Рішення

від 11.01.2017 по справі 920/1113/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.01.2017 Справа № 920/1113/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Андреас Штіль , с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області

до відповідача: Приватного торгівельно-виробничого підприємства Група компаній баланс , м. Охтирка Сумської області

про стягнення 2 476 357 грн. 60 коп.

Суддя Джепа Ю.А.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 1 від 18.11.2016)

від відповідача: не прибув

при секретарі судового засідання Галашан І.В.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 2 476 357 грн. 60 коп., у тому числі: 1 853 432 грн. 20 коп. основного боргу за дилерським договором, 230514 грн. 30 коп. пені, 370 686 грн. 44 коп. штрафу, 3% річних у сумі 21724 грн. 66 коп., а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, а також надав для огляду суду оригінали документів, доданих до позовної заяви.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання його повноважний представник не прибув, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення від 21.12.2016.

Суд вважає за можливе розглядати справу за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

29.07.2014 між сторонами у справі був укладений дилерський договір № 20140729.01, за умовами якого протягом строку дії цього договору ТОВ Андреас Штіль (надалі за договором - Фірма Штіль; позивач у справі) продає, а ПТВП Група компаній баланс (надалі за договором покупець, офіційний дилер; відповідач у справі) купує товар чинного асортименту Фірми Штіль Торгівельних марок SNIHL R та VIKING R , інших торгівельних марок (постачальників комплектуючих, паливно-мастильних та інших супутніх матеріалів), а також зобов'язується здійснювати свою діяльність з урахуванням вимог до офіційного дилера, викладених у цьому договорі та додатках до цього договору (пункт 2.1 договору).

29.07.2014 між сторонами у справі були також укладені додатки №№ 1-5 до дилерського договору, а також підписані загальні умови співпраці між ТОВ Андреас Штіль та офіційним дилером.

За умовами пункту 3.1 договору офіційний дилер в електронному вигляді направляє Фірмі Штіль замовлення товару за формою, встановленою Фірмою Штіль.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.5 дилерського договору офіційний дилер зобов'язується бути готовим прийняти товар з 9:00 до 12:00 і з 13:00 до 18:00 години у робочі дні; офіційний дилер зобов'язується протягом 2-х годин розвантажити та прийняти товар, замовлений і поставлений відповідно до цього договору; приймання-передача товару оформлюється шляхом підписання офіційним дилером видаткової накладної, проставляння печатки (за наявності) і наданням належних документів відповідно до законодавства України. У видатковій накладній обов'язково вказується номер та дата цього договору, на підставі якого здійснюється поставка товару.

Згідно з умовами пункту 3 додатку № 2 від 29.04.2014 до договору сторони погодили, що покупець оплачує товар після складання Фірмою Штіль видаткової накладної на відповідний товар без відстрочення платежу.

Оплату замовленого товару відповідач зобов'язався здійснювати вчасно та у відповідності до умов укладеного договору (пункт 5.2 договору), при цьому датою оплати товару сторони визначили у пункті 5.7 договору дату зарахування коштів на рахунок позивача.

У пункті 11.2 дилерського договору сторони узгодили, що він укладений на невизначений строк.

Судом встановлено, що на виконання умов дилерського договору позивач протягом квітня-червня 2016 року поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1853432,20 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними за відповідний період. Вказані видаткові накладні містять підписи повноважних представників сторін.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено поясненнями представника позивача у судовому засіданні, відповідач, у порушення взятих на себе договірних зобов'язань оплату за отриманий товар не здійснив, чим порушив права позивача. Також судом встановлено, що відповідач у гарантійному листі № 19 від 02.09.2016 визнав факт існування заборгованості у розмірі 1853432,20 грн. за відвантажений товар та зобов'язався погасити вказану заборгованість до 30.09.2016.

Існування зазначеної заборгованості підтверджується і наявним у матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2016 по 26.09.2016 (який також підписано представниками сторін та скріплено їх печатками).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а згідно вимог статті 610 цього ж Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач свої обов'язки за договором належним чином та у повному обсязі не виконує.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписом ч. 1 статті 530 вищезазначеного Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, суд встановив, що відповідач в порушення умов укладеного договору та положень діючого законодавства не оплатив відвантажений йому товар у встановлений договором строк.

Беручи до уваги, що відповідно до вимог чинного законодавства сторони зобов'язані виконувати належним чином взяті на себе договірні зобов'язання, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 1853432,20 грн. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 230514,30 грн. пені, 21724,66 грн. суми 3% річних, 370686,44 грн. штрафу.

У розділі 9 дилерського договору № 20140729.1 сторони передбачили відповідальність за невиконання умов договору чи вимог чинного законодавства.

Так, пунктами 9.1-9.3 договору передбачено, що за невиконання/неналежне виконання цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором. У випадку прострочення оплати вартості товару та/або здійснення інших платежів за цим договором, офіційний дилер зобов'язаний сплатити Фірмі Штіль пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. У випадку, якщо прострочення оплати вартості товару триває більше 30 днів, офіційний дилер додатково до пені, визначеної в п. 9.2 цього договору, зобов'язаний сплатити Фірмі Штіль одноразовий штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Частиною шостою статті 232 ГК України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але згідно із статтею 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач правомірно вимагає стягнути з відповідача одночасно і пеню, і штраф, у зв'язку з чим задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь 230514,30 грн. пені та 370686,44 грн. штрафу.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

З урахуванням наведеного, судом був здійснений перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних, на підставі якого суд робить висновок про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 21724,66 грн. - 3% річних.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 37145,36 грн., понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача. У той же час суд наголошує позивачу про можливість повернення зайво сплаченої суми судового збору з Державного бюджету України за його заявою, оскільки судом було встановлено факт переплати позивачем суми судового збору (згідно платіжного доручення № 1791 від 28.10.2016 позивачем було сплачено 37245,63 грн., у той час як необхідно було сплатити 37145,36 грн. судового збору).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного торгівельно-виробничого підприємства Група компаній баланс (40030, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 31066737) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Андреас Штіль (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, 10; код ЄДРПОУ 32250480) 1 853 432 грн. 20 коп. основного боргу, 230 514 грн. 30 коп. пені, 370 686 грн. 44 коп. штрафу, 21 724 грн. 66 коп. суму 3% річних, 37 145 грн. 36 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.01.2017.

Суддя Ю.А.Джепа