Рішення

від 10.01.2017 по справі 916/2838/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" січня 2017 р.Справа № 916/2838/16

За позовом Департамента комунальної власності Одеської міської ради;

до відповідача ОСОБА_1 малого підприємства "АМТ"

про стягнення 162410,96грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 - довіреність №01-36/66 від 13.12.2016р.;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Департамент комунальної власності Одеської міської ради, звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 малого підприємства "АМТ" про стягнення неустойки в розмірі 162410,96грн..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.10.2016р. порушено провадження у справі № 916/2838/16.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.12.2016р. продовжено строк розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином.

За таких обставин, справа розглядається за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

У судовому засіданні 10.01.2017р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

ОСОБА_1 малому підприємству А М Т (далі - Орендар) згідно з договором оренди № 5024 від 24.09.1999 року укладеним з представництвом по управлінню комунальної власності Одеської міської ради (далі - Орендодавець), надано в строкове платне користування об'єкт комунальної власності - нежитлові приміщення підвалу та першого поверху, загальною площею 950,3 кв. м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Малиновського, 49, строком до 26.08.2014 року.

Відповідно до Положення Про департамент комунальної власності Одеської міської ради , яке затверджене рішенням Одеської міської ради, Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - Позивач) є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

Згідно п. 1.2. договору оренди № 5024 від 24.09.1999 року строк дії договору оренди встановлено до 26.08.2014 року.

Додатковими погодженнями від 01.02.2002 р. та від 26.06.2003 р. було змінено ставку орендної плати з урахуванням профілю використання орендованого приміщення.

Так, відповідно до п. 4.6. Договору після закінчення строку дії договору, Орендар зобов'язаний передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані.

Департамент надіслав на адресу ПМП А М Т повідомлення від 10.07.2014 р. № 01-13/5021 відповідно до якого повідомив, що договір оренди № 5024 від 24.09.1999 року закінчує свою дію 26.08.2014 р. та на новий строк продовжуватися не буде, а також запропонував у добровільному порядку повернути орендоване майно співробітникам Департаменту.

ОСОБА_1 малим підприємством АМТ було проігноровано вимогу Департаменту щодо повернення майна, що стало підставою для звернення до господарського суду Одеської області із позовною заявою Департаменту до ПМП АМТ про виселення.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.10.2014 р. по справі № 916/3803/14 позовні вимоги Департаменту було задоволено у повному обсязі. Зазначеним рішенням суду було встановлено, що договір оренди припинив свою дію 26.08.2014 р.

Вищевказане рішення суду було залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 р. та постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2015 р. по справі № 916/3803/14.

Рішення суду щодо виселення було виконано у примусовому порядку, про що свідчить акт державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 17.09.2015 р.

Відповідачем частково здійснювалося внесення грошової суми, проте не у повному обсязі.

З метою досудового врегулювання спору Департаментом на адресу Відповідача було надіслано претензію № 01-13/6818 від 28.10.2015 р., якою запропоновано у добровільному порядку сплатити на рахунок департаменту грошові кошти. Проте вимоги Департаменту залишилися невиконаними.

Таким чином, реалізуючи права, та враховуючи те, що Відповідач ухиляється від належного виконання своїх обов'язків, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів та просить стягнути суму неустойки яка складає 162410,96 грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до статті 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна істотною умовою договору оренди, зокрема, є термін, на який укладається договір оренди.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 вищевказаного закону у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим та той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно ст. 27 цього закону у разі закінчення строку дії договору та відмови від його продовження, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно ч. 1 ст. 785 у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 ст. 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.10.2014 р. по справі № 916/3803/14 позовні вимоги Департаменту було задоволено у повному обсязі. Зазначеним рішенням суду було встановлено, що договір оренди припинив свою дію 26.08.2014 р.

Вищевказане рішення суду було залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 р. та постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2015 р. по справі № 916/3803/14.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішення суду щодо виселення було виконано у примусовому порядку, про що свідчить акт державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 17.09.2015 р.

Відповідно до положень чинного законодавства, а саме: ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З наведеною нормою кореспондується і ч. 1 ст. 173 ГК України, згідно із якою господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених

цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Порушенням зобов'язання, в розумінні ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України , в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до п. 2.1 Договору оренди орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна та рішення сесії Одеської міської ради від 28.01.2005 р. № 3539-VI про внесення змін та доповнень до додатку рішення Одеської міської ради від 26.03.2003 р. за № 1054- IV Про оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси .

Частиною 2 ст. 785 ЦК України встановлює, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодаведь має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення.

Відповідно до приписів ч. 4.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 встановлено, що частиною другою статті 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки в разі невиконання останнім обов'язку щодо повернення речі. Початок перебігу позовної давності за відповідною вимогою визначається за загальним правилом частини першої статті 261 названого Кодексу (з дня, наступного за тим днем, коли мало бути виконано зобов'язання щодо повернення речі), а не згідно з положенням частини другої статті 786 ЦК України (з моменту повернення речі наймачем), оскільки це положення стосується вимог, зазначених у частині першій тієї ж статті 786 ЦК України, а не вимоги про стягнення згаданої неустойки; у Рішенні Конституційного Суду України від 03.07.2012 № 14-рп/2012 зі справи № 1-20/2012 також зазначено, що положення статті 786 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності в один рік застосовується до вимог наймодавця про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, та вимог наймача про відшкодування витрат на поліпшення речі і не поширюється на інші вимоги наймача та наймодавця, які випливають з договору найму (оренди).

Водночас господарським судам необхідно мати на увазі, що відповідна неустойка є самостійним заходом майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, що визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, і тому щодо неї застосовується загальна, а не спеціальна позовна давність.

Відповідно до розрахунку позивача, сума неустойки у період з 11.09.2014 р. (сплив терміну добровільної передачі майна) до 17.09.2015 р. (акт державного виконавця) складає 162410,96 грн. яка підлягає стягненню.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, суд задовольняє заявлені позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради у повному обсязі. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного малого підприємства АМТ (65074, м. Одеса, вул. Малиновського, 49, код ЄДРПОУ 20933952) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, 65039, р/р 37326027001909, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 26302595) неустойку в сумі 162410,96 грн. та 2436,16 грн. - судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано та складено 16 січня 2017 р.

Суддя С.В. Літвінов