Рішення

від 10.01.2017 по справі 913/1376/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

10 січня 2017 року Справа № 913/1376/16

Провадження №26/913/1376/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» , м. Луганськ

до Відділ освіти Біловодської районної державної адміністрації Луганської області, Біловодський район Луганської області, смт. Біловодськ.

про стягнення 183183,45 грн

Суддя Масловський С.В.;

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю №134 від 19.07.2016;

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 10.01.2017 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.12.2016 товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до відділу освіти Біловодської держаної адміністрації Луганської області, про стягнення 183183,45 грн, з яких 45939,65 грн - заборгованість за спожиту активну електроенергію; 9556,48 грн - 3 % річних; 16533,99 грн - інфляційні нарахування; 110841,40 грн - пеня, 311,93 грн - борг з перетікання реактивної електроенергії.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 20.12.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 10.01.2017.

10.01.2017 позивач через канцелярію господарського суду Луганської області подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій зазначено, що після подання позовної заяви відповідач 14.12.2016 та 16.12.2016 сплатив суму заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 45939,65 грн та на підтвердження надає виписку по особовому рахунку. Так, позивач просить суд стягнути з відповідача 9556,48 грн - 3 % річних; 16533,99 грн - інфляційні нарахування; 110841,40 грн - пеня, 311,93 грн - борг з перетікання реактивної електроенергії. В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Згідно з ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.3.10 постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 встановлено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача, зокрема, зменшити розмір позовних вимог, можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Вказана заява приймається судом до розгляду і в подальшому справа розглядається з урахуванням зменшення позовних вимог.

10.01.2017 відповідач через канцелярію господарського суду Луганської області подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що прострочення оплати викликано відмовою Управлінням Державної казначейської служби України у Біловодському районні, перерахувати бюджетні кошти на користь ТОВ Луганське енергетичне об'єднання , у зв'язку з тим, що останнє не провело державну реєстрацію на територію підконтрольну українській владі.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-

ВСТАНОВИВ:

24.02.2015 між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» , як постачальником, та відповідачем, відділом освіти Біловодської районної державної адміністрації Луганської області, як споживачем, укладено договір про закупівлю (постачання) електричної енергії за держані кошти № 46. Умовами договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується у 2015 році поставити споживачу електричну енергію (п. 1.1), сума цього договору становить 568632,69 грн. (п. 2.1), розрахунки проводяться шляхом оплати споживачем за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію згідно з вимогами додатка Порядок розрахунку (п. 4.1), у разі порушення споживачем строку розрахунку за активну електричну енергію, строку внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії та строків оплати за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, за не обліковану електричну енергію та на відшкодування збитків споживачу нарахову ється пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення (п.7.4.1.).

01.12.2015 між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» , як постачальником, та відповідачем, відділом освіти Біловодської районної державної адміністрації Луганської області, як споживачем, укладено договір про постачання електричної енергії № 46. Умовами договору сторони погодили, що постачальник постачає електричну енергію споживачу (п. 1.1), у разі порушення споживачем строку розрахунку за активну електричну енергію, строку внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії та строків оплати за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, за не обліковану електричну енергію та на відшкодування збитків споживачу нарахову ється пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення (п.4.4.1.)

Згідно з додатком порядок розрахунків до договору про постачання електричної енергії від 01.12.2015 № 46, розрахунки за фактично спожиту у розрахунковому періоді електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності; за перетікання електричної реактивної електричної енергії; оплату сум на відшкодування збитків; оплату пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за порушення строків розрахунків споживача здійснює на підставі наданих постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання (п. 8).

16.02.2016 між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання, як постачальником, та відповідачем, відділом освіти Біловодської районної державної адміністрації Луганської області, як споживачем, укладено договір про закупівлю (постачання) електричної енергії за держані кошти № 46. Умовами договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується у 2016 році поставити споживачу електричну енергію (п. 1.1), розрахунки проводяться шляхом оплати споживачем за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію згідно з вимогами додатка Порядок розрахунку (п. 4.1), у разі порушення споживачем строку розрахунку за активну електричну енергію, строку внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії та строків оплати за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, за не обліковану електричну енергію та на відшкодування збитків споживачу нарахову ється пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення (п.7.4.1.).

Згідно з додатком порядок розрахунків до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії за держані кошти від 16.02.2016 № 46, остаточний розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності; за перетікання електричної реактивної електричної енергії; оплату сум на відшкодування збитків; оплату пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за порушення строків розрахунків споживача здійснює на підставі наданих постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання (п. 9).

Відповідно до актів прийняття-передавання товарної продукції (а.с. 49-61; 74-85), підписаних повноважними представниками позивача (постачальника) та відповідача (споживача), посвідчені печатками сторін (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи), загальна вартість поставленої позивачем та прийнятої відповідачем електричної енергії складає - 1241732,52 грн.

Відповідно до актів про надання послуг пов'язаних з перетіканням реактивної електроенергії (а.с. 62-73), підписаних повноважними представниками позивача (постачальника) та відповідача (споживача), посвідчені печатками сторін (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи), загальна вартість поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару складає 315,03 грн.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки за споживання активної електроенергії, а саме: №46/11/1 від 16.11.2015 на суму 88402,88 грн, №46/12/1 від 15.12.2015 на суму 124471,39 грн, №46/1/1 від 15.01.2016 на суму 115708,96 грн, №46/2/1 від 17.02.2016 на суму 112823,24 грн, №46/3/1 б/д на суму 112695,46 грн, №46/4/1 б/д на суму 92846,39 грн, №46/5/1 б/д 70169,23 грн, №46/6/1 б/д на суму 59037,42 грн, №46/7/1 б/д на суму 29065,24 грн, №46/8/1 б/д на суму 23327,53 грн, №46/9/1 б/д на суму 46652,92 грн, №46/10/1 б/д на суму 94902,70 грн, №46/11/1 б/д на суму 128777,09 грн, №46/12/5 від 15.12.2015 на суму 1482,41 грн, №46/1/5 від 15.01.2016 на суму 4261,89 грн, №46/2/5 від 17.02.2016 на суму 8547,73 грн, №46/3/5 б/д на суму 13738,73 грн, №46/4/5 б/д на суму 17557,54 грн №46/5/5 б/д на суму 20716,14 грн, №46/6/5 б/д на суму 40827,42 грн, №46/7/5 б/д на суму 19620,71 грн, №46/8/5 б/д на суму 16176,30 грн, №46/9/5 б/д на суму 2542,43 грн, №46/10/5 б/д на суму 49,30 грн, №46/11/5 б/д на суму 2055,48 грн.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки за перетікання реактивної електроенергії, а саме: №46/12/3 від 15.12.2015 на суму 52,38 грн, №46/1/3 б/д на суму 50,92 грн, №46/2/3 б/д на суму 66,98 грн, №46/3/3 б/д на суму 47,58 грн, №46/4/3 б/д на суму 31,20 грн, №46/5/3 б/д на суму 12,83 грн, №46/6/3 б/д на суму 3,56 грн, №46/7/3 б/д на суму 4,67 грн, №46/8/3 б/д на суму 6,48 грн, №46/9/3 б/д на суму 3,74 грн, №46/10/3 б/д на суму 2,60 грн, №46/11/3 б/д на суму 28,99 грн.

Відповідно до виписок по особовому рахунку позивача, відповідач здійснив часткову оплату за активну електроенергію (належним чином завірені копії виписок наявні в матеріалах справи). Як зазначає позивач у позові станом на час звернення до суду основна заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту активну електроенергію становить 45939,65 грн.

Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог відповідач сплатив заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 45939,65 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача, належним чином завірена копія якої наявна в матеріалах справи.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Зобов`язання, в силу вимог ст.526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу та інших актів законодавства.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується (частини 1, 2 статті 673 ЦК України).

Пунктом 1 ст.692 Цивільного кодексу України, встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п1. ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частин 1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, як постачальником, на виконання умов договорів, було поставлено електричну енергію, яка відповідачем, як споживачем, була прийнята, але оплачена частково та на час звернення позивача до суду заборгованість за активну електричну енергію складала 45939,65 грн.

Суд, встановив, що відповідачем сплачена основна заборгованість за активну електричну енергію в сумі 45939,65 грн після порушення провадження у справі, що підтверджується випискою по особовому рахунку за 14.12.2016 та 16.12.2016 (належним чином засвідчена копія якої наявна в матеріалах справи).

Згідно п.1 1 ч.1 ст.80 ГПК України провадження у справі припиняється, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до абзацу 3 пп.4.4 п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі на підставі п.1 1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за активну електроенергію в сумі 45939,65 грн підлягає припиненню на підставі п.1 1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору .

Також судом встановлено, що позивачем на виконання умов договорів виставлялись рахунки на оплату послуг пов'язаних з перетіканням реактивної електроенергії, які відповідач отримував, але не оплачував. За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача вартості послуг пов'язаних з перетіканням електроенергії, є законною обґрунтованою доведеною належними та допустимими доказами, та такою що підлягає задоволенню в повному обсязі на суму 311,93 грн .

Крім того, згідно з п.4.4.1, п. 7.4.1 договорів та у відповідності до п.6 ст.232 ГК України позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 110841,40 грн, а також на підставі ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 16533,99 грн та інфляційні витрати у розмірі 16533,99 грн.

Пунктом 1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові обов'язки, в тому числі встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України.

За положеннями частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначено у пункті 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений , помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом було перевірено наданий позивачем розрахунок 3 % річних, інфляційних витрат та встановлено, що розрахунки зроблено у відповідності з вимогами чинного законодавства та є арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 9556,48 грн та 16533,99 грн втрат від інфляції, є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, та такими що підлягають задоволенню.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Згідно з ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Судом було перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що розрахунок зроблено у відповідності з вимогами чинного законодавства та є арифметично вірним, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача є законною обґрунтованою доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 110841,40 грн .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю, а саме: 3% річних у розмірі 9556,48 грн , інфляційні витрати в розмірі 16533,99 грн , пеня в розмірі 110841,40 грн , заборгованість з послуг перетікання електроенергії в розмірі 311,93 грн .

В частині стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію провадження припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України і складає 2058,66 грн.

Керуючись ст.ст. 33 , 34 , 43, 44, 49 , п.1 1 ч.1 ст.80, 82 , 84 , 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Луганської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з відділу освіти Біловодської районної державної адміністрації Луганської області (код ЄДРПОУ 02141992, місцезнаходження: 92800, Луганська обл., Біловодський район, смт. Біловодськ, вул. Центральна, буд. 103) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» (код ЄДРПОУ 31443937, місцезнаходження: 91021, Луганська обл., м. Луганськ, квартал Гайового, буд. 35 А) 3% річних у розмірі 9556 (дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) грн 48 коп., інфляційні витрати в розмірі 16533 (шістнадцять тисяч п'ятсот тридцять три) грн 99 коп. , заборгованість з послуг перетікання електроенергії 311 (триста одинадцять) грн 93 коп. , а також витрат по сплаті судового збору в розмірі 2058 (дві тисячі п'ятдесят вісім) грн 66 коп.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію в розмірі 45939 (сорок п'ять тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) грн 65 коп.

4. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.01.2017.

Суддя С.В. Масловський