Рішення

від 10.01.2017 по справі 904/10080/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.01.2017 Справа № 904/10080/16

За позовом приватного підприємства "ВІ.ЕЙ.ТІ. Лоджистікс Україна", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК Дісен-Дніпро", м. Дніпро

про стягнення 128 918,58 грн. заборгованості за транспортно-експедиційні послуги, 13 934,95 грн. інфляційних втрат, 3 030,00 грн. 3% річних, 34 684,25 грн. пені

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №16-002 від 24.11.2016 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "ВІ.ЕЙ.ТІ. Лоджистікс Україна" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК Дісен-Дніпро" заборгованості на загальну суму 180 567,78 грн., з яких:

- 128 918,58 грн. заборгованість за транспортно-експедиційні послуги;

- 13 934,95 грн. інфляційні втрати за період з березня по листопад 2016 року;

- 3 030,00 грн. 3% річних за період з 01.03.2016 року по 12.12.2016 року;

- 34 684,25 грн. пені за період з 01.03.2016 року по 12.12.2016 року.

Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, а саме витрати по сплаті судового збору у сумі 2 708,52 грн. та витрати з оплати послуг адвоката у сумі 4 950,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором-доручення VLU № 05/01/2016-1 від 05.01.2016 року про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги за заявкою-підтвердженням до договору № 1 від 05.01.2016 року на суму 7 200,00 євро, що підтверджується товаро-транспортною накладною CMR б/н б/д та на підставі чого виставлено рахунок на оплату № 21 від 29.01.2016 року на суму 128 918,58 грн.

10.01.2017 року відповідачем надано відзив де вказує, що вимоги, викладені в позовній заяві та в заяві про збільшення розміру позовних вимог, підлягають залишенню без задоволення на підставі наступного. Додаткові вимоги є зміною предмету позову, оскільки сума, заявлена до стягнення, збільшена позивачем, та одночасно є зміною підстави, оскільки ці вимоги ґрунтуються на підставах, відмінних від основної вимоги. У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку (абзац шостий підпункту 3.12 пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Також відповідач зазначає, що докази виконання зобов'язань за спірним договором та заявкою позивачем не надано. Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України обов'язок обґрунтування вимог та заперечень належними доказами покладено на кожну із сторін у спорі. Крім того, у справі відсутні докази надсилання відповідачу рахунку чи вантажної накладної до 16 березня 2016 року. Відтак, якщо не рахувати неналежний обсяг наданих документів, а вести відлік 20 банківських днів з дня отримання рахунку та претензії, то граничний строк сплати настав 05.05.2016 року.

Представник позивача у судове засідання 10.01.2017 року не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 20.12.2016 року.

Провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2016 року з призначенням її до розгляду на 24.11.2016 року. Розгляд справи відкладався до 13.12.2016 року та до 20.12.2016 року.

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 20.12.2016 року було оголошено перерву до 10.01.2017 року.

На підставі статті 74-1 Господарського процесуального кодексу України та за клопотанням позивача судові засідання 13.12.2016 року та 20.12.2016 року проведено в режимі відеоконференції, проведення яких за ухвалами суду забезпечував господарський суду м. Києва.

У судовому засіданні 10.01.2017 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

05.01.2016 року між приватним підприємством "ВІ.ЕЙ.ТІ. Лоджистікс Україна" (далі - позивач, експедитор 2) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕК Дісен-Дніпро" (далі - відповідач, експедитор 1) укладено договір - доручення VLU № 05/01/2016-1 на надання транспортних-експедиційних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні (далі - договір-доручення) відповідно до умов пункту 1.1. якого договір регулює порядок взаємовідносин, що виникають між експедитором 1 і експедитором 2 при плануванні, здійсненні та оплаті транспортно-експедиційного обслуговування при перевезені вантажів у міжнародному сполученні та по території України, а також наданні комплексу послуг з логістики. Взаємовідносини між експедитором 1 і експедитором 2, неврегульовані даним договором, регулюються чинним законодавством України.

Відповідно і в порядку, передбаченому договором, експедитор 2 за рахунок експедитора 1 і діючи від його імені, виконує пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції: розроблення маршруту перевезення; пошук і укладення договорів з перевізниками; організація забезпечення відправлення та одержання вантажу; інші операції, пов'язані з перевезенням (п.1.2 договору-доручення).

Експедитор 1 доручає, а експедитор 2 приймає на себе зобов'язання за винагороду і за рахунок експедитора 1 організовувати перевезення вантажів у міжнародному сполученні та по території України на підставі заявки експедитора 1, а так само щодо забезпечення виконання комплексу операцій, пов'язаних з перевезенням і експедируванням вантажів експедитора 1 (п.2.1 договору-доручення).

Згідно з п.2.2 договору-доручення заявка на організацію перевезення, є окремим дорученням експедитора 1 на організацію конкретного перевезення, і оформляється у відповідності з формою, яка затверджена сторонами в Додатку 1 до договору.

Експедитор 1 зобов'язується відшкодувати експедитору 2 витрати, пов'язані з виконанням доручення за умовами договору та оплатити винагороду (експедиторські послуги) згідно виставленого рахунку за договірною ціною в терміни встановлені заявкою, що є невід'ємною частиною договору (п.3.13 договору-доручення).

У пункті 3.14 договору-доручення було визначено, що експедитор 1 зобов'язаний своєчасно в строки, встановлені цим договором, проводити розрахунки з експедитором 2.

Вартість транспортно-експедиторських послуг встановлюється в заявці експедитора 1 або у відповідних додатках до цього договору. Всі додаткові послуги з транспортно-експедиційного обслуговування, не передбачені цим договором, але тягнуть додаткові витрати, сторони обумовлюють в Додатках, які є невід'ємними частина договору (п.6.1 договору-доручення).

Відповідно до п.6.2 договору-доручення вартість є договірною і визначається виходячи з ситуації на транспортному ринку. Вартість послуг може змінюватися в залежності від зміни курсів валют.

Узгоджені розміри і терміни плати за перевезення фіксуються в Заявці експедитора 1, яка є невід'ємною частиною договору. Оплата проводиться в національній валюті України. У разі зазначення вартості послуг у валюті, перерахунок в гривню здійснюється за офіційним курсом НБУ на момент виставлення експедитором 2 рахунка (п.6.3 договору-доручення).

Остаточна вартість транспортно-експедиторських послуг, послуг перевізника, встановлюється на підставі рахунку експедитора 2, оформленого і переданого експедитору 1 любим способом, передбаченим договором. Експедитор 1 здійснює перерахування суми остаточної вартості послуг протягом трьох банківських днів після вивантаження (п.6.6 договору-доручення).

Згідно п.8.3 договору-доручення сторони визначили, що способами обміну, передачі документів, платіжних документів, рахунків, надання будь-яких поточних інструкцій, змін в умовах, повідомлення про події, здійснення іншої переписки, за договором є: 1) поштове відправлення; 2) кур'єрська доставка; 3) факсимільний зв'язок; 4) електронний документообіг (електронна пошта).

Сторони встановили, що факсокопія, сканкопія - договору, заявки, інших документів, інструкцій, відбитків печаток, підпису уповноваженої особи (посадової особи), іншого листування за цим договором - мають силу оригіналу і не можуть бути визнані недійсними на цій підставі. При цьому вважається, що документи, передані будь-яким із способів, передбачених цим договором, підписані власноруч і/або електронним підписом і/або з використанням факсимільного копіювання і/або засобів іншого копіювання уповноваженими на те у відповідності з законодавством особами, і зобов'язання, встановлені договором, не можуть визнаватися недійсними на цій підставі. Будь-яка зі сторін має право вимагати в будь-якій формі та у спосіб, передбаченому договором від іншої сторони передачі оригіналів документів, а інша сторона зобов'язана надати (надіслати) такі оригінали протягом 3-х днів з моменту отримання такої вимоги. Всі негативні наслідки невиконання такого зобов'язання несе зобов'язана сторона (п.8.4 договору-доручення).

Сторони зобов'язані відправляти / отримувати листи один від одного, передані у спосіб, передбачений договором. Невиконання цього зобов'язання стороною в сукупності з невиконанням іншого зобов'язання за цим договором є підставою вважати, що сторона навмисно уникає виконання прийнятих на себе зобов'язань за цим договором і може служити підставою для застосування судових забезпечувальних заходів (п. 8.5 договору-доручення).

Відповідно до п.8.6 договору-доручення сторони виступають суб'єктами електронного документообігу. Сторони встановили, що електронний документообіг буде здійснюватися за такими електронними адресами: експедитора 2: ... @vatlogistics.com.ua; експедитора 1: oxana@disen-dnepr.com, sima_tanya@i.ua. Сторони встановили, що обов'язковими реквізитами електронного документа за договором є: 1) електронні адреси, визначені п.п.8.6 як автора, так і адресата; 2) дата і час відправки документа; 3) електронний підпис, який використовується для ідентифікації автора та/або підписанта електронного документа. Сторони, як суб'єкти електронного документообігу, домовилися про використання електронного підпису в електронному документообігу на договірних засадах за договором. При цьому сторони домовилися про те, що: 1) електронним підписом - ідентифікацією уповноваженої особи експедитора 2, як автора та/або підписанта електронного документа виступає наступний електронний підпис, виконаний будь-яким розміром, кольором, шрифтом: V.A.T. Logistics Ukraine PC.

Згідно з п.11.1 договору-доручення договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2016 року. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не пред'явить письмового бажання його розірвати, то договір вважається продовженим на той самий строк і на тих же умовах (п.11.2 договору-доручення).

У Заявці-підтвердженні № 1 від 05.01.2016 року на транспортно-експедиторське обслуговування доставки вантажу, згідно договору VLU № 05/01/16-1 сторони узгодили, що номер заявки, номер автомобіля та маршрут - вказувати в рахунку на оплату за перевезення, умови транспортно-експедиторського обслуговування, а саме ставка 7 200,00 євро, особливі умови: умови оплати 40% передоплата, грошовий переказ на фіз. особу системою Юністрім або Вестерн Юніон, залишок - безготівковий розрахунок протягом 20 банківських днів з моменту отримання копії СМR з відміткою про вивантаження і завірена печаткою вантажоодержувача. Оплата здійснюється в гривнях за курсом продажу валюти на день торгів, згідно факсимільної копії виставлених рахунків з подальшим досиланням оригіналів документів, що підтверджують вивантаження машини.

На виконання умов договору експедитором 1 передплачені грошові кошти за організацію перевезення у сумі 2 830 євро, експедитором 2 були надані послуги за вказаним договором, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR з відміткою про вивантаження 29.01.2016 року (печатка вантажоодержувача ТОВ "Енерго-промислова група "Югенергопромтранс"), та виставлено рахунок на оплату № 21 від 29.01.2016 року на суму 128 918,58 грн.

02.02.2016 року відповідачу засобами електронної пошти з адреси з доменом vatlogistics.com.ua на адресу oxana@disen-dnepr.com передана вантажна накладна СМR з відміткою (печатка) вантажоодержувача.

23.03.2016 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату 128 918,58 грн., яка викладена в претензії вих. № 1/1 від 15.03.2016 року з наданням накладної СМR та рахунку № 21 від 29.01.2016 року.

Відповідач зобов'язання по оплаті у сумі 128 918,58 грн. не виконав, що є причиною виникнення спору.

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У визначений договором строк відповідач розрахунок за спірним договором у повному обсязі не здійснив.

Враховуючи викладене, господарський суд встановив, що строк оплати послуг настав, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 128 918,58 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За змістом частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, що за затримку в оплаті за послуги експедитор 1 оплачує експедитору 2 пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, встановлений індекс інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

На підставі п. 7.2 договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 34 684,25 грн. за період з 01.03.2016 року по 12.12.2016 року.

Розрахунок пені судом перевірений та визнаний таким, що є неправильним, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме в частині дотриманням встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячного строку нарахування.

Після здійсненого судом перерахунку пені встановлено до стягнення підлягає пеня у сумі 24 184,45 грн. за загальний період з 01.03.2016 року по 01.09.2016 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Позивач нарахував та просить стягнути 3% річних за загальний період 01.03.2016 року по 12.12.2016 року у сумі 3 030,00 грн. та інфляційні втрати за період з березня по листопад 2016 року у сумі 13 934,95 грн.

Розрахунок сум 3% річних та втрат від інфляції перевірено судом. При обчисленні суми втрат від інфляції позивачем враховані Рекомендації Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, які викладені в листі від 03.04.1997 року №62-97р. Також відповідає вимогам чинного законодавства нарахована сума 3% річних.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу 128 918,58 грн., 3% річних у сумі 3 030,00 грн., втрати від інфляції у сумі 13 934,95 грн., пеня у сумі 24 184,45 грн., а всього 170 067,98 грн.

Відносно заперечень відповідача, що додаткові вимоги є зміною предмету позову, оскільки сума, заявлена до стягнення, збільшена позивачем, та одночасно є зміною підстави, оскільки ці вимоги ґрунтуються на підставах, відмінних від основної вимоги, суд вважає необхідним вказати, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат господарський суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності) (частина третя статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В підтвердження понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката надано копії договору № 71/9/0014 від 06.10.2014 року про надання щомісячної правової допомоги укладений між приватним підприємством "ВІ.ЕЙ.ТІ. Лоджистікс Україна" адвокатським бюро "Рогачова", ордеру на надання правової допомоги серія КВВ № 177241 від 12.09.2016 року.

Також, позивачем залучено до матеріалів справи копії заявки № 2 на надання правової допомоги від 15.06.2016 року, акту від 15.12.2016 року про витрати на послуги адвоката у справі № 904/10080/16 за позовом приватного підприємства "ВІ.ЕЙ.ТІ. Лоджистікс Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК Дісен-Дніпро" про стягнення заборгованості, платіжного доручення № 3610 від 15.11.2016 року на суму 4 950,00 грн. свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ № 002448 від 31.03.2015 року.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката у сумі 4 950,00грн.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013 (п.6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат. (абзаци 1- 3 п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Як вбачається із наданих позивачем документів, вартість адвокатських послуг по підготовці позовної заяви та участі у судових засіданнях в режимі відеоконференції склала 4 950,00 грн.

Суд вважає вказану суму винагороди сплачену позивачем явно завищеною, оскільки, спір стосується стягнення вартості послуг наданих лише за однією заявкою-підтвердженням до договору № 1 від 05.01.2016 року, отже, підготовка позовної заяви за таким спором не є складною та не потребує значних витрат часу кваліфікованого спеціаліста.

З огляду на викладене господарський суд вважає, що витрати позивача на оплату адвокатських послуг не є співрозмірними роботі, виконаній адвокатом, у зв'язку з чим вважає за необхідне обмежити суму, яку слід стягнути на користь позивача за адвокатські послуги до 2 000,00 грн., в іншій частині клопотання позивача слід відхилити.

За статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 2 551,02 грн. та витрати на послуги адвоката у сумі 2 000,00 грн.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК Дісен-Дніпро" (49021, м. Дніпро, вул. Саранська, буд. 59, приміщення 3, ідентифікаційний код 38837199) на користь приватного підприємства "ВІ.ЕЙ.ТІ. Лоджистікс Україна" (03189, м. Київ, вул. Вільямса академіка, будинок 6-Д, оф. 43; поштова адреса: 01010, м. Київ, пров. Хрестовий, 6, оф. 1, ідентифікаційний код 37640385) заборгованість за транспортно-експедиційні послуги у сумі 128 918,58 грн., 3% річних у сумі 3 030,00 грн., втрати від інфляції у сумі 13 934,95 грн., пеню у сумі 24 184,45 грн., судовий збір у сумі 2 551,02 грн. та витрати на оплату послуг адвоката у сумі 2 000,00 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.01.2017 року.

Суддя ОСОБА_2