Рішення

від 21.12.2016 по справі 911/3796/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2016 р. Справа № 911/3796/16

Розглянувши матеріали справи за позовом Київське ремонтно-будівельно-монтажне управління Центрального комітету Товариства сприяння обороні України

до Підприємства «Автодром Чайка» ЦК ТСО України

про стягнення 79668,07 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 22.11.2016 року);

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Київське ремонтно-будівельно-монтажне управління Центрального комітету Товариства сприяння обороні України до Підприємства «Автодром Чайка» ЦК ТСО України про стягнення 79668,07 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.11.2016 року порушено провадження у справі № 911/3796/16 та призначено справу до розгляду на 21.12.2016 року.

В судовому засіданні 21.12.2016 року позивач надав пояснення по суті спору та підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, в судове засідання 21.12.2016 року не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача на підставі матеріалів наявних у справі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Київобленерго (позивач, Постачальник) є суб'єктом господарювання, що отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами на території Київської області.

Відносини, які виникають між споживачем електроенергії та енергопостачальником регулюються договором про користування електроенергією, Правилами користування електроенергією (далі за текстом ПКЕЕ), затвердженими Постановою Національної комісії Регулювання електроенергетики № 28 від 31.07.1996 року, Законом України Про електроенергетику і є обов'язковими для виконання кожною із сторін.

Згідно з п. 1.3 ПКЕЕ постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії.

Як вбачається з викладених у позові обставин, 10.01.1991 року між Акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго (далі - Постачальник) та Київським ремонтно-будівельно-монтажним управлінням Центрального комітету Товариства сприяння обороні України (далі - Споживач) було укладено Договір про постачання електричної енергії № 747 (о/р 855).

Додатковою угодою від 07.04.2010 року до Договору про постачання електричної енергії № 747 (о/р 855) від 10.01.1991 року, сторони погодили викласти Договір про постачання електричної енергії № 747 (о/р 855) від 10.01.1991 року в новій редакції (далі - Договір) згідно з Додатком 1 до цієї угоди (п. 1 Додаткової угоди від 07.04.2010 року).

Відповідно до Розділу І Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача за об'єктами Споживача згідно з умовами цього Договору та Додатків до Договору, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та Додатків до цього Договору.

Згідно з п.п. 2.3.3 п. 2.3 Договору Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії з умовами Додатків Порядок розрахунків та Графік зняття показів засобу обліку електричної енергії .

Здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з Додатками Порядок розрахунків та порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії (підпункт 2.3.3 пункту 2.3 Договору).

Споживач має право одержувати від Постачальника плату за використання мереж Споживача (п. 3.2.4 Договору).

Розділом 8 Договору врегульовано відносини із третьою стороною, об'єктивно присутньою у процесі забезпечення Споживача електричною енергією.

Підпунктом 8.1.5 пункту 8 Договору передбачено, що Споживач має право приєднувати в установленому порядку нових субспоживачів до власних технологічних електричних мереж у межах дозволеної потужності.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8 Договору якщо до технологічних електричних мереж Споживача приєднані в установленому порядку електроустановки інших споживачів (субспоживачів), відносини між Споживачем та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж.

01.04.2011 року між Київським ремонтно-будівельно-монтажним управлінням Центрального комітету Товариства сприяння обороні України (далі - Власник мереж, позивач) та Підприємством «Автодром Чайка» ЦК ТСО України (далі - Користувач, відповідач) було укладено Договір про спільне використання технологічних мереж № 2 (далі - Договір про спільне використання).

Пунктом 1.1 Договору про спільне використання передбачено, що Власник мереж зобов'язується здійснити технічну можливість передачі електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання Користувача або інших суб'єктів господарювання, передачу електроенергії яким забезпечує Користувач, а Користувач - своєчасно оплачувати вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інших послуг відповідно умов цього Договору.

Користувач зобов'язаний здійснювати оплату за використання мереж Власника за розрахунковий період (п. 4.1 Договору про спільне використання).

Розрахунковим вважається період з 25 числа попереднього місяця до 25 числа поточного місяця (п. 7.3 Договору про спільне використання).

Сплата за використання електричних мереж Власника мереж вноситься Користувачем на підставі рахунку, одержаного від Власника мереж (п. 4.1 Договору про спільне використання).

Цей Договір укладається на рік з 01.04.2013 року і набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із Сторін про відміну від цього Договору або його перегляд (п. 10.2 Договору про спільне використання в редакції Додаткової угоди від 01.04.2013 року).

Таким чином, оскільки суду не надано доказів відмови Сторін від продовження Договору про спільне використання чи його перегляду, Договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний рік та, відповідно, є чинним на момент звернення до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про спільне використання, позивачем протягом 2014 року та січня - квітня 2015 року постачалась відповідачу електрична енергія та щомісячно виставлялись відповідні довідки-рахунки на оплату наданих позивачем послуг, у відповідності до п. 4.1 Договору про спільне використання, проте відповідач вчасно не здійснював оплату за використану електричну енергію, у зв'язку з чим, відповідачу неодноразово вручались попередження про припинення подачі електроенергії, внаслідок існування заборгованості за спірним Договором про спільне використання (копії попереджень наявні в матеріалах справи).

27.04.2016 року, внаслідок несплати заборгованості згідно Договору про спільне використання, відповідача було відключено від електромережі Постачальника через несплату.

Таким чином, відповідач в порушення умов Договору, своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання з оплати наданих послуг не виконав, розрахувався частково, у зв'язку з чим, за відповідачем станом на 01.01.2016 року рахується заборгованість в сумі 79668,07 грн., що також підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2016 року, підписаним обома сторонами та скріпленим їх печатками.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем послуг та їх неоплати відповідачем на суму 79668,07 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Підприємства Автодром Чайка ЦК ТСО України (08130, Київська обл., Києво - Святошинський р-н, с. Петропалівська Борщагівка, спорткомплекс Чайка , вул. Антонова, буд. 2, код 02721100) на користь Київського ремонтно-будівельно-монтажного управління Центрального комітету Товариства сприяння обороні України (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропалівська Борщагівка, урочище Чайка , код 02717417) 79668 (сімдесят девять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 07 коп. основного боргу та 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 10.01.2017 р.

Суддя Т.П. Карпечкін