Рішення

від 10.01.2017 по справі 917/1947/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2017 р. Справа № 917/1947/16

за позовом Служби зовнішньої розвідки України, 04107, м.Київ, вул.Нагірна, 24/1

до Приватного підприємства "Дзига", 37600, Полтавська область, м.Миргород, вул.Незалежності, 2/9

про стягнення 3 950,00 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №758 від 15.03.2016 року.

від відповідача: не з"явився

Розглядається позовна заява про стягнення 3 950,00 грн. пені за неналежне виконання умов договору №686/15 на постачання товарів за державні кошти від 23.12.2015 року.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого відповідачу нараховано пеню у розмірі - 3 950,00грн. Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням, наведеним у позовній заяві.

Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, про що свідчать матеріали справи, відзив на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює відсутність позивача як підставу для подальшого відкладення розгляду справи.

Керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 23.12.2015 року між Службою зовнішньої розвідки України (СЗРУ, Позивач) та приватним підприємством "Дзига" (Постачальник, Відповідач) укладено Договір № 686/15 від 23.12.2015 на постачання товарів за державні кошти (Договір)

Умовами договору визначено, зокрема, наступне:

- постачальник зобов'язується постачати тубуси металеві з фіксатором (далі - товар), а замовник зобов"язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором (п.1.1 договору);

-ціна, найменування (асортимент), кількість товару обумовлюється у додатку №1 "Специфікація", який додається до даного договору і є його невід"ємною частиною (п.1.3 договору);

- розрахунок за товар здійснюється замовником лише за фактично отриманий товар на підставі пред"явлених постачальником рахунку на оплату та видаткової накладної, з можливістю відстрочки платежу до кінця бюджетного року при наявності бюджетних призначень на ці цілі (п.4.2 договору);

- строк поставки товару: протягом 2015 року окремими партіями згідно з попередніми заявками замовника, що подаються у письмовій формі (поштою, факсом, електронною поштою) або усній формі по телефону, але у будь-якому разі товар має бути поставлений не пізніше 23.12.2015 року (п.5.1 договору);

- за порушення строку поставки товару замовнику, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 3% вартості договору за кожен день прострочення (п.7.2 договору).

В зв"язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань в частині своєчасної поставки товару, позивачем на підставі п.п. 7.2. договору нараховано і заявлено до стягнення пеню у розмірі 3 950,00грн.

При прийнятті рішення зі спору суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст.712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що товар, згідно специфікації до укладеного договору, був поставлений відповідачем 25.12.2015, про що засвідчує видаткова накладна № 1014 від 25.12.2015 року.

Сторони п.5.1 договору узгодили, що товар має бути поставлений не пізніше 23.12.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару за договором виконав повністю, проте з порушенням строків, встановлених умовами договору.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.2. договору за порушення строку поставки товару замовнику, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 3% вартості договору за кожен день прострочення

Позивачем заявлено до стягнення 3 950,00 грн. пені за період з 24.12.2016р. по 25.12.2016р.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд прийшов до висновку, що заявлений її розмір, є правомірним, обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. і 29 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Дзига" (37600, Полтавська обл., м. Миргород, вул. Незалежності, 2/9, код ЄДРПОУ 40017994) на користь Служби зовнішньої розвідки України (04107, м. Київ, вул. Нагірна, 24/1; ЄДРПОУ 33240845, р/р №35218001018126 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) 3 960,00 грн. пені та 1378,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.01.2016 р.

Суддя Киричук О.А.