Постанова

від 11.01.2017 по справі 812/890/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Ковальова Т.І.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року справа № 812/890/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В.,Арабей Т.Г., при секретарі судового засідання Куленко О.Д., за участю представника позивача Волонець І.В., представника відповідача Артюхової Л.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сватівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 р. у справі № 812/890/16 (головуючий І інстанції Ковальова Т.І.) за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС" до Сватівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині ,-

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС" (далі - позивач,підприємство) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Сватівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, апелянт,Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.07.2016 № 0000141400 в частині збільшення податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 431212,00 грн. та застосованих штрафних санкцій в розмірі 470304,50 грн.

В обґрунтування позову зазначено наступне, оскільки підприємство перебувало у 2015 році на спецрежимі оподаткування по ПДВ (ст.209 ПКУ), сума податку, нарахована за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг на відповідний звітний період - не підлягала сплаті до бюджету та повністю залишалась в розпорядженні такого платника податку, згідно абзацу першого пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України.

Суми податку на додану вартість, нараховані за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг (згідно абзацу першого пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України) не є податковими зобов'язаннями СТОВ "ПРОГРЕС" в розумінні підпункту 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

А відтак, інформація подана в колонці 4 Розрахунку фінансових (штрафних) санкцій до оскаржуваного рішення про виявлення ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області заниження податкового зобов'язання по спеціальній декларації в розмірі 169799,00 грн. - є завідомо неправдивою.

На думку позивача, оскільки суми податку на додану вартість, нараховані за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг (згідно абзацу першого пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України) не є податковими зобов'язаннями СТОВ "ПРОГРЕС" в розумінні підпункту 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України; жоден із випадків, передбачених нормами пункту 54.3. статті 54 та пункту 58.1. статті 58 Податкового кодексу України, не встановлюють обов'язку контролюючого органу визначити суму грошових зобов'язань та надсилати (вручати) платнику податків податкове повідомлення-рішення, в разі заниження ним суми податку на додану вартість, нарахованої за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг (згідно абзацу першого пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України) - Сватівська ОДПІ Головного управління ДФС у Луганській області не має законних повноважень та підстав для застосування штрафних санкцій передбачених пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України та прийняття оскаржуваного рішення в цій частині.

За відсутності заниження з боку СТОВ "ПРОГРЕС" податкових зобов'язань по ПДВ по спецдекларації, позивач вважає, що неможливо застосовувати до СТОВ "ПРОГРЕС" штрафні санкції, передбачені пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року позовні вимоги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" до Сватівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.07.2016 № 0000141400 в частині збільшення податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 431212,00 грн. та застосованих штрафних санкцій в розмірі 470304,50 грн., - було задоволено, а саме:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.07.2016 № 0000141400 форми Р , винесене Сватівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Луганській області, в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 431212,00 грн. та застосованих штрафних санкцій в розмірі 470304,50 грн.

- стягнуто зі Сватівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (92600, Луганська область, м.Сватове, майдан Злагоди, 10, код ЄДРПОУ 39891037) судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (92250, Луганська область, Білокуракинський район, с.Лизине, вул.Пушкіна, буд.32В, код ЄДРПОУ 30763895) у сумі 13 923,53 грн. (тринадцять тисяч дев'ятсот двадцять три гривні 53 коп.). Суд першої інстанції виходив з того, що СТОВ Прогрес не було занижено податкові зобов'язання з ПДВ, а тому штрафні санкції, передбачені пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, неможливо застосувати до першого.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те,що ТОВ "Прогрес" є платником ПДВ на загальних підставах, а також згідно із ст.209 ПК України провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у ст.209 Кодексу, користується спеціальним режимом оподаткування.

Позивачем не складено другу податкову накладну на перевищення ціни реалізації над фактичною ціною, а відтак недоведено ціну реалізації насіння соняшника за результатами діяльності підприємства у 2015 році станом на 31 грудня 2015 року до рівня виробничої собівартості даної продукції.

Також, апелянт зазначив, що перевіркою СТОВ "Прогрес" з питань дотримання вимог податкового законодавства встановлені порушення абз. "б" п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.6. статті 198 ПК України, винесене податкове повідомлення-рішення від "19" липня 2013 року № 0000052200.

Відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи те, що вищезазначені порушення СТОВ "Прогрес" скоєно протягом 1095 днів повторно, а відтак застосовується штрафна санкція у розмірі 50%.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що суми податку на додану вартість, нараховані СТОВ "ПРОГРЕС" на операції постачання сільськогосподарських товарів/послуг (в розумінні норм пп.14.1.191. п.14.1. ст.14, ст.185 і ст.209 Податкового кодексу України), виходячи із бази оподаткування (згідно статті 188 Податкового кодексу України) не підлягають сплаті до бюджету та повністю залишаються в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства. Вважав, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі. Просила апеляційну скаргу задовольнити постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Також зазначила, що суд першої інстанції невірно розрахував суму судового збору.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Прогрес (код ЄДРОПОУ 30763895) зареєстровано в якості юридичної особи, перебуває на податковому обліку у Сватівській ОДПІ Головного управління ДФС у Луганській області, як платник податків і зборів. Позивач здійснює такі види діяльності, як: 01.11 (КВЕД) вирощування зернових культур (крім рису), 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві, 01.63 післяурожайна діяльність, 01.64 оброблення насіння для відтворення, 10.61 виробництво продуктів борошномельно - круп'яної промисловості, 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля (а.с.13-16,22-24).

Позивач є платником податку на додану вартість, що не заперечують сторони по справі.

Податковим органом було проведено планову виїзну перевірку позивача, зокрема, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2013 по 31.12.2015 валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2013 по 31.12.2015.

В ході проведення перевірки, для визначення собівартості вирощеної СТОВ Прогрес власної сільськогосподарської продукції, використані дані статистичної звітності № 50-сг за 2014 та 2015 роки, які подані до Державної статистичної служби в Білокуракинському районі Луганської області (а.с.174-183).

За результатами проведеної планової виїзної перевірки позивача, відповідачем складено акт № 13/14/30763895 від 30.06.2016 (а.с.26-71).

З вищевказаного акту вбачається, що відповідачем зокрема, встановлено: перевищення собівартості над договірною ціною насіння сої призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2015 року на суму 40268,95 грн.; перевищення собівартості над договірною ціною білого сорго призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2015 року на суму 373708,10 грн., перевищення собівартості над договірною ціною кукурудзи призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2015 року на суму 17234,74 грн. (а.с.30-31).

14.07.2016 на підставі акту перевірки № 13/14/30763895 від 30.06.2016 відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000141400 на суму 928 234,50 грн., (в т.ч. за основним платежем 449 024,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 479 210,50 грн.) з них: по загальним деклараціям визначено податкове зобов'язання на 449 024,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 224 512,00 грн.; по спеціальним деклараціям визначено штрафні санкції в розмірі 254 698,50 грн.

Між СТОВ „Прогрес" та TOB Граківські комбікорма укладено договір № 130215/2 від 13.02.2015 на поставку кукурудзи, що не заперечують сторони по справі.

СТОВ „Прогрес" складено податкові накладні на реалізацію кукурудзи Граківські комбікорма № 6/2 від 11.02.2015 на суму 178875 грн., в т.ч. ПДВ 29812,50 грн., зареєстровані в ЄРПН 23.02.2015 р. за № 9021262025; № 7/2 від 16.02.2015 на суму 176302,50 грн., в т.ч. ПДВ 29383,75грн., зареєстровані ЄРПН 23.05.2015 р. за№ 9021160099, №8/2 від 07.05.2015 р. на суму 20865грн., в т.ч. ПДВ 3477,50 грн., зареєстровано в ЄРПН 18.05.2015 за№ 9098425987, № 9/2 від 14.05.2015 р. на суму 13910,00 грн., в т.ч. ПДВ 2318,33грн., зареєстровано в ЄРПН 25.05.2015 р. за № 9105415874 (а.с.128,129,153, 154).

Між СТОВ Прогрес та ТОВ Бікорм (код ЄДРПОУ-33866995) згідно укладеного договору поставки №1-30/12/15 від 30.12.2014. ПП „Теклайн" (код 36920929) згідно договору купівлі-продажу № 17/03/2015 від 17.03.2015 в специфікації №1 від 17.03.2015 визначено найменування товару - сорго біле, кількість - 300 тон, на загальну суму 810000 грн., що не заперечується сторонами по справі.

СТОВ „Прогрес" складено податкові накладні на реалізацію сорго білого - на адресу TOB „БІКОРМ": № 5/2 від 03.03.2015 р. на суму 299695,40 грн., в т.ч. ПДВ 49949,24 грн., зареєстровано в ЄРПН 05.03.2015 р. за № 9030831233; №6/2 від 04.03.2015 р. на суму 115904,60 грн., в т.ч. ПДВ 19317,44 грн., зареєстровано в ЄРПН 05.03.2015 р. за № 9030833300 ; №4/2 від 06.03.2015 р. на суму 97974,60 грн., в т.ч. ПДВ 16329,10 грн., зареєстровано в ЄРПН 14.03.2015 р. за №9038768148 (а.с.136-138).

На адресу ПП „Теклайн": № 16/2 від 19.03.2015 р. на суму 243000 грн., в т.ч. ПДВ 40500 грн., зареєстровано в ЄРПН 24.03.2015 р. за №9048070452; № 19/2 від 23.03.2015 р. на суму 297000 грн., в т.ч. ПДВ 49500 грн., зареєстровано в ПН 24.03.2015 р. за № 9048074214; №29/2 від 30.03.2015 р. на суму 113400 грн., в т.ч. ПДВ 18900 грн., зареєстровано в ЄРПН 02.04.2015 р. за № 9056840812, №1/2 від 01.04.2015 р. на суму 137970 грн., в т.ч. ПДВ22995 грн., зареєстровано в ЄРПН 02.04.2015 р. за№ 9056842059 (а.с.139-141,147).

20 березня 2015 року позивачем складено податкову декларацію за лютий 2015 року з податку на додану вартість, де сума ПДВ складає 1807666 грн., разом з розрахунком коригування сум податку на додану вартість (Д1), розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, розрахунком питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх товарів/послуг (а.с.125-127, 130, 131).

05.04.2015 позивачем складено податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2015 року, де сума ПДВ складає 2384614,00 грн., разом з розрахунком коригування сум податку на додану вартість (Д1), розрахунком питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх товарів/послуг (а.с.132-135,142).

29 квітня 2015 року позивачем складено податкову декларацію за квітень 2015 року з податку на додану вартість, де сума ПДВ складає 77865,00 грн., разом з розрахунком коригування сум податку на додану вартість (Д1), розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, розрахунком питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх товарів/послуг (а.с.143-146,148,149).

31.05.2015 позивачем складено податкову декларацію за травень 2015 року з податку на додану вартість, де сума ПДВ складає 62250,00 грн., разом з розрахунком коригування сум податку на додану вартість (Д1), розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, розрахунком питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх товарів/послуг (а.с.150-152,155,156).

СТОВ Прогрес у вересні 2015 року укладено договір з ТОВ "МАСТЕР ОІЛ" (код - 38879071) №1009-1С від 10.09.2015р. про поставку соняшника врожаю 2015р. Згідно Специфікації №1 від 10.09.15 кількість товару становить 500т, на загальну суму 3850000 грн. та отримано передплату та оплату від ТОВ "МАСТЕР ОІЛ" за насіння соняшника, що не заперечують сторони по справі.

СТОВ Прогрес виписано податкові накладні на передплату та по факту реалізації соняшника на адресу ТОВ "МАСТЕР ОІЛ": від18.09.2015 № 22/2 сума ПДВ 83333,33 грн., від 17.09.2015 № 21/2 сума ПДВ 50000,00 грн., від16.09.2015 № 20/2 сума ПДВ 166666,67 грн., від 11.09.2015 № 10/2 сума ПДВ 166666,67 грн., від 10.09.2015 № 9/2 сума ПДВ 166666,67 грн., від 30.11.2015 № 24/2 сума ПДВ 7396,30 грн. (а.с.161-165,171).

19.10.2015 позивачем складено податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015 року разом з розрахунком коригування сум податку на додану вартість (Д1), розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), де у розділі податкові зобов'язання визначено суму податку на додану вартість за основною ставкою 7% у розмірі 2863329,00 грн., розрахунком питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх товарів/послуг (а.с.157-160,166,167).

18.12.2015 позивачем складено податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 року разом з розрахунком коригування сум податку на додану вартість (Д1), розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), де у розділі податкові зобов'язання визначено суму податку на додану вартість за основною ставкою 7% у розмірі 959042,00 грн., розрахунком питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх товарів/послуг (а.с.168-170, 172, 173).

16.01.2016 позивачем складено податкову декларацію з податку на додану вартість грудень 2015 року разом з розрахунком коригування сум податку на додану вартість (Д1), розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), де у розділі податкові зобов'язання визначено суму податку на додану вартість за основною ставкою 7% у розмірі 6800597,00 грн. та зазначенням інші на суму 167200,81 грн., розрахунком питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх товарів/послуг (а.с.184-188).

31.12.2015 позивачем складено податкову накладну з типом причини 17 на суму перевищення планової собівартості 167145,14 грн. (а.с.189).

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Позивачем не оскаржується порядок та підстави проведення перевірки.

На підставі п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Позивач перебуває на спеціальному режимі оподаткування, що не заперечується сторонами по справі та передбачено ст. 209 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Позитивна різниця між сумою податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначена: а) за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами (крім операцій із зерновими і технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва) підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 50 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 50 відсотків; б) за операціями із зерновими і технічними культурами підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 85 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 15 відсотків; в) за операціями з продукцією тваринництва підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 20 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 80 відсотків.

Сільськогосподарські підприємства - суб'єкти спеціального режиму оподаткування у строки, встановлені цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, повинні забезпечити перерахування на їх рахунок у системі електронного адміністрування податку, відкритий для перерахування коштів на спеціальні рахунки, коштів у розмірі, достатньому для перерахування на спеціальний рахунок на підставі поданої податкової декларації, в якій відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування протягом звітного (податкового) періоду.

Суми податку на додану вартість, що підлягають перерахуванню на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, не підлягають сплаті до бюджету та повністю залишаються в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для використання у виробництві сільськогосподарських товарів/послуг. Зазначені суми коштів акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на таких рахунках у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Сільськогосподарське підприємство надає покупцю податкову накладну в порядку, встановленому цим розділом.

Сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, яка подається сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується відповідно до пункту 201.15 статті 201 цього Кодексу.

Сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування здійснює оподаткування операцій з продажу (постачання) сільськогосподарської продукції за ставкою, визначеною підпунктом "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу.

Дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства поширюється, зокрема, на: вирощування зернових та технічних культур (01.11.0 КВЕД): вирощування зернових культур на зерно для продовольчого споживання, на корм, на насіння; вирощування бобових культур, які підлягатимуть сушінню, лущінню на зерно для продовольчого споживання, на корм, на насіння; вирощування картоплі для продовольчого споживання, технічних цілей, на насіння; вирощування фабричного цукрового буряку; вирощування тютюну і махорки, первинне оброблення листя (збирання, сушіння, сортування тощо), вирощування розсади; вирощування насіння та плодів олійних культур (арахісу, сої, соняшнику, кользи, рапсу, рижію тощо) для продовольчого споживання, технічних цілей, а також на насіння; вирощування однорічних і багаторічних трав на зелений корм, випас, сіно, сінаж і силос; вирощування кормових коренеплодів (буряку, брукви, турнепсу тощо); вирощування баштанних кормових культур вирощування зернових і зернобобових, а також їх сумішей на зелений корм, випас, сіно, сінаж, силос; одержування насіння цукрового буряку та насіння кормових культур (включаючи трави); вирощування та первинне оброблення (замочування) прядивних культур; вирощування ефіроолійних культур; вирощування лікарських однорічних і багаторічних трав'янистих, напівчагарникових, ліано- та деревоподібних культур; вирощування садивного матеріалу ефіроолійних та лікарських культур; вирощування коренеплодів і бульбоплодів з високим вмістом крохмалю або інуліну (топінамбуру, батату тощо); вирощування шишок хмелю, цикорію (п.209.17.1 ст.209 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.14.1.191 ст. 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Зазначена норма права не передбачає такої окремої складової бази оподаткування ПДВ, як перевищення ціни придбання над ціною реалізації експортованого товару . Ставка податку залежить від характеру (виду) операції: як - то постачання товарів/послуг на митній території України, експорт чи імпорт товару. Тобто, розмір ставки та пільги з податку на додану вартість залежать від об'єкта оподаткування, а не від бази оподаткування.

За своїм економіко - юридичним змістом база оподаткування являє собою вартісну, фізичну або іншу характеристику об'єкта оподаткування. У даному разі база оподаткування ПДВ є вартісною характеристикою усієї операції, яка статтею 185 Податкового кодексу України визнана об'єктом оподаткування. Наведене виключає можливість виникнення декількох баз оподаткування за однією операцією.

До бази оподаткування усієї операції застосовується єдина ставка ПДВ, яка визначається в залежності від виду господарської операції.

З наведеного вбачається, що відповідач дійшов до невірного висновку щодо необхідності оподаткування за загальною ставкою ПДВ.

Пунктом 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 957 від 22.09.2014 (далі - Порядок), передбачено, що у разі якщо база оподаткування визначається виходячи із собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг і перевищує визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто собівартість перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання, постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення собівартості над фактичною ціною: у податковій накладній, яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка відповідно до пункту 9 цього Порядку (17 - складена на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання); така податкова накладна отримувачу (покупцю) не надається. При цьому у рядках такої податкової накладної, відведених для заповнення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані.

Пунктом 9 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №957 від 22.09.2014, встановлено, що податкові накладні, особливості заповнення яких викладено в пункті 20 цього Порядку, реєструються в Єдиному реєстрі податкових накладних та не видаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг; у верхній лівій частині такої податкової накладної робиться відповідна помітка "X" та зазначається тип причини: 17 - складена на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання.

Тобто, Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 957 від 22.09.2014, передбачає складання двох податкових накладних за наслідками однієї операції постачання товарів/послуг, у зв'язку із особливостями визначення бази оподаткування ПДВ.

В рядку 1.1 декларації 0121-0123 (спеціальний режим оподаткування) відображенню підлягають не окремі податкові накладні, а операції з постачання товарів/послуг, які підпадають під визначення сільськогосподарських в розумінні статті 209 Податкового кодексу України.

Фактичну собівартість власно виробленої сільськогосподарської продукції підприємство визначає в кінці року відповідно до Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених Наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 № 132.

У випадку, якщо платник податку визначає планову собівартість сільськогосподарської продукції і при постачанні такої продукції її договірна вартість є меншою ніж планова собівартість, то платник податку додатково складає податкову накладну на суму перевищення планової собівартості продукції на її договірною вартістю (з типом причини 17 ), яка підлягає реєстрації в ЄРПН.

Як було встановлено позивач 31.12.2015 складено таку податкову накладну на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання у відповідності до вимог Порядку (а.с.189).

Таким чином, позивач вірно зазначив, що операції постачання сільськогосподарських товарів мають бути відображені саме в декларації по ПДВ в межах спеціального режиму відповідно до ст.. 209 Податкового кодексу України, а не в загальній декларації, як на тому наполягає відповідач.

У зв'язку з виявленням Сватівською ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області заниження податкового зобов'язання, останньою застосовано до СТОВ "Прогрес" штрафні санкції, зокрема, в розмірі 470304,50 грн.

Відповідно до ст.123 Податкового кодексу України, зокрема, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1,54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу,тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п.14.1.156.ст.14 Податкового кодексу України).

Підприємство позивача перебувало у 2015 році на спецрежимі оподаткування по ПДВ (ст.209 ПКУ), сума податку, нарахована за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг на відповідний звітний період - не підлягала сплаті до бюджету та повністю залишалась в розпорядженні такого платника податку, згідно абзацу першого пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України.

Пунктом 58.1. статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки .

Жоден із випадків, передбачених нормами пункту 54.3. статті 54 та пункту 58.1. статті 58 Податкового кодексу України, не встановлюють обов'язку контролюючого органу визначити суму грошових зобов'язань та надсилати (вручити) платнику податків податкове повідомлення-рішення, в разі заниження ним суми податку на додану вартість, нарахованої за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг (згідно абзацу першого пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України).

Колегія суддів на підставі вищенаведеного вважає, що Сватівська ОДПІ Головного управління ДФС у Луганській області не мала законних підстав для застосування штрафних санкцій передбачених пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України та прийняття оскаржуваного рішення в цій частині.

Таким чином колегія суддів з урахуванням встановлених обставин у справі, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що СТОВ Прогрес не було занижено податкові зобов'язання з ПДВ, а тому штрафні санкції, передбачені пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, неможливо застосувати до першого. При таких обставинах колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, податкове повідомлення - рішення Сватівської об'єднаної державної податкової Головного управління ДФС у Луганській області від 14.07.2016 № 0000141400 форми Р в частині збільшення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 431212,00 грн. та застосованих штрафних санкцій в розмірі 470304,50 грн. суперечить положенням податкового законодавства та Конституції України, винесена не на підставі та поза межами наданих повноважень, тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування є обґрунтованими.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги щодо визначення розміру судового збору, колегія суддів зазначає, що згідно позовних вимог, ТОВ Прогрес просило визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 14.07.2016 № 0000141400 в частині збільшення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 431212,00грн., та застосованих штрафних санкцій у розмірі 470304,5грн. Тобто розмір судового збору становить 431212,00грн. + 470304,5грн.*1,5%=13522,75грн.

При таких обставинах постанова суду першої інстанції в частині визначення судового збору підлягає зміні.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, однак невірно встановлений розмір судового збору.

Пунктом 1 частини 1 статті 201 КАС України встановлено, що підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

При таких обставинах постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення суми судового збору.

Повний текст ухвали складений 11 січня 2017 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сватівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 р. у справі № 812/890/16 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 р. у справі № 812/890/16 - змінити.

В абзаці третьому абзаці постанови Луганського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 р. у справі № 812/890/16 слова та цифри 13923,53грн.(тринадцять тисяч дев'ятьсот двадцять три гривні 53коп.) на слова та цифри 13522,75грн. (тринадцять тисяч п'ятьсот двадцять дві гривні 75коп.)

В решті постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 р. у справі № 812/890/16 - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів після його складення в повному обсязі.

Суддя-доповідач: О.О.Шишов

Судді: І.В.Сіваченко

Т.Г.Арабей