Рішення

від 11.01.2017 по справі 924/1103/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2017 р.Справа № 924/1103/16

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Магера В.В., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Прод-Транс”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Код-Н”, м. Славута Хмельницької області

про стягнення 14 867,77 грн. заборгованості, з яких: 10 660,69 грн. вартості поставленого товару, 2332,09 грн. пені, 53,31 грн. інфляційних втрат, 1 821,68 грн. 20% річних

Представники сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув.

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою, в якій просить стягнути із відповідача 14 867,77 грн., з яких 10 660,69 грн. вартості поставленого товару, 2 332,09 грн. пені, 53,31 грн. інфляційних втрат, 1 821,68 грн. 20% річних відповідно до договору поставки №5457 від 20.07.2015р.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що згідно укладеного між сторонами договору поставки від 20.07.2015р. №5457 ТОВ „Прод-Транс” як постачальник зобов'язаний був продати, а ТОВ „Код-Н” як покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачі товару від постачальника до покупця

Вказує, що позивач на виконання договору поставки виконав свої зобов'язання та поставив товар на загальну суму 11 697,92 грн. згідно видаткових накладних від 04.12.2015р. ВН №РОВ-070986 на суму 4 722,92 грн., від 04.12.2015р. ВН №РОВ-070987 на суму 3 554,40 грн., від 07.12.2015р. ВН №РОВ-071245 на суму 2 895,36 грн., від 14.12.2015р. ВН №РОВ-072611 на суму 525,24 грн.

Згідно п.п.3.3 договору передбачено, що покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару протягом 21 календарного дні з моменту передачі такої партії товару.

Позивач вказує, що відповідач 15.02.2016р. частково сплатив кошти в сумі 1000,00 грн. та частково було закрито заборгованість згідно накладної ВН №РОВ-070986 від 04.12.2015р. на суму 37,23 грн. Відтак, стверджує, що заборгованість відповідача становить 10 660,69 грн., зокрема по накладних ВН №РОВ-070986 на суму 3 685,69 грн., ВН №РОВ-070987 на суму 3 554,40 грн., ВН №РОВ-071245 на суму 2 895,36 грн., ВН №РОВ-072611 на суму 525,24 грн.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 цього Кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування грошовими коштами.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач вказує, що 18.08.2016р. на адресу відповідача направлялась претензія із вимогами сплатити заборгованість у найкоротші строки. Відповіді на претензію позивач не отримав, кошти не платив.

Позивач посилається на те, що згідно ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 5.3. договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату продукції покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позивачем, крім основної суми боргу, нараховано також 20% річних (п.5.3 договору) у розмірі 1 821,68 грн., інфляційні втрати в сумі 53,31 грн. та пеню в сумі в сумі 2 332,09 грн.

Представник позивача в засідання суду 11.01.2017р. участі не приймав, натомість у судовому засіданні 20.12.2016р. позовні вимоги підтримав та просив про задоволення позову. Також, направив суду письмову заяву від 20.12.2016р., згідно якої просив провести наступне судове засідання за відсутності представника позивача.

Відповідач повноважного представника в судові засідання не направляв, письмового відзиву на позов із документальним обґрунтуванням своїх доводів не надав, про причини неявки та неподання доказів не повідомив, своїм процесуальним правом не скористався. Натомість, ухвали суду від 14.11.2016р., від 06.12.2016р., від 20.12.2016р. направлялись на адресу відповідача (юридичну та фактичну), що зазначалась у позовній заяві та витязі із ЄДР, та були повернуті на адресу суду із відмітками відділення поштового зв'язку - „за закінченням терміну зберігання”.

Відповідно до п.п.3.9.1. пункту 3.9. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи судом у разі виконання судом вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою відкладення справи на іншу дату. Тому, для уникнення зловживання процесуальними правами, враховуючи те, що судом вжито всіх необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про слухання справи в суді, суд вважає за доцільне розглянути дану справу по суті, на підставі ст.75 ГПК України, за наявними документами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Прод-Транс”, м. Київ значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно Витягу із ЄДР станом на 15.06.2016р. №1001035259.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Код-Н”, м. Славута зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно Відомостей із ЄДР №34-16/396 від 15.06.2015р.

20.07.2015р. між ТОВ „Прод-Транс” (постачальник) та ТОВ „Код-Н” (покупець) укладено договір поставки №5457, згідно якого постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку, визначеному договором, товар в асортименті, кількості та за цінами вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачі товару від постачальника до покупця, та є невід'ємними частинами договору.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п. 1.3 договору).

Згідно п.2.1. договору передбачено, що найменування та кількість товару зазначається в додатках або накладних, які є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до п.3.3 договору, покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару протягом 21 календарного дні з моменту передачі такої партії товару. У разі порушення покупцем строку оплати товару постачальник вправі зупинити послідуючі поставки аж до моменту повного погашення покупцем заборгованості за поставлений раніше товар.

Сторони в договорі передбачили, що у разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов'язань по даному договору, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України. У разі, якщо розвантаження продукції є неможливим внаслідок невиконання покупцем п. 4.2. цього договору, постачальник звільняється від відповідальності передбаченої пунктами 4.1., 5.5 договору. У випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу, та окрім того 20% річних (п.п.5.1, 5.2, 5.3 договору).

Згідно п.п.5.4, 5.5 договору передбачено, що у разі, якщо низька якість товару, невідповідність її державним стандартам України та/або відсутності з вини постачальника документів про якість товару призведуть до штрафних санкцій з боку органів держави нагляду або будь-яким іншим збиткам для покупця, постачальник компенсує покупцю реально понесені останнім збитки.

Із матеріалів справи слідує, що позивач на виконання договору поставки провів постачання товару на загальну суму 11 697,92 грн., що підтверджено видатковими накладними від 04.12.2015р. ВН №РОВ-070986 на суму 4 722,92 грн., від 04.12.2015р. ВН №РОВ-070987 на суму 3 554,40 грн., від 07.12.2015р. ВН №РОВ-071245 на суму 2 895,36 грн., від 14.12.2015р. ВН №РОВ-072611 на суму 525,24 грн.

Натомість, відповідач 15.02.2016р. частково сплатив кошти в сумі 1000,00 грн. згідно накладної ВН №РОВ-070986 від 04.12.2015р. та провів зарахування бору на суму 37,23 грн.

Відтак, на дату подання позову у відповідача наявна заборгованість перед позивачем на суму 10 660,69 грн., зокрема по накладних: ВН №РОВ-070986 на суму 3 685,69 грн., ВН №РОВ-070987 на суму 3 554,40 грн., ВН №РОВ-071245 на суму 2 895,36 грн., ВН №РОВ-072611 на суму 525,24 грн.

У зв'язку із несплатою боргу позивач направив на адресу відповідача письмову претензію від 18.08.2016р. із вимогами сплатити заборгованість у найкоротші строки. Відповіді на претензію позивач не отримав, кошти не платив.

За таких обставин, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 14 867,77 грн., з яких 10 660,69 грн. вартості поставленого товару, 2 332,09 грн. пені, 53,31 грн. інфляційних втрат, 1 821,68 грн. 20% річних за невиконання останнім договору поставки №5457 від 20.07.2015р. відповідно до поданих розрахунків.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується таке:

Згідно з абз.2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають із договорів поставки. Так, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 11 697,92 грн., що підтверджено видатковими накладними від 04.12.2015р. ВН №РОВ-070986, від 04.12.2015р. ВН №РОВ-070987, від 07.12.2015р. ВН №РОВ-071245, від 14.12.2015р. ВН №РОВ-072611, а відповідач зобов'язувався провести розрахунки із позивачем в порядку та на умовах договору.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Сторони у договорі (п.3.3 договору) передбачено, що покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару протягом 21 календарного дні з моменту передачі такої партії товару.

Відтак, відповідача зобов'язаний був розрахуватись за поставлений товар у наступному порядку, а саме: по видаткових накладних від 04.12.2015р. ВН №РОВ-070986 – 25.12.2015р., від 04.12.2015р. ВН №РОВ-070987 – 25.12.20158р., від 07.12.2015р. ВН №РОВ-071245 – 28.12.2015р., від 14.12.2015р. ВН №РОВ-072611 – 04.01.2016р.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач 15.02.2016р. частково сплатив кошти в сумі 1000,00 грн. згідно накладної ВН №РОВ-070986 від 04.12.2015р. та провів зарахування бору на суму 37,23 грн. Відтак, підтвердженою матеріалами справи є заборгованість на загальну суму 10 660,69 грн., зокрема по накладних: ВН №РОВ-070986 на суму 3 685,69 грн., ВН №РОВ-070987 на суму 3 554,40 грн., ВН №РОВ-071245 на суму 2 895,36 грн., ВН №РОВ-072611 на суму 525,24 грн.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст.551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторонами в п.5.3 договору поставки передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу, та окрім того 20% річних.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” №543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою отриманого газу, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2 332,09 грн. згідно поданого розрахунку. При проведенні розрахунку позивачем враховані положення ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ч.6 ст.232 ГК України, вимоги постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”.

При перевірці сум пені судом встановлено, що позивачем обраховано пеню по кожній видатковій накладній в межах допустимих сум (враховуючи часткову сплату), відтак заявлена пеня є правомірною та підлягає стягненню із відповідача.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення також 53,31 грн. інфляційних втрат та 1 821,68 грн. 20% річних (п.п.5.3 договору поставки) згідно поданих розрахунків.

Судом приймається до уваги, що нарахування 20% річних здійснено по кожній видатковій накладній (з врахуванням часткової сплати) відповідно до розміру боргу за заявлені позивачем періоди прострочення. Відтак, заявлені позивачем до стягнення 20% річних в сумі 1 821,68 грн. суд вважає правомірними, тому підлягають стягненню із відповідача.

При перерахунку судом інфляційних втрат приймається до уваги, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.3.2 постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).

Позивачем у розрахунку 53,31 грн. інфляційних вказані вимоги були враховані, а заявлені до стягнення інфляційні обраховані правильно (у межах допустимих сум), тому останні судом приймаються до уваги як такі, що відповідають матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст.49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст.ст.1, 2, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В:

                    Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Прод-Транс”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Код-Н”, м. Славута Хмельницької області про стягнення 14 867,77 грн. заборгованості, з яких: 10 660,69 грн. вартості поставленого товару, 2332,09 грн. пені, 53,31 грн. інфляційних втрат, 1 821,68 грн. 20% річних задовольнити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Код-Н”, 30000, м. Славута, Хмельницька область, вул. Островського, буд.45 (код ЄДРПОУ 39834230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Прод-Транс”, 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд.12 (код ЄДРПОУ 36282322) 10 660,69 грн. (десять тисяч шістсот шістдесят гривень 69 коп.) вартості поставленого товару, 2 332,09 грн. (дві тисячі триста тридцять дві гривні 09 коп.) пені, 53,31 грн. (п'ятдесят три гривні 31 коп.) інфляційних втрат, 1 821,68 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять одна гривня 68 коп.) 20% річних, 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Суддя                                                                                          В.В. Магера

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу - (вул. Мельникова,12, м. Київ, 04050) - рекоменд. кореспонд.;

3- відповідачу - (30000,м. Славута, вул. Весняна, буд.6)-рекоменд. коресп.;