Рішення

від 11.01.2017 по справі 914/2784/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2017р.                                                                        Справа№ 914/2784/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Філії “Енергозбут” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Оздоровчий центр “Олена”, смт. Брюховичі Львівської області

про стягнення заборгованості в сумі 140 632, 46 грн.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Хороз І.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 – представник

від відповідача: ОСОБА_2 – представник

Зміст ст. ст. 20, 22 ГПК України представникам сторін роз’яснено.

Розглядається справа за позовом публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Філії “Енергозбут” публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” до товариства з обмеженою відповідальністю “Оздоровчий центр “Олена” про стягнення заборгованості в сумі 140 632, 46 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.11.2016 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.11.2016 р.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду. В судових засіданнях оголошувалася перерва.

Ухвалою суду від 04.01.2017 р. розгляд строк розгляду справи був продовжений на 15 днів.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві, заявах про зменшення позовних вимог, письмових та усних поясненнях.

Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечив з підстав наведених у відзиві, письмових та усних поясненнях.

Розглянувши матеріали справи, в порядку ст. 75 ГПК України, суд встановив таке.

Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі Філії “Енергозбут” публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (надалі – позивач) звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Оздоровчий центр “Олена” (надалі – відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 140 632, 46 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на те, що 11.03.2008 р. між ДТГО «Львівська залізниця», правонаступником якого є ПАТ «Укрзалізниця» (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 1602 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1. договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 30 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Згідно з п. 2.1. договору, під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (надалі – ПКЕЕ).

Відповідно до п. 2.3.3. договору, споживач взяв на себе обов’язок оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильника споживача» (додаток 2А) та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» (додаток 2).

Згідно з п. 1 додатку 2А до договору, розрахунковий період починається з 0 год. 00 хв. 15 числа кожного місяця та закінчується о 0 год. 00 хв. 15 числа наступного місяця.

Споживач знімає показання лічильників 15 числа кожного місяця згідно з додатком № 2 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Пунктом 4 додатку 2А до договору передбачено, що оплата електричної енергії здійснюється у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.

Відповідно до п. 5 додатку 2А до договору, щомісяця 15 числа споживач зобов’язується направляти свого представника до постачальника електричної енергії за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 105 для надання звіту про використану електроенергію.

Як стверджує позивач, в подальшому сторони погодили в додатку 2А до договору, що розрахунковий період починається з 0 год. 00 хв. 25 числа кожного місяця та закінчується о 0 год. 00 хв. 25 числа наступного місяця (п. 1 додатку 2А до договору), споживач знімає показання лічильника 25 числа кожного місяця (п. 2 додатку 2А до договору). Крім того, пунктом 5 додатку № 2А встановлено, що споживач зобов’язується направляти свого представника до постачальника електричної енергії для надання звіту про використану електроенергію – щомісяця 25 числа.

Позивач вважає, що відповідач, всупереч вищезазначеним умовам договору, не надав звіту про використану електричну енергію у вересні 2016 р.

26.09.2016 р. працівники ВСП «Львівське регіональне відділення» філії «Енергозбут» ПАТ «Укрзалізниця» провели контрольний огляд засобів обліку електроенергії відповідача та у присутності його представника склали Акт № 01-0916/00758. У даному акті зафіксовано покази засобу обліку відповідача – 111 575.

Згідно зі звітом про використану електроенергію за серпень 2016 р., що є додатком № 3 до договору, показник засобу обліку відповідача становив – 75 933.

Таким чином, позивач вважає, що за звітний період відповідач використавши 35 852 кВт, вартістю 77 358, 61 грн (з урахуванням втрат електроенергії в мережі споживача в обсязі 216 кВт), зважаючи на наявність переплати за попередній період у розмірі 4 045, 57 грн, повинен сплатити за використану електричну енергію – 73 313, 04 грн.

Згідно з договором відповідач взяв на себе обов’язок здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії згідно з додатком «Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії» (п.2.3.4. договору). Відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної енергії, відповідач повинен сплатити позивачу – 1 945, 19 грн.

Відповідно до пп. 4.2.2. договору, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно з вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини. Таким чином, позивач вважає, що відповідач повинен сплатити 74 122, 57 грн за перевищення договірної величини спожитої електричної енергії на 34 352 кВт.

Відповідно до п. 6 додатку 2 А до договору, споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку фактури.

Позивач поштою скеровував відповідачу рахунки від 27.09.2016 р. № 1602, від 27.09.2016 р. № 1602/Р, від 27.09.2016 р. № 1602/П.

Станом на момент звернення з позовом до суду відповідач заборгованості не погасив.

У процесі розгляду справи судом, 19.12.2016 р. відповідач частково погасив заборгованість в сумі 10 000, 00 грн. Таким чином, непогашеною залишається заборгованість в сумі 139 380, 80 грн (з врахуванням розрахунку та заяв про зменшення позовних вимог).

Крім того, позивач нараховав відповідачу 674, 60 грн – інфляційних втрат та 577, 06 грн – 3 % річних.

Представник відповідача заборгованість в частині плати за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності не визнав, оскільки вважає, що додаток № 2А до договору є чинним в редакції, згідно з якою розрахунковий період та знімання показань лічильника здійснюються 15 числа кожного місяця. Крім того, листом від 20.12.2016 р. № 1/20-12-16 ТзОВ «Екосот» повідомило регіональну філію «Енергозбут» ПАТ «Укразалізниця», що в період з 15.09.2016 р. до 26.10.2016 р. даним підприємством проводились монтажні та пусконалагоджувальні роботи з влаштування плавального басейну для потреб готельно – відпочинкового комплексу «Олена» у смт. Брюховичі. В листі повідомляється, що в ході робіт використовувалось електричне енергоємне обладнання (зварювальні екструдери, напилюючі установки ППУ тощо), що призвело до збільшення споживання енергоносіїв понад встановлені для споживача ліміти.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із таких мотивів.

Відповідно до статті ст. 526 ЦК України, 193 ГК України зобов‘язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порядок постачання електричної енергії та взаємовідносини зі споживачами усіх форм власності регулюється спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28 (із змінами та доповненнями).

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Пункт 5.1. ПКЕЕ визначає, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається. Між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем укладається один договір про постачання електричної енергії за усіма об'єктами споживача, які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. За взаємною згодою сторін можуть бути укладені окремі договори про постачання електричної енергії за кожним об'єктом споживача.

Судом встановлено, що 11.03.2008 р. між ДТГО «Львівська залізниця» (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 1602.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», підприємства, установи, організації, залізничного транспорту загального користування, реорганізовано шляхом злиття та створення публічного акціонерного товариства, 100 відсотків акцій якого закріплюється у державній власності на базі Укрзалізниці.

Відповідно до пункту 2 статуту публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 р. № 735, товариство утворено як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюється за державною власністю на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ, організацій, залізничного транспорту загального користування, які зорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком № 1 до постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 25.06.2014 № 200.

Згідно із додатком № 1, до складу ПАТ «Укрзалізниця» увійшло ДТГО «Львівська залізниця», яке реорганізовано у філію, таким чином, ПАТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав та обов’язків, що випливають з договору.

Відповідно до п. 1.3. ПКЕЕ, постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Відповідно до п. 1. договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 30 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Згідно з п. 2.1. договору, під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися чинним законодавством України та ПКЕЕ.

Пунктом 6.1. ПКЕЕ передбачено, що розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 2.3.3. договору, споживач взяв на себе обов’язок оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильника споживача» (додаток 2А) та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» (додаток 2).

У матеріалах справи містяться дві копії додатків № 2А до договору.

Згідно з п. 1 додатку 2А до договору, копія якого долучена до позовної заяви (надалі – первинний додаток 2А до договору), розрахунковий період починається з 0 год. 00 хв. 15 числа кожного місяця та закінчується о 0 год. 00 хв. 15 числа наступного місяця.

Згідно з первинним додатком 2А до договору, споживач знімає показання лічильників 15 числа кожного місяця згідно з додатком № 2 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Пунктом 4 первинного додатку 2А до договору передбачено, що оплата електричної енергії здійснюється у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.

Відповідно до п. 5 первинного додатку 2А до договору щомісяця 15 числа споживач зобов’язується направляти свого представника до постачальника електричної енергії за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 105 для надання звіту про використану електроенергію.

Однак, в процесі розгляду справи, позивачем було представлено примірник додатку 2А до договору, в іншій редакції (надалі – додаток 2А в новій редакції), відмінний від первинного додатку 2А до договору, зокрема в частині щодо розрахункового періоду, який починається з 0 год. 00 хв. 25 числа кожного місяця та закінчується о 0 год. 00 хв. 25 числа наступного місяця (п. 1 додатку 2А в новій редакції), та в частині знімання споживачем показання лічильника 25 числа кожного місяця (п. 2 додатку 2 А до договору). Крім того, пунктом 5 вищевказаного додатку № 2 А встановлено, що споживач зобов’язується направляти свого представника до постачальника електричної енергії для надання звіту про використану електроенергію – щомісяця 25 числа.

Відповідач наявність підписаного ним додатку 2А в новій редакції заперечив.

Суд, при візуальному огляді оригіналу додатку 2 А в новій редакції, встановив факт внесення виправлень спеціальним засобом (канцелярським коректором) у графи, в яких зазначена цифра 25.

Під виправленням, яке допускається вимогами чинного законодавства, слід розуміти внесення в документ даних, які первісно в ньому були відсутні, чи виключення з нього даних, які мали місце.

Зокрема, чинне законодавство передбачає, що дописки, закреслені слова чи інші виправлення, які є в документах, що подаються для вчинення нотаріальних дій, повинні бути застережені підписом відповідної посадової особи і печаткою установи, підприємства або організації чи особи, яка видала документ. При цьому виправлення повинні бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім виправлене чи закреслене.

Додаток 2А в новій редакції вказаним вимогам не відповідає.

Стаття 188 ГК України визначає порядок зміни та розірвання господарських договорів. Так зокрема зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Докази звернення позивача до відповідача про зміну умов договору щодо терміну розрахункового періоду позивачем не подано, в матеріалах справи відсутні докази узгодження зміни умов договору в цій частині.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з вимогами ст. ст. 4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявлені клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з’ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином, твердження позивача про погодження сторонами додатку 2 А до договору в новій редакції не підтверджені належними і допустимим доказами, а саме доказами надіслання пропозиції про таку зміну другій стороні за договором та прийняття другою стороною такої пропозиції. Наявність додатку № 2 до договору «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії у 2013 р.» не свідчить про внесення змін до первинного додатку 2А до договору.

В той же час, суд зауважує, що згідно з доказами, які свідчать про практику взаємовідносин сторін, долученими позивачем до матеріалів справи, подання звіту про використану електроенергію здійснювалося в 25 числах звітного місяця, зокрема за серпень 2016 року звіт був поданий 26 серпня 2016 року, а не в 15 числах місяця.

Однак, підставою для стягнення суми боргу у розмірі 74 122, 57 грн за перевищення договірної величини спожитої електричної енергії з відповідача, є факт перевищення останнім договірної величини споживання електричної енергії.

Так, зокрема, в матеріалах справи станом на час розгляду справи судом, відсутні та відповідачем не подані докази звернення відповідача до позивача, в порядку передбаченому п. 5.5. договору, із заявою про корегування (збільшення) договірної величини споживання електричної енергії протягом поточного розрахункового періоду, ні за розрахунковий період 15 числа місяця, ні за розрахунковий період 25 числа місяця (в даному випадку жовтня 2016 року), тобто корегування договірної величини споживання електричної енергії за згодою сторін не здійснювалося в жоден із зазначених періодів, натомість міститься лише копія листа відповідача з проханням до позивача про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію, а саме: активна електрична енергія – 77 358, 61 грн, реактивна енергія – 2 077, 31 грн.

Факт споживання за розрахунковий період 35 852 кВт електричної енергії, що на 34 352 кВт перевищує договірну величину споживання електричної енергії, відповідачем не заперечується, оскільки в період з 15.09.2016 р. до 26.10.2016 р. за замовленням відповідача підрядною організацією ТзОВ «Екосот» проводились роботи з влаштування плавального басейну для потреб готельно – відпочинкового комплексу «Олена» у смт. Брюховичі. До матеріалів справи долучено копію листа від 20.12.2016 р. № 1/20-12-16 в якому ТзОВ «Екосот» повідомляло регіональну філію «Енергозбут» ПАТ «Укразалізниця», що в період з 15.09.2016 р. до 26.10.2016 р. даним підприємством проводились монтажні та пусконалагоджувальні роботи з влаштування плавального басейну для потреб готельно – відпочинкового комплексу «Олена» у смт. Брюховичі. В листі також повідомлялося, що в ході робіт використовувалось електричне енергоємне обладнання (зварювальні екструдери, напилюючі установки ППУ тощо), що призвело до збільшення споживання енергоносіїв понад встановлені для споживача ліміти.

Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини; у випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення та навчальних закладів) сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Пунктом 6.14. ПКЕЕ передбачено, що перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії. Період підбиття підсумків розрахункового періоду та повідомлення споживача про їх результати розпочинається з 3 робочого дня і має не перевищувати 10 робочих днів від останнього дня періоду для здійснення споживачем остаточного розрахунку.

У п. 4 оглядового листа Вищого господарського суду України від 30.12.2011 р. № 01-06/1872 "Про практику застосування господарськими судами законодавства про постачання електричної енергії (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" зазначено, що у разі порушення споживачем умов договору щодо встановленої договірної величини електроспоживання у постачальника

електричної енергії виникає право стягнути зі споживача двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини електричної енергії.

Суд вважає, що господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції, зокрема продовжено строк розгляду справи для надання сторонам можливості подати належні докази на підтвердження своїх правових позицій та мирного врегулювання спору. Розгляд справи неодноразово відкладався ухвалами суду для надання відповідачу можливості скористатися своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України, зокрема брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу та ін.

Таким чином, суд вважає що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 139 380, 80 грн основного боргу, з яких 65 258, 23 грн заборгованості за спожиту електричну енергію та 74 122, 57 грн за перевищення договірної величини спожитої електричної енергії, є обґрунтованими і такими що підлягають до задоволення.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 577, 06 грн та 674, 60 грн – інфляційних втрат.

Приписами ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У листі Верховного суду України від 01.07.2014р. "Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві" розяснено, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (Аналогічні висновки зазначені в постановах Верховного Суду України від 6 червня 2012р. у справі №6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі №6-38цс11).

Суд, перевіривши розрахунок заявлених позовних вимог в частині інфляційних та 3 % річних вважає, що позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 577, 06 грн та 674, 60 грн – інфляційних втрат є підставними та підлягають до задоволення.

Зважаючи на те, що спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір покладається на відповідача в порядку передбаченому ст. 49 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Олена» (79491, м. Львів, смт. Брюховичі, вул. Балабанівка, 22 – А, код ЄДРПОУ 23965289) на користь публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) суму в розмірі 142 741, 95 грн, з них:

- 139 380, 80 грн – основної заборгованості;

- 674, 60 грн – інфляційних нарахувань;

- 577, 06 грн – 3 % річних;

- 2 109, 49 грн – судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 16.01.2017 року.

Суддя Манюк П.Т.