Рішення

від 10.01.2017 по справі 922/4190/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2017 р.Справа № 922/4190/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "ІЗТ-АВТО", м.Іллічівськ Харківської області до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с.Красна Поляна Харківської області про стягнення 10000,00 гривень за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

05.12.2016 р. позивач - ПрАТ "ІЗТ-АВТО" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - ФОП ОСОБА_1 10000,00 грн. боргу за договором перевезення №00062 від 31.03.2015 р., а також, судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.12.2016 р. було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 10.01.2017 р.

03.01.2017 р. позивач надав до суду заяву (вх.№32) про розгляд справи за відсутністю представника позивача, разом з витребуваними документами.

Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Розглянувши заяву про розгляд справи без участі представника позивача, суд дійшов висновку про її задоволення, та розглядає справу без участі позивача.

Позивач у судове засідання 10.01.2017 р. свого представника не направив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідач у судове засідання 10.01.2017 р. не з'явився, відзив на позовну заяву та інші витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням.

Відповідно до ст.64 ГПК України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала про порушення провадження у справі направлена відповідачеві на юридичну адресу згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, та отримана особисто відповідачем.

Враховуючи те, що норми ст.65 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також те, що явка сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами, на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, встановив наступне.

Між ПрАТ "ІЗТ-АВТО" та ФОП ОСОБА_1 підписаний Договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №00062 від 31.03.2015р.. Відповідно до Договору за Заявкою №00254 від 29.07.2016р. ПрАТ "ІЗТ-АВТО" здійснило перевезення вантажу (керамічна плитка) автомобільним транспортом за маршрутом Болгарія (м.Русе) - Україна (м.Одеса) (міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №098459).

05.08.2016р. сторони склали і підписали Акт надання послуг, вказавши, що ПрАТ "ІЗТ-АВТО" повністю виконало свої зобов'язання за Договором, а відповідач з цим погодився.

Позивач виставив відповідачу рахунок №1112 від 05.08.2016р. на суму 24000,00грн. (в т.ч.ПДВ), який був сплачений відповідачем лише частково на суму 14000,00 грн. (платіжне доручення №694 від 12.09.2016р.). Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 10000,00 грн.

10.10.2016 р. позивач направив відповідачу претензію №021-16, яка залишилась без відповіді.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч.1, 6 ст.306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст.307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ч.1 ст. 918 ЦК України).

Статтею 920 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, або законом.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити товар після його прийняття, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 10000,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, ст.ст.525, 526, 530, 610-612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, юридична адреса: 43411, АДРЕСА_1; поштова адреса: 61124, АДРЕСА_2) на користь Приватного акціонерного товариства "ІЗТ-АВТО" (код ЄДРПОУ 30258639, адреса: 68001, Одеська обл., м.Іллічівськ, вул.Промислова, б.5; р/р 26009054403685 в Южному ГРУ ПАТ КБ "приватбанк", МФО 328704) 10000,00 гривень заборгованості, 1378,00 гривень судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.01.2017 р.

Суддя К.В. Аріт