Постанова

від 17.01.2007 по справі 15/288-4393

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/288-4393

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2007 р.Справа № 15/288-4393

 11 год. 40 хв.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Бучинської Г.Б.             

при секретарі судового засідання Суховій Р.М.

Розглянув справу

за позовом Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції, вул. Шевченка, 15, м. Бережани Бережанського району Тернопільської області                    

до 1) Приватного підприємства "Корса", вул. Рогатинська, 126/а, м. Бережани Бережанського району Тернопільської області; 2) Приватного підприємства "Консалтингова фірма "Контакт", вул. Довга, 3, Личаківський район м. Львів                         

про визнання недійсним господарського зобов'язання, що виникло на підставі договору купівлі-продажу від 01.04.2006р., укладеного між Приватним підприємством "Консалтингова фірма "Контакт" та Приватним підприємством "Корса"; стягнення з Приватного підприємства "Консалтингова фірма "Контакт" на користь Приватного підприємства "Корса" коштів, одержаних за реалізацію нафтопродуктів в сумі 43 626 грн.; стягнення з Приватного підприємства "Корса" в доход державного бюджету вартості одержаних нафтопродуктів в сумі 43 626 грн.

за участю представників сторін:          

позивача: завідувач юридичним сектором Стефанів Ж.А. - довіреність № 48 від 06.04.2006р.

відповідача № 1: Гук І.З. - доручення № 9 від 01.11.2006р.

відповідача № 2: не з'явився.

Суть справи:

Бережанська міжрайонна державна податкова інспекція, м. Бережани звернулася у господарський суд з позовом до 1) Приватного підприємства "Корса", м. Бережани; 2) Приватного підприємства "Консалтингова фірма "Контакт", Личаківський район м. Львів про визнання недійсним господарського зобов'язання, що виникло на підставі договору купівлі-продажу від 01.04.2006р., укладеного між Приватним підприємством "Консалтингова фірма "Контакт" та Приватним підприємством "Корса"; стягнення з Приватного підприємства "Консалтингова фірма "Контакт" на користь Приватного підприємства "Корса" коштів, одержаних за реалізацію нафтопродуктів в сумі 43 626 грн.; стягнення з Приватного підприємства "Корса" в доход державного бюджету вартості одержаних нафтопродуктів в сумі 43 626 грн.

Як вбачається із позовних матеріалів, спірні правовідносини за своїм характером є адміністративно-правовими, у зв'язку з чим справа розглядається згідно положень Кодексу адміністративного судочинства України, що набрав чинності з 01.09.2005р.

Відповідно до змісту пунктів 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

У розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу не здійснюється за відсутності відповідного клопотання сторін.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги повністю, стверджуючи, що господарським зобов'язанням, що підлягає визнанню недійсним як таке, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є зобов'язання ПП "Консалтингова фірма "Контакт" передати товар у власність ПП «Корса», оскільки відповідач – 2 не знаходиться за юридичною та фактичною адресою.

Представник відповідача - 1 у судовому засіданні вважає позовну заяву щодо визнання недійсним господарського зобов'язання ПП "Консалтингова фірма "Контакт" перед ПП "Корса" за травень –червень 2006 року на суму 43626,00 грн. необґрунтованою тому, що Бережанська міжрайонна державна податкова інспекція не враховує господарські зобов'язання ПП "Корса" перед ПП "Консалтингова фірма "Контакт" за квітень 2006 року на суму 156158,75 грн. (відзив на позов № 11 від 28.11.2006р.).

Представник відповідача - 2 у судове засідання не з'явився, однак у відзиві на позовну заяву № 7 від 01.12.2006р. заперечує позовні вимоги позивача, стверджуючи, що всі аргументи працівників податкової інспекції ґрунтуються на акті обстеження юридичної адреси від 06.06.2006р., даний акт складений тільки працівниками податкової інспекції без залучення сторонніх осіб, свідків; до того ж факти викладені в акті не відповідають дійсності, оскільки ПП «Консалтингова фірма «Контакт», яке уклало договір оренди нежитлового приміщення з ВАТ «Львівський завод комунального устаткування»за адресою м. Львів, вул. Довга, 3, дійсно там знаходилось, при цьому потрібно зауважити, що як випливає з акту ДПІ, працівники знаходились тільки на вході на дану адресу, але адреса Довга 3 охоплює близько 1,5 га території і там знаходиться близько 8 корпусів (виробничі та офісні будівлі), на території при вході є прохідна на якій постійно знаходиться охоронець, який при звернені до нього супроводжує відвідувачів чи клієнтів до офісу кожного з орендарів, в тому числі і до ПП «Консалтингова фірма «Контакт»; чому працівники ДПІ не опитали охоронця на прохідній і чому вони не пройшли на територію «Львівський завод комунального устаткування»йому не відомо; можливо працівники ДПІ пройшли на територію ТЗОВ «Дністер - М», дане підприємство викупило частину території «Львівський завод комунального устаткування»і там функціонує своя окрема прохідна, на якій також зазначена адреса Довга 3; водночас, долучає до матеріалів справи копії наступних документів: договору оренди № 31/30Р05 від 01.10.2005р.; акта від 01.10.2005р.; акти про виконання робіт за надання послуг по оренді від 31.10.2005р., 30.11.2005р., 30.12.2005р.; договору оренди № 48 від 28.12.2005р.; актів виконаних робіт за надання послуг по оренді від 27.01.2006р., 28.02.2006р., 23.03.2006р., 31.04.2006р., 04.05.2006р., 09.06.2006р., 24.07.2006р., 18.08.2006р., 30.09.2006р., 13.10.2006р.; свідоцтва про державну реєстрацію серії А 01 № 153188; довідки № 5048 від 04.10.2005р. про включення ПП "Консалтингова фірма "Контакт" до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та рішення засновника № 2 від 08.11.2006р.

Крім того, в підтвердження своїх заперечень щодо заявлених позовних вимог відповідач –2 звертає увагу суду на те, що:

- на момент виконання зобов'язання, яке оспорюється, Приватне підприємство «Консалтингова фірма «Контакт» було зареєстровано та фактично перебувало за адресою: 79035 м. Львів, вул. Довга, 3 (територія ВАТ «Львівський завод комунального устаткування»); з ВАТ «ЛЗКУ»укладено договір оренди приміщення від 01.11.2005р., ПП «Консалтингова фірма «Контакт»вчасно та справно сплачує орендну плату за користування вказаним приміщенням, що підтверджується актом прийому передачі нежитлового приміщення, щомісячними актами згідно яких проводиться сплата орендної плати;

- що стосується засновника та директора Пазушка Андрія Вадимовича, то він проживає за адресою м. Луганськ, квартал Комарова, буд. 23 кв. 35, про що зазначено у всіх статутних документах та документах, які подані в ДПІ у Личаківському районі м. Львова;

- ПІ «Консалтингова фірма «Контакт»за період з моменту реєстрації вчасно подає податкову звітність до ДПІ Личаківського району м. Львова;

- 09.11.2006р. зареєстровано зміни до установчих документів ПП «Консалтингова фірма «Контакт», то ж на момент винесення ухвали місцезнаходження ПП «Консалтингова фірма «Контакт»: Луганська область, Краснодонський район, с. Красне, вул. Молодогвардійська, 1.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з наступним.

Нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів особи: шляхом визнання правочину недійсним (ст. 16 ЦК України); визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відшкодування збитків; застосування штрафних; оперативно-господарських; адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин (ст. 20 ГК України). При цьому згаданими нормами права передбачено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання можуть бути захищені і іншим способом, встановленим договором або Законом.

Як випливає з ст. 1 та ч. 3 ст. 5 ГК України, між суб'єктами господарювання виникають господарські відносини, які повинні відповідати конституційним основам правопорядку України.  

Частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єкт господарювання - учасник господарських відносин, який здійснює господарську діяльність, реалізовуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), що має відокремлене майно і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

За загальним правилом, викладеним у ч. 1 ст. 49 ГК України, суб'єкти господарювання  зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави.

Одним із основних принципів господарювання є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом (ч. 1 ст. 6 ГК України.)

Позивач звернувся до суду на підставі ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України з вимогою про визнання недійсним господарського зобов'язання між відповідачами, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу товарів від 01.04.2006р., а також стягнення з Приватного підприємства "Консалтингова фірма "Контакт" на користь Приватного підприємства "Корса" коштів, одержаних за реалізацію нафтопродуктів в сумі 43 626 грн.; стягнення з Приватного підприємства "Корса" в доход державного бюджету вартості одержаних нафтопродуктів в сумі 43 626 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, законодавець у ст. 174 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України визначає, що підставою виникнення господарських зобов'язань є безпосередньо закон, іншій нормативно-правовий акт, що регулює господарську діяльність, господарський договір, інша угода, правочин.

Згідно п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.  

Із змісту ст. ст. 193 - 205 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 598 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язання сторін є складовими частинами договорів (угод) і суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання, які випливають з договорів (угод), належним чином відповідно до закону, та умов даного  договору (угоди), а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи між відповідачами у справі виникли зобов'язання по договору купівлі-продажу від 01.04.2006р., відповідно до якого Продавець –Приватне підприємство “Корса” (відповідач - 1 у справі) зобов'язався продати та передати у власність Покупця нафтопродукти в асортименті: мазут М-100, пічне паливо, нафтошлам, відходи нафтопродуктів групи СНВ, нафта сира (товар), а Покупець - Приватне підприємство "Консалтингова фірма "Контакт" (відповідач - 2 у справі) зобов'язався прийняти товар від Продавця та оплатити його загальну вартість на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

За наслідками проведення Бережанською міжрайонною державною податковою інспекцією невиїзної документальної перевірки Малого приватного підприємства «Корса»з питань правових відносин з Приватним підприємством «Консалтингова фірма Контакт»за травень, червень 2006 року складено довідку №175/15-02/31274144 від 21.08.2006р., у відповідності до якого контролюючим органом з'ясовано, що на виконання умов договору купівлі-продажу товарів від 01.04.2006р. Малим приватним підприємством «Корса»отримано товари (роботи, послуги), на що виписані податкові накладні: №000862 від 05.05.2006р. на суму 25026, 00 грн. (в тому числі 4171,00 грн. ПДВ) та №000962 від 22.05.2006р. на суму 18600,00 грн. (в тому числі 3100,00 грн. ПДВ); суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним податкової декларації з ПДВ за травень 2006 року; фактичне отримання товару підтверджується видатковими накладними: №КФ000862 від 05.05.2006р, №КФ000962 від 22.05.2006р.; на момент перевірки дебіторська/кредиторська заборгованість по розрахунках з ПП «Консалтингова фірма Контакт»відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, який набрав чинність з 01.01.2004р., господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Правові наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним викладенні у п. 1 ст. 208 Господарського кодексу України.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції.

Для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 Кодексу, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.

Частиною 1 статті 208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися ним. Із змісту вказаної правової норми вбачається, що фіктивна угода визнається недійсною унаслідок того, що вона не відповідає загальним підставам дійсності угоди, які вказані в ч. 5 ст. 203 ЦК України.

У відповідності з вимогами ст. 203 ЦК України зміст правочину, зокрема не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Виконання взятих на себе господарських зобов'язань відповідачем 1 належним чином засвідчується первинними документами (видатковими та податковими накладними), а відповідачем 2 - платіжними дорученнями, що не заперечено позивачем.

В підтвердження заявлених вимог позивач посилається на Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», згідно якого до угод, які укладені з метою завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства належать, зокрема угоди спрямовані на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів та п. 7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002р. № 1056 «Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки», у відповідності до якого доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.

Як стверджує позивач, згідно наданої Тернопільським ВПМ УПМ ДПА в Тернопільській області інформації про засновників та фінансову діяльність ПП «Консалтингова фірма Контакт», по юридичній адресі вказане підприємство не значиться, про що свідчить запит на встановлення місцезнаходження платника та акт обстеження юридичної адреси платника; щодо керівника ПП «Консалтингова фірма Контакт»- Пазушко Андрія Вадимовича, то відповідно до відомостей, наданих Львівським відділом податкової міліції Управління податкової міліції ДПА у Львівській області (довідка № 5944/26-33 від 04.09.2006р.), не можливо встановити його фактичне місцезнаходження, оскільки вказана особа за даними адресно-довідкового бюро УМВС України у Львівській області не числиться.

Однак, поданими відповідачами належним чином засвідченими копіями документів (зокрема, договору оренди № 31/30Р05 від 01.10.2005р.; акта від 01.10.2005р.; актів про виконання робіт за надання послуг по оренді від 31.10.2005р., 30.11.2005р., 30.12.2005р.; договору оренди № 48 від 28.12.2005р.; актів виконаних робіт за надання послуг по оренді від 27.01.2006р., 28.02.2006р., 23.03.2006р., 31.04.2006р., 04.05.2006р., 09.06.2006р., 24.07.2006р., 18.08.2006р., 30.09.2006р., 13.10.2006р.; свідоцтва про державну реєстрацію серії А01 № 153188; довідки № 5048 від 04.10.2005р. про включення ПП "Консалтингова фірма "Контакт" до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та рішення засновника № 2 від 08.11.2006р.) підтверджується, що на момент виконання зобов'язання, що оспорюється, Приватне підприємство «Консалтингова фірма «Контакт» було зареєстровано та фактично перебувало за адресою: 79035 м. Львів Личаківський район, вул. Довга, 3.

Рішенням засновника № 2 від 08.11.2006р. вирішено: провести державну реєстрацію змін до Статуту Приватного підприємства «Консалтингова фірма Контакт», виклавши його в новій редакції; затвердити нову редакцію Статуту ПП «Консалтингова фірма Контакт», змінити місцезнаходження ПП «Консалтингова фірма Контакт»за адресою Луганська область Краснодонський район, с. Красне, вул. Молодогвардійська, буд. 1; призначити директором ПП «Консалтингова фірма Контакт»Маник Наталію Володимирівну.

Згідно тверджень представника відповідача –2, зміни до установчих документів ПП «Консалтингова фірма «Контакт»було зареєстровано 09.11.2006р., а тому на час слухання справи в суді місцезнаходження ПП «Консалтингова фірма «Контакт»: Луганська область, Краснодонський район, с. Красне, вул. Молодогвардійська, 1; крім того, місцем знаходження засновника та директора Пазушка Андрія Вадимовича є м. Луганськ, квартал Комарова, буд. 23 кв. 35, про що зазначено у статутних документах та документах, які подані в ДПІ у Личаківському районі м. Львова.

Приватне підприємство "Консалтингова фірма "Контакт", вул. Довга, 3, Личаківський район м. Львів є юридичною особою і включене до Єдиного державного Реєстру підприємств та організацій України (ідентифікаційний код 33805654) Виконавчим комітетом Львівської міської ради 03.10.2005р. за №1 415 102 0000 007506, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №380572 та довідкою № 5048 від 04.10.2005р. Головного управління статистики у Львівській області.

Статтею 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” від 15.05.2003р. № 871-IV (із наступними змінами та доповненнями) визначено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного  реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей,  що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (ч. 1 ст. 17 Закону).

Згідно ч. 5 ст. 17 Закону, в Єдиному державному реєстрі зокрема містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Беручи до уваги, що згідно чинного законодавства саме на державного реєстратора покладено обов'язок вносити зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі (зокрема щодо місцезнаходження), а відтак і надавати відповідну інформацію про місцезнаходження Приватного підприємства "Консалтингова фірма "Контакт"; враховуючи, що позивачем не подано суду належних доказів на підтвердження факту внесення змін до Єдиного державного реєстру щодо відсутності зазначеної юридичної особи за її місцезнаходженням (покладених в основу обґрунтування позовних вимог); при цьому, суд вважає неправомірним посилання позивача на Акт обстеження юридичної (фактичної) адреси платника (ПП "Консалтингова фірма "Контакт"), що складений державними податковими інспекторами ДПІ у Личаківському районі м. Львова 06.06.2006р. як належний доказ у справі, а відтак недоведеним належними та допустимими доказами факт відсутності ПП "Консалтингова фірма "Контакт" за його місцезнаходженням.

Окрім того, позивач просить застосувати норму ст. 208 ГК України щодо наслідків визнання господарського зобов'язання недійсним з підстав наявності умислу на приховування від оподаткування доходів у однієї сторони, зокрема відповідача - 2.

Однак, дане твердження суперечить матеріалам, долученим позивачем до позовної заяви, зокрема згідно з висновками, викладеними в Інформаційній довідці від 07.08.2006р. ДПІ у Личаківському районі м. Львова у зв'язку з проведенням позапланової перевірки з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість ПП «Корса»за травень 2006 року, загальна сума зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2006 року: у ПП "Консалтингова фірма "Контакт" складає 38300 грн., сума зобов'язань з податку на додану вартість по операціях з ПП «Корса»складає 7271,00 грн., що складає менше 30 % від загальної суми податкових зобов'язань.

На вимогу ухвали суду від 29.11.2006р. ДПІ у Личаківському районі м. Львова подано довідку про надання інформації № 400/10-0 від 12.01.2007р., у відповідності з якою ПП «Консалтингова фірма «Контакт»зареєстрована платником податку на додану вартість 03.11.2005р., індивідуальний податковий номер 338056513065 та подає податкову звітність з податку на додану вартість згідно встановлених законодавством термінів, до якої долучено належним чином засвідчені копії податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень та травень 2006 року (час здійснення господарської операції з ПП „Корса”).

Приватне підприємство "Корса", вул. Рогатинська, 126/А, м. Бережани Бережанського району Тернопільської області зареєстроване в Єдиному державному реєстрі як юридична особа (ідентифікаційний код 31274144) рішенням Бережанської районної державної адміністрації 30.01.2003р. за № 239-120, що підтверджено довідкою Головного управління статистики у Тернопільській області № 31-297 від 16.11.2006р.

Таким чином, відповідачі у справі як на момент укладення договору та виконання зобов'язань, так і на момент розгляду спору перебували в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, про що свідчать довідки Головного управління статистики в Тернопільській та Львівській областях; виконання зобов'язань по купівлі-продажу від 01.04.2006р. підтверджуються первинними документами та довідкою про результати невиїзної документальної перевірки №175/15-02/31274144 від 21.08.2006р.

У відповідності до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Всупереч вказаних норм, жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували протиправні дії з боку відповідачів державною податковою інспекцією суду не представлено, обставини, з якими закон пов'язує визнання господарських зобов'язань недійсними і настання певних юридичних наслідків для сторін, у встановленому порядку позивачем не доведено, а відтак в позові слід відмовити.

Судові витрати, згідно ст.  94 КАС України, стягненню не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 6, 7, 18, 71, 86, 94, 158, 160, 162, 163 та п. 6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          В задоволенні позовних вимог - відмовити.

Постанова  суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя                                                            Г.Б. Бучинська