Рішення

від 10.01.2017 по справі 924/1036/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" січня 2017 р.Справа № 924/1036/16

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Виноградова В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький, м. Хмельницький

до: 1. державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", м. Івано-Франківськ в особі Шепетівського військового лісгоспу державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", м. Шепетівка Хмельницької області

2. товариства з обмеженою відповідальністю "Агромир Захід", с. Бражинці Полонського району Хмельницької області

про визнання недійсним договору від 09.11.2012 р. про спільну діяльність та надання послуг

за участю представників сторін:

від позивача - Міністерства оборони України: не з'явився

- Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький: ОСОБА_1 - за довіреністю №3180 від 21.09.2016 р.

від відповідача - ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" в особі Шепетівського військового лісгоспу ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат": не з'явився

від відповідача - ТОВ "Агромир Захід": не з'явився

від прокуратури: ОСОБА_2, наказ №513 від 19.10.2016 р.

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: військовий прокурор Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним (на майбутнє) договір від 09.11.2012 р. про спільну діяльність та надання послуг, укладений між Шепетівським військовим лісгоспом ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" та товариством з обмеженою відповідальністю "Агромир Захід".

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що земельна ділянка, яка є об'єктом оскарженого договору, належить до земель оборони, при його укладенні були порушенні вимоги щодо розпорядження зазначеними землями, а саме: договір укладено без відповідних повноважень та погоджень, а сам договір за своєю природою є прихованим договором оренди земельної ділянки, що суперечить, зокрема, приписам ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони", ст. ст. 20, 77, 124 ЗК України, ст. 4, ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", п. п. 39, 40 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України 22.12.1997 р. №483. З огляду на зазначене, стверджує, що договір від 09.11.2012 р. про спільну діяльність та надання послуг, укладений між Шепетівським військовим лісгоспом ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" та ТОВ "Агромир Захід", підлягає визнанню недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Військовий прокурор Рівненського гарнізону у додаткових поясненнях від 29.11.2016 р. та військовий прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримали просять позов задовольнити.

Представник Міністерства оборони України позовні вимоги підтримав. У додаткових поясненнях від 29.11.2016 р. №1841, посилаючись на п. п. 25, 28 Положення про порядок надання в користування земельних ділянок для потреб Збройних сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України №483 від 22.12.1997 р., зазначає, що Міністерство оборони України доручило квартирно-експлуатаційним частинам здійснювати облік та контроль за використанням і охороною земель. Звертає увагу, що згідно зі ст. 77 Земельного кодексу України, ст. 2 Закону України "По використання земель оборони" земельна ділянка площею 158 га відноситься до земель оборони та перебуває на обліку в КЕВ м. Хмельницький та надана для розміщення і постійної діяльності військових частин. Стверджує, що за оспорюваним договором передано в користування земельну ділянку, що відноситься до земель оборони, без рішення (погодження) відповідних посадових осіб Міністерства оборони України та органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади, умови договору не відповідають положенням законодавства про оренду земельної ділянки та порядку розпорядження землями оборони, зокрема, ст. ст. 1, 7 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", пп. 3 ч. 5 ст. 20, ч. 2 ст. 65, ч. 4 ст. 77 Земельного кодексу України, ст. ст. 9, 14 Закону України "Про Збройні сили України", ч. 1 ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони", Закону України „Про оренду землі» .

Представник КЕВ м. Хмельницький позовні вимоги підтримав. У письмових поясненнях від 22.11.2016 р., 30.11.2016 р., посилаючись на ст. ст. 1, 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України", Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України", зазначає, що земельні ділянки обліковуються в КЕВ м. Хмельницький за Шепетівським військовим лісгоспом ДП "Івано-Франківський лісокомбінат" та віднесені до числа земель оборони. Стверджує, що оспорюваний договір укладено без відповідних на те повноважень, за відсутності відповідних погоджень на його укладення. Звертає увагу, що своїми діями щодо виконання договору сторони погодили те, що договір є укладеним.

У додаткових поясненнях (від 10.01.2017 р. №79), посилаючись на п. п. 3, 8, 5.22 Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних силах України, затвердженого постановою КМ України №1225 від 04.08.2000 р., повідомляє, що відповідно до облікових даних у КЕВ м. Хмельницький, зокрема, відомостей наявності та використання земельних ділянок форми 405А та індивідуальної картки №12 обліку земельної ділянки, землі в/м №31 закріплені за Шепетівським військовим лісгоспом ДП „Івано-Франківський військовий лісокомбінат» та віднесені до числа земель оборони, що підтверджується актом звірки наявності та використання земельних ділянок державної власності, які перебувають на обліку КЕВ м. Хмельницький у користуванні Міністерства оборони України (військової частини, установи, організації, військові лісгоспи та підприємства Міноборони) у Полонському районі Хмельницької області станом на 01.01.2015 р., підписаного повноважними представниками КЕВ м. Хмельницький та Відділу Держземагентства у Полонському районі Хмельницької області. Стверджує, що вказана земельна ділянка загальною площею 158 га віднесена до числа земель оборони з відповідним правовим статусом. В свою чергу, КЕВ м. Хмельницький несе відповідальність за правильне використання земельних ділянок, наданих для потреб Міністерства оборони України. Звертає увагу на те, що основною метою діяльності Шепетівського військового лісгоспу є задоволення потреб Міністерства оборони України столярними виробами, лісопродукцією та паливними дровами. Предметом діяльності лісгоспу є: комплекс робіт по вирощуванню лісів, лісозаготівля і переробка деревини. Всупереч меті своєї діяльності Шепетівський військовий лісгосп, не будучи наділеним відповідним обсягом прав для вчинення таких дій, уклав з ТОВ „Агромир Захід» договір про спільну діяльність та надання послуг від 09.11.2012 року. Також вважає, що оспорюваний договір за своєю правовою природою є прихованим договором оренди земельної ділянки з числа земель оборони, оскільки має місце саме передача земельної ділянки у користування іншій стороні, що підтверджується підписаним представниками сторін договору актом приймання-передачі земельної ділянки. З огляду на положення п. п. 39, 40 Порядку надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 р. №483, зазначає, що відсутність погодження органів місцевого самоврядування або місцевих органів виконавчої влади, відповідних посадових осіб Міністерства оборони України є підставою для визнання даного договору недійним. Водночас, підписання сторонами акту прийому-передачі, зазначення місця розташування земельної ділянки, здійснення сторонами листування підтверджує реальне виконання сторонами умов договору та фактичне вчинення сторонами дій, які свідчать про визнання договору укладеним.

Відповідач 1 - державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" в особі Шепетівського військового лісгоспу у письмовому відзиві на позов просить в позові відмовити. Зазначає, що умовами договору було передбачено його реєстрацію та погодження, однак цього не було зроблено, тому вважає, що договір є неукладеним, а відтак не набрав чинності.

Відповідач 2 - ТОВ "Агромир-Захід" у відзиві на позов проти позову заперечив. Зазначає, що спірний договір укладено за відсутності дозволу органів місцевого самоврядування або місцевих органів виконавчої влади. Вважає, що зі спірного договору між сторонами виникли правовідносини з оренди земельної ділянки площею 158 га, однак право оренди не зареєстровано у встановленому законом порядку. Тому вважає, що спірний договір не є укладеним.

У додаткових поясненнях (від 19.12.2016 р.) вважає посилання прокурора на правову позицію, викладену у постанові ВГСУ від 28.09.2016 р. у справі №911/468/16, помилковою, оскільки в оспорюваному договорі відсутня компенсація податку за землю та документи про формування земельної ділянки в натурі. Зазначає, що ненадання доказів про перебування сформованої земельної ділянки у користуванні Міністерства оборони України є підставою для відмови у задоволенні позову з огляду на п. 2.6 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 р.

Від військового прокурора Рівненського гарнізону надійшло клопотання, в якому відповідно до ч. 2 ст. 83 ГПК України просить суд вийти за межі позовних вимог у зв'язку з необхідністю захисту прав та законних інтересів позивачів та визнати недійсним договір від 09.11.2012 р. про спільну діяльність та надання послуг.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Відповідно до договору від 09.11.2012 р. про спільну діяльність та надання послуг (далі - договір) між Шепетівським військовим лісгоспом (сторона 1) та ТОВ "Агромир Захід" (сторона 2) сторони за договором зобов'язуються шляхом об'єднання майна і зусиль спільно діяти в сфері сільськогосподарського виробництва з метою вирощування зернових культур (п. 1.1 договору).

Згідно з п. п. 2.1, 2.2 договору сторона 1 зобов'язується виділити для ТОВ "Агромир Захід" із земель, закріплених за лісгоспом, земельну ділянку площею 158 га, яка є придатною для вирощування зернових та технічних культур; надати доступ працівникам ТОВ "Агромир Захід" до земельної ділянки для проведення сільськогосподарських робіт.

Сторона 1 не може вмішуватися в фінансово-господарську діяльність ТОВ "Агромир Захід" (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 2.4 договору сторона 2 зобов'язується на виділеній земельній ділянці, за рахунок власних засобів та коштів або за рахунок третіх осіб, провести повний комплекс робіт по її обробітку, вирощуванню та збиранню врожаю.

Сторона 2 зобов'язується повідомити сторону 1 про початок та закінчення робіт на земельній ділянці (п. 2.5 договору).

За умовами п. 2.6 договору сторона 2 зобов'язується дотримуватися правил користування земельною ділянкою, не споруджувати будь-яких будівель на території (як тимчасових, так і капітальних), не допускати порушення правил техніки безпеки та пожежних правил з метою попередження нещасних випадків. У разі настання нещасного випадку відповідальність за нього несе сторона 2.

Облік результатів спільної діяльності веде сторона 2, окремо від обліку господарських результатів своєї діяльності (п. 2.7 договору).

У п. 3.1 договору зазначено, що про результат збираного врожаю складається акт, який погоджується двома сторонами.

Продукція, яка є результатом сумісної діяльності, розподіляється між сторонами в наступному порядку: 350 кг з 1 га зернових або технічних культур залишається лісгоспу, решта залишається в розпорядженні ТОВ "Агромир Захід" (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 3.3 договору у разі надання стороною 1 техніки, паливно-мастильних матеріалів чи іншого знаряддя для здійснення сільськогосподарського виробництва, насіннєвого матеріалу тощо розподіл продукції проводиться відповідно до додаткових домовленостей сторін, які повинні бути викладені шляхом укладання додаткової угоди до договору.

Договір набуває чинності після його затвердження та з дня його реєстрації Шепетівським військовим лісгоспом за умови отримання дозволу органів місцевого самоврядування або місцевих органів виконавчої влади в установленому порядку і діє до 31.12.2014 р. Сторони не мають права передавати іншим особам права та обов'язки, передбачені цим договором (п. 4.1 договору).

Сторони у п. 4.2 договору погодили, що після закінчення терміну дії договору переважне право на його поновлення на новий строк має сторона 2. У цьому разі якщо жодна зі сторін в термін два місяці до закінчення дії договору письмово не повідомить про наміри його розірвати, даний договір вважається пролонгованим на наступний рік.

Даний договір припиняє свою дію за взаємною згодою сторін. Даний договір також може бути розірвано у випадку невиконання другою стороною своїх зобов'язань, при цьому усі невигідні наслідки розірвання покладаються на винну сторону (п. 4.3 договору).

Пунктом 4.4 договору передбачено, що усі спори, що пов'язані із цим договором, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо спір не може бути вирішений шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку у відповідності до чинного законодавства.

За взаємною згодою сторін до договору можуть вноситися зміни та доповнення шляхом укладання та підписання додаткових угод, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 4.5 договору).

Відповідно до п. 4.7 договору у випадках, не передбачених цим договором, сторони керуються чинним законодавством України.

Договір підписаний сторонами, скріплений відтисками їх печаток і містить відмітки про його затвердження ДП "Івано-Франківський ВЛПК" та реєстрацію у ВЛПК 09.11.2012 р. за №285.

Згідно з підписаним сторонами та скріпленим відтисками їх печаток актом приймання-передачі земельної ділянки від 09.11.2012 р. відповідно до договору про спільну діяльність та надання послуг №285 від 09.11.2012 р. сторона 1 передала, а сторона 2 прийняла у користування земельну ділянку площею 158 га, яка є придатною для вирощування сільськогосподарських культур та проведення сільськогосподарських робіт. Сторони підтверджують, що земельна ділянка, зазначена в п. 1 цього акту, передається у придатному для її використання стані.

ТОВ "Агромир-Захід" листом №6 від 10.10.2013 р. повідомило Шепетівське військове лісництво про початок робіт, а саме: оранку, дискування, посів пшениці озимої на земельній ділянці площею 158 га, яка була передана ТОВ "Агромир Захід" для вирощування сільськогосподарських культур на підставі договору про спільну діяльність та надання послуг від 09.11.2012 р., зареєстрованого за №285, та акту приймання-передачі земельної ділянки.

Шепетівське військове лісництво листом №1036 від 06.11.2013 р. повідомило, що згідно з розпорядженнями Міністерства оборони України, концерну "Воєнремсервіс" та установчими документами Шепетівського військового лісництва договір про спільну діяльність та надання послуг від 09.11.2012 р. не погоджено з концерном "Воєнремсервіс" та департаментом економічної і господарської діяльності МО України, а також з Полонською районною держадміністрацією. Також повідомило, що до теперішнього часу ТОВ "Агромир Захід" не надано відомостей про результати збирання врожаю на земельній ділянці площею 158 га і за таких обставин Шепетівське військове лісництво не дає згоди на початок робіт на земельній ділянці.

ТОВ "Агромир Захід" відповіло (лист №10 від 13.11.2013 р.), що до збору урожаю 2012-2013 р. р. на землях Шепетівського військового лісництва, які розташовані на території Полонського району, площею 158 га ніякого відношення не має. Посів та збір даного врожаю здійснив СФК "Зоря". Разом з тим зазначило, що відповідно до договору від 09.11.2012 р. товариство на земельній ділянці посіяло озиму пшеницю (про що відповідно до п. 2.5 договору було повідомлено листом). Вимоги Шепетівського військового лісництва вважає необґрунтованими, оскільки товариство виконало умови договору, понесло у зв'язку з цим затрати та відповідно має право на збір врожаю на обробленій земельній ділянці площею 158 га, яка передана ТОВ „Агромир Захід» на підставі акту приймання-передачі.

У відповідь на лист №10 від 13.11.2013 р. Шепетівське військове лісництво у листі №1087 від 22.11.2013 р. зазначило з посиланням на п. 4 договору від 09.11.2012 р. про ненадання на його адресу отриманого дозволу та про ненадання згоди на початок робіт на земельній ділянці площею 158 га.

У подальшому Шепетівський військовий лісгосп звернувся до ТОВ "Агромир Захід" з вимогами (№178 від 20.03.2015 р., №414 від 10.06.2016 р.) невідкладно направити на адресу лісгоспу акт про результати збирання врожаю на виділеній земельній ділянці площею 158 га та надати сільськогосподарську продукцію (у вигляді зернових або технічних культур) з розрахунку 350 кг з 1 га.

Військовий прокурор, вважаючи, що договір від 09.11.2012 р. про спільну діяльність та надання послуг між Шепетівським військовим лісгоспом ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" та ТОВ "Агромир Захід» укладений без відповідних повноважень та погоджень, за своєю природою є прихованим договором оренди земельної ділянки, не відповідає вимогам закону щодо розпорядження землями оборони, а саме: положенням ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони", ст. ст. 20, 77, 124 ЗК України, ст. 4, ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", п. п. 39-40 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України 22.12.1997 р. №483 , просить визнати його недійсним.

У матеріали справи надано копію наказу Міністра оборони України від 30.09.2008 р. №469, згідно з яким перейменовано державне підприємство "Івано-Франківський ліспромкомбінат Міністерства оборони України" у державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" та викладено його статут в новій редакції.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного статуту державне підприємство "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат" засноване на державній власності, діє як державне унітарне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України (Уповноважений орган управління).

У п. 2.3 статуту ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" визначено основні напрямки та предмет діяльності підприємства.

Згідно з п. 4.2 статуту ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" майно підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном з обмеженням правомочності розпорядження щодо основних фондів та інших видів майна за згодою уповноваженого органу управління у випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до п. 4.5 статуту ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів і нерухоме майно підприємство має право відповідно до вимог чинного законодавства України, цього статуту та інших актів, що регулюють діяльність підприємства, лише за попередньою згодою уповноваженого органу управління, у визначених законодавством випадках - за умови додаткового погодження з Фондом державного майна України і лише на конкурентних засадах.

Підприємство згідно з вимогами цього статуту та чинного законодавства зобов'язане, зокрема, укладати договори оренди, про спільну діяльність, за якими використовується нерухоме майно, що перебуває у його віданні, та земельні ділянки, за погодженням з уповноваженим органом управління і за необхідності - з Фондом державного майна України (п. 6.2.2 статуту).

Згідно з п. 7.1 статуту ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" функції управління майном, що є загальнодержавною власністю, здійснює уповноважений орган управління, який відповідно до покладених на нього повноважень, зокрема, погоджує підприємству відповідно до законодавства України договори про спільну діяльність, за якими використовується нерухоме майно, що перебуває в його господарському віданні, та земельні ділянки; надає підприємству згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на підприємстві технічної політики в контексті завдань галузі.

Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються керівником підприємства (п. 7.5 статуту ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат").

Відповідно до положення Шепетівського військового лісгоспу ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", Шепетівський військовий лісгосп (Лісгосп) є відокремленим структурним підрозділом державного підприємства ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (Ліспромкомбінат), який створений згідно з чинним законодавством (п. 1.2 зазначеного положення).

Згідно з п. 1.4 положення Шепетівського військового лісгоспу Лісгосп не є юридичною особою.

Лісгосп здійснює передбачені цим положенням за погодженням з Ліспромкомбінатом операції та вступає в незаборонені чинним законодавством цивільно-правові відносини з метою набуття майнових та немайнових прав і обов'язків, у тому числі в договірні відносини, пов'язані з здійсненням господарської діяльності, та вирішення питань соціального розвитку в межах зароблених коштів, а також майна, що знаходиться на його окремому балансі (п. 1.6 положення Шепетівського військового лісгоспу).

Відповідно до п. 2.5 вказаного положення Лісгосп, згідно чинного законодавства України, наказів Міністра оборони України, директора Ліспромкомбінату здійснює користування і розпорядження майном у відповідності до мети своєї діяльності і призначення майна.

Лісгосп має право розпоряджатися майном Лісгоспу тільки в межах повноважень, наданих наказами Міністра оборони України та директора Ліспромкомбінату (п. 3.1 положення Шепетівського військового лісгоспу).

З наданої в матеріали справи копії форми 403 (індивідуальна картка №12 від 01.01.2004р.) обліку земельної ділянки, розташованої у м. Полонне та с. Прислуч Полонського району, вбачається перебування на обліку в Шепетівської КЕЧ земельної ділянки площею 1578 га (землі держземфонду), наданої в постійне користування відповідно до Розпорядження РМ УРСР №106 від 10.48, закріпленої за військовим лісгоспом.

Також додано план земельної ділянки площею 158 га.

Відповідно до загального акта приймання-передачі військового майна в/частин, організацій Міністерства оборони, а також Шепетівської КЕЧ району з обліку даної КЕЧ на облік Хмельницького КЕВ, затвердженого начальником Західного територіального КЕУ 30.12.2005 р., земельна ділянка військового містечка №31 у с. Прислуч Хмельницької області площею 158 га, зайнята в/лісгоспом станом на 27.12.2005 р., була передана на облік Хмельницького КЕВ.

У інформації щодо земель оборони, які використовуються ДП МОУ "Івано-Франківський ЛПК"/Шепетівським в/лісгоспом за даними КЕВ м. Хмельницький станом на 01.07.2009 р. (на розпорядження від 11.06.2009 р. №303/6/28/341 начальника Головного КЕУ Збройних Сил України і директора департаменту економічної та господарської діяльності МОУ), складеній Головним обласним управлінням Держкомзему у Хмельницькій області, Шепетівським військовим лісгоспом, КЕВ м. Хмельницький, у користуванні Шепетівського військового лісгоспу перебуває земельна ділянка площею 158 га, з яких у м. Полонному - 91 га, у с. Прислуч Полонського району - 67 га (військове містечко №31, земельна ділянка №56).

Відповідно до довідок відділу Держгеокадастру у Полонському районі з державної статистичної звітності про наявність земель (за даними форми 6-зем) від 21.01.2016 р. №5-28-99.7-132/15-16, від 09.02.2016 р. №200/0/9-16 за ДП "Івано-Франківський лісгоспкомбінат" (Шепетіський військовий лісгосп) - землекористувач рахується земельна ділянка площею 158 га: на території Полонської міської ради - 91 га, Прислуцької сільської ради - 67 га.

Згідно з актом звірки наявності та використання земельних ділянок державної власності, які перебувають на обліку КЕВ м. Хмельницький у користуванні Міністерства оборони України у Полонському районі Хмельницької області станом на 01.01.2016 р., складеним КЕВ м. Хмельницький та відділом Держгеокадастру у Полонському районі, ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" - Шепетівському військовому лісгоспу розпорядженнями РМ УРСР 1976 р. і №106 від 08.10.1948 р. відведено земельну ділянку (запасний аеродром "Полонне"/ ведення лісового господарства) площею 158 га, з яких у м. Полонному - 91 га, у с. Прислуч - 67 га.

Відповідно до акту звірки наявності та використання земель оборони, які перебувають на обліку КЕВ м. Хмельницький в межах його відповідальності у Хмельницькій області станом на 01.01.2016 р. та які надано для постійної діяльності ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", складеного КЕВ м. Хмельницький, за ДП "Івано-Франківський лісгоспкомбінат" розпорядженнями РМ УРСР №343-0013рс від 01.04.1955 р., №943-0075рс від 08.06.1955 р. закріплені земельні ділянки для ведення лісового господарства площею 158 га, з яких у м. Полонному - 91 га, с. Прислуч Полонського району - 67 га.

У відомості наявності та використання земельних ділянок станом на 01.10.2016 р., складеній начальником Шепетівського військового лісгоспу, зазначено про наявність відведеної Шепетівському в/л земельної ділянки (рілля) площею 158 га, що знаходиться у м. Полонному та с. Прислуч.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів згідно з вимогами частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України є визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1 - 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ст. 207 ГК України).

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Прокурор просить визнати недійсним договір від 09.11.2012 р. про спільну діяльність та надання послуг між Шепетівським військовим лісгоспом ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" та ТОВ "Агромир Захід» , оскільки вважає, що він укладений Шепетівським військовим лісгоспом з перевищенням повноважень щодо розпорядження землями оборони, є прихованим договором оренди, що суперечить положенням ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони", ст. ст. 20, 77, 124 ЗК України, ст. 4, ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", п. п. 39-40 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України 22.12.1997 р. №483.

Як убачається з умов оспореного договору, сторони за договором зобов'язуються шляхом об'єднання майна і зусиль спільно діяти в сфері сільськогосподарського виробництва з метою вирощування зернових культур. При цьому Шепетівський військовий лісгосп зобов'язується виділити для ТОВ „Агромир Захід» із земель, закріплених за лісгоспом, земельну ділянку площею 158 га, яка є придатною для вирощування зернових та технічних культур.

За приписами статті 77 Земельного кодексу України, яка кореспондується із статтею 1 Закону України "Про використання земель оборони", землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Статтею 3 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України» передбачено, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 3 частини 5 статті 20 Земельного кодексу України земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони» .

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони" передбачено, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України. Відповідно до ст. 4 вказаного Закону військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України.

Відповідно до п. 28 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністерства оборони України №483 від 22 грудня 1997 р., відомчий контроль за використанням і охороною земель, наданих в користування Збройним Силам України, здійснюють Головне управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України, Головне квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України, інженерне управління Військово-Морських Сил України, квартирно-експлуатаційні управління військових округів, квартирно-експлуатаційний відділ Північного оперативно-територіального командування, квартирно-експлуатаційні частини, районів, відділення морської інженерної служби.

Як убачається із копій форми 403 (індивідуальна картка №12 від 01.01.2004р.) обліку земельної ділянки, загального акта приймання-передачі військового майна від 30.12.2005 р., інформації щодо земель оборони, які використовуються ДП МОУ "Івано-Франківський ЛПК"/Шепетівським в/лісгоспом за даними КЕВ м. Хмельницький станом на 01.07.2009 р. (на розпорядження від 11.06.2009 р. №303/6/28/341 начальника Головного КЕУ Збройних Сил України і директора департаменту економічної та господарської діяльності МОУ), довідок відділу Держгеокадастру у Полонському районі з державної статистичної звітності про наявність земель (за даними форми 6-зем) від 21.01.2016 р. №5-28-99.7-132/15-16, від 09.02.2016 р. №200/0/9-16, акта звірки наявності та використання земельних ділянок державної власності, які перебувають на обліку КЕВ м. Хмельницький у користуванні Міністерства оборони України у Полонському районі Хмельницької області станом на 01.01.2016 р., акта звірки наявності та використання земель оборони, які перебувають на обліку КЕВ м. Хмельницький в межах його відповідальності у Хмельницькій області станом на 01.01.2016 р. та які надано для постійної діяльності ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", відомості наявності та використання земельних ділянок станом на 01.10.2016 р., земельна ділянка площею 158 га, що знаходиться у м. Полонному та с. Прислуч Полонського району, як землі оборони з відповідним правовим режимом перебуває на обліку КЕВ м. Хмельницький та закріплена за Шепетівським військовим лісгоспом ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат".

Суд бере до уваги висновок ВСУ, викладений у постанові від 16.09.2015 р. у справі №92/1017/14, згідно з яким держава є власником земель оборони за законом, при цьому наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його вже визначено законом.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони" передбачено, що військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що на час укладення спірного договору відповідне погодження з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади всупереч вимогам ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони" було відсутнє.

Крім того, сторонами не надано доказів дотримання під час укладення оспореного договору положень статуту ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", відокремленим підрозділом якого є Шепетівський військовий лісгосп, якими передбачене погодження з уповноваженим органом управління і за необхідності - з Фондом державного майна України укладення договорів оренди, про спільну діяльність, за якими використовується нерухоме майно, що перебуває у його віданні, та земельні ділянки (п. п. 6.2.2, 7.1 статуту).

Досліджуючи правову природу оспореного договору, суд бере до уваги, що в силу положень ст. 1 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - в редакції, чинній на час укладення оспореного договору) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" передбачені істотні умови договору оренди землі, а саме: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Так, умовами оспореного договору визначені: об'єкт оренди (п. 2.1 договору); орендна плата із зазначенням її розміру, форм платежу (п. 3.2 договору); умови використання та цільове призначення (п. п. 1.1, 2.1, 2.4 договору); умови збереження стану об'єкта оренди (п. 2.6 договору); строк дії договору (п. п. 4.1 - 4.2 договору).

З умов оспореного договору, а також акту приймання передачі земельної ділянки від 09.11.2012 р. вбачається, що відповідач - 2 фактично передав відповідачу - 1 на платній основі земельну ділянку у користування, тобто договір фактично приховує орендні відносини між його сторонами. Передання земельної ділянки за актом приймання передачі від 09.11.2012 р. свідчить про те, що право користування земельною ділянкою перейшло від Шепетівського військового лісгоспу до ТОВ "Агромир Захід".

Крім того, сторонами договору не заперечується, що з його укладенням між ними фактично виникли відносини оренди земельної ділянки.

Судом враховується те, що зміст договору та його правова природа не залежать від його назви, а умови укладеного між відповідачами договору відповідають змісту договору оренди, визначеному ст. 13 Закону України "Про оренду землі", та фактичним правовідносинам сторін, відтак, назва договору не змінює суті останніх, а тому положення спірного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення договору) відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Так, в оспореному договорі відсутні умови про кадастровий номер, індексацію орендної плати, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Разом з тим, відповідно до ст. 4 Закону України „Про управління об'єктами державної власності» суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема: Кабінет Міністрів України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами.

При цьому уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань надають орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі (п. 30 ч. 1 ст. 6 Закону України „Про управління об'єктами державної власності» ).

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про оборону України" Міністерство оборони України здійснює управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Згідно зі статтею 124 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на час укладення оспореного договору) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом (ч. 4 ст. 4 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до п. п. 38-40 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 р. №483, ділянки, території, що тимчасово не використовуються, полігонів, танкодромів, стрільбищ та інших об'єктів Збройних Сил України, придатних для сінокосіння, випасу скоту та посіву сільськогосподарських культур, дозволяється передавати у тимчасове використання (але не у збиток бойовій підготовці та при умові забезпечення збереження державної таємниці) військовим радгоспам, а також іншим сільськогосподарським підприємствам. Передача земель в тимчасове користування відбувається з погодження: заступників Міністра оборони України - командувачів видів Збройних Сил України, начальників управлінь центрального апарату Міністерства оборони України - щодо земель спеціальних об'єктів центрального підпорядкування; командуючих військами військових округів, Північного оперативно територіального командування - щодо земель для об'єктів окружного, Північного оперативно-територіального командування підпорядкування. Передача земель в тимчасове користування оформлюється рішенням сільської, селищної чи міської рад.

Таким чином, законодавство не надає Шепетівському військовому лісгоспу ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" права самостійно розпоряджатися земельною ділянкою, в тому числі передавати її в оренду, будь-якого рішення відповідного органу виконавчої влади (Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України) щодо земельної ділянки, оренда якої фактично була предметом оспореного договору, як свідчать матеріали справи, не приймалось.

З огляду на вищезазначене, Шепетівський військовий лісгосп з порушенням встановленого порядку щодо укладення договорів оренди передав за оспореним правочином у користування ТОВ „Агромир Захід» земельну ділянку площею 158 га, фактично розпорядившись нею.

За приписами ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Таким чином, Шепетівський військовий лісгосп на підставі договору про спільну діяльність та надання послуг від 09.11.2012 р. фактично передав ТОВ „Агромир Захід» земельну ділянку, що відноситься до земель оборони, без рішення (погодження) відповідних посадових осіб Міністерства оборони України та органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади, з огляду на що договір був укладений з порушенням встановленого законодавством порядку та без належного обсягу повноважень, тобто умови укладеного сторонами договору не відповідають положенням законодавства про оренду земельної ділянки та порядку розпорядження землями оборони і, зокрема, ст. ст. 20, 77, ч. 124 Земельного кодексу України, ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони", ст. ст. 4, 15 Закону України "Про оренду землі", п. п. 39, 40 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України 22.12.1997 р. №483 (аналогічна правова позиція викладена у постанові ВГСУ від 28.09.2016 р. у справі №911/468/16).

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку про наявність відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України правових підстав для визнання недійсним договору про спільну діяльність та надання послуг від 09.11.2012 р. з огляду на те, що договір укладений з порушенням законодавчих положень про оренду землі та спеціальних норм законодавства про використання земель оборони.

При цьому суд критично оцінює доводи відповідача ТОВ "Агромир Захід" про відсутність належно сформованої земельної ділянки, відсутність державної реєстрації укладеного договору та посилання у зв'язку з цим на п. 2.6 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. №11 "Про деякі питання практики визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", оскільки відсутність однієї з істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення оспореного договору), є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди та визнання недійсним правочину, а неналежне оформлення земельної ділянки та відповідно непроведення державної реєстрації і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі земельної ділянки в користування.

Суд не може також погодитися із твердженням відповідачів про неукладення договору з огляду на те, що дії сторін договору свідчать про його фактичне виконання. Зокрема, акт приймання-передачі земельної ділянки та листування сторін свідчить про те, що відбулась передача земельної ділянки у користування ТОВ "Агромир Захід", ТОВ "Агромир Захід" приступило до виконання переданої йому земельної ділянки, повідомивши про початок робіт на земельній ділянці площею 158 га, про здійснення посіву озимої пшениці та понесення відповідних затрат, Шепетівський військовий лісгосп вимагав акт про результати збирання врожаю та продукцію. При цьому, проведення ТОВ „Агромир Захід» на земельній ділянці сільськогосподарських робіт, про які йдеться у листуванні між сторонами, спростовує твердження відповідача про невизначеність земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Наявність листа ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (від 14.07.2014 р. №626) про розірвання оспореного договору з 21.07.2014 р. не береться судом до уваги, оскільки не подано доказів його надсилання (вручення) ТОВ "Агромир Захід". Крім того, враховується й те, що після дати, зазначеної у листі, Шепетівський військовий лісгосп продовжував звертатись до ТОВ "Агромир Захід" з вимогами надати акти про результати збирання врожаю та частину продукції відповідно до умов договору (листи від 20.03.2015 р., 10.06.2016 р.).

З приводу клопотання військового прокурора Рівненського гарнізону про вихід відповідно до ч. 2 ст. 83 ГПК України за межі позовних вимог у зв'язку з необхідністю захисту прав та законних інтересів позивачів, а саме визнати недійсним договір від 09.11.2012 р. про спільну діяльність та надання послуг, суд зазначає, що відповідно до статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Таким чином, стаття 83 ГПК України встановлює право господарського суду вийти за межі позовних вимог, а не обов'язок. При цьому судом звертається увага на предмет позову у справі, яким і є визнання недійсним договору від 09.11.2012 р. про спільну діяльність та надання послуг.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, враховуючи приписи ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а договір від 09.11.2012 р. про спільну діяльність та надання послуг - визнанню недійсним.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладаються на відповідачів порівну.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 32-34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір від 09.11.2012 р. про спільну діяльність та надання послуг, укладений між Шепетівським військовим лісгоспом ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" та товариством з обмеженою відповідальністю "Агромир Захід".

Стягнути з ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» , м. Івано-Франківськ, вул. Л.Ребета, буд. 6 (код 08033772) в особі Шепетівського військового лісгоспу ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» , Хмельницька область, м. Шепетівка, провулок Героїв Небесної Сотні, буд. 18 (код 24972050) на користь військової прокуратури Західного регіону України, м. Львів, вул. Клепарівська, буд. 20 (код 38326057, р/р 35210081082783, Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172) 689,00 грн. (шістсот вісімдесят дев'ять гривень 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Агромир Захід» , Хмельницька область, Полонський район, с. Бражинці, вул. Шкільна, буд. 28 (код 37673599) на користь військової прокуратури Західного регіону України, м. Львів, вул. Клепарівська, буд. 20 (код 38326057, р/р 35210081082783, Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172) 689,00 грн. (шістсот вісімдесят дев'ять гривень 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 13.01.2017 р.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 7 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу МО України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6), 3 - КЕВ м. Хмельницький (29000, м. Хмельницький, вул. Ціолковського, 3/1), 4 - відповідачу ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", 5 - Шепетівському військовому лісгоспу (30400, Хмельницька область, м. Шепетівка, пров. Героїв Небесної Сотні, 18), 6 - відповідачу ТОВ "Агромир-Захід" (30536, Хмельницька область, Полонський район, с. Бражинці, вул. Шкільна, 28), 7 - військовому прокурору (33000, м. Рівне, вул. Соборна, 227д). 2, 4, 5, 6, 7 - рек.