть виконуватися силами співробітників виконавця (розділ 1), вартість робіт з прибирання приміщення вказаного замовником встановлюється актом прийому-передачі виконаних робіт, який підписується сторонами та скріплюється печатками (п.2.1), сума до оплати складається на підставі фактично відпрацьованого часу і фактично прибраних номерів, зафіксованих у табелі обліку робочого часу і табелі обліку прибраних номерів і підписаного уповноваженими представниками обох сторін (п.2.3), оплата виконаних робіт проводиться в національній валюті шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п.2.4), замовник зобов'язується забезпечити оплату робіт в розмірах і строки, передбачені даним договором (п.4.3.3), цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2012 року (п.8.1).

12.03.2012 між сторонами було підписано додаткову угоду №12/13/12 до цього договору, відповідно до умов якої сторони доповнили розділ 3 п.3.11. в наступній редакції: замовник повинен сплатити грошові кошти за виконані роботи виконавцем в строк до 10-го числа наступного місяця за місяцем, в якому були виконані роботи в повному обсязі згідно всіх складених та підписаних сторонами актів прийому - передачі виконаних робіт за місяць.

24.12.2012 між сторонами було підписано додаткову угоду №24/12/12 до цього договору, відповідно до умов якої сторони виклали п.8.1 договору в наступній редакції: цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2014.

Додатковою угодою №22/12/14 від 22.12.2014 строк дії договору сторонами продовжено до 31.12.2017.

Відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0070901 від 07.09.2012 на суму 53768,88 грн., № ОУ-0140901 від 14.09.2012 на суму 55639,98 грн., № ОУ-0210901 від 21.09.2012 на суму 54965,80 грн., № ОУ-0280903 від 28.09.2012 на суму 35540,00 грн., №ОУ-0300901 від 30.09.2012 на суму 52902,62 грн., № ОУ-0300902 від 30.09.2012 на суму 15023,24 грн., № ОУ-0300903 від 30.09.2012 на суму 37857,60 грн., № ОУ-0280904 від 28.09.2012 на суму 5940,00 грн. та відповідних табелів обліку відпрацьованого часу до них позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги на загальну суму 311638,12 грн. Вказані акти підписані представниками сторін та скріплені печатками останніх без заперечень та зауважень.

Згідно листа за вих. № 038 від 10.12.2012 позивач повідомив відповідача про наявність заборгованості за договором та просив перерахувати суму боргу на розрахунковий рахунок позивача.

Листом за вих. № 14/12/12-1 від 14.12.2012 відповідач погодився з тим, що позивачем були надані, а відповідачем були прийняті послуги по договору №СЛ-0050301 на виконання робіт з комплексного прибирання приміщень від 05.03.2012 на загальну суму 311638,12 грн., з яких відповідачем було оплачено 10000,00 грн., однак зазначив, що відповідачем було поставлено на адресу позивача товар за період квітень - травень місяці 2012 року на загальну суму 1053497,54 грн., з яких позивачем сплачено 766925,57 грн., у зв'язку з чим заборгованість позивача перед відповідачем за поставлений товар склала 286571,97 грн.

Враховуючи наявність кредиторської заборгованості між підприємствами позивач листом за вих. №043 від 17.12.2012 запропонував зарахувати зустрічні однорідні вимоги між підприємствами та просив перерахувати решту суми боргу за надані послуги у розмірі 15066,15 грн.

17.12.2012 між сторонами було підписано та скріплено печатками акт звірки розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем склала 15066,15 грн.

Листом за вих. № 21/12/12-1 від 21.12.2012 відповідач погодився із проведенням зарахування зустрічних однорідних вимог та повідомив, що решту суми боргу за зобов'язаннями перед позивачем перерахує після отримання грошових коштів від своїх контрагентів.

05.02.2013 позивачем було надано відповідачу вимогу за вих. № 051 від 04.02.2013 про сплату суми боргу у розмірі 15066,15 грн.

Листом за вих. № 07/02/13-1 від 07.02.2013 відповідач повідомив позивача про те, що у разі надходжень грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача, підприємство здійснить повний розрахунок з позивачем.

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач за надані позивачем послуги розрахувався частково, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 15066,15 грн., пені, 3% річних та інфляційних втрат.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, приписів п. 3.11 договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості наданих позивачем послуг станом на момент розгляду справи настав.

Як свідчать матеріали справи, відповідач своїх зобов'язань по оплаті наданих позивачем послуг належним чином не виконав, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 15066,15 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розмір не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 15066,15 грн. підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1097,14 грн., 3% річних у розмірі 1689,06 грн. та 14543,90 грн. інфляційних втрат.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів за надані позивачем послуги не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно, є підстави для застосування по відношенню до відповідача встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Оскільки, як встановлено судом, умовами укладеного між сторонами договору та долучених позивачем до матеріалів справи додаткових угод до цього договору не підтверджується досягнення сторонами згоди щодо сплати замовником неустойки за несвоєчасну оплату послуг, у позивача відсутні правові підстави для нарахування відповідачу пені, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг, то суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат законними та обґрунтованими.

При цьому, судом перевірено належні до сплати розміри інфляційних втрат та 3% річних за періоди, які вказані позивачем у позовній заяві і з якими суд погоджується, у зв'язку з чим стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 14543,90 грн. та 3% річних у розмірі 1689,06 грн. за розрахунком позивача.

Враховуючи наведене, позов підлягає задоволенню частково.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юдіс" (01103, м.Київ, вул. Залізничне Шосе, будинок 21, офіс 216, ідентифікаційний код 33940261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіайті Логістікс" (02225, м.Київ, вул. Радунська, будинок 3, ідентифікаційний код 37415287) заборгованість у розмірі 15066 (п'ятнадцять тисяч шістдесят шість) грн. 15 коп., 3% річних у розмірі 1689 (одна тисяча шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 06 коп., інфляційні втрати у розмірі 14543 (чотирнадцять тисяч п'ятсот сорок три) грн. 90 коп. та судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 33 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В інший частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.01.2017

Суддя Ю.М. Смирнова