Постанова

від 12.01.2017 по справі 910/23452/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2017 р. Справа№ 910/23452/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Чорної Л.В.

Отрюха Б.В.

При секретарі судового засідання - Пугачовій А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 12.01.2017 року по справі №910/23452/15 (в матеріалах справи).

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2016р.

у справі №910/23452/15 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"

до Комунального підприємства "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва"

третя особа - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва"

про стягнення 93 035,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (далі - позивач; ТОВ Реконструкція ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва" (далі - відповідач; КП "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва") про стягнення заборгованості у сумі 93 035,23 грн., з яких 39 431,07 грн. основного боргу нарахованого за період з 01.10.2013 року по 01.05.2015 року, 32 044,19 грн. інфляційних втрат, 3 897,20 грн. 3% річних та 17 662,77 грн. пені у зв'язку з невиконанням зобов'язань з оплати за отриману теплову енергію за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 02.07.2012 року №430159.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 №910/23452/15 позов задоволено частково, стягнуто з КП "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва" на користь ТОВ "Євро-Реконструкція" 4 677,59 грн. основного боргу, 3 330,71 грн. 3% річних, 19 847,86 грн. інфляційних втрат, 4 216,41 грн. пені, в іншій частині позову відмовлено, як заявленого необґрунтовано.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 27.04.2016, ТОВ "Євро-Реконструкція" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 №910/23452/15 скасувати, прийняти судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись, при цьому на те, що місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, неповно досліджено фактичні обставини справи.

КП "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва" не скористалося своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 96 ГПК України, та не надало колегії суддів письмовий відзив на скаргу позивача, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції.

До судового засідання від 12.01.2017 представники відповідача та третьої особи не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомленні належним чином, що підтверджено матеріалами справи.

Крім того, під час апеляційного перегляду даної справи від третьої особи неодноразово надходило клопотання про розгляд даної справи без його участі.

За пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1. підпункту 3.9. названої постанови пленуму ВГСУ.

Враховуючи, що присутній представник скаржника не заперечував проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представників відповідача та третьої особи, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу ТОВ Реконструкція залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 по даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 02 липня 2012 року між ТОВ "Євро-Реконструкція" (надалі енергопостачальна організація) та КП "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва" (надалі покупець) було укладено договір № 430159 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю згідно додатків 3 та 3а теплову енергію у вигляді гарячої води (товар) у період з 01.07.2012 року по 30.06.2013 року у розмірі 1048,039 Гкал, з максимальним тепловим навантаженням 0,530 Гкал/год, в т.ч. на потреби: а) опалення 0,459 Гкал/год; б) гарячого водопостачання 0,072 Гкал/год (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2 договору покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах даного договору.

Відповідно до п. 3.1.1 договору енергопостачальна організація зобов'язана забезпечувати поставку теплової енергії покупцю в кількості згідно з п. 1.1. договору та з наступною розбивкою на кварталах: 1 квартал - 512,523 Гкал; 2 квартал - 66,821 Гкал; 3 квартал - 35,381 Гкал; 4 квартал - 433,314 Гкал.

Відповідно до п. 4.1.1 договору покупець зобов'язаний в додатку № 3 та 3-А до договору вказати всіх субабонентів та орендарів, які підключені до теплових мереж покупця (найменування, адреса, максимальне годинне навантаження, група споживання та інші дані). Покупець зобов'язується щоквартально надавати оновлені додатки 3 та 3-А, підписані покупцем, до енергопостачальної організації.

Згідно п. 6.1 договору розрахунки з покупцем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, по групах споживачів, що затверджені розпорядженнями (рішеннями) Київської міської державної адміністрації (а також органами місцевого самоврядування, актами інших органів, що затверджують (погоджують, встановлюють) тарифи на теплову енергію) для енергопостачальної організації за кожну відпущену Гігакалорію (грн./1Гкал). Тарифи можуть змінюватися у зв'язку зі змінами розмірів складових калькуляцій собівартості теплової енергії (ціни на паливо, тощо а також в інших випадках передбачених діючим законодавством та нормативними актами). У разі зміни тарифів на теплову енергію сторони здійснюють розрахунки за новими тарифами, з дня їх введення в дію згідно умов даного договору. Діючи на час укладення договору тарифи (без урахування ПДВ) на теплову енергію обумовлені додатком №4 до договору.

Згідно з п. 6.4 договору всі розрахунки по цьому договору виконуються на підставі рахунків, які відповідач отримує від позивача, виключно у грошовій формі за винятком випадків передбачених чинним законодавством.

Пунктом 6.5. договору передбачено, що відповідач щомісяця з 07 по 14 число отримує у позивача оформлені бланки актів приймання-передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії з урахуванням недоплати або переплати за попередні періоди, що включають у себе вартість теплової енергії спожитої в попередньому місяці, та суми передоплати за теплову енергію. По одному примірнику підписаних актів звірки та приймання-передачі товарної продукції відповідач повертає позивачеві не пізніше 15 числа поточного місяця. В разі не підписання або не повернення вчасно акту звіряння, цей документ вважається прийнятим в редакції позивача.

Пунктом 6.6. договору встановлено, що покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана субабонентами покупця.

Відповідно до п. 10.1 договору даний договір укладений на термін з 01.07.2012 по 01.07.2013 і вважається подовженим на кожен наступний рік, якщо жодна із сторін даного договору не заявить іншій стороні протилежне не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору. В частині розрахунків дія договору триває до повного їх завершення.

Пунктом 10.2 договору встановлено, що договір може бути розірваний енергопостачальною організацією в односторонньому порядку в разі наявності у покупця заборгованості, недопущення покупцем представників енергопостачальної організації для обстеження та здійснення відключення об'єктів теплоспоживання покупця від мереж теплопостачання. В інших випадках договір може бути розірвано відповідно до норм, передбачених чинним законодавством України. Сторона, яка має намір достроково розірвати договір повинна письмово попередити про це іншу не менш ніж за місяць до визначеної дати припинення дії договору.

Доказів розірвання або припинення даного договору матеріали справи не містять.

Як слідує зі змісту позовної заяви, товариство стверджувало, що результатом неналежного виконання відповідачем умов спірного договору є виникнення в період з 01.10.2013 по 01.05.2015 заборгованості за спожиту теплову енергію, що складає 39 431,07 грн. В підтвердження зазначеного позивач посилається на табуляграми, довідки про розрахунок боргу. Так, за розрахунком позивача (т.1 а/с 9) вбачається, що залишок боргу у грудні 2014 року складає 18 223,02 грн., а за період лютий, березень, квітень 2015 року - відповідно 9132,31 грн., 9 558,60 грн., 2 517,14 грн. на загальну суму 39 431,07 грн.

Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги доводи та заперечення обох сторін, слід відзначити про таке.

Згідно ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014 р. №1198-VII були внесені зміни до деяких законів України, а зокрема до ст.ст. 19, 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та доповнено їх новими частинами.

Так, виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Також, було доповнено статтю 29 частиною 3, відповідно до якої договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Як вбачаться з наявних в матеріалах справи документів, відповідач не є кінцевим споживачем послуг, які надаються позивачем за договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання зазначених положень Закону №1198-VII Листом департаменту житлово-комунальної інфраструктури Київської міської державної адміністрації від 05.12.2014 № 058/4/1-13637 повідомлено, що відповідно до підпунктів 4.1 та п. 6 протоколу № 003/65 робочої наради з поточних питань від 04.12.2014, яка відбулася в Київській міській державній адміністрації вирішено, зокрема, позивачу забезпечити проведення нарахувань плати за послуги з централізованого опалення, холодного та гарячого водопостачання власникам та орендарям нежитлових приміщень м. Києва починаючи з листопада 2014 року, а комунальним підприємствам по утриманню житлового господарства з листопада 2014 року (відповідачу) припинити нарахування та виставлення рахунків на сплату комунальних послуг власникам та орендарям приміщень.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання", постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Предметом спірного договору є обов'язок позивача передавати у власність відповідача згідно додатків 3 та 3-А теплову енергію у вигляді гарячої води на об'єкти за адресами згідно переліку абонентів, які знаходяться на балансі.

Додатки 3 та 3-А до договору мають назву та містять перелік об'єктів, які знаходилися на балансі відповідача та абонентів (споживачів послуг). Відтак, теплова енергія у вигляді гарячої води повинна бути передана у власність балансоутримувача об'єктів за вказаними адресами.

Відповідно до розпорядження Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 30.01.2015 № 33 "Про закріплення за комунальним підприємством "КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ ДАРНИЦЬКОГО РАЙОНУ М. КИЄВА" об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва" комунальне підприємство "ДИРЕКЦІЯ ПО ОБСЛУГОВУВАННЮ НЕЖИТЛОВОГО ФОНДУ ДАРНИЦЬКОГО РАЙОНУ МІСТА КИЄВА" передало з балансу, а комунальне підприємство "КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ ДАРНИЦЬКОГО РАЙОНУ М. КИЄВА" прийнято на баланс нежитлові приміщення станом на 31.01.2015, що підтверджується актом приймання-передачі від 02.02.2015. (т. 2 а/с 46-47; 65-67).

Таким чином відповідач, не будучи балансоутримувачем з 31.01.2015, згідно вищеназваного розпорядження, шести об'єктів за адресами: вул. Заслонова, 22, вул. Поліська, 28, вул. Севастопольська 7/13, вул. Руднєва, 1, вул. Сімферопольська, 3/2, вул. Ілліча, 16 у м. Києві, не міг отримувати у власність теплову енергію у вигляді гарячої води, відтак і не мав обов'язку по сплаті за її отримання починаючи з січня 2015 року.

Аналогічна правова позиція щодо, дії розпорядження від 30.01.2015 № 33, викладена у постанові Вищого господарського суду України від 30.03.2016 №910/18177/15.

За вищенаведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив в позові про стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляції з відповідача за теплову енергію за договором від 02.07.2012 року №430159 за період з лютого 2015 року по травень 2015 року.

Стосовно заявленої суми боргу, яка станом на грудень 2014 року згідно розрахунку позивача становила 18 223,02 грн. слід відзначити про наступне.

В матеріалах справи наявні договори про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води укладені між позивачем та прямими споживачами, як орендарями приміщень за адресами: вул. Володимира Сосюри, 4, вул. Заслонова, 22, вул. Руднєва, 1, вул. Сімферопольська, 3/2, вул. Ілліча, 12, вул. Руднєва, 48.

Пунктами 32 вищевказаних договорів визначено, що їх дія поширюється на взаємовідносини, які виникли між сторонами до моменту їх укладення відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, а саме з 01.07.2014 року.

Згідно пояснень позивача та частково відповідача, відомостями обліку споживання теплової енергії, звітами про добові параметри теплопостачання, актами приймання товарної продукції, розрахунком позивача, стверджується факт отримання відповідачем в період з травня 2013 року по січень 2015 року (включно) теплової енергії за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 02.07.2012 року №430159 вартістю 4 677,59 грн., а також факт користування відповідачем цими послугами на вказану суму.

Як зазначено вище, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за грудень 2014 у розмірі 18 223,02 грн.

Однак, за оцінкою колегії суддів, дана сума нарахована необґрунтовано, оскільки до нарахуваннь за грудень 2014 року позивачем неправомірно включено об'єкти споживання по яким було укладено договори з прямими споживачами, як орендарями приміщень за адресами: вул. Володимира Сосюри, 4, вул. Заслонова, 22, вул. Руднєва, 1, вул. Сімферопольська, 3/2, вул. Ілліча, 12, вул. Руднєва, 48 та які у відповідності до п. 32 цих договорів станом на грудень 2014 року вже діяли. (Вказані договори містяться в матеріалах справи т.2 )

Таким чином, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором про надання послуг, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманих послуг та на даний час має перед позивачем заборгованість за грудень 2014 року у сумі 4 677,59 грн. Доказів сплати відповідачем зазначеної заборгованості суду не надано.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу у сумі 4 677,59 грн. за послуги згідно договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 02.07.2012 року №430159 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково на вказану суму. В частині позову про стягнення 13 545,43 грн. основного боргу за грудень 2014 року, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на цю суму, слід відмовити, як заявлених безпідставно.

Стосовно заявлених похідних вимог у вигляді 3 % річних, інфляційних втрат та пені слід зазначити про таке.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем згідно його розрахунку нараховано 3% річних у розмірі 3 897,20 грн. та інфляційних втрат - 32 044,19 грн. за період з травня 2013 року по травень 2015 року.

Як вбачається з розрахунку ціни позову в період з травня 2013 по листопад 2014 року (включно) та за січень 2015 року основна заборгованість відповідача за укладеним між сторонами спору договором - відсутня. (т. 1 а/с 9)

Проте, відповідачем за період з травня 2013 року по листопад 2014 року (включно) та за січень 2015 року оплачувалась теплова енергія за договором від 02.07.2012 року №430159 з простроченням в порушення умов п. 6.6. договору, що підтверджується платіжними дорученнями наданими відповідачем та які містяться в матеріалах справи. (т. 2 а/с 234-244 )

Тому, згідно перерахунку за період з травня 2013 року по листопад 2014 року (включно) та за січень 2015 року обґрунтованим є стягнення розміру 3% річних у сумі 3 258,43 грн. та інфляційних втрат - 17 943,75 грн.

За період грудень 2014 року розмір 3% річних складає 72,28 грн., а інфляційних втрат - 1 904,11 грн., за перерахунком здійсненим на суму основного боргу - 4 677,59 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягає задоволенню частково, а саме 3% річних у сумі 3 330,71 грн. (3 258,43 + 72,28 грн.) та інфляційних втрат у сумі 19 847,86 грн. (17 943,75 + 1 904,11 грн.), в іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних слід відмовити, як заявлених необґрунтовано.

Відносно позовних вимог в частині стягнення пені необхідно відзначити про таке.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно п. 9.2 договору в разі несплати відповідачем прийнятої останнім теплової енергії у встановлені строки, позивач нараховує пеню за кожний прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

На підставі викладених норм закону та умов договору позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 17 662,77 грн., яка нарахована ним за період з квітня 2014 року по квітень 2015 року включно.

В свою чергу, відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про застосування до позовних вимог про стягнення пені строку позовної давності.

Згідно зі статтями 256, 258, 261 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність у один рік. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач звернувся з даним позовом 03.09.2015, тобто, строк протягом якого він міг звернутись до суду з позовом про стягнення пені за період з 01.04.2014 року по 02.09.2014 року сплив.

Частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За таких обставин, в позові в частині стягнення з відповідача пені за прострочення оплати за надані послуги у період з 01.04.2014 по 02.09.2014 слід відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності.

За прострочення оплати за надані позивачем послуги за період з вересня 2014 року по листопад 2014 року (включно) та за січень 2015 року за перерахунком суду пеня складає 3 013,05 грн., а за грудень 2014 року - 1 203,36 грн.

Таким чином, позов в частині стягнення пені за період з вересня 2014 року по січень 2015 року підлягає задоволенню частково у розмірі 4 216,41 грн. (3 013,05 грн. + 1 203,36 грн.), в іншій частині позову про стягнення пені за період з вересня 2014 року по січень 2015 року слід відмовити.

За вищенаведених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача похідних вимог у вигляді 3 % річних, інфляційних втрат та пені, підлягають частковому задоволенню на суму 3 330,71 грн. 3% річних, 19 847,86 грн. інфляційних втрат та 4 216,41 грн. пені.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 №910/23452/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/23452/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Л.В. Чорна

Б.В. Отрюх