Рішення

від 23.12.2016 по справі 369/6910/16-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/6910/16-ц

Провадження № 2/369/3161/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

23.12.2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

за участю секретаря Дідур М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального госпрозрахункового підприємства МИСЛІН про стягнення заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувсь до суду із позовом до Комунального госпрозрахункового підприємства МИСЛІН про стягнення заробітної плати.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що він з 31.01.2003 року по 12.02.2015 року працював у відповідача на посаді оператора каналізаційно-насосної станції.

За період роботи йому була нарахована, але не виплачена заробітна плата в сумі 12000 грн.

В добровільному порядку відповідач не бажає виплатити йому заробітну плату, чим порушує його права.

Посилаючись на викладене вище позивач просив суд: стягнути з відповідача на його користь заробітну плату в сумі 12000 грн.

У подальшому позивач уточнив свої вимоги, остаточно просив суд: стягнути з відповідача на його користь заробітну плату з вересня 2014 року по лютий 2015 року включно, сумою за шість місяців 12 300 грн., заробітна плата за 1 місяць 2290 грн.

Позивач в судове засідання не з'явивсь, до суду надійшла заява по слухання справи у його відсутність, позов підтримує в повному обсязі.

За згодою позивача суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Відповідач в судове засідання не з явився, згідно письмових заперечень проти задоволення позову заперечував, просив залишити його без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, письмові докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно наказу №4 від 31.01.2003, позивач з 21.01.2003 року по 12.02.2015 року працював у Комунальному госпрозрахунковому підприємстві Мислін на посаді оператора каналізаційно-насосної станції, що підтверджується трудовою книжкою від 11.01.1970 року.

Згідно наказу №3/1 від 12.02.2015 звільнений з посади за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України.

Проте, при звільненні позивачу не було виплачено заробітну плату.

Згідно рішення п'ятої сесії VII скликання Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №32 від 20.01.2016 сесія сільської ради вирішила припинити юридичну особу КГП Мислін шляхом його ліквідації.

Згідно наданих пояснень відповідача, починаючи з 2013 року по день прийняття рішення про ліквідацію даного підприємства, 20.01.2016 рік, звітність до органів доходів і зборів, та інших фондів не здавалася, нарахування заробітної платив установленому законом порядку не проводилось, відсутні оформлені належним чином первинні бухгалтерські документи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим повноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або повноваженого ним органу (особи).

Згідно ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Позивач працював на підприємстві відповідача, проте не отримав заробітну плату з вересня 2014 року по лютий 2015 року року.

Згідно до відомостей ВРУ установлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 1218 гривень. Позивачем було відпрацьовано з вересня по грудень 2015 року включно, таким чином з вересні по грудень включно його заробіток становив: 1218 грн. х4=4872 грн.

Згідно до відомостей ВРУ з 01.01.2015 по 01.09.2015 рік мінімальна заробітна плата становила 1218,00 грн. Позивачем було відпрацьовано січень та лютий місяць 2015 року, таким чином його заробіток за січень становив 1218 грн., та за лютий (1218 грн: 9 робочих днів=135,33 грн.)

Отже, за увесь час роботи позивача на підприємстві у відповідача виникла заборгованість по заробітній платі: 4872 грн.+1218+135,33 грн. = 6243,33 гривень.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тому, суд стягує з відповідача на користь позивача 6243,33 грн. заборгованості за невиплачену заробітну плату, враховуючи показник мінімальної заробітної плати у розмірі 1218 грн., а не 2290 грн., як вказує позивач.

На даний час вказана сума позивачем не була отримана, а тому підлягає стягненню на його користь з відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача, оскільки при обчисленні заборгованості за невиплачену заробітну плату суд виходив з розміру мінімальної заробітної плати у розмірі 1218 грн., встановленої ВРУ на 2014 -2015 роки.

В порядку, визначеному ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 551, 20 грн., виходячи із суми позовних вимог, які задоволено судом.

Зважаючи на вищенаведене, беручи до уваги рекомендації, викладені у Постановах Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі № 14 від 18.12.2009 року та Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року, ст.ст. 3, 15, 16, 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 94, 115-117, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 15, 60, 88, 110, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального госпрозрахункового підприємства Мислін (код ЄДРПОУ 30514378) на користь ОСОБА_1 заборгованість по невиплаченій заробітній платі з вересня 2014 року по лютий 2015 року в розмірі 6243 грн. (шість тисяч двісті сорок три гривні) 33 коп.

Стягнути з Комунального госпрозрахункового підприємства Мислін (код ЄДРПОУ 30514378) судовий збір в розмірі 551, 20 грн. в дохід держави.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя: Дубас Т.В.