Рішення

від 10.01.2017 по справі 913/1315/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

10 січня 2017 року Справа № 913/1315/16

Провадження № 5/913/1315/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Харківської філії, м. Харків

до відповідача ОСОБА_1 соціального захисту населення Троїцької районної державної адміністрації Луганської області, смт. Троїцьке Луганської області

про стягнення 10500 грн. 07 коп.

Господарський суд Луганської області у складі судді Віннікова С.В.

Секретар судового засідання-помічник судді Гуленко К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_2, старший юрисконсульт відділу правового забезпечення, довіреність від 12.12.2016 № 743;

від відповідача - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення в сумі 9702 грн. 17 коп., інфляційних втрат в сумі 620 грн. 94 коп., 3% річних в сумі 176 грн. 96 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем зобов'язань в частині невідшкодування заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення.

Представник позивача виклав позовні вимоги та надав письмові пояснення.

Відповідач правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористався.

Разом з тим, від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву від 09.12.2016 №, в яких проти задоволення позову просив відмовити.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство Укртелеком є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України Про телекомунікації , Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України Про телекомунікації телекомунікаційні послуги (послуги зв'язку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

У відповідності до ст. 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії , який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Згідно із ст. 87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.

Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України ( ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Згідно з пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

В пункті 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п. 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Отже, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг Троїцького району Луганської є ОСОБА_1 соціального захисту населення Троїцької райдержадміністрації (відповідач), а отже відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання населенню Троїцького району послуг зв'язку на пільгових умова) повинен здійснювати відповідач за рахунок державних субвенцій.

Як вказує позивач, у період з листопада 2015 року по грудень 2015 року (включно) ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (позивач) надавало послуги зв'язку на пільгових умовах населенню Троїцького району Луганської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювались дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п.18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України Про статус ветеранів війни, гаранта їх соціальні захисту , п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. З ст. 7 Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захисті 5 ст. 12 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей 4 ч. 3 ст. 13 Закону України Про охорону дитинства на загальну суму 13828 грн. 31 коп.

Всупереч положенням чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг з листопада 2015 року по грудень 2015 року (включно) відповідачем відшкодовані не були.

Факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо відшкодування позивачу наданих пільговій категорії населення послуг зв'язку підтверджується оформленими сторонами актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги форми 2-пільга , затвердженим наказом Мінпраці України від 04.10.2007 № 535 (арк. с. 9-72).

Крім того, поіменні списки абонентів за формою 2-пільга щомісячно надсилались позивачем на електронну адресу відповідача: truszn@yandex.ua, що підтверджується витягами з електронної пошти позивача щодо відправлення вихідних повідомлень на вищезазначену електрону адресу (арк. с. 73-43).

За таких обставин, Публічне акціонерне товариства Укртелеком в особі Харківської філії ПАТ Укртелеком звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, 3% річних та інфляційних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з вимогами ст. 222 Господарського Кодексу України учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії або звернення до суду.

Відповідно до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач, який є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг населення, зобов'язаний був здійснювати відшкодування витрат, понесених Позивачем внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, які проживають на вищезазначеній території, за рахунок державних субвенцій.

При цьому, неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування вказаних вище витрат, понесених позивачем та не може бути підставою для звільнення відповідальності за порушення такого зобов'язання шляхом примусового стягнення.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Більш того, про існування наявної заборгованості свідчать наявні в матеріалах справи: копії актів звіряння розрахунків за надані послуги зв'язку населенню пільгових категорій, зведеним реєстром звіряння за телефонізацію та користування телефонами громадянами пільгових категорій станом на 01.01.2016 року, підписаного сторонами та завіреного печатками, розрахунком заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку та невідшкодованих відповідачем своєчасно, поіменними списками осіб, яким надано послуги на пільгових умовах форма № 2-пільга.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії .

Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України: Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 № 3551-XII; Про жертви нацистських переслідувань від 23.03.2000 № 1584-ІІІ; Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 № 796-ХІІ; Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист від 24.03.1998 № 203/98-ВР; Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII; Про охорону дитинства від 26.04.2001 № 2402-ІІІ та Про прокуратуру від 05.11.1991 № 1789-ХІІ.

В вище перелічених законах закріплені норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Таким чином, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, в сумі 9702 грн. 17 коп. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині заявлених до стягнення з відповідача 620 грн. 94 коп. інфляційних втрат за період з лютого 2016 року по вересень 2016 року та 176 грн. 96 коп. 3% річних за період з 01.02.2016 по 30.09.2016, суд зазначає про наступне.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Перевіривши наданий розрахунок 3% річних та інфляційних втрат суд дійшов до наступного висновку.

Заявлені позивачем вимоги по стягненню інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 529 грн. 89 коп. за визначений позивачем період (позивачем при розрахунку не було враховано дефляцію в лютому, червні, липні та серпні 2016 року).

Позовну вимогу про стягнення 3% річних слід задовольнити повністю в сумі 176 грн. 96 коп. за період з 01.02.2016 по 30.09.2016.

Оцінивши доводи позивача та надані докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідача підлягає стягненню борг в сумі борг в сумі 9702 грн. 17 коп., 3% річних в сумі 176 грн. 96 коп. та інфляційні втрати в сумі 529 грн. 89 коп.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладається судовий збір в сумі 1366 грн. 05 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Харківської філії до ОСОБА_1 соціального захисту населення Троїцької районної державної адміністрації Луганської області про стягнення 10500 грн. 07 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 соціального захисту населення Троїцької районної державної адміністрації Луганської області , смт Троїцьке Луганської області, пр.-т Перемоги, б. 77, код 00319061, на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Харківської філії, м. Харків, вул. Іванова, 7/9, код 25660766: борг в сумі 9702 грн. 17 коп., 3% річних в сумі 176 грн. 96 коп., інфляційні втрати в сумі 529 грн. 89 коп. та судовий збір в сумі 1366 грн. 05 коп. Наказ видати позивачу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 13.01.2017.

Суддя ОСОБА_3

Надр. 3 прим.

1-до справи

2-позивачу за адресою: м Харків, вул. Іванова, 7/9

3- відповідачу рекомендованим листом з повідомленням за адресою: смт Троїцьке Луганської області, пр.-т Перемоги, 77