Рішення

від 15.05.2007 по справі 35/66-07-20-5/142

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

35/66-07-20-5/142

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"15" травня 2007 р. справа № 35/66-07-20-5/142

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго”  (49030, м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке  шосе, 22) в особі Дніпропетровських міських електричних мереж (49070, м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 40)

до  відповідача: Дочірнього підприємства „Ескорт-Арго з іноземною інвестицією” (99040, м. Севастополь, вул. Індустріальна, 3)

про стягнення 1860,10 грн.

Суддя Євдокимов І.В.

Представники сторін:

Позивач –не з'явився, ВАТ " Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго";

Позивач - не з'явився,  СП "Дніпровські міські електричні мережі" ВАТ "ЕК"Дніпрообленерго";

Відповідач - Сатур Інна Василівна, представник, довіреність № б/н від 28.11.06,     ДП "Ескорт-Агро з іноземною інвестицією";

Суть спору:

16.01.2007 (вх. № 74) до господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго”  в особі Дніпропетровських міських електричних мереж до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією „Сангрант” про стягнення 1860,10 грн.

          Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2007 порушено провадження по справі.

Ухвалою від 29.03.2007  матеріали справи передані за підсудністю до господарського суду міста Севастополя, в зв'язку з тим, що позивач надав суду заяву про те, що відповідача перейменовано в Дочірнє підприємство „Ескорт-Арго з іноземною інвестицією”, код ЄДРПОУ залишився той же, але відповідач знаходиться за адресою: 99040, м. Севастополь, вул. Індустріальна, 3.

Ухвалою суду від 12.04.2007 справа прийнята до провадження суддею Євдокимовим І.В.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались договірні зобов'язання за спожиту електроенергію.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, мотивуючі свої заперечення тим, що позивачем пропущений строк позовної давності.

Представник позивача на оголошення вступної та резолютивної частин рішення не з'явився, проте надіслав телефонограму про розгляд справи у його відсутність.

Представнику відповідача роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши представника відповідача дослідивши надані позивачем докази,  суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відносини електроенергетики в Україні регулюються Законом України „Про електроенергетику”, Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002  № 475 та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 в редакції постанови НКРЕ від 22.08.2002  № 928.

                  Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, частини 1 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” споживання енергії   можливе  лише  на  підставі  договору  з енергопостачальником.

22.11.2001 між ВАТ „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго”  в особі Дніпропетровських міських електричних мереж та ДП з іноземною інвестицією „Сангрант”, який був перейменований в ДП „Ескорт-Арго з іноземною інвестицією” укладений Договір № 2885 про постачання електричної енергії строком дії із дня підписання по 2003 року. Він вважається продовженим на наступний рік, якщо ні одна із сторін не заявить про його розірвання або зміну не менш ніж за 30 днів до закінчення дії Договору. (арк. с. 7-8).

Цей договір не був розірваний. Сторонами вчинялись дії по його виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, після 2003, року і на момент виникнення спірних взаємовідносин та звернення з позовом в господарський суд позивач забезпечував відповідача електроенергією, а відповідач користувалася нею і частково оплачувала спожиту електроенергію, що є проявом погодження сторін на продовження договірних відносин.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги положення статті 275 Господарського кодексу України, частини 1 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” слід вважати, що позивач поставляв, а відповідач користувався електроенергією на підставі Договору № 2885 від 22.10.2001 (далі –Договору).

Відповідно до Закону України “Про електроенергетику” енергія - електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Згідно з п. 2 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Пунктом 6.1 Правил  користування електричною енергією визначено, що розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються відповідно до умов договору. Вибір виду тарифу здійснюється споживачем, зазначається у договорі та може бути змінений у порядку, передбаченому договором, але не частіше ніж один раз на рік. Споживач має право на зміну виду тарифу у разі зміни значення тарифних коефіцієнтів, які використовуються для визначення рівня ставок тарифів, диференційованих за періодами часу. Обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, мають визначатися відповідно до даних розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених цими Правилами. За електричну енергію, що обліковується на окремій площадці вимірювання, розрахунки здійснюються за одним тарифом, за винятком випадків, коли всередині площадки вимірювання розміщені електроустановки, для яких нормативно-правовими актами НКРЕ встановлено інший тариф.

Згідно з п. 3.2 договору споживач щомісячно 5-10 числа зобов'язався надавати постачальнику звіти показань приладів обліку електричної енергії, на підставі яких постачальник здійснює нарахування за спожиту електроенергію, які споживач зобов'язаний  оплатити за розрахунковий період згідно з тарифами на електроенергію, які визначаються у порядку, затвердженому постановою НКРЕ.

Але споживач періодично показання приладів обліку електроенергії по деяким точкам обліку не надавав, тому нарахування були здійснені згідно з п. 7.25 Правил користування електроенергією, по встановленої в договорі потужності струмоприймачів.

Оплату за спожиту електроенергію, згідно з п. 3.3 договору споживач зобов'язаний здійснювати самостійно, шляхом перерахування грошових коштів постачальнику на поточний рахунок зі спеціальним режимом користування.

Проте, оплата відповідача здійснювалась несвоєчасно, та не в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 1860,10 грн. за період з 01.08.2001 по 01.05.2003.

          Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, надані докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

          Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу УРСР  загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.          

          Згідно зі ст. 76 Цивільного кодексу УРСР  перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

          Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1860,10 грн. за період з  01.08.2001 по 01.05.2003, в той час, як право вимоги у нього виникло не пізніш 11.05.2003, тобто позивачем пропущений строк позовної давності.

При таких обставинах, суд вважає, що у позові повинно бути відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовній давності більш ніж на один рік.  

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.

 На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49,  82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

У позові відмовити повністю.

    Суддя                                                                                                    І.В.  Євдокимов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

17.05.2006

Розсилка:

1.          ВАТ „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго”  (49030, м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке  шосе, 22)

2.          Дніпропетровські міські електричні мережі (49070, м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 40)

3.          ДП „Ескорт-Арго з іноземною інвестицією” (99040, м. Севастополь, вул. Індустріальна, 3)

4.          Справа

5.          наряд