Рішення

від 10.01.2017 по справі 922/4426/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2017 р.Справа № 922/4426/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Регіональне Відділення Фонду державного майна по Харківській області м. Харків до Спілки громадських організацій "Тендерна палата закупівель за кошти бюджетів всіх рівнів", м. Харків про стягнення 1804,20 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 141 від 08.12.2016 р.)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (далі за текстом позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Спілки громадських організацій "Тендерна палата закупівель за кошти бюджетів всіх рівнів", м. Харків (далі за текстом - відповідач) 1804,20 грн. заборгованості з орендної плати за укладеним між сторонами договором оренди № 2413-Н від 14.03.2006 р.

Позов обґрунтовано з посиланням не належне виконання відповідачем своїх зобов'язань за зазначеним договором щодо вчасної та повної оплати орендних платежів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.12.2016 р. зазначений позов прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.01.2017 р.

Відповідач відзиву на позов не надав.

На судове засідання 10.01.2017 р. прибув представник позивача, який підтримує позицію, викладену в позовній заяві просить її задовольнити.

Відповідач на судове засідання свого представника не направив, про причини неприбуття останнього не повідомив.

В пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , зокрема зазначено, що Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Суд зазначає, що законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 ЦК України та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, судом засобами поштового зв'язку направлялася копія ухвали від 22.12.2016 р. на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, та яка зазначена як юридична адреса підприємства відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, проте вона повернулася на адресу суду з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання .

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28.

Оскільки неявка на судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справи за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, згідно з умовами договору оренди № 2413-Н від 14.03.2006 року (ділі - договір оренди; а. с. 8-11) позивачем (орендодавець) надано відповідачу (орендар) в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення - кім. 600, 601, 601А загальною площею 89,5 кв. м., розміщені на 6-му поверсі будівлі навчального корпусу (пам'ятка архітектури) Харківського національного університету ім.. ОСОБА_2, (надалі - майно), розташоване за адресою: м. Харків, пл. Свободи, 6.

Майно знаходиться на балансі Харківського національного університету ім.. ОСОБА_2 (надалі - балансоутримувач).

Пунктом 3.1. договору оренди, орендна плата визначається ні підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - лютий 2006 р. - 711,80 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2006 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень 2006 р.

Згідно з п. 3.2. договору, орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п. 5.2 договору оренди, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, а також всі податки і збори, передбачені законодавством України.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що його укладено строком на 11 місяців до 13.02.2007 року.

Матеріали справи також свідчать про те, що сторонами до даного договору неодноразово вносилися зміни щодо строку його дії, методики визначення розміру орендної плати та її розміру, зокрема додатковими угодами № 1 від 02.03.2007 р.; № 2 від 11.02.2008 р.; № 3 від 31.12.2008 р.; № 4 від 11.11.2009 р.; № 5 від 11.10.2010 р.; № 7 від 20.10.2011 р., № 8 від 21.10.2011 р.; № 9 від 16.08.2012 р.; № 10 від 22.07.2013 р.

Останньою додатковою угодою строк дії договору оренди продовжено до 11.06.2014 р.

Додатковими угодами № 1 від 02.03.2007 р. та № 7 від 20.10.2011 р. сторонами внесено зміни до п. 3.1. договору. Останньою додатковою угодою зазначений пункт договору викладено в наступній редакції: Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 зі змінами і становить без ПДВ базовий місяць перерахунку - серпень 2011 р. - 3167,61 грн. .

26.09.2014 р. між сторонами укладено Угоду згідно з якою сторони дійшли згоди розірвати договір оренди з 02.06.2014 р.

Наказом регіонального відділення Фонду державного майна Україна Харківській області від 29.01.2015 р. № 171, Договір оренди припинено з 02.06.2014 р.

Актом приймання-передачі від 02.06.2014 р. відповідач повернув балансоутримувачу об'єкт оренди.

Проте, всупереч умовам зазначеного вище договору, відповідач в повному обсязі не сплатив на користь позивача заборгованість з орендної плати за період користування майном з жовтня 2013 р. по червень 2014 р., його заборгованість перед позивачем складає 1804,20 грн.

Обставини щодо стягнення зазначеної заборгованості стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію існуючим між сторонами правовідносинам суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно з яким та в силу ст. 759 ЦК України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 286 ГК України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з частиною 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до частини 5 ст. 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже було зазначено вище, факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості з орендної плати та її розмір підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовано.

Строк оплати орендних платежів також визначено умовами договору оренди. Відповідач даний строк оплати прострочив.

За таких обставин, суд приходить до висновку про повне задоволення позову, та стягнення з відповідача на користь позивача заявленої до стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 1804,20 грн.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

При зверненні до господарського суду з позовом по даній справі ухвалою від 22.12.2016 р. задоволено клопотання позивача про надання йому відстрочки у сплаті судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі.

За змістом ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, судовий збір у даній справі в сумі 1378 грн. підлягає покладення на відповідача. При цьому, суд вважає за необхідне стягнути цей збір з відповідача безпосередньо до Державного бюджету України не зобов'язуючи вчинити відповідні дії позивача, та не покладаючи на відповідача обов'язок щодо його відшкодування позивачу.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 44, 49, 75, 84, 85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Спілки громадських організацій "Тендерна палата закупівель за кошти бюджетів всіх рівнів", м. Харків (адреса: 61050, м. Харків, вул. Юр'ївська, 17; код ЄДРПОУ 33674075) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (адреса: 61057, м. Харків, майдан Театральний, 1; код ЄДРПОУ 23148337) 1804,20 грн. заборгованості з орендної плати.

Стягнути з Спілки громадських організацій "Тендерна палата закупівель за кошти бюджетів всіх рівнів", м. Харків (адреса: 61050, м. Харків, вул. Юр'ївська, 17; код ЄДРПОУ 33674075) до Державного бюджету України (платіжні реквізити для стягнення: отримувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Харкова; код отримувача: 37999654; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Харківській області; код Банку: 851011; номер рахунку: 31215206783003; призначення платежу: *;101;31941331; судовий збір по справі № 922/4426/16; господарський суд Харківської області) 1378 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_3