Рішення

від 23.12.2016 по справі 369/6905/16-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/6905/16-ц

Провадження № 2/369/3156/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

23.12.2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

за участю секретаря Дідур М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального госпрозрахункового підприємства МИСЛІН про стягнення заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Комунального госпрозрахункового підприємства МИСЛІН про стягнення заробітної плати.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона з 20.06.2014 року по 22.01.2016 року працював у відповідача на посаді оператора КНС.

За період роботи їй була нарахована, але не виплачена заробітна плата в сумі 9000 грн.

В добровільному порядку відповідач не бажає виплатити їй заробітну плату, чим порушує її права.

Посилаючись на викладене вище позивач просила суд: стягнути з відповідача на її користь заробітну плату в сумі 9000 грн.

У подальшому позивач уточнила свої вимоги, остаточно просила суд: стягнути з відповідача на її користь заробітну плату з січня 2015 року по листопад 2015 року включно, сумою за один місяць 1296 грн. та компенсацію за невикористану відпустку за період роботи 2014-2015 року: 2369 - 3156 грн.

Позивач в судове засідання не з'явилась, до суду надійшла заява по слухання справи у її відсутність, позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з явився, згідно письмових заперечень проти задоволення позову заперечував, просив залишити його без задоволення.

За згодою позивача суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, письмові докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно наказу №38/1 від 20.06.2014, позивач з 20.06.2014 року по 22.01.2016 року працював у Комунальному госпрозрахунковому підприємстві Мислін на посаді оператора КНС, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1

Згідно наказу №6 від 22.01.2016 звільнена у зв язку з переведенням до комунального підприємства ВОДФОНДМРУБІЖ на підставі п.5 ст. 36 КЗпП України.

Проте, при звільненні позивачу не було виплачено заробітну плату.

Згідно рішення п'ятої сесії VII скликання Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №32 від 20.01.2016 сесія сільської ради вирішила припинити юридичну особу КГП Мислін шляхом його ліквідації.

Згідно наданих пояснень відповідача, починаючи з 2013 року по день прийняття рішення про ліквідацію даного підприємства, 20.01.2016 рік, звітність до органів доходів і зборів, та інших фондів не здавалася, нарахування заробітної платив установленому законом порядку не проводилось, відсутні оформлені належним чином первинні бухгалтерські документи.

Зважаючи на встановлені обставини, суд вважає за необхідне проаналізувати наступні правові норми та рекомендації Верховного суду України.

У ст. 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим повноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Зважаючи на позицію Верховного Суду України, викладену у Постанові Пленуму Про судове рішення у цивільній справі № 14 від 18.12.2009 року, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням проаналізованих правових норм та рекомендацій Верховного суду України в розрізі встановлених обставин у справі суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до наданих пояснень відповідача Комунального госпрозрахункового підприємства Мислін , ліквідаційна комісія, враховуючи звільнення керівника і головного бухгалтера КГП Мислін з 04.11.2014 року, за своїми підписами оформили табелі робочу часу і провели нарахування заробітної плати працівникам КГП Мислін з 04.11.2015 рік по 22.01.2016 рік, тобто по день їх звільнення, а також при першій можливості провели виплату нарахованої заробітної плати за цей період, в тому числі і позивачу в сумі 3361 грн. 81 коп. (за листопад місяць 2015 р.- 1110, 86 грн., грудень 2015 р. - 1296,00 грн., 00 коп., січень 2016 р. - 954, 95 грн.).

Тобто, враховуючи дані виплати, середньомісячна заробітна плата позивача становить: 3361,81 грн.: 3= 1120, 60 грн.

Період, за який позивач просить стягнути невиплачену заробітну плату - з січня 2015 року по листопад 2015 року включно, проте, як вбачається з матеріалів справи, за листопад 2015 року позивачу було виплачено заробітну плату в розмірі 1110, 86 грн., тому період нарахування становить 10 місяців, тобто з січня 2015 року по жовтень 2015 року включно.

Тому, суд стягує з відповідача на користь позивача 11206 грн. заборгованості за невиплачену заробітну плату, враховуючи середньомісячну заробітну плату у розмірі 1120,60 грн., а не 1296 грн., як вказує позивач.

На даний час вказана сума позивачем не була отримана, а тому підлягає стягненню на його користь з відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача, оскільки при обчисленні заборгованості за невиплачену заробітну плату суд виходив з розміру середньомісячної заробітної плати у розмірі 1120,60 грн., та періоду нарахування заробітної плати - 10 місяців.

Відповідно до ч.1 ст.83 КЗпП Україниу разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Статтею 4 Закону України Про відпустки передбачені види відпусток і визначено, які саме відпустки відносяться до щорічних: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно із ст.6 Закону України Про відпустки щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами не надано суду відомостей про передбачену позивачу відпустку, не вказано період відпустки, та не надано відомостей про перебування позивача у відпустці, строк перебування у такій відпустці, а уразі не використання нею відпустки, яка сума компенсації підлягає нарахуванню позивачу за її невикористання.

Тому, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення компенсації за невикористану відпустку за період роботи 2014-2015 року: 2369 - 3156 грн.

В порядку, визначеному ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 551, 20 грн., виходячи із суми позовних вимог, які задоволено судом.

Зважаючи на вищенаведене, беручи до уваги рекомендації, викладені у Постановах Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі № 14 від 18.12.2009 року та Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року, ст.ст. 3, 15, 16, 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 94, 115-117, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 15, 60, 88, 110, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального госпрозрахункового підприємства Мислін (код ЄДРПОУ 30514378) на користь ОСОБА_1 заборгованість по невиплаченій заробітній платі з січня по жовтень 2015 року включно в розмірі 11206 (одинадцять тисяч двісті шість) гривень.

Стягнути з Комунального госпрозрахункового підприємства Мислін (код ЄДРПОУ 30514378) судовий збір в розмірі 551, 20 грн. в дохід держави.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя: Дубас Т.В.