Рішення

від 13.06.2006 по справі 2/149-2128

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/149-2128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2006 р.Справа № 2/149-2128

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Колубаєвої В.О.             

Розглянув справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіс плюс", вул. Чорновола, 49, м.Івано-Франківськ, 76000           

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Український регіональний фонд народної медицини", вул. Дружби, 9 (вул. Подільська, 3), м.Тернопіль,46000            

про  стягнення 31943 грн. 44 коп..

За участю представників сторін:

позивача: Шрібак М.М,  доручення   № 1  від 08.01.04 р.

відповідача          

          Позивач пред'явив позов про стягнення 31943 грн. 44 коп., із них 27859 грн. 88 коп. заборгованості за одержані представником відповідача по тт. накладних №002537 від 15.03.2006р., 0022219 від 09.03.2006р., №0021812 від 01.03.2006р., №0021419 від 22.02.2006р., 0021078 від 15.02.2006р., №0020696 від 08.02.2006р., №0020267 від 01.02.2006р., №0019983 від 25.01.2006р., №0019623 від 18.01.2006р., №0019324 від 12.01.2006р. медикаменти, 1045 грн. 61 коп. пені за неналежне виконання грошових зобов'язань за період з 26.01.2006р. по 05.05.2006р., 232 грн. 17 коп. річних за користування коштами за період з 21.01.2006р. по 31.05.2006р., 2785 грн. 98 коп. штраф за невиконання грошових зобов'язань більше ніж за 30 днів.  

Відповідач відзив на позов та витребуваних судом документів не представив. Справа розглядається згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та приймаючи до уваги, що:

1) В судовому засіданні  перед розглядом  справи  представнику позивача роз'яснено його права і обов'язки, передбачені   ст. 22 Господарського процесуального  кодексу України.

2) Згідно тт. накладних №002537 від 15.03.2006р., 0022219 від 09.03.2006р., №0021812 від 01.03.2006р., №0021419 від 22.02.2006р., 0021078 від 15.02.2006р., №0020696 від 08.02.2006р., №0020267 від 01.02.2006р., №0019983 від 25.01.2006р., №0019623 від 18.01.2006р., №0019324 від 12.01.2006р., підписаних представниками обох сторін, відповідач одержав від позивача медикаменти на суму 27859 грн. 88 коп.

Як випливає із матеріалів справи, сторони передбачили оплату товару до строку, зазначеного в кожній накладній, а саме: по накладній № 0022537 від 15.03.2006р. - до 29.03.2006р., №0022219 від 09.03.2006р. –до 23.03.2006р., №0021812 від 01.03.2006р. –до 15.03.2006р., №0021419 від 22.02.2006р. –до 08.03.2006р., №0021078 від 15.02.2006р. –до 01.03.2006р., №0020696 від 08.02.2006р. –до 22.02.2006р., №0020267 від 01.02.2006р. –15.02.2006р., №0019983 від 25.01.2006р. –08.02.2006р., №0019623 від 18.01.2006р. –до 01.02.2006р., №0019324 від 12.01.2006р. –до 26.01.2006р.

Позивач стверджує, що вартість одержаного товару на суму 27859 грн. 88 коп. не оплачена.

Відповідач не представив доказів перерахування вартості одержаного товару. Тому з врахуванням ст. 33 Господарського процесуального кодексу України слід вважати, що на час винесення даного рішення за відповідачем перед позивачем рахується борг в сумі 27859 грн. 88 коп., що є порушенням ст. ст. 193,198 Господарського кодексу України та ст. 526  Цивільного кодексу України, 2004р.

          При таких обставинах позовні вимоги в даній частині позову слід визнати обґрунтованими  і вони підлягають задоволенню в сумі 27859 грн. 88 коп.

3) Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 199 Господарського кодексу України за період з  21.01.2006р. по 31.05.2006р. відповідач повинен сплатити позивачеві 3% річних від простроченої суми в розмірі 232 грн. 17 коп.

4) Відповідно до норм Закону України №543/96 ВР від 22.11.1996р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», з врахуванням строку позовної давності передбаченого п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідач повинен сплатити позивачу пеню за період з 21.01.2006р. по 31.05.2006р. в сумі 2529 грн. 93 коп.   

          5) Крім цього, п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України зазначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

          Отже, даний пункт встановлює розмір штрафних санкцій, якщо інше не встановлено законом або договором.

          Пункт 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначає: якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, то санкції застосовуються в розмір передбаченому договором.

          Відтак, даний Кодекс констатує верховенство Закону перед договором, що відповідає ст.ст. 8, 68 Конституції України та ст. 4 Цивільного кодексу України.

          Таким чином, при наявності в договорі інших штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань стягується тільки пеня, як це передбачено Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№543/96 ВР від 22.11.1996р.

          З врахуванням вимог ст. 199 Господарського кодексу України також слід відмітити:

          В силу п. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Отже, і Цивільний кодекс України встановлює, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань стягується тільки пеня.

          В п. 2 даної статті зазначено, що  штраф обчислюється від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (не грошового).

          Відтак, і Цивільний кодекс України передбачає, забезпечення виконання грошового зобов'язання проводиться тільки шляхом стягнення пені.

          Аналогічні роз'яснення по ст. 625 Цивільного кодексу України (коментар, Харків-Одисей, 2004р., видання друге стор. 443).

          Із вищенаведеного вбачається, що за невиконання грошових зобов'язань стягується тільки пеня, передбачена Законом України в межах шести місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ст. 232 Господарського кодексу України).

          Тому немає підстав стягувати з відповідача штраф, передбачений договором за невиконання грошових зобов'язань зверх 30 днів.

          Тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 2785 грн. 98 коп. слід визнати необґрунтованими і вони не підлягають задоволенню.

6) Згідно  ст. 49 Господарського процесуального кодексу України  видатки по держмиту слід покласти на відповідача в сумі 306 грн. 21 коп.

7) Відповідно до ст. 44, 47-1 Господарського процесуального кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України №411  від 29.03.2002р. витрати на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу  пов'язані  з розглядом даної справи в сумі 118 грн. покласти на відповідача.

Керуючись вищезазначеним, ст.43,48,82,84,85,116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

          1.  Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український регіональний фонд народної медицини" вул. Дружби, 9 (вул. Подільська, 3), м. Тернопіль, код 14028918:

          - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіс плюс" вул. Чорновола, 49, м. Івано-Франківськ, код 32605346 –27859 грн. 88 коп. за матеріальні цінності, 232 грн. 17 коп. річних, 2529 грн. 93 коп. пені, 306 грн. 21 коп. в повернення сплаченого державного мита, та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Видати наказ.

          3. В решті частині позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення _16.06.____2006 року через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          В.О. Колубаєва