Ухвала

від 12.01.2017 по справі 697/2664/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/793/18/17 Справа № 697/2664/16-к Категорія: ст. 303, 304, 309 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції Хорошун О.В. Доповідач в апеляційній інстанції Іваненко І. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів Іваненка І. В. Гончарука І. М.Гончарука І. М., Єльцова В. О.Єльцова В. О.

при секретарі Єгоровій С. А.

прокурора Онищенка І. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19 грудня 2016 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_5 на постанову слідчого СВ Канівського відділення поліції Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області Осадчого А. В. від 30.11.2016 р. про закриття кримінального провадження № 42016251150000036, у зв'язку з відсутністю складу злочину,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_5 13.12.2016 року звернувся до слідчого судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області зі скаргою на постанову слідчого Золотоніського ВП ГУ НП в Черкаській області Осадчого А. В. про закриття кримінального провадження від 30.11.2016 р., в якій просить скасувати постанову слідчого.

Скаргу мотивує тим, що постанова слідчого ухвалена з порушення вимог законодавства, оскільки слідчий Осадчий А. В. в ході досудового розслідування не визнав ОСОБА_5 потерпілим, не дав об'єктивну оцінку показам свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 Також скаржник вважає, що слідство проведено упереджено, а постанова про закриття кримінального провадження є незаконною, тому підлягає скасуванню.

Ухвалою слідчого судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19 грудня 2016 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_5 на постанову слідчого СВ Канівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області Осадчого А. В. від 30.11.2016 р. про закриття кримінального провадження № 42016251150000036, у зв'язку з відсутністю складу злочину.

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016251150000036 проведено об'єктивно та повно, виконані всі вимоги КПК України, тому постанова слідчого є обґрунтованою.

Зазначає, що в ході досудового розслідування встановлено, що з 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_12 йде спір за будівлю церкви, яка розташована за адресою АДРЕСА_1. Кожного разу при зустрічі між ними виникали розмови з приводу церкви, які постійно переростали в конфліктні ситуації. Настоятелем громади Української Автокефальної Православної церкви, а саме парафії Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа м. Канева (Костянець) являється ОСОБА_12, який має право відправляти Святу Літургію та інші богослужіння в будівлі церкви та на прилеглій до неї території по АДРЕСА_1, а тому в діях ОСОБА_12, вчинених 23.06.2013 та 23.02.2014 року, не встановлено незаконного перешкоджання здійсненню релігійного обряду, що призвело до настання суспільно - небезпечних наслідків.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19.12.2016 р. та постанову слідчого СВ Канівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області Осадчого А. В. від 30.11.2016 р. про закриття кримінального провадження № 42016251150000036. Просить постановити нову ухвалу, якою задовольнити його скаргу від 09.12.2016 р. Також просить розглядати апеляційну скаргу без його участі.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвала слідчого судді від 19 грудня 2016 року всупереч положенням ст. 370 КПК України є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою.

Указує, що відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України мають місце об'єктивно підтверджені доводи про наявність в діяннях ОСОБА_12, а за деякими епізодами ОСОБА_14, кримінальних правопорушень, передбачених ст. 170 КК України - перешкоджання здійсненню законній діяльності настоятелю ОСОБА_5 за фактом від 23.03.2007р., що мав місце у формі погрози на ринку в м. Каневі; ч. 1 ст. 180 КК України - незаконне перешкоджання здійснення релігійного обряду за фактом від 23.06.2013 р., що мав місце у формі погрози на території Церкви; ч. 1 ст. 15, ст. 180 КК України, ч. 1 ст. 126 КК України - замаху на незаконне перешкоджання здійсненню релігійного обряду за фактом від 13.09.2013 р., що мав місце у формі погрози на автобусній зупинці вулиць Перше Травня та Київська в м. Каневі; ч. 1 ст. 180 КК України - незаконне перешкоджання здійснення релігійного обряду за фактом від 23.02.2014 р., що мав місце у формі погрози на території Церкви; ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 180 КК України - замаху на незаконне перешкоджання здійсненню релігійного обряду за фактом від 13.01.2015 р., що мав місце у формі погрози біля адмінбудинку Канівської міської ради в м. Каневі, яким слідчий суддя не надав відповідної оцінки. Також, слідчим суддею не спростовані доводи скаржника, викладені в його скарзі від 09.12.2016 р. під пунктами 1-11.

Крім того, зазначає апелянт, не зважаючи на наявність його письмових заяв до місцевих правоохоронних органів від 25.06.2013 р., 16.09.2013 р., 24.02.2014 р., 14.01.2015 р., 25.06.2015 р. та повідомлення (пояснення) від 22.01.2015 р. про вчинення ОСОБА_12 (ОСОБА_14.) за конкретною датою та місцем події кримінальних правопорушень, ухвали слідчого судді Канівського міськрайонного суду від 04.04.2016 р., яким встановлено факт кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 180 КК України, його письмової заяви-вимоги до слідчого Осадчого А. В. від 16.11.2016 р. щодо визнання його потерпілим, в ході досудового розслідування слідчий не визнав його потерпілим, на що слідчий суддя в порушення ст. ст. 25, 55-57 КПК України не звернув уваги, що посягає на права скаржника, гарантовані ст. ст. 21, 22 Конституцією України.

Посилання слідчого судді в оскаржуваній ухвалі на положення ст. 35 Конституції України, з чого вбачається, що ОСОБА_5 та інші члени релігійної громади Вознесіння Господа Нашого Ісуса Христа УАПЦ не мають права на здійснення релігійного обряду не тільки в приміщені Церкви за адресою: АДРЕСА_1, а й на її території, земельній ділянці площею 0,17 га, вказує апелянт, не може бути трактовано всупереч доказам, наявним в матеріалах цього кримінального провадження, та лише в інтересах доводів ОСОБА_12 та ОСОБА_14, оскільки з цього приводу законом жодних обмежень не встановлено.

Також, слідчим суддею не досліджено додані до скарги письмові докази (документи), з яких вбачається, що ОСОБА_5 та інші члени релігійної громади до Книги членства Парафії являються членами релігійної громади Вознесіння Господа Нашого Ісуса Христа Української Автокефальної Православної Церкви, утвореної в червні 1999 р. та зареєстрованої 12.10.1999 р. як юридична особа за кодом ЄДРПОУ 25770271 за адресою: АДРЕСА_1. На підставі цих письмових доказів також вбачається, що настоятелем релігійної громади ОСОБА_12 вчиняються відносно більшості парафіян (включаючи й ОСОБА_5.) за книгою її членства репресивні дії, включаючи й діяння, які пов'язані з незаконним позбавленням їх участі в діяльності релігійної громади до її Статутних положень: внесення за парафіяльними зборами змін та доповнень до Статуту (п.п. 1.6, 4.4); права скликанням та участі в парафіяльних зборах - вищим органом управління Парафії (п. 4.2); права бути обраним до парафіяльної Управи як виконавчого органу в адміністративних та господарчих справах (п.п. 4.7- 4.9, 4.11); права бути обраним до ревізійної комісії по здійсненню контролю (перевірки) наявності товарно-матеріальних цінностей (в т. ч. коштів) законності їх витрачання, вірності ведення прибутково-видаткових книг, нагляд за станом майна проведення інвентаризацій, здійснення контролю за обліком зібраних грошей (п.п. 4.12, 4.13).

Вказує, що Члени релігійної громади мають право безперешкодно здійснювати релігійні обряди не тільки в приміщенні Церкви, а й на її території, тому незаконне перешкоджання ОСОБА_12 та ОСОБА_14 здійсненню релігійного обряду членами релігійної громади, що призвело до зриву релігійного обряду, об'єктивно містить склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 180 КК України.

Крім того, слідчим суддею не взято до уваги неналежне виконання слідчим Осадчим А. В. під час досудового розслідування повноважень, передбачених ст. ст. 40, 92, 93 КПК України, щодо витребування від відповідних служб Канівського відділу поліції даних про кількість звернень (заяв, повідомлень) парафіян на протиправні дії настоятеля релігійної громади ОСОБА_12 та результатів їх розгляду.

Також слідчим Осадчим А. В. та слідчим суддею не досліджені показання свідка ОСОБА_7 від 16.11.2016 р., який як член релігійної громади та як голова Канівської міськрайонної громадської організації Союз допомоги людям здійснював документування всіх фактів кримінальних правопорушень, вчинених ОСОБА_12 та ОСОБА_14, зокрема щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, вчиненого відносно ОСОБА_5, про що клопотав скаржник в суді першої інстанції, однак його клопотання було безпідставно відхилено.

Крім того, слідчий суддя в судовому засіданні не досліджував матеріали кримінального провадження № 42016251150000036, що вказує на його упередженість під час постановлення оскаржуваної ухвали.

Скаржник ОСОБА_5 судове засідання не з'явився, вказавши в апеляційній скарзі про її розгляд без його участі.

У судовому засіданні прокурор заперечив проти апеляційної скарги, просив її відхилити та залишити ухвалу слідчого судді без змін. Вказав, що ухвала слідчого судді та постанова слідчого про закриття кримінального провадження є обґрунтованими.

Слідчий надіслав до суду матеріали досудового розслідування, які були уважно вивчені в ході судового засідання.

Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, вивчивши матеріали провадження та досудового розслідування, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає наступне.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 306 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318 - 380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

Згідно ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК, зокрема і тих, які є підставою закриття кримінального провадження, покладається на слідчого або прокурора. Таке доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Сторона обвинувачення відповідно до ст. 93 КПК здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій і зокрема - отримання відомостей та висновків експертів, проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК.

Колегія суддів вбачає, що органом досудового розслідування досудове слідство у кримінальному провадженні проведене достатньо повно та ретельно, а висновок про закриття провадження відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Зокрема, указане вище кримінальне провадження було внесене в ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 180 КК України, тобто за ознаками правопорушення щодо незаконного перешкоджання здійсненню релігійного обряду, що зірвало або поставило під загрозу зриву релігійний обряд.

Враховуючи це, слідчий проводив досудове розслідування виключно стосовно саме цього правопорушення, й, ухвалюючи рішення про закриття провадження, оцінював наявність чи відсутність у діях певної особи складу саме цього правопорушення. Тому доводи апелянта про те, що слідчим не враховані факти вчинення певними особами дій, які мають кваліфікуватися за ст. 170, 126 КК України, колегія суддів вбачає необґрунтованими, оскільки ці обставини не складають предмет саме цього провадження.

Доводи апелянта про те, що слідчий не визнав його потерпілим у кримінальному провадженні також не вбачаються обґрунтованими, оскільки чинний КПК України для визнання особи потерпілим не вимагає певного окремого рішення слідчого про це. Особа, яка подала заяву про вчинення відносно неї злочину, автоматично отримує статус потерпілого з усіма належними цій особі правами і повноваженнями, які вона має право реалізовувати без будь-яких обмежень.

Слідчий, на думку колегії суддів, достатньо ретельно провів досудове розслідування, допитавши самого ОСОБА_5, ОСОБА_12, цілий ряд свідків. Колегія суддів погоджується з висновком слідчого про те, що конфліктні відносини між священнослужителями ОСОБА_5 і ОСОБА_12 носять тривалий характер і мають підґрунтям їх давню суперечку за приміщення церкви у м. Каневі. Тому слідчий цілком обґрунтовано вирішив, що ті слова і дії з боку ОСОБА_12, про які вказує апелянта та свідки, неможливо кваліфікувати саме за ч. 1 ст. 180 КК України, оскільки вони не були спрямовані безпосередньо саме на перешкоджання здійсненню релігійного обряду. Тому склад саме цього правопорушення обґрунтовано визначений слідчим як відсутній.

Щодо інших дій окремих осіб, які можуть бути кваліфіковані за іншими статтями КК України, ОСОБА_5 не позбавлений права вимагати окремого досудового розслідування за цими фактами. Також він не позбавлений права вимагати іншої кваліфікації дій ОСОБА_12, які можуть бути належно встановлені в межах окремого кримінального провадження.

Тому, керуючись вимогами ст. 407, 404, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19 грудня 2016 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_5 на постанову слідчого слідчого відділення Канівського відділення поліції Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області Осадчого А. В. від 30.11.2016 р. про закриття кримінального провадження № 42016251150000036, залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :