Рішення

від 10.01.2017 по справі 917/1727/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2017 Справа № 917/1727/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маслосирпостач", пров. Спортивний, 13, м. Полтава, 36014

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта продукт", вул. Половки, 70, м. Полтава, 36034

про стягнення 22 978,92 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники :

від позивача : ОСОБА_1, дов. від 01.07.2016 року;

від відповідача: не з'явилися .

10.01.2017 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

СУТЬ СПРАВИ : Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Маслосирпостач" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта продукт" 22 978,92 грн. основної заборгованості , що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами Договору поставки № 144 від 15.05.2012 р. (в ред.заяви про зменшення позовних вимог).

Відповідач представництво у судове засідання жодного разу не забезпечив, вимог суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи (поштові повідомлення про вручення ухвал суду).

Суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представник позивача на задоволенні позову з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог наполягає за мотивами позовної заяви, пояснень вх. № 15598 віл 15.12.2016 р..

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

15.05.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маслосирпостач" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта продукт" (покупець) було укладено Договір поставки № 144 до (а.с. 7-10, далі - Договір) , згідно якого постачальник зобов'язувався здійснити поставку продуктів харчування на торгові точки покупця, а останній зобов'язувався оплачувати їх вартість на умовах даного Договору.

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- при поставці продукції транспортом постачальника покупець зобов'язаний : прийняти товар у об'ємі зробленого замовлення; засвідчити поставку підписом відповідальної особи з накладанням печатки (штампу) покупця у супровідних документах або зазначенням паспортних даних покупця у випадку, якщо він є фізичною особою-підприємцем (п. 2.4, пп. 2.4.1 та пп 2.4.5 Договору):

- кожна наступна поставка продукції проводиться після повного розрахунку попередньої поставки, не пізніше 7-ми календарних днів (п. 3.3.3 Договору);

- загальна сума даного Договору складається з суми цін всіх товарів, вказаних у накладних, що видані на підставі даного Договору та протягом його дії (п. 3.4 Договору);

- цей Договір набуває чинності з моменту його підписання представниками обох сторін та діє до повного виконання сторонами їх обов'язків по даному Договору (п. 8.1 Договору).

На виконання умов Договору у період з 01.01.2015 р. до 16.06.2016 р. позивачем було поставлено відповідачеві товар (продукти харчування) на загальну суму 947 985,74 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних (а.с. 66-159). Дані первинні документи підписані представниками відповідача та скріплені печатками сторін (оригінали вищезазначених видаткових накладних оглянуто судом у судовому засіданні 10.01.2017 р. та встановлено, що залучені до матеріалів справи їх копії відповідають оригіналам).

Покупець протягом вищезазначеного періоду повернув постачальнику товари на загальну суму 35 942,41 грн. (копії поворотних накладних наявні у матеріалах справи, а.с. 160-172, оригінали вищезазначених видаткових накладних оглянуто судом у судовому засіданні 10.01.2017 р. та встановлено, що залучені до матеріалів справи їх копії відповідають оригіналам). Без зауважень і претензій Відповідачем прийнято від Позивача товари на загальну суму 912 043,33 грн..

З огляду на те, що відповідач протягом тривалого часу несвоєчасно та не у повному обсязі проводив оплату за отриманий ним товар на адресу останнього позивачем було направлено Претензію № 12 від 18.04.2016 р. з вимогою перерахувати на його рахунок суму основного боргу у розмірі 24 238,92 грн. (копія наявна у матеріалах справи, а.с.24-25).

За наслідками отримання претензії, відповідач задовольнив її лише частково, сплативши 900,00 грн..

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами проводилась звірка взаєморозрахунків та було складено належним чином оформлений акт, згідно якого станом на 31.05.2016 р. за відповідачем рахувалася заборгованість у розмірі 44 314,77 грн.. Даний акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторін (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 64-65, оригінал вищезазначеного акту оглянуто судом у судовому засіданні 10.01.2017 р. та встановлено, що залучена до матеріалів справи його копія відповідає оригіналу).

За даними позивача в порушення умов Договору відповідач провів розрахунки за отриманий товар не у повному обсязі, а саме : за отримані товари у період з 01.01.2016 р. до 16.06.16 р. відповідач сплатив позивачеві тільки 889 064,41 грн., заборгованість останнього складає 22 978,92 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням прийнятої судом до розгляду в даному позовному провадженні заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення з відповідача 22 978,92 грн. основної заборгованості , що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами Договору поставки №144 від 15.05.2012 р..

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору, права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного Кодексу України). Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару (ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за Договором, поставивши відповідачеві товар за вказаними вище видатковими накладними (підписаними, зокрема, представниками відповідача та скріпленими печатками останнього) на загальну суму 912 043,33 грн. (з урахуванням вартості повернутого відповідачем товару). В свою чергу, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив вартість поставленого за вказаними видатковими накладними товару у визначені Договором та Додатком строки, заборгованість останнього на момент пред'явлення даного позову до суду та розгляду справи у суді складає 22 978,92 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 22 978,92 грн. є підтвердженими документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати при поданні позову з оплати судового збору в сумі покладаються на відповідача.

Стосовно стягнення на користь позивача судових витрат на оплату правової допомоги у сумі 8 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (ч. 3 ст. 48 ГПК України). В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 2 Закону та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статті 4 цього Закону. Відповідно до ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" (в редакції, чинній на час винесення рішення) оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 6.3 постанови від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами і доповненнями), витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Судом встановлено, що 26.09.2016 р. між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 укладено Договір про надання правової допомоги. Пунктом 1 Договору про надання правової допомоги сторони погодили, що адвокат зобов'язується надати ТОВ "Маслосирпостач" правову допомогу в питанні стягнення заборгованості з ТОВ "Дельта продукт" у розмірі 24 238,92 грн., що утворилася на підставі укладеного між сторонами Договору поставки № 144 від 15.05.2012 р., а ТОВ "Маслосирпостач" зобов'язується оплатити послуги адвоката на умовах даного Договору.

Факт надання позивачу правової допомоги адвокатом ОСОБА_1 підтверджується актом виконаних робіт від 18.10.2016 р.. Факт понесення позивачем витрат за отримані послуги шляхом сплати адвокату підтверджується платіжними дорученнями № 2469 від 25.10.2016 р. на суму 8 000,00 грн. (а.с. 46-47).

На підставі аналізу обсягу необхідних та фактичних зусиль для вирішення спору сторін у даній справі, виходячи з вимог розумності та справедливості, врахувавши обставини справи, якість підготовки позовних матеріалів, ціну позову, тривалість розгляду справи, мотиви прийняття даного рішення та приписи ст. 33 Правил адвокатської етики суд дійшов висновку, що витрати позивача на оплату послуг адвоката в сумі 8 000,00 грн. по даній справі є неспіврозмірними об'єму отриманих юридичних послуг та підлягають відшкодуванню останньому за рахунок відповідача в сумі 4 000,00 грн..

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 75, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта продукт" (вул. Половки, 70, м. Полтава, 36034), ідентифікаційний код юридичної особи 31618474, р/р 26005000002755 в ПАТ "Креді ОСОБА_2", МФО 300614 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маслосирпостач" (пров. Спортивний, 13, м. Полтава, 36014), ідентифікаційний код юридичної особи 23278595, р/р 260067340 у АБ "ОСОБА_3, МФО 331489 - 22 978,92 грн. основного боргу, 1 378,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 4 000,00 грн. витрат з оплати послуг адвоката.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.01.2017 р.

Суддя О.С.Мацко