Рішення

від 16.01.2017 по справі 904/9608/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.01.2017 Справа № 904/9608/16

За позовом Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлас", м. Дніпро

про стягнення 32 166, 81 грн.

Суддя Мілєва І.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №157/1150 від 30.12.2015р.

від відповідача:

СУТЬ СПОРУ:

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлас" про стягнення 32 166, 81 грн., з яких: 24 068,58 грн. - основний борг, 6 773,97 грн. - пеня, 431,14 грн. - 3% річних, 893,12 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про технічне забезпечення електропостачання № 592 від 01.04.2002р., в частині оплати наданих послуг.

Ухвалою суду від 25.10.2016р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 08.11.2016р.

08.11.2016р. в засіданні оголошено перерву до 21.11.2016р.

21.11.2016р. відповідач подав до суду відзив, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та зменшити розмір штрафних санкцій на 90 %.

21.11.2016р. в засіданні оголошено перерву до 06.12.2016р.

06.12.2016р. розгляд справи відкладено на 21.12.2016 р.

21.12.2016р. у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному судове засідання у призначений час не відбулося.

21.12.2016р. позивач подав до суду клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою суду від 22.12.2016р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 08.01.2017р. включно, розгляд справи призначено на 10.01.2017р.

У судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача дослідивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ :

01.04.2002р. між Державним підприємством "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" (електропостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлас" (споживач) було укладено договір про постачання електричної № 592 (далі - договір).

В подальшому між сторонами укладались додаткові угоди до договору.

Електропостачальна організація зобов'язується постачати електричну енергію у відповідності з умовами договору, а споживач своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови, визначені даним договором (п. 1.1. договору).

Тариф на постачання електроенергії є величина договірна з урахуванням послуг по використанню електричних мереж електропостачальної організації складає 0,29616 гри. за 1 кВт г. (тариф на постачання електроенергії 0,28960 грн. за 1 кВт г. витрати на використання електричних мереж 0,00656 грн. за 1 - кВт г.), крім того, ПДВ - 0,059232 грн. за 1 кВт г. (п. 2.1. договору в редакції додаткової угоди № 6.

У випадку зміни зі збігом часу закупівельної ціни на оптовому ринку активної електричної енергії або фактичних витрат (цін на газ, матеріали та електроенергію, розміри оплати труда, податкового законодавства і т.д.) на виробництво і передачу електроенергії тариф на постачання активної електричної енергії та вартість договору належать перегляду про що оформлюється додаткова угода. Величина плати за перетоки реактивної електричної енергії визначається згідно фактичних витрат енергопостачальної організації, які виникають через перетоки реактивної енергії (п. 2.3. договору в редакції додаткової угоди № 1).

Обов'язки електропостачальної організації:

Відпускати електроенергію як різновид промислової продукції споживачу в межах 200 кВА (кВт), приєднаної (дозволеної до використання) потужності згідно з визначеними йому цим договором умовами та величинами постачання електроенергії та потужності (додаток № 1) (п. 3.1. договору).

Підтверджувати обсяг поставленої споживачу електроенергії за звітний місяць та оформляти акт прийняття-передачі електроенергії із споживачем першого числа місяця наступного після звітного (п. 3.3. договору).

Споживач зобов'язується сплачувати за використану електричну енергію та потужність, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими в цей період тарифами, індексом цін та Умовами цього договору (п. 4.1. договору).

Для визначення обсягів використаної електроенергії споживач знімає та подає в останній день розрахункового місяця до енергопостачальної організації акт прийому-передачі з показаннями розрахункових електролічильників субспоживача за формою, згідно з додатком №6. При відсутності приладів обліку розрахунок використаної електроенергії здійснюється по установленій потужності електрообладнання (п. 4.2. договору в редакції додаткової угоди № 1).

Споживач зобов'язаний вносити плату за використану активну електроенергію та перетікання реактивної електроенергії, яку надала електропостачальна організація. виключно грошовими коштами на розрахункові рахунки ПАТ ДТЕК Дніпрообленерго згідно договору поруки № 038-30-00 від 01.03.2014р. та на підставі самостійно отриманих у електропостачальної організації і оформлених акта прийому-передачі електроенергії (додаток № 6) та платіжних документів. Залік грошових коштів перерахованих за договором поруки здійснюється електроностачальною організацією на підставі протоколу заліку зустрічних вимог при умові надходження письмового підтвердження від ПАТ ДТЕК Дніпрообленерго про отримання коштів і відсутності претензій (п. 6.1. договору в редакції додаткової угоди № 9).

Плату за використання електричних мереж споживач зобов'язаний вносити до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим на поточний рахунок електропостачальної організації. У разі прострочення розрахунків по договору споживачу нараховується пеня розмірі 1,0% від суми боргу за кожен день прострочення (п. 6.2. договору в редакції додаткової угоди № 9).

Цей договір укладається на строк до 31 грудня 2002 року, набирає чинності з моменту його підписання 01.04.2002р. (п. 8.4. договору).

Угодою від 31.12.2015р. про продовження терміну дії договору (а.с.80) сторони дійшли згоди продовжити термін дії договору до 31.12.2016р.

Позивач стверджує, що свої зобов'язання за договором виконав належним чином, надав відповідачу послуги за період з грудня 2015 року по березень 2016 року включно на загальну суму 24 068,58 грн., на підтвердження чого надав:

- підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийома-передачі електричної енергії № 592/01 від 31.12.2015р., відповідно до якого послуги по використанню електричних мереж 4 298,00 грн. без ПДВ, з ПДВ = 5 157,60 грн. (а.с. 76);

- підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийома-передачі електричної енергії № 592/01 від 31.01.2016р., відповідно до якого послуги по використанню електричних мереж 5 673,36 грн. без ПДВ, з ПДВ = 6 808,03 грн. (а.с. 77);

- підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийома-передачі електричної енергії № 592/02 від 29.02.2016р., відповідно до якого послуги по використанню електричних мереж 4 832,85 грн. без ПДВ, з ПДВ = 5 799,42 грн. (а.с. 78);

- підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийома-передачі електричної енергії № 592/02 від 31.03.2016р., відповідно до якого послуги по використанню електричних мереж 5 252,94 грн. без ПДВ, з ПДВ = 6 303,53 грн. (а.с. 79).

Однак, як стверджує позивач, відповідач в порушення умов договору за надані послуги не сплатив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 24 068,58 грн., що і стало причиною звернення до суду.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що позивач у встановленому законом порядку не довів відповідними засобами доказування наявність заборгованості ТОВ Атлас перед позивачем.

Господарський суд зазначає, що наявними матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за надані за договором про технічне забезпечення електропостачання № 592 від 01.04.2002р. послуги у розмірі 24 068,58 грн.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет позову.

Згідно з п.4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

У судовому засіданні встановлено, що після звернення позивача до суду з позовною заявою відповідач сплатив на користь позивача 12102,97грн. боргу:

- платіжне доручення №384 від 10.11.2016р. на суму 3303,53грн.;

- платіжне доручення №388 від 11.11.2016р. на суму 2000,00грн.;

- платіжне доручення №390 від 15.11.2016р. на суму 1000,00грн.;

- платіжне доручення №419 від 09.12.2016р. на суму 2000,00грн.;

- платіжне доручення №431 від 20.12.2016р. на суму 799,44грн.;

- платіжне доручення №482 від 20.12.2016р. на суму 3000,00грн.

З огляду на викладене, провадження у справі підлягає припиненню в частині стягнення основного боргу у розмірі 12102,97грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача решти основного боргу, а саме: 11 965,61грн.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 773,97 грн.; 3 % річних у розмірі 431,14 грн. станом на 01.01.2016р.; інфляційні втрати у розмірі 893,12 грн. по серпень 2016 року включно.

Відповідно до п. 6.2. договору у разі прострочення розрахунків по договору споживачу нараховується пеня розмірі 1,0 % від суми боргу за кожен день прострочення.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

У разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до абз. 3 п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013р., відповідно до яких розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до здійсненого судом розрахунку загальний розмір пені становить 4443,93 грн., 3 % річних = 429,96 грн., інфляційні втрати = 892,90грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд зменшити розмір пені на 90%.

Пункт 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) (п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» ).

Так, частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З наведеного вбачається, що господарському суду надано право на зменшення розміру пені у взаємозв'язку (сукупністю) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру пені, однак право на звільнення від сплати пені господарському суду Господарським процесуальним кодексом не надано.

Відповідач зазначає, що враховуючи фактичні обставини справи та що позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій складають більше ніж 28% від суми основного боргу; ТОВ Атлас у зв'язку із наявністю економічної кризи знаходиться у тяжкому матеріальному становищі, що підтверджується фінансовою звітністю відповідача (а.с. 64-69).

Оскільки розмір пені не є надмірно великим, господарський суд не вважає за можливе зменшити розмір пені на 90%.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 17732,40грн., з яких: 11 965,61 грн. - основний борг, 4443,93 грн. - пеня, 429,96 грн. - 3% річних, 892,90 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 99,90грн. (7,25 %), на відповідача - 1278,10 грн. (92,75%).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, п.1-1 ч.1 80,Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Провадження у справі припинити в частині стягнення основного боргу у розмірі 12102,97грн.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлас" (49000, м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 1, ідентифікаційний код 25529931) на користь Державне підприємство "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" (49047, м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 1, ідентифікаційний код 14308368) 17732,40грн ., з яких: 11 965,61 грн. - основний борг, 4443,93 грн. - пеня, 429,96 грн. - 3% річних, 892,90 грн. - інфляційні втрати, про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлас" (49000, м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 1, ідентифікаційний код 25529931) на користь Державне підприємство "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" (49047, м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 1, ідентифікаційний код 14308368) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1278,10 грн ., про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення, а у разі якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено

Суддя ОСОБА_2