Рішення

від 20.12.2016 по справі 757/31568/15-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/31568/15-ц

Категорія 56

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

20 грудня 2016 року

Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Васильєвої Н.П.,

при секретарі Захарчишиній В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ІГК про захист прав споживачів, стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_3, звернулася до Печерського районного суду міста Києва та просила відкликати згоду ОСОБА_1 на укладення договору майнового лізингу номер 805197 від 06 квітня 2015 року з Товариством з обмеженою відповідальністю ІГК /ЄДРПОУ 3166067 та стягнути з відповідача на її користь суму авансу в розмірі 36000,00 гривень. Позивач посилалась на таке: 06 квітня 2015 року між нею та відповідачем був укладений договір майнового лізингу номер 805197, предметом якого було придбання та передання Лізингодавцем на умовах майнового лізингу у користування майна та зобов'язання Лізингоодержувача прийняти предметом лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі. Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона /лізингодавець/ передає або зобов'язується передати другій стороні /лізингоодержувачеві/ у користування майно, що належить лізингодавцеві на праві власності і було набуто ним

Без попередньої домовленості із лізингоодержувачем /прямий лізинг/, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця /постачальника/ відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов /непрямий лізинг/, на певний строк і за встановлену плату /лізингові платежі/. З огляду на п.2.1 договору між сторонами укладено договір непрямого лізингу, оскільки лізингодавець зобов,язаний придбати предмет лізингу до його передачі лізингоодержувачу. Пунктом 2.3 встановлено, що замовлення предмету лізингу відбувається з моменту підписання лізингооодержувачем специфікації /додаток номер 4 до договору/ та сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу. Авансовий платіж, відповідно до додатку номер 3 до договору складає 90000,00 гривень. Позивачем було перераховано відповідачеві 36000,00 гривень, що підтверджується квитанцією. Незважаючи на неодноразові звернення щодо роз,ясень такої послуги як вартість фінансування , позивач від відповідача не отримала. Таким чином. необхідність сплати коштів в сумі 36000,00 гривень та необхідність отримання такої послуги як сплата вартості фінансування для подальшого виконання договору лізингу є до цього часу невизначеною. Відповідно до п.4 ч.2 ст.19 Закону України Про захист прав споживачів , якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно, зокрема. Потреби в послугах, заміні складових чи ремонті. Крім того, позивач дізнався про те. що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається. що відповідач за аналогічних підстав отримував грошові кошти від інших осіб та не виконував власні зобов'язання. Вказані обставини стали підставою для відкликання позивачем згоди на укладення договору майнового лізингу та вимоги повернення сплачених коштів. 14 квітня 2015 року позивачем на адресу відповідача було надіслано лист, відповідно до якого позивач повідомив про відкликання згоди на укладення договору майнового лізингу номер 805197 від 06 квітня 2015 року з 14 квітня 2015 року та просила повернути сплачені кошти в сумі 36000,00 гривень. Відповідь на вказане звернення позивач не отримала. Гроші повернуті не були. Оскільки на даний час позивачем не сплачено авансовий платіж у повному обсязі, відповідач не здійснював замовлення предмету лізингу та не мав на це підстав, отже не ніс будь-яких витрат, пов'язаних з цим договором. Згідно з ч.2 ст. 806 ЦК України до відносин, пов'язаних з лізингом застосовуються загальні положення про купівлю-продав та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч.1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця час оково або повністю оплатити товар до його передання продавцем /попередня оплата/, покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором - у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 ЦК України, згідно до якого виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Ч.3 ст.538 ЦК України встановлено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк /термін/ або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Умовами договору передбачена можливість розірвання укладеного договору до підписання акту приймання-передачі предмету лізингу з поверненням грошових коштів, сплачених лізингоодержувачем. Так, п.12.12 договору передбачено, що у випадку необґрунтованої відмови від прийняття предмету лізингу лізингоодержувач зобов'язаний сплатити на користь лізингодавця неустойку /штраф/ в розмірі 10% від вартості предмету лізингу. Разом з тим, вказана відповідальність застосовується лише у разі придбання відповідачем лізингу та подальшої відмови позивача у його отриманні, оскільки предмет лізингу відповідачем не придбався та позивачу для передання не пропонувався, підстави для застосування штрафних санкцій відсутні. Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові у рахунок належних з нього за договором платежів на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. З огляду на умови договору та вказані приписи ст. 570 ЦК України сплачена позивачем сума коштів 36000,00 гривень є авансом. Враховуючи відмову позивача від подальшого виконання нікчемного договору, про що було зазначено позивачем відповідачу, а також враховуючи відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій, позивач зазначає, що відповідач має повернути суму авансу 36000,00 гривень, тобто у розмірі, який був отриманий від позивача. Представник позивача та позивач до судового засідання не з,явились, просили розглядати справі за їх відсутності.

Представник відповідача до судового засідання не з,явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, постановивши заочне рішення, про що не заперечує позивач.

Суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню за наступних підстав: 06 квітня 2015 року між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю ІГК було укладено договір майнового лізингу номер 850197, предметом якого є придбання та передання лізингодавцем на умовах майнового лізингу у користування майна та зобов'язання лізингоодержувача прияти предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі. Предметом лізингу за даним договором є тракторМТЗ82 Бєларус. З огляду на п.2.1 договору між сторонами укладено договір непрямого лізингу, оскільки лізингодавець зобов'язаний придбати предмет лізингу до його передачі лізингоодержувачу. Пунктом 2.3 встановлено, що замовлення предмету лізингу відбувається з моменту підписання лізингооодержувачем специфікації /додаток номер 4 до договору/ та сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу. Авансовий платіж, відповідно до додатку номер 3 до договору складає 90000,00 гривень. Позивачем було перераховано відповідачеві 36000,00 гривень, що підтверджується квитанцією. Незважаючи на неодноразові звернення щодо роз,ясень такої послуги як вартість фінансування , позивач від відповідача не отримала. Таким чином. необхідність сплати коштів в сумі 36000,00 гривень та необхідність отримання такої послуги як сплата вартості фінансування для подальшого виконання договору лізингу є до цього часу невизначеною. Відповідно до п.4 ч.2 ст.19 Закону України Про захист прав споживачів , якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно, зокрема. Потреби в послугах, заміні складових чи ремонті. Крім того, позивач дізнався про те. що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається. що відповідач за аналогічних підстав отримував грошові кошти від інших осіб та не виконував власні зобов,язання. Вказані обставини стали підставою для відкликання позивачем згоди на укладення договору майнового лізингу та вимоги повернення сплачених коштів. 14 квітня 2015 року позивачем на адресу відповідача було надіслано лист, відповідно до якого позивач повідомив про відкликання згоди на укладення договору майнового лізингу номер 805197 від 06 квітня 2015 року з 14 квітня 2015 року та просила повернути сплачені кошти в сумі 36000,00 гривень. Відповідь на вказане звернення позивач не отримала. Гроші повернуті не були. Оскільки на даний час позивачем не сплачено авансовий платіж у повному обсязі, відповідач не здійснював замовлення предмету лізингу та не мав на це підстав, отже не ніс будь-яких витрат, пов'язаних з цим договором.

Згідно ч. 1ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про фінансовий лізинг відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно з п.п 1, 2 ч. 2 ст. 10 Закону України Про фінансовий лізинг лізингодавець зобов'язаний у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб, або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на юридичну природу договору фінансового лізингу та можливість викупу предмета лізингу, суд робить висновок, що укладаючи такий договір, споживач послуг має право знати обсяг фінансових зобов'язань та ціну транспортного засобу, який лізингодавець передає йому в користування за плату з правом викупу.

За таких обставин, та відповідно до положень ст. 655 ЦК України, суд вважає, що погоджена сторонами ціна предмету лізингу є істотною умовою такого договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України Про фінансовий лізинг та ст. 807 ЦК України предметом договору лізингу може бути не споживна річ, визначена індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

На переконання суду, ціна, марка автомобіля, рік випуску, його технічні характеристики, а іноді постачальник (продавець), - все це в сукупності індивідуалізує предмет лізингу.

Разом з тим, зі змісту оспорюваного договору вбачається, що сторони не погодили конкретного постачальника (продавця) автомобіля, остаточно не визначились з вартістю предмета лізингу та, як наслідок, не погодили графік сплати лізингових платежів, який в договорі неодноразово згадується як Додаток. У договорі вказана погоджена сторонами вартість предмета лізингу, однак лише на момент укладання договору. За умовами договору вона може бути змінена, в залежності від вибору лізингодавцем продавця та коливання цін ринку.

При цьому, зі змісту договору випливає, що лізингоодержувач в жодному разі не може вплинути на вибір продавця та підбір товару за вигідною для нього ціною. Таке обмеження лізингоодержувача та невизначеність з обсягом майбутніх лізингових платежів ставить позивача в повну залежність від відповідача, інтерес якого полягає в отриманні більшого прибутку від якомога дорожчого предмета лізингу.

Договором зазначено, що разом з підписанням акту приймання передачі лізингодавець передає лізингоодержувачу графік сплати лізингових платежів, який сторони зобов'язані підписати до моменту підписання акту приймання передачі предмета лізингу.

Отже, позивач не має права відмовитись від запропонованого та повинен пристати на пропозицію відповідача, а у разі відмови договір може бути розірваний з зарахуванням на рахунок відповідача перших платежів до штрафу та з накладанням на позивача додаткових фінансових санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 ЗУ Про фінансовий лізинг істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу, строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як зазначалось вище, такий графік покриття витрат та виплати лізингових платежів та сам обсяг таких платежів сторони не погодили та не підписали в момент укладення договору, що вказує на невизначеність загального обсягу фінансування.

Вказане є істотним порушенням принципу справедливості та добросовісності, може поставити позивача у невигідні для нього фінансові умови, чого він не знав в момент підписання договору, оскільки не міг передбачити максимальну вартість предмета лізингу, який йому запропонує відповідач.

Відповідно до статті 11 Закону України Про фінансовий лізинг лізингоодержувач має право: обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю; відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям; вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках; вимагати від лізингодавцю відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу.

Вказані права лізингоодержувача не знайшли свого відображення у змісті оспорюваного договору.

За правилами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актами цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про невідповідність положень договору майнового лізингу номер 805197 від 06 квітня 2015 року принципам добросовісності, розумності, справедливості та рівності сторін у договорі, положення оскаржуваного договору порушують вимоги Закону України Про захист прав споживачів та Закону України Про фінансовий лізинг . За таких обставин договір майнового лізингу слід визнати недійсним та стягнути з відповідача на користь позивача 36000,00 гривень, відповідно до положень ч. 2 ст. 216 ЦК України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 509, 806, 799, 220, 236, 216 Цивільного кодексу України, ст. 2 Закону України Про фінансовий лізинг , ст. ст. 4, 12, 19, 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , ст. 1, 10, 15, 18, 19, 22 Закону України Про захист прав споживачів , п. 2 ст. 65 Сімейного кодексу України, п. 7 ч. 1 ст. 5 ЗУ Про судовий збір , керуючись ст.ст. 213-215, 209, 224 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ІГК про захист прав споживачів, стягнення суми задовольнити.

Вважати дійсною заяву ОСОБА_1 про відкликання згоди на укладання договору майнового лізингу номер 805197 від 06 квітня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ІГК /Код ЄДРПОУ 31660673/ та ОСОБА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІГК /Код ЄДРПОУ 31660673/ на користь ОСОБА_1 36000,00 гривень. .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІГК /Код ЄДРПОУ 31660673/ на користь держави судовий збір в сумі 551,20 гривень.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів після отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів після його проголошення в Апеляційний суд міста Києва через Печерський районний суд міста Києва, особами, що не були присутні при проголошенні рішення - в той же строк з дня отримання ними копії рішення.

Суддя