Рішення

від 04.01.2017 по справі 914/2674/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.2017р. Справа №914/2674/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АРХІМЕТА , м. Полтава

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів

про: стягнення 29600,00 грн.,

Суддя Король М.Р.

За участю представників:

від позивача: Римар Я.П.- представник (довіреність №31/10-1 від 05.09.2016р.) в режимі відеоконференції;

від відповідача: ОСОБА_3 - представник (довіреність б/н від 09.12.2016р.).

В судовому засіданні 04.01.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю АРХІМЕТА (м. Полтава) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Львів) про стягнення 29600,00 грн.

Ухвалою суду від 20.10.2016 року порушено провадження у справі. Розгляд судової справи призначено на 03.11.2016 року. Вимоги до сторін висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі визнано обов'язковою участь повноважних представників сторін в судове засідання.

Представник позивача в судове засідання 03.11.2016 року прибув, позовні вимоги підтримав повністю, з клопотаннями та заявами не звертався.

Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, з клопотаннями та заявами не звертався.

Розгляд справи відкладено на 17.11.2016 року.

Позивач участь повноважного представника в судовому засіданні 17.11.2016 року не забезпечив, на електронну адресу суду надіслав клопотання (вх. №46090/16 від 17.11.2016р.) про відкладення розгляду справи та заяву (вх. №5471/16 від 17.11.2016р.) про збільшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача суму відшкодування за порушення строків та невиконання договору у розмірі 36800,00 грн., та судові витрати.

Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, з клопотаннями та заявами не звертався.

Розгляд справи відкладено на 08.12.2016 року.

Представник позивача в судове засідання прибув, підтримав, подану 18.11.2016 року заяву (вх. №5489/16) про збільшення позовних вимог, яку суд прийняв до розгляду.

Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, з клопотаннями та заявами не звертався.

Розгляд справи відкладено на 16.12.2016 року.

Крім того, 08.12.2016 року представником позивача через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації подано клопотання (вх. №49378/16) про проведення судового засідання, призначеного на 16.12.2016 року, в режимі відеоконференції у господарському суді Полтавської області.

Ухвалою від 08.12.2016 року суд задоволив вищевказане клопотання, ухвалив здійснювати розгляд справи №914/2674/16 в режимі відеоконференції та доручив проведення відеоконференції Господарському суду Полтавської області.

Представник позивача в судове засідання 16.12.2016 року в режимі відеоконференції прибув, подав заяву (вх. №6001/16 від 16.12.2016р.) про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом, позовні вимоги підтримав та заявив усно клопотання про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позовних вимог заперечив, подав відзив (вх. №50683/16 від 16.12.2016р.) на позовну заяву та клопотання (вх. №6004/16 від 16.12.2016р.) про продовження строку розгляду спору.

Строк розгляду спору продовжено та розгляд справи відкладено на 23.12.2016 року.

Крім того, 16.12.2016 року представником позивача електронним засобом зв'язку подано клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 23.12.2016 року, в режимі відеоконференції у господарському суді Полтавської області. Вказане клопотання зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. №50730/16.

Ухвалою від 16.12.2016 року суд задоволив вищевказане клопотання, ухвалив здійснювати розгляд справи №914/2674/16 в режимі відеоконференції та доручив проведення відеоконференції Господарському суду Полтавської області.

Представник позивача в судове засідання 23.12.2016 року в режимі відеоконференції прибув, подав клопотання (вх. №51526/16 від 23.12.2016р.) про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання прибув, не заперечив проти клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні оголошено перерву до 03.01.2016 року.

Представник позивача в судове засідання в режимі відеоконференції прибув, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позову заперечив, з клопотаннями та заявами не звертався.

В судовому засіданні оголошено перерву до 04.01.2016 року.

Представник позивача в судове засідання 04.01.2016 року в режимі відеоконференції прибув, позовні вимоги підтримав повністю, з клопотаннями та заявами не звертався.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позову заперечив, з клопотаннями та заявами не звертався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

12.02.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю АРХІМЕТА (далі по тексту - Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі по тексту - Виконавець) укладено Договір №1/12.02.2016 від 12.02.2016 року про розробку та впровадження інтернет-орієнтованого програмного забезпечення (далі по тексту - Договір), відповідно до п.1.1. котрого, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника здійснювати:

- проектування та дизайн: дизайн користувацького інтерфейсу, Інтернет сайту у комп'ютерній та мобільній версіях, дизайн макетів усіх сторінок сайту та контекстної реклами (пп.1.1.1. п.1.1. Договору);

- розробку: Інтернет сайту у комп'ютерній та мобільній версіях, адаптацію сайту під пошукові системи (пп.1.1.2. п.1.1. Договору);

- розміщення: хостинг, реєстрацію доменних імен; розміщення контекстної реклами сайту у подарунок на інших веб-сторінках (пп.1.1.3. п.1.1. Договору);

- надання: працюючих комп'ютерної та мобільної версій сайту, реквізитів на оплату хостингу, доступ до адміністративної панелі та інструкцію користувача інтерфейсу, доступу до SEO-налаштувань та профілю веб-аналітики (пп.1.1.4. п.1.1. Договору).

Крім того, 12.02.2016 року сторонами укладено Додаток 1 до Договору, котрим визначено перелік послуг, які входять в розробку та Додаток №2 до Договору, котрим визначено базове технічне завдання.

Відповідно до пп.2.1.1. п.2.1. Договору, Виконавець зобов'язується виконати роботи відповідно до переліку, що визначений сторонами у Договорі та додатках до нього.

Підпунктом 2.1.3. п.2.1. Договору визначено, що Виконавець зобов'язується виконати роботи у терміни, передбачені умовами Договору та його Додатками.

Згідно з п.п.3.1., 3.4. Договору, Вартість робіт становить 12000,00грн., оплата проводиться у безготівковій формі шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок Виконавця.

У пункті 3.2. Договору зазначено, що оплата за виконання робіт здійснюється Замовником поетапно.

Відповідно до пп.пп.3.2.1., 3.2.2., 3.2.3. п.3.2. Договору, перша оплата (аванс) здійснюється у розмірі 40% від загальної суми до початку робіт не пізніше 3 робочих днів після підписання договору (Після оплати буде створено технічне завдання сайту, Замовник отримає перелік матеріалів, які потрібно зібрати для успішної реалізації проекту. Результатом цих робіт буде створений прототип сайту); друга оплата у розмірі 30% від загальної суми здійснюється не пізніше 3 робочих днів після погодження макетів та базової структури сайту (Після другої оплати, прототип Замовника потрапляє на етап створення дизайну, результатом цієї роботи буде макет сайту); третя оплата у розмірі 30% від загальної суми здійснюється не пізніше 2 робочих днів після базового наповнення сайту контентом та підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (Виконавець повністю здає проект під ключ, після чого, Замовник вносить третю частину суми).

16.02.2016 року позивачем здійснено оплату (першу) у розмірі 4800,00грн.

Як зазначає позивач, після погодження макетів та базової структури сайту, в дотримання вимог пп.3.2.3. п.3.2. Договору, 29.03.2016 року ним здійснено другу оплату у розмірі 3600,00грн. 20.04.2016 року, відповідачем було надано позивачу прототип сайту, після його огляду, позивач просив відповідача переробити прототип сайту та надати його для узгодження повторно та повернув 22.04.2016 року на доопрацювання (перероблення) із відповідними зауваженнями.

Відповідно до п.п.5.1., 5.2. Договору, днем початку виконання робіт, визначених Договором, є день проведення авансування передбаченого у пп.3.2.1. п.3.2. Договору. Термін виконання робіт 45 робочих днів.

Враховуючи те, що відповідач взяті на себе зобов'язання відповідно до умов Договору не виконав, 28.07.2016 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити заборгованість та виконати взяті на себе зобов'язання. Однак, відповідь на вказану претензію позивачем не отримано, а претензія залишена без виконання.

Враховуючи, що позивачем так і не отримано результат послуг, що мав бути наданий відповідачем, ТзОВ Архімета , з врахуванням заяви (вх. №6001/16 від 16.12.2016р.) про збільшення розміру позовних вимог, звернулось до суду з позовом про стягнення суми 8400,00 грн. авансу, крім того, позивачем за кожний день прострочення термінів виконання робіт нараховано 31400,00грн. штрафу.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема:

- щодо повернення авансу:

1) роботи (послуги), за які сплачено аванс, були прийняті відповідачем, а відповідач на підтвердження цього надіслав позивачу акт наданих послуг, проте такий, у подальшому, не було підписано;

2) позивач не просить суд розірвати Договір чи визнати його неукладеним, а відтак, підстави для повернення авансу відсутні;

- щодо стягнення штрафу:

1) прострочення термінів виконання Договору було наслідком невиконання Замовником своїх зобов'язань, а саме останнім не були прийняті послуги, надані Виконавцем; не було підписано акт наданих послуг від 09.06.2016 року й не надано вмотивованої відмови, що свідчить про відтермінування строку виконання зобов'язання;

3) Замовник не надав необхідної інформації для наповнення сайту в належний строк та належним способом;

- щодо понесених позивачем збитків, то такі ставляться відповідачем під сумнів, оскільки створений Виконавцем веб-сайт Замовник використовує у своїй господарській діяльності, що підтверджується відповідними експертними висновками.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України є, зокрема, договори та інші правочини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 ЦК України).

Господарським, на підставі ч.1 ст.173 ГК України, визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із п.3 ч.1 ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.627 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З моменту укладення Договору між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється згідно із ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно із ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а згідно вимог статті 610 цього ж Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, здійснивши першу і другу оплати у загальному розмірі 8400,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №293 від 16.02.2016 року на суму 4800,00грн., №392 від 29.03.2016 року на суму 3600,00грн, копії котрих містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.п.5.1., 5.2. Договору, днем початку виконання робіт, визначених Договором, є день проведення авансування передбаченого у пп.3.2.1. п.3.2. Договору. Термін виконання робіт 45 робочих днів.

З врахуванням того, що Договір підписано сторонами 12.02.2016 року, а 13.02.2016-14.02.2016 року - вихідні дні, оплата (перша) у розмірі 4800,00грн. (12000*0,4) здійснена позивачем 16.02.2016 року (підтверджується платіжним дорученням №293 від 16.02.2016р., копія котрого міститься в матеріалах справи), а відтак у встановлені пп.3.2.1. Договору строк та розмірі, а отже, позивач виконав належним чином взяті на себе договірні зобов'язання щодо проведення авансування, передбаченого у пп.3.2.1. п.3.2. Договору.

Відтак, днем початку виконання робіт, визначених Договором, є 16.02.2016 року.

Згідно з ч.1 ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи вищенаведене, останнім днем строку, наданого, відповідно до умов Договору, для виконання відповідачем своїх зобов'язань був 20.04.2016 року, а відтак з 21.04.2016 року, відповідач прострочив виконання таких.

Проте, сторонами не подано та в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання відповідачем послуг, а відтак, взятих на себе зобов'язань, відповідно до умов Договору.

28.07.2016 р. позивач звернувся до відповідача з претензією №1 (вих. №101/16 від 27.07.2016р.), у якій просив сплатити заборгованість та виконати взяті на себе зобов'язання, згідно умов Договору.

Факту прострочення виконання позивачем своїх зобов'язань згідно умов Договору відповідачем не доведено.

Крім того, відповідач підтвердив, що передбачені Договором роботи (послуги), ні у встановлений Договором строк, ні в подальшому, не виконав, що підтверджується відсутністю підписаного уповноваженими представниками обох сторін та скріпленого відтисками їх печаток акту приймання - передачі, який, згідно з умовами Договору (абз.1 п.4.1. Договору), є доказом виконання робіт за Договором.

Твердження відповідача про наявність факту виконання ним робіт безпідставне та необґрунтоване, оскільки, згідно з умовами п.п.4.1., 4.2. Договору, виконані роботи підлягали переданню Замовнику за актом приймання - передачі. При цьому, відповідно до умов п.4.2. Договору, після отримання (від Виконавця) акту приймання - передачі, Замовник вправі, відмовитись від його підписання, що зумовлювало необхідність складення сторонами двостороннього акту з переліком необхідних доробок та термінами їх виконання.

Посилання відповідача на те, що ним було надіслано на адресу позивача акт приймання-передачі, як доказ виконання своїх зобов'язань, не може бути доказом такого виконання, оскільки, як доказів підписання такого акту так і доказів виконання умов Договору сторонами не подано та в матеріалах справи відсутні.

Позивач зазначає, що сайт, котрий створено та функціонує було виконано в повному обсязі іншою особою, вказане не спростовано відповідачем належними доказами. Доказів створення відповідачем сайту ним не подано та в матеріалах справи відсутні, а відтак, відсутні і докази виконання відповідачем зобов'язань, відповідно до умов Договору.

Надані разом із відзивом (вх. №50683/16 від 16.12.2016р.) експертні висновки №53-ЕВ-ЦК та №54-ЕВ-ЦК від 14.12.2016 року не є належними доказами у справі.

Згідно положень чинного законодавства авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила (аналогічні позиції викладені у постановах ВГСУ від 11.03.2011 року у справі №2-22/1351-2009, від 12.06.2012 року у справі №55/385 та від 23.07.2014 року у справі №910/24568/13).

Таким чином, оскільки відповідачем не виконані, передбачені умовами Договору, роботи, суд вважає підставною позовну вимогу про повернення позивачу сплаченої суми авансу у розмірі 8400,00 грн., в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Також, позивачем за прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань відповідно до умов Договору, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, нараховано 31400,00грн., котрі за своєю правовою природою є штрафною санкцією у вигляді штрафу.

Відповідно до ч.2 ст.193, ст.ст.216, 218 ГК України, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з ст.230 ГК України, у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції ( неустойку, пеню, штраф).

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України, розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, сторони законодавчо наділені правом встановлювати в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій за порушення стороною договору свого зобов'язання.

В пункті 7.1. Договору сторони домовились, що за порушення термінів виконання робіт Виконавець сплачує Замовнику 200,00грн. за кожний день прострочення, якщо не доведе, що таке прострочення сталося не з його вини.

Як вбачається з заяви (вх. №6001/16 від 16.12.2016р.) позивача про збільшення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 31400,00грн. за 157 днів (з 05.05.2016 року по 16.12.2016 року) прострочення виконання Договору. Вказані нарахування за своєю правовою природою є штрафом.

Враховуючи вищенаведене, зокрема те, що відповідач прострочив виконання взятих не себе зобов'язань згідно умов Договору з 21.04.2016 року, то нарахування штрафних санкцій за період з 05.05.2016 року по 16.12.2016 року є правомірним.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення 31400,00грн. штрафних санкцій підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

У п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України зазначено, що відповідно до розділу VI ГПК України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК України відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Ухвалами господарського суду Львівської області у даній справі явку повноважного представника позивача у судові засідання було визнано обов'язковою. У зв'язку з чим витрати, пов'язані з явкою позивача у судові засідання (вартість проїзду) у сумі 2724,19грн. (підтверджується наявними в матеріалах справи проїзними документами від 02.11.2016 року, 29.11.2016 року), підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем,

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79071, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АРХІМЕТА (36003, місто Полтава, майдан Незалежності, будинок 20; ідентифікаційний код 37914633) суму відшкодування за порушення строків та невиконання Договору №1/12.02.2016 від 12.02.2016 року про розробку та впровадження інтернет-орієнтованого програмного забезпечення у розмірі 39800,00грн., 1378,00грн. судового збору та 2724,19грн. витрат на прибуття у судові засідання.

Наказ видати у відповідності до ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 10.01.2017 року.

Суддя Король М.Р.