Ухвала

від 02.08.2016 по справі 804/4848/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

02 серпня 2016 року №804/4848/16

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Захарчук - Борисенко Н.В., розглянувши у місті Дніпрі питання щодо поважності причин пропущення строку звернення до адміністративного суду у справі №804/4848/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Степове" до Відділу реєстрації Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Степове" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу реєстрації Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, в якому просить скасувати рішення Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області:

- індексний номер 17979055 від 14.12.2014 про державну реєстрацію права оренди за ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 1225287700-02-003-0075, що знаходиться на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області;

- індексний номер 17979035 від 14.12.2014 про державну реєстрацію права оренди за ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 1225287700-02-002-0026, що знаходиться на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області;

- індексний номер 17979219 від 14.12.2014 про державну реєстрацію права оренди за ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 1225287700-02-001-0010, що знаходиться на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області;

- індексний номер 17978899 від 14.12.2014 про державну реєстрацію права оренди за ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 1225287700-02-004-0176, що знаходиться на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області;

- індексний номер 17979155 від 14.12.2014 про державну реєстрацію права оренди за ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 1225287700-02-002-0065, що знаходиться на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області;

- індексний номер 17979045 від 14.12.2014 про державну реєстрацію права оренди за ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 1225287700-02-002-0025, що знаходиться на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області;

- індексний номер 18521258 від 05.01.2015 про державну реєстрацію права оренди за ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 1225287700-02-005-0037, що знаходиться на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області.

Разом із адміністративним позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «Степове» подано клопотання про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якого останній зазначив наступне: у липні 2016 року позивачу стало відомо, що вищезазначені земельні ділянки є предметами договорів оренди, які укладено між вказаними орендодавцями та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, про факт наявності яких позивачу стало відомо лише 5 липня 2016 року, тобто у день отримання Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №62729068 від 05 липня 2016 року.

Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За загальним правилом, встановленим частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Слід зазначити, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає права звернутися із адміністративним позовом, але до такого позову застосовуються положення статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною першою статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, що дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених законодавством певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Вирішуючи питання щодо визнання поважними причин пропуску звернення до суду, суд виходить із принципів адміністративного судочинства та практики Європейського суду з прав людини.

Так, одним із елементів права на суд є право на доступ до суду, який означає, що особа повинна мати можливість подати справу на розгляд, а суд повинен розглянути її без зайвих та неналежних правових чи практичних перешкод. Таке право покладає на державу як негативний обов'язок, - тобто утриматися від створення неналежних процесуальних перешкод для доступу до суду, - так і позитивний, тобто забезпечити практичний та ефективний доступ до суду.

Держави користуються певною свободою розсуду у сфері регулювання права на доступ до суду, яке залежить як від потреб і ресурсів суспільства, так і від конкретних осіб.

Безпосередньо доктрина обмежень на право доступу до суду була сформульована Судом у справі Ashingdane v. United Kingdom (1985), згідно якої такі обмеження, для того, щоб відповідати вимогам частини 1 статті 6 Конвенції мають:

- переслідувати правомірну мету, і

- не порушувати саму сутність права.

Як зазначено у пункті 36 рішення Суду у справі Golder United Kingdom, стаття 6 Конвенції містить право на суд, у якому право на доступ до суду, тобто право розпочати провадження в суді, становить лише один із його аспектів.

У рішенні Комісії за заявою №10475/83 Dyer v. United Kingdom, Decisions and Reports 39, pp. 246-66 at pp. 251-52).

Відповідні принципи Суд виклав таким чином:

а) право на доступ до суду, гарантоване частиною 1 статті 6, не є абсолютним і може бути обмежене. Це дозволяє сама суть цього права, позаяк право на доступ до суду «за своєю природою вимагає регулювання державою - регулювання, що може різнитися залежно від часу та місця і відповідно до потреб і ресурсів суспільства та особи» ;

б) при встановленні таких обмежень Договірні держави користуються певною свободою розсуду, однак, остаточне вирішення того, чи було дотримано вимог Конвенції залишається за Судом. Він має впевнитися, що встановлені обмеження не порушують чи зменшують доступ, що залишився особі таким чином, що завдають шкоду самій суті права;

в) більше того, обмеження не буде сумісним із частиною 1 статті 6, якщо воно не має правомірної мети і коли відсутнє пропорційне співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою.

Ці принципи визначають процес, що є невід'ємною частиною завдання суду відповідно до Конвенції, визначення справедливої рівноваги між потребами загального інтересу суспільства та вимогами захисту фундаментальних прав особи.

З огляду на викладені обставини у сукупності, враховуючи обов'язок суду забезпечити доступ до правосуддя, як гарантоване Конституцією України право, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання причин пропуску звернення із даним позовом до суду поважними, оскільки позивач дізнався про оскаржувані рішення 5 липня 2016 року, та звернувся із цим позовом до суду 5 серпня 2016 року.

Керуючись статтями 99, 100, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду у справі №804/4848/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Степове" до Відділу реєстрації Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про скасування рішень.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та не може бути оскаржена.

Суддя ОСОБА_9