Постанова

від 12.01.2017 по справі 910/25433/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2017 р. Справа№ 910/25433/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Мальченко А.О.

Гаврилюка О.М.

за участі представників:

ОСОБА_2 - ОСОБА_3, довір. №2716 від 07.11.2016

ПрАТ "Рециклінг-Центр" - Конопля А.М., довір. б/н від 04.11.2016

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" - Іванченко О.В., довір. №010-01/5347 від 06.08.2013

та ліквідатора ПрАТ "Рециклінг - Центр" - Кізленко В.А., посв. №408 від 27.02.2013

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2016

у справі №910/25433/14 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рециклінг-Центр"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2016 у справі №910/25433/14 задоволено скаргу публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Державний експортно-імпортний банк України" на дії ліквідатора приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) "Рециклінг-Центр" ОСОБА_2, припинено повноваження ліквідатора - ОСОБА_2 та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Кізленка В.А. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №408 від 27.02.2013).

Не погоджуючись, ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2016 у справі №910/25433/14 та прийняти нове рішення, яким залишити скаргу на дії ліквідатора без задоволення. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 апеляційну скаргу було залишено без задоволення, оскаржену ухвалу - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2016 було частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_2 та вказану вище постанову скасовано, справу передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду в іншому складі колегії суддів. Судом касаційної інстанції констатовано, що постанова суду апеляційної була прийнята за відсутності сторони у справі - не повідомленої належним чином про час і місце проведення засідання.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для нового розгляду скарги сформовано колегію у складі головуючого Верховця А.А., суддів Ткаченко Б.О., Пантелієнка В.О. Ухвалою суду від 28.11.2016 вказаною колегією скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.12.2016, в засіданні 13.12.2016 оголошено перерву до 26.12.2016, ухвалою продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.12.2016, здійсненому у зв'язку з перебуванням суддів Пантелієнка В.О. у відпустці та ОСОБА_8 на лікарняному в складі колегії, яку раніше визначено для розгляду справи, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію у складі головуючого Верховця А.А., суддів Мальченко А.О., Гаврилюка О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2016 у справі №910/25433/14 було прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів, в розгляді якої в засіданні 13.12.2016 оголошено перерву до 26.12.2016. Ухвалою від 26.12.2016 розгляд апеляційної скарги відкладено на 10.01.2017.

Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскарженої ухвали, з урахуванням поданих в ході провадження у справі додаткових пояснень до апеляційної скарги, вказано на порушення норм матеріального і процесуального права, що призвели до прийняття неправильного рішення, невірне застосування судом норм ч. 3 ст. 26, ч. 1 ст. 41, ст. 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Наголошено на тому, що ОСОБА_2 було призначено ліквідатором банкрута з посади (службового становища) голови його ліквідаційної комісії у зв'язку з чим положення наведених вище норм Закону, які є обов'язкові до виконання ліквідатором банкрута, який одночасно є арбітражним керуючим, зокрема, щодо скликання на вимогу кредиторів або одного з кредиторів зборів кредиторів, у т.ч. з метою створення комітету кредиторів, і не виконання яких стало підставою його усунення судом від виконання обов'язків ліквідатора, на скаржника не поширюються.

Скарга мотивована й тим, що скликання і проведення зборів кредиторів з метою створення комітету кредиторів вчиняється за вмотивованим клопотанням кредитора, але ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", яким відповідне клопотання було заявлено, недостатньо, на думку скаржника, вмотивовано таке клопотання, на що суд першої інстанції уваги не звернув та не врахував, що нормою ст. 95 Закону не передбачено обов'язкового створення комітету кредиторів.

Від ліквідатора арбітражного керуючого Кізленка В.А., ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких зазначено про їх необґрунтованість, невиконання колишнім ліквідатором обов'язків, виконання яких передбачено Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , порушення охоронюваних законом прав та інтересів кредиторів боржника, у т.ч. шляхом залишення без задоволення обґрунтованого клопотання про скликання зборів кредиторів тощо.

В засіданнях суду апеляційної інстанції 13.12.2016, 26.12.2016, 10.01.2017 учасникам провадження у справі і у т.ч. сторонам забезпечена можливість реалізації процесуальних прав, обміну репліками і запитаннями, отримані відповіді на уточнюючі запитання суду. З урахуванням доказів завчасного повідомлення усіх сторін про час і місце розгляду справи, у т.ч. ОСОБА_2 (а.с. 69 т. 6) відсутності клопотань про відкладення, інших нерозглянутих клопотань чи то таких, які не могли бути заявлені через обмеженість строків розгляду, суд дійшов висновку про можливість розгляду скарги по суті.

За змістом ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України в суді апеляційної інстанції з урахуванням особливостей справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у суді першої інстанції, переглядаючи рішення, апеляційний господарський суд користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції обмежений у правах щодо вирішення спору, розгляду апеляційної скарги і справи по суті, межі яких визначені ст. 101, 103 ГПК України. Досліджуючи матеріали справи, оцінюючи наявні докази, колегія суддів відзначає, що відповідно до ст. 4, 4-1 ГПК України господарський суд вирішує спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство. Провадження у справі регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України (ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство). За змістом положень ст. 32, 33, 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з наявних матеріалів, провадження у справі №910/25433/14 про банкрутство ПрАТ "Рециклінг-Центр" порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2014, постановою Господарського суду міста Києва від 12.12.2014 ПрАТ "Рециклінг-Центр" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії - ОСОБА_2, якого зобов'язано провести ліквідаційну процедуру та надати суду свій звіт та ліквідаційний баланс банкрута у строк до 12.12.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 затверджено реєстр вимог кредиторів ПрАТ "Рециклінг-Центр" на загальну суму 98`396`317 грн 08 коп., кредиторами було визнано:

- першої черги: публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) "Державний експортно-імпортний банк України" на суму 2`756 грн, ПАТ "Київенерго" на суму 2`436 грн, ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" на суму 1`218 грн;

- другої черги: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві на суму 578 грн 10 коп.;

- третьої черги: Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на суму 8`030`020 грн 42 коп.;

- четвертої черги: державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною на суму 3`507`194 грн 67 коп., ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на суму 42`481`054 грн 66 коп., ПАТ "Київенерго" на суму 4`815`117 грн 93 коп., ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" на суму 32`776 грн 27 коп.;

- шостої черги: державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною на суму 701`438 грн 93 коп., ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на суму 4`980`455 грн 88 коп., ПАТ "Київенерго" на суму 40`000 грн, Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі місті Києва на суму 31`391 грн 71 коп.;

Визнано вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", які забезпечені заставою майна боржника на суму 33`769`878 грн 51 коп.

09.06.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на дії ліквідатора банкрута ОСОБА_2, мотивована тим, що ліквідатор неналежно виконує покладені на нього обов'язки, не скликає збори кредиторів боржника за вимогою кредитора, не проводить інвентаризацію та оцінку майна, аналіз фінансового становища, не сформував ліквідаційну масу та не погашає кредиторську заборгованість банкрута, що є підставою для усунення його від виконання повноважень ліквідатора.

Згідно з ч. 11 ст. 41 Закону про банкрутство дії (бездіяльність) ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).

Відповідно до ч. 3 ст. 98 Закону під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

За змістом ч. 2. ст. 41 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

- приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження;

- виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

- проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута;

- аналізує фінансове становище банкрута;

- виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

- очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

- пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості;

- заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими;

- подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника;

- вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

- передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню;

- продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом;

- веде реєстр вимог кредиторів;

- здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 114 Закону про банкрутство усунення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від виконання ним своїх обов'язків здійснюється господарським судом за клопотанням комітету кредиторів, органу, уповноваженого управляти державним майном (для державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків) або за власною ініціативою у разі невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Як вбачається з матеріалів, ліквідатор ОСОБА_2 під час виконання покладених на нього обов'язків, передбачених Законом про банкрутство, виявив належне банкруту на праві власності майно, яке перебуває в заставі банку (ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України") загальною заставною вартістю 33`769`878,51 грн, (обладнання та земельна ділянка площею 4,0368 га за адресою: м. Київ, вул. Чевонопрапорна, 94а (кадастровий номер 8000000000:79:096:0007), на якій розташовано об'єкт незавершеного будівництва - сміттєсортувальний комплекс).

З метою визначення організатора аукціону з продажу майна банкрута 13.11.2015 ліквідатор опублікував оголошення про проведення конкурсу для визначення кандидатури організатора аукціону. За результатами проведеного конкурсу ліквідатор визначив організатора аукціону товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Єлєкс", з яким уклав договір №01-08/14 від 15.04.2016 на організацію продажу майна банкрута з аукціону.

Ліквідатор звернувся до банку листом від 24.02.2016 за вих. №910/25433/14 з проханням надати дозвіл на продаж майна банкрута, у порядку встановленому ст. 65, 66 Закону про банкрутство. Листом від 22.03.2016 за вих. №176-04/1211 банк повідомив ліквідатора, що не вбачає обов'язково надавати згоду на продаж активів банкрута, оскільки планується до продажу цілісний майновий комплекс з початковою вартістю суми вимог усіх кредиторів банкрута.

Згідно із ст. 43 Закону про банкрутство майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів. Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 57 Закону про банкрутство початкова вартість майна визначається арбітражним керуючим.

Організатором аукціону, згідно з умовами додаткової угоди №1 від 09.06.2016 до договору про проведення аукціону №01-08/14 від 15.04.2016 було здійснено публікацію оголошення про проведення аукціону 15.07.2016 з продажу майна банкрута у вигляді цілісного майнового комплексу з початковою вартістю, яка дорівнювала сукупності визнаних судом вимог кредиторів у розмірі 98`396`317,08 грн.

З огляду на те, що заяви на участь в аукціоні у визначений строк не надійшли, організатор торгів на веб-сайтах Вищого господарського суду України та Міністерства юстиції України опублікував повідомлення про визнання аукціону 15.07.2016 таким, що не відбувся.

Враховуючи, що майно банкрута не вдалося реалізувати як цілісний майновий комплекс та той факт, що у банкрута наявне лише заставне майно, ліквідатор банкрута з метою визначення початкової вартості майна банкрута для його реалізації на аукціоні згідно із вимогами ст. 66 Закону про банкрутство організував проведення незалежної оцінки, яке доручено суб'єкту оціночної діяльності - ПП "Експерт-Гарант".

Згідно висновку про вартість майна, складеного ПП "Експерт-Гарант", ринкова вартість нежитлової будівлі (літера А), загальною площею 7`063,0 кв. м, що розташована за адресою м. Київ, вул. Червонопрапорна, 94-А становить 19`122`000 грн, ринкова вартість обладнання - 566`000 грн, ринкова вартість земельної ділянки площею 4,0368 га, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Червонопрапорна, 94а (кадастровий номер зазначеної земельної ділянки: 8000000000:79:096:0007) - 19`562`736 грн.

Після проведення незалежної оцінки майна, ліквідатор звернувся до банку (лист від 18.07.2016) про надання згоди на продаж заставного майна. Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи скарги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на дії ліквідатора ОСОБА_2 в частині невжиття ліквідатором заходів з інвентаризації, оцінки та реалізації майна банкрута.

Разом з тим, банк звернувся до ліквідатора і з вимогою від 22.03.2016 за вих. № 176-04/1211 про скликання зборів кредиторів ПрАТ "Рециклінг-Центр" з метою прийняття рішення про визначення кількісного складу та обрання членів комітету кредиторів, розглянути інші питання, передбачені Законом про банкрутство.

З огляду на те, що з моменту отримання вимоги ліквідатор не скликав та не провів протягом двох тижнів збори кредиторів, банк повторно звернувся до ліквідатора ОСОБА_2 з вимогою від 18.05.2016 за вих. №176-04/2143 про скликання зборів кредиторів. У відповідь на вимогу банку про скликання зборів кредиторів банкрута, ліквідатор повідомив (лист від 10.06.2016 вих. №910/25433/14) про відсутність правових підстав для формування комітету кредиторів з огляду на ст. 95 Закону про банкрутство.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 95 Закону про банкрутство якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

Частиною 3 ст. 95 Закону про банкрутство встановлено, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

При здійсненні провадження у справі про банкрутство підприємства - боржника, що ліквідується власником, суд застосовує загальні норми Закону про банкрутство з урахуванням вимог ст. 95 Закону. Провадження у даній справі порушено та здійснюється відповідно до ст. 95 Закону про банкрутство, яка встановлює та регулює порядок здійснення процедури банкрутства за особливою (спрощеною) процедурою, яка не передбачає формування комітету кредиторів та прямо не зобов'язує ліквідатора скликати та проводити збори кредиторів.

Разом з тим, кредитори банкрута після підтвердження обґрунтованості судом їх вимог мають право звернутись до ліквідатора про скликання зборів кредиторів з метою формування їх представницьких органів. Вказане право кредитора встановлено загальною нормою абз. 1 ч. 3 ст. 26 Закону про банкрутство, відповідно до якої збори кредиторів у провадженні у справі про банкрутство скликаються арбітражним керуючим за його ініціативою, за ініціативою комітету кредиторів чи інших кредиторів, сума вимог яких становить не менше ніж третину всіх вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, або за ініціативою однієї третини кількості голосів кредиторів.

Тобто, за наявності обґрунтованого клопотання кредитора або кредиторів, сума вимог яких становить не менше ніж третину всіх вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, арбітражний керуючий забезпечує скликання та проведення зборів кредиторів. Законом не встановлені конкретні критерії визначення обґрунтованості такого клопотання, а лише передбачено право його заявлення відповідним суб'єктом цих правовідносин, що є обов'язковим до розгляду. Як і не встановлено конкретного суб'єкта прийняття відповідного рішення щодо визначення ступеня обґрунтованості заявленого клопотання. При цьому згідно з загальним визначенням поняття "обґрунтованості" і обґрунтування як такого останнє полягає у наведенні суб'єктивних доводів, наведення на підтвердження чого-небудь певних аргументів, обставин, фактів тощо.

Як було вказано вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від було затверджено реєстр кредиторів банкрута на загальну суму 98`396`317,08 грн, до якого внесено, зокрема, вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на суму 42`481`054,66 грн (четверта черга), 2`756 грн (перша черга). Банк є кредитором банкрута, сума вимог якого становить більше ніж третину всіх вимог, а отже за його ініціативою, обґрунтованим певними обставинами клопотанням, ліквідатор був зобов'язаний скликати збори кредиторів, зокрема і як у даному випадку - з метою утворення комітету кредиторів, розгляду інших питань подальшого провадження у справі, реалізації охоронюваних Законом прав кредиторів.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону про банкрутство збори кредиторів на вимогу комітету кредиторів або окремих кредиторів скликаються арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) та проводяться протягом двох тижнів з дня надходження письмової вимоги про їх скликання.

ОСОБА_2 було призначено ліквідатором банкрута з посади (службового становища) голови ліквідаційної комісії боржника. Оцінюючі доводи скаржника в частині висновків про непоширення на нього наведених буквальних положень абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону - щодо покладення Законом в обов'язок виключно арбітражному керуючому ліквідатору банкрута скликання і проведення зборів кредиторів за обґрунтованим клопотанням кредитора або кредиторів, сума вимог яких становить не менше ніж третину всіх вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, а не ліквідатору, який не є арбітражним керуючим, колегія суддів відзначає, що скаржник має статус арбітражного керуючого.

При цьому, положеннями Закону і не передбачено яких-небудь пільг для ліквідаторів, призначених не з числа осіб, що отримали свідоцтво про право на здійсненні діяльності арбітражного керуючого, Законом встановлено, що таке призначення здійснюється за наявності певних обставин і як і призначення інших осіб, у т.ч. з числа тих, що отримали відповідне свідоцтво - з метою захисту, реалізації охоронюваних Законом прав та інтересів кредиторів та боржника.

Ліквідатор банкрута ОСОБА_2 був зобов'язаний протягом двох тижнів з дня надходження письмових вимог від банку скликати збори кредиторів боржника. Втім, вимоги банку від 22.03.2016, від 18.05.2016 про скликання зборів кредиторів з метою формування представницького органу кредиторів - комітету кредиторів ліквідатор залишив без належного реагування та збори кредиторів не скликав, чим порушив право кредитора, встановлене ч. 3 ст. 26 Закону про банкрутство.

Частиною 4 ст. 40 Закону про банкрутство передбачено, що у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) учасників ліквідаційної процедури та здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. Відповідно до ч. 12 ст. 41 Закону про банкрутство у разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів або з власної ініціативи може припинити повноваження ліквідатора і призначити нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що бездіяльність ліквідатора ОСОБА_2 про скликанню зборів кредиторів призвела до порушення права кредитора, вимоги якого становлять більшість кредиторської заборгованості банкрута, що має наслідком припинення його повноважень як ліквідатора. Між тим, аналогічна правова позиція, викладена в змісті мотивувальної частини оскарженої ухвали, відображена у т.ч. й в постанові Вищого господарського суду України від 27.04.2016 у справі №904/9246/14.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 114 Закону про банкрутство кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого санацією або ліквідатора визначається судом за клопотанням комітету кредиторів, а у разі відсутності такого клопотання - за ініціативою суду, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно абз. 6 ч. 1 ст. 114 Закону про банкрутство під час призначення арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) господарський суд не пов'язаний з кандидатурами арбітражних керуючих, запропонованими комітетом кредиторів, та має право призначити арбітражного керуючого самостійно.

Відповідно до абз. 7 ч. 1 ст. 114 Закону про банкрутство відхилення господарським судом запропонованих кандидатур арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) та призначення іншого арбітражного керуючого повинно бути вмотивованим.

Згідно ч. 2 ст. 114 Закону про банкрутство розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором не можуть бути призначені арбітражні керуючі:

1) які є заінтересованими у цій справі;

2) які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня усунення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років;

3) яким відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов'язків, покладених цим Законом;

4) які мають конфлікт інтересів (особи, у яких виникає суперечність між власними чи їх близьких осіб майновими, немайновими інтересами та повноваженнями арбітражного керуючого).

До призначення арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) особа повинна подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, до Господарського суду міста Києва надійшла заява арбітражного керуючого Кізленка В.А. про участь у справі №910/25433/14 в якості ліквідатора банкрута. Інших заяв кандидатур до суду не надходило.

При виборі кандидатури ліквідатора суд має враховувати освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки ліквідатора у конкретній справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про здатність арбітражного керуючого належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки.

З поданих до суду першої інстанції матеріалів вбачається, що Кізленко В.А. має свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №408 від 27.02.2013, п'ятий рівень кваліфікації арбітражного керуючого, професійну діяльність здійснює з 2008 року, не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів, судимості за вчинення корисливих злочинів та заборони суду займатися діяльністю арбітражного керуючого немає, управління боржником раніше не здійснював, не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів, має організаційні та технічні можливості виконувати обов'язки ліквідатора боржника, відповідальність арбітражного керуючого застрахована відповідно до договору добровільного страхування професійної відповідальності арбітражного керуючого №АК/0281/16 від 02.03.2016.

Враховуючи, що кандидатура арбітражного керуючого Кізленка В.А. відповідає необхідним вимогам, визначеним Законом про банкрутство, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доцільність призначення його ліквідатором банкрута у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, обставини справи в їх сукупності, перевіривши матеріали і дослідивши наявні докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, перевірки законності та обґрунтованості, колегія суддів суду апеляційної інстанції не вбачає доводи, наведені в скарзі спроможними і такими які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, які є підставою скасування оскарженої ухвали як такої, що вимогам законності та обґрунтованості в цілому відповідає.

Керуючись ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2016 у справі №910/25433/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст складено 16.01.2016

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді А.О. Мальченко

О.М. Гаврилюк