Вирок
від 16.01.2017 по справі 759/7557/15-к
СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ун. № 759/7557/15-к пр. № 1-кп/759/34/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2017 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Дячука С.І.;

при секретарі - Миколаєнко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження (ЄРДР № 12014100080000295 від 12 січня 2014 року) за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в Житомирській обл., українець, гр-н України, з вищою освітою, одружений, працює, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_4, не судимий, -

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 366 та ч. 2 ст. 364-1 КК України,

сторони провадження: прокурор - Ботезат А.В., обвинувачений, він же цивільний відповідач - ОСОБА_1, захисник ОСОБА_2, інші учасники: потерпілий, він же цивільний позивач - Споживчого СТ ДІАМЕД (ЄДРПОУ 30176704), представники потерпілого та цивільного позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення, яке сформульовано в обвинувальному акті і підтримане прокурором під час судового розгляду, такого змісту.

ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що, будучи призначений строком на п'ять років згідно з рішенням загальних зборів учасників (засновників) Споживчого товариства ДІАМЕД (ЄДРПОУ 30176704) (далі - СТ) від 01 жовтня 2013 року головою правління СТ, тобто до 01 жовтня 2018 року, неодноразово вчинив дії направленні на службове підроблення та зловживання службовим становищем за таких обставин.

СТ зареєстровано як юридична особа 30 жовтня 1998 року та діє на підставі статуту, затвердженого на загальних зборах членів СТ, зареєстрованого 30 жовтня 1998 року Ленінградською райдержадміністрацією м. Києва за № 5272.

Учасниками СТ станом на 10 січня 2014 року були ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а ОСОБА_1 згідно з рішенням загальних зборів учасників СТ від 01 жовтня 2013 року строком на п'ять років, тобто до 01 жовтня 2018 року, був головою правління СТ, відтак являвся службовою особою юридичної особи приватного права.

10 січня 2014 року відбулися позачергові загальні збори членів СТ за участю ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ОСОБА_1 - не з'явився, на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом № 1 від 10 січня 2014 року, а саме: 1) в зв'язку з неналежним виконанням покладених статутом обов'язків з 11 січня 2014 року звільнити з посади голови правління ОСОБА_1; обрати головою правління СТ ОСОБА_7, а ревізором - ОСОБА_6; 2) змінити місцезнаходження СТ на адресу: АДРЕСА_16; 3) ввести посаду виконавчого директора СТ; 4) внести зміни до статуту СТ, виклавши його в новій редакції; затвердити нову редакцію статуту СТ; доручити голові правління підписати нову редакцію статуту.

За позовом ОСОБА_1 про визнання недійсним вказаного протоколу № 1 від 10 січня 2014 року рішенням господарського суду Миколаївської області від 22 жовтня 2014 року у справі № 915/1296/14, яке залишено без змін постановою Вищого Господарського суду України від 07 квітня 2015 року, визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів членів СТ, оформлені протоколом № 1 від 10 січня 2014 року. При цьому постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22 січня 2015 року, якою вказане рішення суду першої інстанції від 22 жовтня 2014 року було скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні згаданого позову ОСОБА_1, постановою Вищого Господарського суду України від 07 квітня 2015 року скасовано, відтак з цієї дати рішення господарського суду Миколаївської області від 22 жовтня 2014 року у справі № 915/1296/14 набрало законної сили.

Станом на 10 січня 2014 року на праві власності СТ перебувало нерухоме та рухоме майно, яке придбавалось за рішенням загальних зборів СТ, а саме:

нежитлове приміщення, площею 612,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_17, придбане на підставі договору купівлі продажу від 24 березня 2006 року;

нежитлове приміщення, площею 40,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_18, придбане на підставі договору купівлі продажу від 24 вересня 2009 року;

нежитлове приміщення, площею 28,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_19., придбане на підставі договору купівлі продажу від 14 грудня 2010 року;

нежитлове приміщення, площею 469,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_20, придбане на підставі договору купівлі продажу від 29 жовтня 1999 року;

квартира № 39, площею 88,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_21 придбана на підставі договору купівлі продажу від 30 серпня 2006 року;

транспортний засіб марки Toyota , модель Highlander , 2012 року випуску, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_9, д.н.з. НОМЕР_1;

транспортний засіб марки Шкода , модель Октавія , 2004 року випуску, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_10, д.н.з. НОМЕР_2;

транспортний засіб марки ЗАЗ , модель 110307 , 2006 року випуску, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_11, д.н.з. НОМЕР_3.

На початку 2014 року, точної дати не встановлено, у невстановленому місці у ОСОБА_1 виник умисел, направлений на складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки, а саме протоколу загальних зборів засновників (учасників) СТ № 8 від 09 січня 2014 року.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, будучи службовою особою СТ, склав та видав завідомо неправдивий документ - протокол загальних зборів засновників (учасників) СТ № 8 від 09 січня 2014 року щодо продажу майна СТ, а саме нежитлового приміщення, площею 28,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_19., придбане на підставі договору купівлі продажу від 14 грудня 2010 року, та доручення здійснити усі необхідні дії з оформлення та продажу майна ОСОБА_1

Продовжуючи свою злочинну діяльність, на початку 2014 року, точної дати не встановлено, у невстановленому місці у ОСОБА_1 виник умисел, направлений на складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки, а саме протоколу загальних зборів засновників (учасників) СТ № 9 від 09 січня 2014 року.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 будучи службовою особою СТ, склав та видав завідомо неправдивий документ - протокол загальних зборів засновників (учасників) СТ № 9 від 09 січня 2014 року в частині рішення щодо продажу майна СТ, а саме: нежитлового приміщення, площею 612,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_22, придбане на підставі договору купівлі продажу від 24 березня 2006 року, та доручення здійснити усі необхідні дії з оформлення та продажу майна ОСОБА_1

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, будучи службовою особою СТ, склав та видав завідомо неправдивий документ - протокол загальних зборів засновників (учасників) СТ № 10 від 09 січня 2014 року в частині рішення щодо продажу майна СТ, а саме: квартири № 39, площею 88,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_21 придбаної на підставі договору купівлі продажу від 30 серпня 2006 року, та доручення здійснити усі необхідні дії з оформлення та продажу майна ОСОБА_1

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, будучи службовою особою СТ, склав та видав завідомо неправдивий документ - протокол загальних зборів засновників (учасників) СТ № 11 від 09 січня 2014 року в частині рішення щодо продажу майна СТ, а саме: нежилі приміщення з №№ 2, 3, 1 (групи приміщень № 15) з № 1 по № 32 (групи приміщень № 11) (літера "А") за адресою: АДРЕСА_6, та доручення здійснити усі необхідні дії з оформлення та продажу майна ОСОБА_1

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, будучи службовою особою СТ, склав та видав завідомо неправдивий документ - протокол загальних зборів засновників (учасників) СТ № 11 від 09 січня 2014 року в частині рішення щодо продажу майна СТ, а саме: нежилі приміщення (в літ. "А"): нежиле приміщення № 1 (групи приміщень № 10) пл. 13,3 кв.м., нежиле приміщення № 1 (групи приміщень № 11) пл. 13,3 кв.м., № 1 (групи приміщень № 12) пл. 8,2 кв.м., № 1 (групи приміщень № 13) пл. 5,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_31, та доручення здійснити усі необхідні дії з оформлення та продажу майна ОСОБА_1

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, будучи службовою особою СТ, склав та видав завідомо неправдивий документ - протокол загальних зборів засновників (учасників) СТ № 5 від 22 січня 2014 року в частині рішення щодо продажу майна СТ, а саме: транспортного засобу марки Toyota , модель Highlander , 2012 року випуску, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_9, д.н.з. НОМЕР_1.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, будучи службовою особою СТ, склав та видав завідомо неправдивий документ - протокол загальних зборів засновників (учасників) СТ № 6 від 22 січня 2014 року в частині рішення щодо продажу майна СТ, а саме: транспортного засобу марки ЗАЗ , модель 110307 , 2006 року випуску, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_11, д.н.з. НОМЕР_3.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, будучи службовою особою СТ, склав та видав завідомо неправдивий документ - протокол загальних зборів засновників (учасників) СТ № 4 від 22 січня 2014 року в частині рішення щодо продажу майна СТ, а саме: транспортного засобу марки Шкода , модель Октавія , 2004 року випуску, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_10, д.н.з. НОМЕР_2.

Як підсумовується в обвинувальному акті, своїми умисними злочинними діями ОСОБА_1 спричинив тяжкі наслідки, які полягають у завданні матеріальних збитків в сумі 5 030 056 грн., що на момент вчинення злочину у 250 разів перевищувало неоподаткований мінімум доходів громадян. Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в складанні службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, які спричинили тяжкі наслідки, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 366 КК України.

Крім цього, 15 лютого 2014 року у невстановленому місці у ОСОБА_1 виник умисел направлений на одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб з використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, що спричинило тяжкі наслідки інтересам юридичних осіб.

Реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння майном СТ, ОСОБА_1, порушуючи вимоги п. 2 ст. 10 Закону України Про споживчу кооперацію , 15 лютого 2014 року уклав договори купівлі-продажу від імені юридичної особи СТ, як продавець з покупцем від імені юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД (ЄРДПОУ 21526737) (далі - ТОВ), представником якої виступав ОСОБА_3, щодо продажу нерухомого майна СТ, а саме: нежилого приміщення під № 2, пл. 36,6 кв. м., розташованого в нежилій будівлі під № 4, зазначеній в плані під літерою "А", яке розташоване за адресою: АДРЕСА_23, приміщення № 2, договірна ціна об'єкта 62 135 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 15 лютого 2014 року у невстановленому місці у ОСОБА_1 виник умисел направлений на одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб з використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, що спричинило тяжкі наслідки інтересам юридичних осіб.

Реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння майном СТ, ОСОБА_1, порушуючи вимоги п. 2 ст. 10 Закону України Про споживчу кооперацію , 15 лютого 2014 року уклав договори купівлі-продажу від імені юридичної особи СТ, як продавець з покупцем від імені юридичної особи ТОВ, представником якої виступав ОСОБА_3, щодо продажу нерухомого майна СТ, а саме: 1/2 частки нежилого будинку в літері "А", площею 612,1 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_11 договірна ціна об'єкта 669 996 грн; інша 1/2 частки нежилого будинку в літері "А", площею 612,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_24, договірна ціна об'єкта 669 996 грн.

Реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння майном СТ, ОСОБА_1, порушуючи вимоги п. 2 ст. 10 Закону України Про споживчу кооперацію , 15 лютого 2014 року уклав договори купівлі-продажу від імені юридичної особи СТ, як продавець з покупцем від імені юридичної особи ТОВ представником якої виступав ОСОБА_3, щодо продажу нерухомого майна СТ, а саме: нежитлового приміщення з №№ 2, 3, 1 (групи приміщень) з № 1 по № 32 (групи приміщень № 11) (літера А ), пл. 469, 1 кв. м., яке розташована за адресою: АДРЕСА_25 договірна ціна об'єкта 3 599 200 грн.

Реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння майном СТ, ОСОБА_1, порушуючи вимоги п. 2 ст. 10 Закону України Про споживчу кооперацію , 15 лютого 2014 року уклав договори купівлі-продажу від імені юридичної особи СТ, як продавець з покупцем від імені юридичної особи ТОВ, представником якої виступав ОСОБА_3, щодо продажу нерухомого майна СТ, а саме: нежитлових приміщень (в літері А ): нежиле приміщення № 1 (групи приміщень № 10) пл. 13,3 кв. м.; нежиле приміщення № 1 (групи приміщень № 11) пл. 13,3 кв. м.; № 1 (групи приміщень № 12) пл. 8,2 кв. м.; № 1 (групи приміщень № 13) пл. 5,5 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_32, договірна ціна об'єкта 183 408 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 04 лютого 2014 року у невстановленому місці у ОСОБА_1 виник умисел направлений на одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб з використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, що спричинило тяжкі наслідки інтересам юридичних осіб.

Реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння майном СТ, ОСОБА_1, порушуючи вимоги п. 2 ст. 10 Закону України Про споживчу кооперацію , 04 лютого 2014 року продав (довідка - рахунок Серія ВІА N2 255067) від імені юридичної особи СТ, як продавець, покупцю ОСОБА_8 рухоме майно СТ, а саме: транспортний засіб марки Toyota , модель Highlander , 2012 року випуску, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_9, д.н.з. НОМЕР_1, договірна ціна 98 356 грн.

Реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння майном СТ, ОСОБА_1, порушуючи вимоги п. 2 ст. 10 Закону України Про споживчу кооперацію , 04 лютого 2014 року продав (довідка - рахунок Серія ВІА N2 255067) від імені юридичної особи СТ, як продавець, покупцю ОСОБА_8 рухоме майно СТ, а саме: транспортний засіб марки ЗАЗ , модель 110307 , 2006 року випуску, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_11, д.н.з. НОМЕР_3, договірна ціна 15 400 грн.

Реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння майном СТ, ОСОБА_1, порушуючи вимоги п. 2 ст. 10 Закону України Про споживчу кооперацію , 04 лютого 2014 року продав (довідка - рахунок Серія ВІА N2 255067) від імені юридичної особи СТ, як продавець, покупцю ОСОБА_8 рухоме майно СТ, а саме: автомоібль марки Шкода , модель Октавія , 2004 року випуску, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_10, д.н.з. НОМЕР_2, договірна ціна 46 150 грн.

Як підсумовується в обвинувальному акті, своїми умисними, злочинними діями ОСОБА_1 спричинив тяжкі наслідки, які полягають у завданні матеріальних збитків в сумі 5 030 056 грн, що на момент вчинення злочину у 250 разів перевищувало неоподаткований мінімум доходів громадян. Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у зловживанні повноваженнями, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, якщо воно спричинило тяжкі наслідки інтересам юридичних осіб, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у висунутому звинуваченні не визнав у повному обсязі і, керуючись своїм правом, передбаченим ст. 63 Конституції України, погодився лише відповідати на питання, повідомивши таке. СТ зареєстровано як юридична особа з 1998 року і займається оптовою закупівлею та реалізацією медикаментів. З 01 жовтня 2013 року згідно з рішенням зборів СТ строком на п'ять років, тобто до 01 жовтня 2018 року, він є головою правління, тобто службовою особою юридичної особи приватного права - СТ. Разом з тим, з 11 січня 2014 року його було незаконно усунуто від посади голови правління, а з 17 лютого 2014 року і від участі в СТ внаслідок захвату підприємства з боку інших його учасників - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а поновлено в правах лише у 2016 році за результатами звернень до судів. Основним контрагентом СТ був ТОВ, який має мережу аптек для роздрібної торгівлі медикаментами безпосередньо споживачам. Створені ним СТ та ТОВ, а також реєстрація сестри ОСОБА_10 як ФОП є складовими елементами сімейного бізнесу. Його одночасне перебування на посадах голови правління СТ та директора ТОВ не суперечить законодавству та інтересам вказаних підприємств. Станом на 10 січня 2014 року членами СТ були ОСОБА_6 (10 %), ОСОБА_7 (10%) та він (80%), а на праві власності СТ перебувало нерухоме та рухоме майно, а саме в Києві приміщення по АДРЕСА_5, АДРЕСА_27., а також різні автомобілі, зокрема Toyota , д.н.з. НОМЕР_1; Шкода , д.н.з. НОМЕР_2 та ЗАЗ , д.н.з. НОМЕР_3 та ін.

Як також визнав ОСОБА_1: загадані в обвинуваченні протоколи загальних зборів членів СТ (№№ 8, 9, 10, 11 та 12 всі від 09 січня 2014 року, №№ 4, 5 та 6 всі від 22 січня 2014 року) були підписані ним особисто як головою загальних зборів, а також іншими вказаними в них особами, ці протоколи є достовірними і правильно та повно відображають зміст прийнятих зборами членів СТ рішень; ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були присутніми на зборах 09 січня 2014 року, про їх проведення були повідомлені; на реалізацію свого власного рішення як голови правління СТ, яке було підтримано рішеннями зборів учасників СТ, оформлених вказаними протоколами від 09 та 22 січня 2014 року, вище згадане майно СТ було відчужено шляхом продажу на користь ТОВ рухомого майна, а на користь ОСОБА_10 - транспортних засобів; приймаючи рішення про розпорядження майном СТ, він діяв як голова правління згідно із своїми повноваженнями за Статутом СТ, а під час під час укладання договорів купівлі продажу нерухомого майна - ще й на підставі довіреності, наданої СТ на виконання рішень зборів його учасників, оформлених протоколами від 09 січня 2014 року; порядок оформлення угод купівлі продажу та достовірність складених у зв'язку з цим документів, які містять матеріали справи і досліджені судом, він не оспорює; договірна вартість майна в угодах визначалася з урахуванням ринкової ціни, а тому була більше балансової, крім приміщення по АДРЕСА_28, яке було придбано за рік до реалізації, а не 1999 року, як про це помилково вказано в обвинувальному акті.

Також обвинувачений показав, що рішення про відчуження майна приймалося на зборах членів СТ кожного разу одноголосно. Разом з тим, фактично руху коштів за цими угодами купівлі продажу дійсно не було, оскільки відбувся взаємозалік - за рахунок переданого майна були списані борги СТ перед ТОВ та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_10 (далі - ФОП), що скоріш за все й обурило ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Як при цьому уточнив ОСОБА_1, пояснюючи економічну доцільність проведеного відчуження майна, СТ в межах рамочної кредитної угоди з банком періодично отримувало кредити для оборотних коштів і погашало їх, поручителями за такими зобов'язаннями СТ перед банком виступали ТОВ та він особисто як фізична особа всім своїм майном. А тому, коли під час вирішення питання про отримання чергового банківського кредиту за результатами проведеного аудиту була виявлена заборгованість СТ перед контрагентами, яка заважала продовженню кредитування, було прийнято рішення погасити її шляхом передачі пов'язаним кредиторам ТОВ і ФОП рухомого та нерухомого майна, що і дозволило, з одного боку, відновити кредитування СТ, а з іншого - зберегти це майно для бізнесу в цілому. Свого часу, навпаки, для відкриття банківської кредитної лінії СТ у власність останньому було передано належне ТОВ приміщення по АДРЕСА_5, чим вдалося забезпечити кредит заставою цього майна. Заборгованість СТ утворилася внаслідок не поставки товарів та послуг на умовах передоплати, яку здійснював ТОВ і, навпаки, не оплатою товарів та послуг, які поставляло ФОП.

Сторона захисту також звернула увагу на таке: сформульоване в обвинувальному акті обвинувачення є неконкретним; досудове розслідування залишило поза увагою статус ОСОБА_1 як носія корпоративних прав, вважаючи його і в такому випадку службовою особою; СТ від продажу майна отримало не збиток, а дохід у вигляді списання заборгованості і цей аспект господарських взаємовідносин СТ з ТОВ та ФОП залишився поза увагою слідчого, а під час судового розгляду набув свого підтвердження, відтак тяжкі наслідки є припущенням слідства; обвинувачення взяло за основу сам факт реалізації майна, який ні ким не оспорювався, та обставини корпоративного конфлікту між засновниками СТ, який лежить виключно у господарсько-правовій площині; реалізація майна СТ відбулася згідно з правилами п. 2 ст. 10 Закону України Про споживчу кооперацію - за рішенням одночасно загальних зборів та уповноваженого ними органу, тобто голови правління згідно із Статутом СТ, затвердженим зборами засновників СТ. З урахуванням наведеного захист просив ухвалити у даній справі виправдувальний вирок.

Суд повно, всебічно та неупереджено дослідивши всі обставини даного кримінального провадження, об'єктивно та за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на такому дослідженні, оцінивши кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов таких висновків.

В обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 366 та ч. 2 ст. 364-1 КК України, сторона обвинувачення посилалася на докази, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду, а саме на дані, які містять:

а) показання обвинуваченого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_10, в яких не оспорюються окремі фактичні обставини справи, а саме щодо статусу ОСОБА_1 як голови правління СТ, їх обох причетності до складання протоколів загальних зборів СТ, а саме №№ 8, 9, 10, 11 та 12 від 09 січня 2014 року, №№ 4, 5 та 6 від 22 січня 2014 року, а також до реалізації майна СТ за вказаною у відповідних договорах ціною;

б) показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які заперечували свою участь у зборах учасників СТ 09 та 22 січня 2014 року і вважали їх протоколи підробленими;

в) протоколи загальних зборів учасників СТ, в тому числі №№ 8, 9, 10, 11 та 12 від 09 січня 2014 року, №№ 4, 5 та 6 від 22 січня 2014 року, витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр юридичних осіб) щодо СТ, якими підтверджується склад учасників СТ та прийняті останніми рішення щодо відчуження рухомого та нерухомого майна, яке належало СТ;

г) висновок експерта від 02 листопада 2014 року, за яким підписи на протоколах зборів членів СТ №№ 8, 9, 10, 11 та 12 від 09 січня 2014 року, №№ 4, 5 та 6 від 22 січня 2014 року від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_10 виконані відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_8;

ґ) ухвала Святошинського районного суду від 18 лютого 2016 року, за якою ОСОБА_10 звільнена від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 358 КК України на підставі ст. 48 КК України;

д) правовстановлюючі документи на належне СТ рухоме та нерухоме майно, яке було відчужено на виконання протоколів загальних зборів учасників СТ №№ 8, 9, 10, 11 та 12 всі від 09 січня 2014 року, №№ 4, 5 та 6 всі від 22 січня 2014 року, матеріали нотаріальних справ за угодами купівлі продажу вказаного майна, листування з приводу цього майна між контрагентами, якими задокументовано факт відчуження майна СТ, його вартість та умови розрахунків, а також матеріали тимчасового доступу до документів нотаріальних справ СТ, ТОВ, ФОП, ВРЕР-1 УДАІ в м. Києві та справ щодо відчуження та перереєстрації рухомого майна;

е) акти взаєморозрахунків між СТ та ТОВ, ФОП за результатами господарської діяльності, виписки з банківських рахунків, за якими встановлено господарські взаємовідносини між ними та відсутність руху коштів за фактом реалізації майна СТ.

Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_1 послідовно заперечував наявність у своїх діях ознак кримінально караних діянь.

Крім того, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , будучи обізнана зі своїм правом відмовитися давати показання проти близького родича, добровільно показала, що ОСОБА_1 є її рідний брат, вона працювала в СТ, починаючи з 2001 року, остання посада - директор кафе Вояж СТ, на даний час здійснює підприємницьку діяльність як ФОП, СТ та ТОВ це їх сімейних бізнес, який було розпочато з 1998 року. Конфлікт її брата з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які також були учасниками СТ, почався після зборів 09 січня 2014 року, які відбулися за її присутності приблизно після 12 години дня. У цих зборах приймали участь ОСОБА_1 - голова зборів, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - учасники СТ, і вона - секретар, велась мова про продаж п'яти приміщень. Як секретаря на дані збори засновників СТ її запросила ОСОБА_7, про їх проведення остання та ОСОБА_6 були повідомлені під розпис. Усі учасники одноголосно підтримали пропозицію голови зборів ОСОБА_1 реалізувати майно СТ, а саме п'ять приміщень, в рахунок погашення заборгованості перед ТОВ та нею як ФОП, ніяких конфліктів з приводу цього на той момент не було. За результатами зборів були складені протоколи №№ 8, 9, 10, 11 та 12, які були підписаний головою зборів та нею, як секретарем. Протоколи загальних зборів СТ № 4, 5, 6 від 22 січня 2014 року вона також складала і підписувала, інші особи, які зазначені в цих протоколах, приймали участь в прийнятті рішення та поставили свої підписи, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на цих зборах присутніми не були. Як далі показала свідок, 12 січня 2014 року зранку їй зателефонували і повідомили про захоплення приміщення СТ на Григоровича-Барського, 5. Приїхавши туди, вона побачила групу невідомих осіб на чолі з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які виносили документи з приміщення. Тоді їй стало відомо, що 10 січня ОСОБА_6 та ОСОБА_7 провели збори СТ, підробивши печатки, яких на той момент у них не було, і обрали ОСОБА_7 головою правління замість ОСОБА_1, останній на зборах присутнім не був.

Крім того, свідок ОСОБА_10 уточнила: з CТ вона як ФОП перебувала у господарський відносинах, поставляла продукти харчування, здавала майно в оренду, у свою чергу СТ було постачальником медикаментів для ТОВ, заборгованість СТ перед ТОВ виникла через не поставлені товари, а перед нею як ФОП, навпаки, через не оплату поставлених товарів та наданих послуг.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 - колишній працівник СТ показав, що з 2010 по 2015 роки працював спочатку в СТ, а потім і в ТОВ, де керівником був ОСОБА_1. З 2012 по 2015 рік займав посаду юрисконсульта, мав зі ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 робочі стосунки. 09 січня 2014 року, перебуваючи в офісному приміщенні СТ та ТОВ за адресою: АДРЕСА_11 приблизно у період часу з 12 по 14 год заходив до кабінету ОСОБА_1 підписувати договори, в кабінеті були присутні ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і щось обговорювали, обстановка була ділова, він почув розмову про об'єкт на Жмеринській , але у зв'язку з чим вони згадували цю вулицю не знає.

Допитана судом свідок ОСОБА_13 - колишній працівник СТ у своїх показаннях не спростувала і не підтвердила показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_12 по суті висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, лише уточнила, що 12 січня 2014 року була очевидцем захоплення приміщення СТ по АДРЕСА_29 невідомими особами під керівництвом ОСОБА_7.

Показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_12 щодо обставин проведення 09 січня 2014 року зборів членів СТ за участі ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також свідка ОСОБА_13 щодо обставин захоплення приміщень СТ підтвердила допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4, яка у подальшому в межах даного провадження набула статусу представника цивільного позивача.

Так, ОСОБА_4 показала, що працювала на СТ з 2001 по 2014 рік, остання посада адміністратор кафе Вояж СТ. Стосунки зі ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були робочі, конфліктів між ними не було. 09 січня в обід вона на прохання ОСОБА_1 заносила каву до нього в кабінет, там, крім ОСОБА_1, були присутні ОСОБА_7 (директор по фармації), ОСОБА_6 (бухгалтер) та колишній директор кафе ОСОБА_8. Між ними велась розмова про якесь приміщення, ОСОБА_1 запитував що будемо з ним робити? . Про яке саме приміщення йшлося чи велась мова про його продаж, вона не пам'ятає.

Як також показала ОСОБА_4, 12 січня 2014 року, приблизно о 8 год ранку, їй зателефонувала провізор і повідомила, що в аптеці ОСОБА_7 з невідомими людьми перекидають прилавки . 23 лютого зателефонувала інший провізор з аптеки по АДРЕСА_5 і також повідомила про напад невідомих людей під керівництвом ОСОБА_7 та ОСОБА_6, вилучення ними комп'ютера та документів. 13 січня вона була очевидцем, як ОСОБА_1 фізично викидали з офісу, при цьому ОСОБА_7 та ОСОБА_6 наголошували, що він вже не є головою правління. Їй невідомо чому між ними стався такий конфлікт.

Показання ОСОБА_1 щодо факту господарських взаємовідносин між СТ та ТОВ і ФОП підтвердила в судовому засіданні і допитана свідок ОСОБА_6 - колишній головний бухгалтер ТОВ , яка визнала, що: її частка в СТ як засновника була 10%; конфліктів із ОСОБА_1 - одночасно керівником ТОВ і СТ не мала, відносини з ним були службові; СТ мала оптову ліцензію на закупівлю медикаментів, які продавали на ТОВ, останній займався роздрібною торгівлею, рух товару та коштів був щоденно; СТ отримувало кредит, а ТОВ виступала поручителем; ФОП надавала послуги, в тому числі з оренди, які частково оплачувалися готівкою; вона не виключає того, що 09 січня 2014 року була в кабінеті ОСОБА_1.

Разом з тим, вказаний свідок наполягала і на тому, що: станом на січень 2014 року у СТ була відсутня заборгованість перед ТОВ, навпаки, борги мав ТОВ внаслідок авансової поставки з СТ медикаментів; у лютому 2014 року їй стало відомо, що приміщення СТ були продані ОСОБА_1, від нього пропозицій про реалізацію майна не надходили, як і не приймала вона участь у вирішенні цих питань; з 11 січня 2014 року головою правління СТ була ОСОБА_7 згідно із проведеними зборами, на які ОСОБА_1 не явився; з вересня 2014 року головою правління СТ являється вона, свідок, а у подальшому стала головою ліквідаційної комісії СТ. Також свідок уточнила, що конфлікт зі ОСОБА_1 у неї виник з початку 2014 року з приводу її та ОСОБА_7 бажання припинити членство в СТ із-за відсутності дивідендів, хоча підприємство було прибуткове. Її бажання вийти з СТ, як вважає свідок, і стало причиною конфлікту із ОСОБА_1, хоча і визнала, що про ці спільні з ОСОБА_7 наміри вони заявляли лише усно.

Показання свідка ОСОБА_6 повністю підтвердила допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 - колишній комерційний директор ТОВ , яка уточнила, що: зборів з приводу відчуження майна вони, співзасновники СТ, у січні 2014 року не проводили, і рішень з цього приводу не приймали; збори, які справді відбувалися, проводились без секретаря, протокол підписували всі присутні учасники; частка ОСОБА_1 у статутному фонді СТ становить 80% ; 10 січня 2014 року відбулись збори засновників СТ, на які був запрошений ОСОБА_1, ставилось питання про ревізію на підприємстві і про зміну голови правління, але ОСОБА_1 не з'явився і вони вдвох прийняли рішення призначити її головою правління, а ОСОБА_6 - ревізором; конфлікт у неї зі ОСОБА_1 стався 10 січня 2014 року, оскільки той не хотів виплачувати дивіденди, хоча ОСОБА_1 купив автомобіль та будинок на кошти СТ та ТОВ.

Оцінюючи у сукупності на предмет достовірності наведені показання обвинуваченого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, суд визнає їх щирими в частині, в якій вони не суперечать один одному, натомість в іншій частині дійшов таких висновків.

По-перше, тільки показання свідка ОСОБА_13 повністю узгоджуються з показаннями всіх вказаних осіб, а тому суд їх визнає достовірними, хоча і такими, що не мають вирішального доказового значення за своїм змістом.

По-друге, показання обвинуваченого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_8 з одного боку, свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з іншого, є вочевидь показаннями зацікавлених осіб - сторін конфлікту, а тому самі по собі не мають переваги одні над одними без їх перевірки з іншими доказами. Хоча об'єктивно звертає на себе увагу, на відміну від показань обвинуваченого та свідка ОСОБА_8, певна непослідовність в показаннях свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в тому числі між собою, зокрема: ОСОБА_6, з одного боку, стверджувала про те, що причиною жорсткого конфлікту із ОСОБА_1, з яким вона мала довготривалі робочі відносини, стало виключно її бажання вийти з членства СТ, а з іншого - увагу цій проблематиці приділяла на стільки, що не вважала за необхідне письмово повідомити інших учасників про свої наміри; ОСОБА_7 крім того, що повідомила про інші обставини виникнення їх спільного конфлікту із ОСОБА_1 та його причини, який стався 10 січня 2014 року, оскільки той, будучи матеріально забезпеченим, відмовився виплачувати їм дивіденди, водночас, повідомила, що 10 січня, коли мало б обговорюватися це питання, внаслідок чого нібито за її версією і виник конфлікт, ОСОБА_1 участі в зборах засновників СТ не приймав.

По-третє, показання сторонніх осіб, а саме свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_4, з приводу недовіри яким сторони протестів не заявляли, узгоджуються з показаннями обвинуваченого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_8 про те, що 09 січня 2014 року приблизно після 12 години в робочому кабінеті ОСОБА_1 збиралися ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, а також з показаннями свідка ОСОБА_6 про те, що остання не виключає своєї присутності протягом вказаного дня в кабінеті ОСОБА_1. Про безсторонність показань свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_4 свідчить той факт, що вони повідомляли суду лише ті обставини, які достеменно пам'ятали, відхиляючи все те, в чому сумнівалися, не зважаючи, що ці деталі намагалася з'ясувати саме сторона захисту.

У таких умовах вирішальним для суду буде аналіз показань всіх вказаних осіб у їх взаємозв'язку з іншими доказами по справі.

Перед наведенням інших доказів, проведення їх аналізу та оцінки, слід визнати обґрунтованими доводи захисту про неконкретний характер сформульованого ОСОБА_1 обвинувачення, саме в межах якого згідно із ст. 337 КПК України і належить проводити такий аналіз та оцінку доказів.

Суд констатує, що обвинувальний акт в межах даного провадження двічі повертався прокурору внаслідок його невідповідності вимогам закону, а останнім судовим рішення на його підставі призначено судовий розгляд лише з наведенням відповідного мотивування з цього приводу, враховуючи розумність строків для того, щоб особа мала можливість предстати перед справедливим судом, чого вимагав обвинувачений у своєму клопотанні від 22 лютого 2016 року, яке підтримав прокурор (т. 1 а. 195-196, 235-236).

Так, зі сформульованого і наведеного вище обвинувачення за ч. 2 ст. 366 КК України (т. 1 а. 159-161 - обвинувальний акт) не зрозуміло, у якій спосіб саме по собі виникнення умислу у ОСОБА_1 на складання і видачу завідомо неправдивих документів кожного окремого разу (всього вісім) спричинило неконкретизовані тяжкі наслідки, тоді як фактична реалізація цього умислу у кожному такому випадку таких наслідків не спричиняла. Саме так сформульоване обвинувачення. Дійсно наприкінці, але лише після сформульованого обвинувачення за кожним епізодом виявлення умислу, складання та видачі завідомо неправдивого документу, підсумовується знову ж таки без конкретизації, що своїми діями ОСОБА_1 спричинив тяжкі наслідки у вигляді матеріальних збитків в сумі 5 030 056 грн. Такий висновок не містить прямої вказівки на те, якими саме діями ОСОБА_1 були спричинені ці збитки (виявленням умислу, складанням чи видачею завідомо неправдивого документу, або іншими діями, проте за логікою обвинувачення - лише виявленням умислу), кому взагалі такі збитки були завдані і в чому вони полягають (знищення, пошкодження, розтрата, привласнення, заволодіння майна тощо) і яка природа самого розміру збитків на 5 030 056 грн (вартість викраденого, знищеного майна, не сплата податків, витрати на папір для виготовлення завідомо неправдивих документів чи інше). З огляду ж на правову кваліфікацію в цій частині обвинувачення (т. 1 а. 156 - обвинувальний акт), дії ОСОБА_1 кваліфіковані як лише складання (!) завідомо неправдивого офіційного документу (в однині), яке (тобто складання як діяння) спричинило тяжкі наслідки, а це не узгоджується з висновками сформульованого обвинувачення про те, що злочинні дії ОСОБА_1 виразилися у складанні завідомо неправдивих офіційних документів , які (тобто самі документи) спричинили тяжкі наслідки.

За сформульованим і наведеним вище обвинуваченням за ч. 2 ст. 364-1 КК України (т. 1 а. 162-165 - обвинувальний акт) також саме по собі виникнення умислу у ОСОБА_1 на одержання неправомірної вигоди кожного окремого разу (всього вісім епізодів) спричинило неконкретизовані тяжкі наслідки, тоді як фактична реалізація цього умислу у кожному такому випадку таких наслідків не спричиняла. Дійсно наприкінці, але лише після сформульованого обвинувачення за кожним епізодом виявлення умислу та його реалізації шляхом укладання угод про продаж майна, підсумовується знову ж таки без конкретизації, що своїми діями ОСОБА_1 спричинив тяжкі наслідки у вигляді матеріальних збитків на ту саму суму 5 030 056 грн. Такий висновок не містить вказівки на те, якими саме діями ОСОБА_1 були спричинені ці збитки (виявленням умислу, одержанням неправомірної вигоди, на яку був спрямований такий умисел, укладанням договорів, продажем майна або іншими діями, проте за логікою обвинувачення - лише виявленням умислу), кому взагалі такі збитки були завдані і в чому вони полягають (знищення, пошкодження, розтрата, привласнення, заволодіння майна, його безоплатна передача тощо). Крім того, сформульоване обвинувачення не охоплює факту реалізації майна та її умов, відсутні дані: чи одержав ОСОБА_1 або інші особи від цього неправомірну вигоду, якщо так, то яку і хто саме; яким майном протиправно заволодів ОСОБА_1 чи інші особи за умислом ОСОБА_1, що був констатований в обвинуваченні як встановлений; всупереч інтересам якої юридичної особи приватного права діяв ОСОБА_1 і яким конкретно юридичним особам, тобто за змістом обвинувачення їх має бути дві і більше, були при цьому заподіяні тяжкі наслідки на суму 5 030 056 грн (кожному окремо чи сукупно), тим більше заподіяння останніх поставлено лише під умовою самим автором обвинувального акту через використання умовного за значенням підрядності сполучника якщо .

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується у складанні завідомо неправдивих документів - протоколів загальних зборів учасників СТ №№ 8, 9, 10, 11 та 12 всі від 09 січня 2014 року, №№ 4, 5 та 6 всі від 22 січня 2014 року щодо продажу певного майна СТ та в окремих випадках додатково щодо доручення здійснити усі необхідні дії з оформлення та продажу такого майна ОСОБА_1, тобто недостовірність цих протоколів акцентується в обвинуваченні на прийнятих зборами рішеннях, а не обставинах їх прийняття. Разом з тим, факти продажу саме такого майна та в усіх передбачених випадках виконання ОСОБА_1 доручення щодо оформлення його продажу мали місце в дійсності - на них прокурор будує звинувачення за ст. 364-1 КК України. Відтак, кожний пункт окремо взятого протоколу, на який звернуто стороною обвинувачення увагу як ознаку недостовірності документа через використання такого вторинного прийменника для вираження відношення між словами в реченні як щодо мав місце в дійсності. Підробка даних таких протоколів щодо часу прийняття зафіксованих у них рішень, результатів голосування чи достовірності прийняття саме такого рішення і саме тими особами, які голосували, чи взагалі участі вказаних в документі осіб в прийнятті рішень, що в ньому засвідчені, факту проведення самих зборів тощо, межами висунутого ОСОБА_1 обвинувачення не охоплюється.

Разом з тим, не надаючи домінуючого значення наведеним обставинам, які достатні для прийняття формального рішення по суті висунутого неконкретного обвинувачення, суд звертає на них увагу, дотримуючись вимог ст. 337 КПК України, а також ч. ч. 3 та 6 ст. 22 КПК України, які розкривають роль суду в забезпеченні принципу змагальності, продовживши при цьому оцінку наданих сторонами доказів.

Згідно з вимогами ч. ч. 1 та 3 ст. 214, ч. 1 ст. 217 КПК України у кожному випадку виявлення даних про вчинення злочину (злочинів) вносяться відповідні відомості до ЄРДР та розпочинається розслідування, здійснення якого без внесення таких відомостей до ЄРДР не допускається, а у випадках необхідності - в одному провадженні можуть бути об'єднані досудові розслідування щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох злочинів.

Відповідно до ч. 4 ст. 110, ст. 283 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває виключно в порядку, встановленому цим Кодексом, обвинувачення і яким завершується досудове розслідування в межах конкретного кримінального провадження. За текстом обвинувального акта, що є предметом даного судового розгляду, таким є кримінальне провадження № 12014100080000295 від 12 січня 2014 року.

Отже за встановленим в КПК порядком обсяг висунутого обвинувачення має випливати з предмету досудового розслідування, яке розпочалося в межах кримінального провадження, у даному випадку № 12014100080000295 від 12 січня 2014 року, та змісту оголошеної підозри за конкретними фактичними даними про вчинення злочину (злочинів) з моменту внесення відповідних відомостей про них до ЄРДР з урахуванням можливої подальшої процедури об'єднання та роз'єднання кримінальних проваджень, зміни самої підозри. Обвинувачення за фактами вчинення інших кримінальних правопорушень, які не охоплюються відомостями про них, внесеними до ЄРДР, та змістом оголошеної підозри, не відповідає встановленому КПК України порядку висунення обвинувачення, а відтак таким не являється за визначенням. Твердження про вчинення певною собою діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, яке висунуте всупереч порядку, встановленому КПК України, не може бути визнано обвинуваченням (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України). У свою чергу, предмет доказування у судовому провадженні визначається обсягом та змістом висунутого обвинувачення (ст. ст. 91, 337 КПК України)

Вказаний аспект за результатами даного судового розгляду виявився також значимим для оцінки доказів обвинувачення на предмет їх належності, адже ті з них, які не мають відношення до предмету доказування та інших обставин справи, є неналежними, відтак мають бути відхилені судом.

Враховуючи викладене, суд передусім визначив зміст обвинувачення, яке висунуте прокурором відповідно до вказаних вище правил КПК України, проаналізувавши всі приводи для відкриття кримінального провадження № 12014100080000295 від 12 січня 2014 року та зміст підозри.

Так, як вбачається з дослідженого судом протоколу прийняття зави гр-ки ОСОБА_7 про злочин від 11 січня 2014 року, яка стала підставою для відкриття кримінального провадження № 12014100080000295 від 12 січня 2014 року, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_13 шахрайським шляхом як колишній голова правління СТ заволодів реєстраційними документами та печаткою СТ, а також документами вказаного СТ про право власності на приміщення в м. Києві за адресами: АДРЕСА_30 АДРЕСА_28, АДРЕСА_5 і належними СТ грошима в сумі 17 000 грн, заволодів іншим майном СТ (т. 3 а. 17-21).

Досліджені судом протоколи прийняття заяв гр-ки ОСОБА_7 про злочин від 13 січня (дві) та 02 лютого 2014 року містять повідомлення про викрадення з приміщення СТ за адресою: АДРЕСА_13 двох серверів та заволодіння коштами СТ в сумі 6 978 грн, а також коштами, які були сплачені за оренду нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_5 (т. 3 а. 27, 33, 44).

Згідно з протоколами прийняття заяв гр-ки ОСОБА_7 про злочин від 12 січня та 15 лютого 2014 року, ОСОБА_1 шахрайським шляхом заволодів належними СТ транспортними засобами - відповідно автомобілями НОМЕР_4 та ЗАЗ д.н.з. НОМЕР_3 (т. 3 а. 40-42, 53).

Як видно з матеріалів справи, кримінальні провадження за всіма наведеними вище епізодами 08 травня 2014 року були об'єднані в єдине провадження № 12014100080000295 від 12 січня 2014 року, а 10 грудня 2014 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 та ч. 4 ст. 358 КК України (т. 3 а. 59-61; т. 7 а. 247-250).

Звертає на себе увагу те, що обставини заволодіння печаткою, грошовими коштами та будь-якими документами СТ, у тому числі реєстраційними, про право власності на окремі належні СТ приміщення, заволодіння іншим майном СТ у будь-якій спосіб, у тому числі серверами, автомобілями, а так само взагалі обставини вчинення злочинів, передбачених ч. ч. 1 та 4 ст. 190, ст. 356, ч. 1 та ч. 4 ст. 358 КК України, за якими в різний час було попередньо кваліфіковано дії ОСОБА_1, знаходяться поза межами судового розгляду в контексті приписів ч. 1 ст. 337 КПК України, оскільки не охоплюються межами висунутого обвинувачення згідно з обвинувальним актом в межах кримінального провадження № 12014100080000295 від 12 січня 2014 року, який поданий до суду і є предметом судового розгляду.

Крім того, як видно з досліджених в судовому засіданні матеріалів про рух справи, в т.ч. рапортів слідчого від 22 квітня 2015 року, останній під час проведення досудового розслідування в межах кримінального провадження № 12014100080000295 самостійно виявив: а) факти складання за участю ОСОБА_1 завідомо неправдивих офіційних документів, а саме протоколів загальних зборів членів СТ № 6 від 22 січня, №№ 10, 9 та 8 від 09 січня, №№ 5 та 4 від 22 січня - всі за 2014 рік, тобто вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України (т. 3 а. 65, 69, 73, 77, 81, 85); б) факти зловживання з боку ОСОБА_1 повноваженнями службової особи юридичної особи приватного права, що спричинило тяжкі наслідки (за епізодами використання протоколів загальних зборів СТ № 4 від 22 січня, №№ 11, 8, 9 та 10 від 09 січня, №№ 5 та 6 від 22 січня - всі за 2014 рік, тобто вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України (т. 3 а. 89, 93, 97, 101, 105, 109, 113). За цими епізодами були відкриті кримінальні провадження відповідно № 12015100080003901 від 23 квітня 2015 року, №№ 12015100080003899, 12015100080003897, 12015100080003893, 12015100080003894, 12015100080003896 - від 22 квітня 2015 року, та №№ 12015100080003880, 12015100080003881, 12015100080003882, 12015100080003883, 12015100080003884, 12015100080003886, 12015100080003887 - від 23 квітня 2015 року (т. 3 а. 62, 66, 70, 74, 78, 82, 86, 90, 94, 98, 102, 106, 110).

Разом з тим, перелічені вище провадження за епізодами вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 366 та ч. 2 ст. 364-1 КК України, не були об'єднані з кримінальним провадженням № 12014100080000295 від 12 січня 2014 року, обвинувальний акт саме в межах якого і є предметом судового розгляду, оскільки оригінал постанови про об'єднання вказаних матеріалів досудового розслідування від 30 квітня 2015 року, який є невід'ємною складовою кримінального провадження і наданий суду для дослідження, прокурором на виконання приписів ч. 6 ст. 110 та ч. 5 ст. 217 КПК України підписаний не був, відтак вказане процесуальне рішення фактично прийнятим не було (т. 3 а. 122-125). Вказана обставина підтверджується і тим, що згідно з відомостями додатку до обвинувального акта (Розділ ІІ - Прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення ) після планованого 30 квітня 2015 року об'єднання вказаних матеріалів в одне провадження зміна раніше повідомленої підозри не відбувалася (т. 1 а. 149).

Прокурором дійсно надано суду для вивчення повідомлення про зміну підозри ОСОБА_1 за епізодами вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 366 та ч. 2 ст. 364-1 КК України, однак цей документ був складений ще 28 квітня 2015 року, тобто фактично до запланованого 30 квітня 2015 року об'єднання вказаних матеріалів в одне провадження (т. 15 а. 9-19).

Більш того, прокурор БОТЕЗАТ А.В., який мав би підписати 30 квітня 2015 року згадану вище постанову про об'єднання матеріалів досудового розслідування, набув повноваження процесуального керівника у межах даного провадження лише 09 лютого 2016 року (т. 1 а. 229). Наявний у матеріалах справи оригінал постанови про призначення групи прокурорів (т. 3 а. 114-121), який є невід'ємною складовою кримінального провадження і за якою прокурор БОТЕЗАТ А.В. дійсно мав би одержати повноваження процесуального керівника, оформлена лише у виді проекту, оскільки не містить дати складання та підпису особи, що його склала.

За таких обставин, суд вважає під час судового розгляду встановленим, що обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 366 КК України (епізоди складання нібито підроблених протоколів загальних зборів СТ №№ 10, 9 та 8 від 09 січня, №№ 6, 5 та 4 від 22 січня - всі за 2014 рік), а також за ч. 2 ст. 364-1 КК України, (епізоди нібито зловживання повноваженнями службової особи використанням вказаних протоколів загальних зборів СТ №№ 11, 8, 9 та 10 від 09 січня, №№ 4, 5 та 6 від 22 січня - всі за 2014 рік), висунуто прокурором поза межами кримінального провадження № 12014100080000295, а тому поданий до суду обвинувальний акт складений не за результатами досудового розслідування в межах вказаного кримінального провадження. Більш того, обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 366 КК України (епізод складання протоколів загальних зборів СТ №№ 11 та 12 від 09 січня 2014 року), а також за ч. 2 ст. 364-1 КК України (епізод використання протоколу загальних зборів СТ № 12 від 09 січня 2014 року), висунуто прокурором взагалі поза межами внесених до ЄРДР відомостей та відкритих з цього приводу проваджень.

Оскільки законний вирок суду не може ґрунтуватися на висунутому за таких обставин обвинуваченні, тому надані на його підтвердження докази слід визнати неналежними і відхилити тільки з цієї причини. Однак, не виключаючи неповноту поданих суду процесуальних документів, достовірне існування яких прокурору, що підтримує обвинувачення в суді, можливо не відоме, суд вирішив не обмежуватися лише наведеними висновкам для прийняття рішення по суті висунутого обвинувачення ОСОБА_1, розтлумачивши у такому випадку виключно задля досягнення істини у справі всі сумніви з наведених обставин на користь сторони обвинувачення.

Оцінюючи висунуте обвинувачення виключно в межах кримінального провадження № 12014100080000295 від 12 січня 2014 року, предметом якого охоплюється проведене досудове розслідування за заявами гр-ки ОСОБА_7 про злочин від 11 та 12 січня, 15 лютого 2014 року, зокрема, щодо перевірки дій ОСОБА_1 на причетність до протиправного заволодіння майном СТ, що спричинило тяжкі наслідки інтересам юридичних осіб, суд встановив таке.

Як вбачається з виписки та витягу з Реєстру юридичних осіб від 11 січня 2014 року, свідоцтва про державну реєстрацію № 073923, зареєстрованого у передбачений законом спосіб Статуту (в редакції до 12 січня 2014 року), затвердженого загальними зборами учасників, СТ зареєстровано як юридична особа 30 жовтня 1998 року, яке діє відповідно до Закону України Про споживчу кооперацію , місцезнаходження: АДРЕСА_1, останнє місце заходження дирекції - АДРЕСА_13 (т. 3 а. 128-137, 141-159; т. 4 а. 19-30, 90-101).

Згідно з вказаними вище реєстраційними документами, а також, враховуючи рішення господарського суду Миколаївської області від 22 жовтня 2014 року у справі № 915/1296/14, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 07 квітня 2015 року (т. 2 а. 31-39), а також досліджені судом дані з витягу з Реєстру юридичних осіб щодо СТ станом на 28 березня 2016 року в частині зміни керівника СТ (т. 2 а. 14-20), ОСОБА_1 безспірно з 01 жовтня 2013 року по 10 (включно) січня 2014 року являвся головою правління СТ, тобто був службовою особою юридичної особи приватного права, після цього був усунутий з цієї посади до дня поновлення на ній, зокрема, якщо виходити з вказаних вище судових рішень - 07 квітня 2015 року.

Вказані висновки суду повністю підтверджуються правовими позиціями, які містять ухвали Вищого господарського суду України від 09 вересня та 07 грудня 2015 року у справі № 910/13710/14 (т. 2 а. 23, 24-25), постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2015 року, яка частково змінена ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року у справі 826/9477/15 (т. 2 а. 26-35), а також даними витягу з Реєстру юридичних осіб щодо СТ станом на 28 березня 2016 року про скасування у жовтні та грудні 2015 року реєстраційних дій від 11 січня, 17 лютого та 12 вересня 2014 року про усунення ОСОБА_1 від керівництва СТм та його виключення зі складу учасників останнього (т. 2 а. 14-20).

Ці дані щодо суб'єктності СТ та правового статусу в ньому ОСОБА_1 сторони провадження не оспорювали, більш того за змістом обвинувального акта (т. 1 а. 149) сторона обвинувачення вважає встановленим, що ОСОБА_1 продовжував являтися головою правління СТ, не зважаючи на фактичне усунення його від посади, починаючи з 11 січня 2014 року.

Отже, суд оцінює як незаконні і тому скасовані рішення про зміну з 11 січня 2014 року голови правління СТ ОСОБА_1 та виключення його зі складу членів СТ з 17 лютого 2014 року, дані про які містять досліджені судом і надані стороною обвинувачення як докази протокол № 1 позачергових загальних зборів членів СТ від 10 січня 2014 року та витяг з Реєстру юридичних осіб від 11 січня 2014 року про зміну голови правління, а також протокол загальних зборів СТ № 2 від 12 січня 2014 року про зміну складу учасників СТ (т. 3 а. 126, 128-137, 160-162).

Разом з тим, оцінюючи статус ОСОБА_1 як голови правління СТ, слід врахувати і те, що, починаючи з 11 січня 2014 року він був офіційно усунутий від посади, поки не був поновлений у своїх правах. Факт поновлення у таких правах не має зворотного значення для визначення змісту функціональних обов'язків, а це є вирішальним для встановлення ознак службової особи за змістом ст. 18 КК України. Відтак, на поновленого у правах голову правління СТ ОСОБА_1 не може бути покладено відповідальність як службову особу за період часу, протягом якого він був офіційно усунутий від цієї посади на підставі протоколу № 1 зборів членів СТ від 10 січня 2014 року та записів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 11 січня 2014 року.

Як видно з дослідженого в судовому засіданні затвердженого загальними зборами засновників СТ Статуту СТ (в редакції до 12 січня 2014 року - т. 3 а. 141-159), СТ має право укладати угоди, в т.ч. угоди купівлі-продажу (Розділ 3), до СТ входять члени, які мають право обрати участь в діяльності СТ, обирати і бути обраним до органів його управління, отримувати необхідну інформацію про діяльність СТ, одержувати частку прибутку тощо (Розділ 4), вищим органом управління СТ є загальні збори його членів, кожен член СТ користується на загальних зборах правом одного голосу, до виключною компетенції зборів СТ не належать питання розпорядження майном та коштами СТ та укладення угод від його імені, правління виконує функції СТ крім тих, які віднесені до виключною компетенції загальних зборів, зокрема голова правління без доручення діє від імені СТ, представляє його у відносинах з юридичними та фізичними особами, укладає будь-які угоди, розпоряджається майном та коштами СТ, з метою забезпечення належного контролю за діяльністю СТ діє ревізійна комісія (ревізор) (Розділ 5).

Як видно з дослідженого в судовому засіданні Статуту СТ (в редакції від 12 січня 2014 року - т. 3 а. 164-176), лише в ньому з'явилася вказівка на те, що прийняття рішення з розпорядження майном СТ належить до виключної компетенції його загальних зборів, а права з цього приводу виконавчого директора обмежені.

Згідно з правилами ст. ст. 5, 9 та 10 Закону України Про споживчу кооперацію , первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану. Основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є Статут, у якому визначаються серед іншого, права та обов'язки членів товариства, його органи управління та їх компетенція, інші положення, що не суперечать законодавчим актам України. Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств. Майно споживчих товариств може бути продано, передано, здано в оренду, надано в позичку і безплатне тимчасове користування членам споживчих товариств, державним, кооперативним та іншим організаціям, трудовим колективам, окремим громадянам тільки за рішенням загальних зборів, конференцій та з'їздів відповідних спілок або уповноважених ними органів.

Отже, суд вважає встановленим, що ОСОБА_1, будучи головою правління СТ, згідно із наведеними вище положеннями Статуту СТ (в редакції до 12 січня 2014 року) мав право як уповноважений загальними зборами орган без доручення діяти від імені СТ, представляти його у відносинах з юридичними та фізичними особами, укладати будь-які угоди, розпоряджатися майном та коштами СТ, що не суперечило вимогам п. 2 ст. 10 Закону України Про споживчу кооперацію . Ці обставини повністю узгоджуються з показаннями обвинуваченого та свідка ОСОБА_10

За таких обставин, для прийняття 09 січня 2014 року рішення головою правління СТ ОСОБА_1 про розпорядження майном СТ, в тому числі і шляхом його відчуження, одержання згоди з цього приводу загальних зборів учасників СТ обов'язковим не було, натомість останні були проведені.

Згідно з дослідженими в судовому засіданні протоколами загальних зборів учасників СТ №№ 8, 9, 10, 11 та 12 - всі від 09 січня 2014 року, підписані ОСОБА_1 (голова зборів) та ОСОБА_10 (секретар), кожного разу окремо присутні члени СТ ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 одноголосно ухвалювали рішення про те, щоб продати нерухоме майно СТ та доручити це зробити ОСОБА_1 за ціною та умовах йому відомих, а саме: нежитлове приміщення, площею 469,1 м 2 , за адресою: АДРЕСА_6; нежитлове приміщення, площею 612,1 м 2 , за адресою: АДРЕСА_7, площею 88,7 м 2 , за адресою: АДРЕСА_8; нежитлове приміщення, площею 36,6 м 2 (а не 28,0 м 2 , як про це помилково вказано в обвинувальному акті - т. 1 а. 150, 159), за адресою: АДРЕСА_9; нежитлове приміщення, площею 40,3 м 2 , за адресою: АДРЕСА_10 (т. 10 а. 219-223).

Згідно з висновком експерта від 02 листопада 2014 року підписи від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_10 у протоколах зборів СТ №№ 8, 9, 10, 11 та 12 від 09 січня 2014 року виконані відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (т. 8 а. 75-81).

Згідно з рішенням господарського суду Миколаївської області від 05 травня 2016 року у справі № 915/957/15 повністю відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення загальних зборів СТ, оформлене протоколом № 9 від 09 січня 2014 року (т. 11 а. 103-110). При цьому, суд проаналізувавши законодавство, яке регулює діяльність СТ, положення Статуту СТ, надані сторонами докази, у тому числі повідомлення всім учасникам СТ від 19 грудня 2013 року про дату, час, місце і порядок денний загальних зборів 09 січня 2014 року, із розписками про його вручення ОСОБА_6 та ОСОБА_7, дійшов висновку, що при скликанні і проведенні зборів членів СТ 09 січня 2014 року законодавство та Статут СТ порушені не були.

Суд, вказане судове рішення, що набрало законної сили і даних щодо скасування якого суду не надано, оцінює виключно у сукупності з показаннями обвинуваченого, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, з якими повністю узгоджується, а відтак показання саме вказаних осіб щодо: обставин проведення загальних зборів членів СТ 09 січня 2014 року (обвинувачений та свідок ОСОБА_8); обставин спільного перебування в кабінеті ОСОБА_1 09 січня 2014 року членів СТ та обговорення ними службових питань (свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_4); обставин можливого перебування в цей день в кабінеті ОСОБА_1 (свідок ОСОБА_6) - визнає щирими і кладе в основу даного вироку, критично оцінюючи, а відтак відхиливши як недостовірні показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в тій частині, в якій вони заперечували факти свого повідомлення про проведення загальних зборів членів СТ 09 січня 2014 року, участі в них та прийнятті відповідних рішень, які зафіксовані у протоколах таких зборів, які вони вважали сфальсифікованими.

З аналогічних мотивів суд вважає, що при скликанні загальних зборів членів СТ 09 січня 2014 року, які були оформлені іншими протоколами, а саме №№ 8, 10, 11 та 12, вимоги законодавства та Статут СТ також порушені не були, інших даних, крім показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які в цій частині суд відхилив як недостовірні, надано не було.

Враховуючи викладене, суд вважає, що сторона обвинувачення не довела факту недостовірності протоколів загальних зборів учасників СТ від 09 січня 2014 року, а саме №№ 8, 9, 10, 11 та 12, тим більше в контексті меж висунутого обвинувачення, а відтак їх складання та видача було правомірним, їх зміст узгоджувався з рішенням голови правління СТ ОСОБА_1 на розпорядження майном СТ, даних про невідповідність зафіксованих в протоколах рішень дійсному їх змісту не встановлено.

Як видно з матеріалів листування між СТ та ФОП щодо продажу транспортних засобів СТ (листи пропозиції СТ №№ 9-1, 10-1 та 11-3 від 08 січня 2014 року, листи-згода ФОП №№ 142, 143 та 144 від 09 січня 2014 року, листи про оплату №№ 142-1, 143-1, 144-1 від 09 січня 2014 року, заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 1440 від 10 січня 2014 року), голова правління СТ ОСОБА_1 08 січня 2014 року прийняв рішення розпорядитися належними СТ автомобілями (марки Toyota , д.н.з. НОМЕР_1; марки Шкода , д.н.з. НОМЕР_2; марки ЗАЗ , д.н.з. НОМЕР_3), які запропонував ФОП їх придбати, на що отримав згоду останньої з пропозицією провести зарахування зустрічних боргових зобов'язань (т. 11 а. 62-73).

Згідно з протоколами загальних зборів СТ №№ 4, 5 та 6 - всі від 22 січня 2014 року, підписані ОСОБА_1 (голова зборів), ОСОБА_10 та іншими членами СТ, кожного разу окремо одноголосно ухвалювалося рішення про те, щоб продати рухоме майно СТ, а саме автомобілі: НОМЕР_5, марки Шкода , д.н.з. НОМЕР_2 та марки ЗАЗ , д.н.з. НОМЕР_3 (т. 10 а. 191-192, 200-201, 206-207).

За таких обставин, для прийняття 08 січня 2014 року рішення головою правління СТ ОСОБА_1 про розпорядження транспортними засобами СТ, в тому числі і шляхом їх відчуження, одержання згоди з цього приводу загальних зборів учасників СТ обов'язковим не було, натомість останні були проведені 22 січня 2014 року, а складені за їх результатами протоколи із схваленням вказаного рішення голови правління СТ були реалізовані в дійсності та у точній з ними відповідності. Отже, ознак підробки, тим більше в контексті меж висунутого обвинувачення, під час складання протоколів зборів членів СТ від 22 січня 2014 року, а саме №№ 4, 5 та 6 також не встановлено, дані про невідповідність зафіксованих в протоколах рішень дійсному їх змісту відсутні.

У той же час, правова оцінка правомочності осіб, в т.ч. ОСОБА_1, на прийняття рішень, оформлених протоколами загальних зборів учасників СТ від 22 січня 2014 року, а так само і дії ОСОБА_1 з видання наказів СТ чи підпису інших документів СТ у період фактичного усунення від посади голови правління СТ, перебуває поза межами сформульованого обвинувачення стосовно ОСОБА_1, а відтак і меж даного судового розгляду.

Заслуговують на увагу доводи сторони захисту і про статус ОСОБА_1 як носія корпоративних прав. Суд вважає, що учасник СТ під час реалізації своїх корпоративних прав шляхом прийняття рішення на загальних зборах СТ не є службовою особою, а той факт, що у даній справі ОСОБА_1 одночасно під час виконання функцій голови загальних зборів учасників (засновників) СТ займав посаду і голови правління вказаного СТ, не змінював його правого статусу як носія корпоративних прав, які не наділяють особу ознаками службової.

Враховуючи викладене, висновок сторони обвинувачення про те, що 09 та 22 січня 2014 року, приймаючи участь у загальних зборів учасників (засновників) СТ ОСОБА_1 діяв як службова особа не ґрунтуються на законі (ст. 18 КК України), відтак в цих його діях відсутні ознаки злочинів, передбачених ч. 2 ст. 366 та ч. 2 ст. 364-1 КК України.

На підставі ухвал слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 21 та 25 березня, 08 жовтня 2014 року, 20 березня 2015 року органом досудового розслідування проведено тимчасовий доступ до документів, що містять в нотаріальних справах СТ, ТОВ, гр-ки ОСОБА_10, ВРЕР-1 УДАІ в м. Києві та справах відносно відчуження та перереєстрації рухомого майна, результати якого зафіксовані у протоколах від 21 та 27 березня, 29 жовтня 2014 року та у постанові слідчого від 24 березня 2015 року (т. 9 а. 76-87, 103-110; т. 10 а. 146-153, 186-212).

Так, згідно з дослідженими в судовому засіданні матеріалами нотаріальної справи № 284 (договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 15 лютого 2014 року, договір купівлі-продажу приміщення шляхом викупу від 24 вересня 2009 року та інші супутні документи (витяги з реєстрів, довідка СТ від 12 січня 2014 року за підписом голови правління ОСОБА_1 про балансову вартість об'єкта, технічні характеристики об'єкта, правовстановлюючі документи сторін угоди, документи, що посвідчують особи представників тощо), 15 лютого 2014 року СТ, в інтересах якого діяв ОСОБА_1 на підставі протоколу загальних зборів СТ № 12 від 09 січня 2014 року, продало, а ТОВ, в інтересах якого діяв ОСОБА_3 на підставі протоколу загальних зборів ТОВ № 1 від 14 лютого 2014 року, оплатно придбало нежитлові приміщення, загальною площею 40,3 м 2 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_10, договірна ціна об'єкту складає 183 408 грн, в т.ч. ПДВ - 22 926 грн, який у свою чергу належав СТ на праві власності згідно договору купівлі продажу приміщення шляхом викупу від 24 вересня 2009 року (т. 4 а. 1-68).

У подальшому, згідно з матеріалами нотаріальної справи № 380 за договором купівлі-продажу нежилих приміщень від 21 березня 2014 року (сам договір та супутні документи), 21 березня 2014 року ТОВ продало, а ОСОБА_10 оплатно придбала нежитлові приміщення, загальною площею 40,3 м 2 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_10, договірна ціна об'єкту складає 323 913 грн, який у свою чергу належав ТОВ на праві власності згідно договору купівлі-продажу від 15 лютого 2014 року (т. 5 а. 20-129).

Згідно з дослідженими в судовому засіданні матеріалами нотаріальної справи № 287 (договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 15 лютого 2014 року, договір купівлі-продажу приміщення, що підлягає продажу за конкурсом від 14 грудня 2010 року, витягами з реєстрів, довідка СТ від 09 січня 2014 року за підписом голови правління ОСОБА_1 про балансову вартість об'єкта, технічні характеристики об'єкта, правовстановлюючі документи сторін угоди, документи, що посвідчують особи представників тощо), 15 лютого 2014 року СТ, в інтересах якого діяв ОСОБА_1 на підставі протоколу загальних зборів СТ № 8 від 09 січня 2014 року, продало, а ТОВ, в інтересах якого діяв ОСОБА_3 на підставі протоколу загальних зборів ТОВ № 5 від 14 лютого 2014 року, оплатно придбало нежиле приміщення, площею 36,6 м 2 (а не 28,0 м 2 , як про це помилково вказано в обвинувальному акті - т. 1 а. 150, 159), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9, договірна ціна об'єкту складає 62 135 грн, в т.ч. ПДВ - 10 355,80 грн, який у свою чергу належав СТ на праві власності згідно договору купівлі-продажу приміщення, що підлягає продажу за конкурсом від 14 грудня 2010 року (т. 4 а. 69-138).

У подальшому, згідно з матеріалами нотаріальної справи № 367 за договором купівлі-продажу нежилого приміщення від 20 березня 2014 року, (сам договір та супутні документи), 20 березня 2014 року ТОВ продало, а гр-ка ОСОБА_10 оплатно придбала нежиле приміщення, площею 36,6 м 2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9, договірна ціна об'єкту складає 62 818 грн, який у свою чергу належав ТОВ на праві власності згідно договору купівлі-продажу від 15 лютого 2014 року (т. 6 а. 202-249; т. 7 а. 1-81).

Згідно з дослідженими в судовому засіданні матеріалами нотаріальної справи № 290 (договір купівлі-продажу ? частки нежилого будинку від 15 лютого 2014 року, зареєстрований в реєстрі за № 290, договір купівлі-продажу від 24 березня 2006 року та інші супутні документи (витяги з реєстрів, довідка СТ від 09 січня 2014 року за підписом голови правління ОСОБА_1 про балансову вартість об'єкта, технічні характеристики об'єкта, правовстановлюючі документи сторін угоди, документи, що посвідчують особи представників тощо), 15 лютого 2014 року СТ, в інтересах якого діяв ОСОБА_1 на підставі протоколу загальних зборів СТ № 9 від 09 січня 2014 року, продало, а ТОВ, в інтересах якого діяв ОСОБА_3 на підставі протоколу загальних зборів ТОВ № 4 від 14 лютого 2014 року, оплатно придбало нежиле приміщення, площею 306,05 м 2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 договірна ціна об'єкту складає 669 996 грн, в т.ч. ПДВ - 111 666 грн, який у свою чергу належав СТ на праві власності згідно договору від 24 березня 2006 року (т. 4 а. 139-207).

Згідно з дослідженими в судовому засіданні матеріалами нотаріальної справи № 281 (договір купівлі-продажу ? частки нежилого будинку від 15 лютого 2014 року, зареєстрований в реєстрі за № 281, договір купівлі-продажу від 24 березня 2006 року та інші супутні документи (витяги з реєстрів, довідка СТ від 09 січня 2014 року за підписом голови правління ОСОБА_1 про балансову вартість об'єкта, технічні характеристики об'єкта, правовстановлюючі документи сторін угоди, документи, що посвідчують особи представників тощо), 15 лютого 2014 року СТ, в інтересах якого діяв ОСОБА_1 на підставі протоколу загальних зборів СТ № 9 від 09 січня 2014 року, продало, а ТОВ, в інтересах якого діяв ОСОБА_3 на підставі протоколу загальних зборів ТОВ № 4 від 14 лютого 2014 року, оплатно придбало нежиле приміщення, площею 306,05 м 2 , що знаходиться за адресою: : АДРЕСА_11 договірна ціна об'єкту складає 669 996 грн, в т.ч. ПДВ - 111 666 грн, який у свою чергу належав СТ на праві власності згідно договору купівлі-продажу від 24 березня 2006 року (т. 4 а. 208-261; т. 5 а. 1-19).

У подальшому, згідно з матеріалами нотаріальних справ за №№ 369 та 370 (договори купівлі-продажу ? частки нежилого будинку та інші супутні документи), 20 березня 2014 року ТОВ продало, а гр-ка ОСОБА_10 оплатно придбала ? та ? частку нежилого будинку, кожна площею 306,05 м 2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 договірна ціна кожного з двох об'єктів складає 1 298 520,16 грн, які у свою чергу належали ТОВ на праві власності згідно договорів купівлі-продажу ? та ? часток нежилого будинку від 15 лютого 2014 року (т. 5 а. 227-250; т. 6 а. 1-90, 91-201).

Згідно з дослідженим в судовому засіданні матеріалами нотаріальної справи № 293 (договір купівлі-продажу квартири від 15 лютого 2014 року, довідка СТ від 09 січня 2014 року за підписом голови правління ОСОБА_1 про балансову вартість об'єкта, та інші супутні документи) СТ, в інтересах якого діяв ОСОБА_1 на підставі протоколу загальних зборів СТ № 10 від 09 січня 2014 року, продало, а ТОВ, в інтересах якого діяв ОСОБА_3 на підставі протоколу загальних зборів ТОВ № 3 від 14 лютого 2014 року, оплатно придбало квартиру, загальною площею 88,7 м 2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, договірна ціна об'єкту складає 355 411 грн, в т.ч. ПДВ - 59 235,20 грн, який у свою чергу належав СТ на праві власності згідно договору купівлі-продажу квартири від 30 серпня 2006 року (т. 5 а. 138-141; т. 9 а. 192-253).

У подальшому, згідно з матеріалами нотаріальної справи № 368 (договір купівлі-продажу квартири від 20 березня 2014 року та інші супутні документ), 20 березня 2014 року ТОВ продало, а гр-ка ОСОБА_10 оплатно придбала квартиру, загальною площею 88,7 м 2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, договірна ціна об'єкту складає 541 401 грн, який у свою чергу належав ТОВ на праві власності згідно договору купівлі-продажу квартири від 15 лютого 2014 року (т. 5 а. 130-226).

Згідно з дослідженим в судовому засіданні матеріалами нотаріальної справи № 277 (договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 15 лютого 2014 року, довідка СТ від 09 січня 2014 року за підписом голови правління ОСОБА_1 про балансову вартість об'єкта та інші супутні документи) СТ, в інтересах якого діяв ОСОБА_1 на підставі протоколу загальних зборів СТ № 11 від 09 січня 2014 року, продало, а ТОВ, в інтересах якого діяв ОСОБА_3 на підставі протоколу загальних зборів ТОВ № 2 від 14 лютого 2014 року, оплатно придбало нежилі приміщення, загальною площею 469,1 м 2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, договірна ціна об'єкту складає 3 559 200 грн, в т.ч. ПДВ - 593 200 грн, який у свою чергу належав СТ на праві власності згідно договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 15 березня 2013 року (а не 29 жовтня 2009 року, як про це помилково вказано в обвинувальному акті - т. 1 а. 150, 159) (т. 7 а. 87-90; т. 9 а. 126-191).

У подальшому, згідно з матеріалами нотаріальної справи № 346 (договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 13 березня 2014 року та інші супутні документи), 13 березня 2014 року ТОВ продало, а гр-ка ОСОБА_10 оплатно придбала нежилі приміщення, загальною площею 469,1 м 2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, договірна ціна об'єкту складає 2 157 509 грн, який у свою чергу належав ТОВ на праві власності згідно договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 15 лютого 2014 року (т. 7 а. 82-201).

Як вбачається з матеріалів листування між СТ та ТОВ (листи пропозиції СТ №№ 08-1, 08-2, 08-3, 08-4 та 08-5 від 08 січня 2014 року, листи-згода ТОВ №№ 09/1, 09/2, 09/3, 09/4 та 09/5 від 09 січня 2014 року, листи про оплату №№ 141-1, 141-2, 141-3, 141-4 та 141-5 від 09 січня 2014 року, заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №№ 14/6, 14/7, 14/8, 14/9 та 14/10 від 10 січня 2014 року), СТ запропонувало ТОВ придбати перелічене вище нерухоме майно за адресами: АДРЕСА_6, АДРЕСА_12 та АДРЕСА_9, на що була отримана згода останнього з пропозицією провести одночасне зарахування зустрічних боргових зобов'язань, що має наслідком повне погашення боргу ТОВ ДАМЕД перед СТ, який виникає у зв'язку з купівлею вказаного нерухомого майна (т. 11 а. 42-61).

Крім того, згідно з інформацією інформаційно-пошукової системи УДАІ міста Києва станом на 28 березня 2014 року: транспортний засіб марки Toyota , модель Highlander , 2012 року випуску, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_9, д.н.з. НОМЕР_1 був зареєстрований на СТ, а 04 лютого 2014 року був перереєстрований на гр.-ку ОСОБА_10 із заміною д.н.з. на НОМЕР_6; транспортний засіб марки ЗАЗ , модель 110307 , 2006 року випуску, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_11, д.н.з. НОМЕР_3 був зареєстрований на СТ, а 04 лютого 2014 року був перереєстрований на гр.-ку ОСОБА_10 із заміною д.н.з. на НОМЕР_8; транспортний засіб марки Шкода , модель Октавія , 2004 року випуску, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_10, д.н.з. НОМЕР_2 був зареєстрований на СТ, а 05 лютого 2014 року був перереєстрований на гр.-ку ОСОБА_10 із заміною д.н.з. на НОМЕР_7 (т. 10 а. 74-77).

Як видно з досліджених судом свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12, довідки-рахунку, заяви про перереєстрацію, акта технічного огляду тощо, належний СТ автомобіль марки Toyota , модель Highlander , 2012 року випуску, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_9, д.н.з. НОМЕР_1 вартістю 98 356 грн 04 лютого 2014 року придбала гр-ка ОСОБА_10, у зв'язку з чим останній був перереєстрований д.н.з. НОМЕР_6 (т. 10 а. 154-160).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_13, довідки-рахунку, заяви про перереєстрацію, акта технічного огляду тощо, належний СТ автомобіль марки Шкода , модель Октавія , 2004 року випуску, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_10, д.н.з. НОМЕР_2 вартістю 46 150 грн 05 лютого 2014 року придбала гр-ка ОСОБА_10, у зв'язку з чим останній був перереєстрований д.н.з. НОМЕР_7 (т. 10 а. 161-168).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_14, довідки-рахунку, заяви про перереєстрацію, акта технічного огляду тощо, належний СТ автомобіль марки ЗАЗ , модель 110307 , 2006 року випуску, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_11, д.н.з. НОМЕР_3 вартістю 15 400 грн 04 лютого 2014 року придбала гр-ка ОСОБА_10, у зв'язку з чим останній був перереєстрований д.н.з. НОМЕР_8 (т. 10 а. 169-175).

Згідно з дослідженими в судовому засіданні матеріалами справ відносно відчуження та перереєстрації рухомого майна СТ (довідки-рахунки, копія технічних паспортів НОМЕР_12, НОМЕР_13 та НОМЕР_14, копія паспортів ОСОБА_1 та ОСОБА_10, три довідки від 22 січня 2014 року за підписом голови правління СТ ОСОБА_1 про балансову вартість об'єктів, протоколи загальних зборів СТ №№ 4, 5 та 6 від 22 січня 2014 року про продаж транспортних засобів, накази голови правління СТ ОСОБА_1 №№ 4, 5 та 8-1 про продаж транспортних засобів тощо), належні СТ автомобілі НОМЕР_5 вартістю 98 356 грн, марки Шкода , д.н.з. НОМЕР_2 вартістю 46 150 грн та марки ЗАЗ , д.н.з. НОМЕР_3 вартістю 15 400 грн придбала гр-ка ОСОБА_10 (т. 10 а. 186-209).

Як вбачається з матеріалів листування між СТ та ФОП (листи пропозиції СТ №№ 9-1, 10-1 та 11-3 від 08 січня 2014 року, листи-згода ФОП №№ 142, 143 та 144 від 09 січня 2014 року, листи про оплату №№ 142-1, 143-1, 144-1 від 09 січня 2014 року, заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 1440 від 10 січня 2014 року), СТ запропонувало ФОП придбати перелічене вище рухоме майно (автомобілі марки Toyota , ЗАЗ та Шкода ), на що була отримана згода останньої з пропозицією провести одночасне зарахування зустрічних боргових зобов'язань (т. 11 а. 62-73).

Згідно з дослідженим судом актом Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства… від 15 вересня 2014 року, з реєстрів отриманих податкових накладних встановлено факт системних взаємних розрахунків СТ та ТОВ як контрагентів проведених господарських операцій (т. 8 а. 193-308).

Взаємні розрахунки СТ, ТОВ та ФОП як контрагентів, факт заборгованості СТ перед ТОВ (на суму 5 743 772 грн - т. 14 а. 206об) та ФОП (на суму 408 213 грн - т. 12) знайшли своє підтвердження під час дослідження актів звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2013 року між СТ та ТОВ, СТ та ФОП, виписок з банківських установ про рух коштів, договорів №№ 1 та 2 від 29 серпня 2016 року між СТ та ТОВ, між СТ та ФОП, схвалених загальними зборами учасників СТ про зарахуванням зустрічних однорідних вимог (т. 12 - 15).

Всі дані, які отримані в судовому засіданні під час дослідження вказаних і перелічених вище документів, повністю узгоджуються з показаннями обвинуваченого та свідка ОСОБА_8 про обставини відчуження майна СТ, які під час судового розгляду були встановлені з усією повнотою, а окремі з цих даних, що містять нотаріальні справи, узгоджуються в деталях і з показами таких свідків: ОСОБА_12 - щодо обговорення 09 січня 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 долі об'єкта на Жмеринській - СТ належало нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_6; ОСОБА_4 - щодо обговорення 09 січня 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 долі якогось приміщення - порядок денний загальних зборів учасників СТ від 09 січня 2014 року стосувався відчуження п'яти приміщень, що належали СТ на праві власності.

Досліджені судом матеріали листування між СТ та ТОВ. СТ та ФОП з приводу пропозицій та їх прийняття на купівлю майна СТ, визначення форми взаєморозрахунків, результати проведених взаємних звірок узгоджуються з показаннями обвинуваченого та свідка ОСОБА_8.

Досліджені судом матеріали поручительства з боку ТОВ та ОСОБА_1 за кредитами СТ перед банківськими установами (т. 12) також узгоджуються з показаннями обвинуваченого та свідка з цього приводу ОСОБА_6.

Разом з тим, свого підтвердження належними і допустимими доказами не знайшли показання свідка ОСОБА_6 про відсутність станом на січень 2014 року у СТ будь-яких боргів перед ТОВ та, навпаки, наявність таких з боку ТОВ внаслідок авансової поставки з СТ медикаментів. Більш того, ці показання свідка були спростовані результатами звірок взаємних розрахунків СТ, ТОВ та ФОП як контрагентів за період з грудня 2011 по грудень 2013 року між СТ та ТОВ, які під сумнів належними і допустимими доказами поставлені не були, відтак суд показання свідка ОСОБА_6 відкидає як недостовірні і в цій частині.

За результатами дослідження в судовому засіданні протоколів загальних зборів учасників (засновників) СТ № 15 від 27 липня 2004 року, № 28 від 27 листопада 2007 року, № 20 від 20 липня 2015 року, у яких приймали участь ОСОБА_6 та ОСОБА_7, не оспорюючи цього факту в суді, виявилися недостовірними показання ОСОБА_7 з приводу постійної практики підпису протоколів загальних зборів всіма учасниками СТ, а не тільки головою та секретарем зборів (т. 12), відтак ці показання свідка суд також відкидає.

Підсумовуючи викладене, досліджені під час судового розгляду докази, в тому числі і всі ті, на які посилався прокурор, а саме: показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в частині, якій визнані судом достовірними; показання свідка ОСОБА_13; достовірні та належні дані, які містять протоколи загальних зборів учасників СТ, в тому числі №№ 8, 9, 10, 11 та 12 всі від 09 січня 2014 року, №№ 4, 5 та 6 всі від 22 січня 2014 року; висновок експерта від 02 листопада 2014 року; витяги з Реєстру юридичних осіб щодо СТ; правовстановлюючі документи на належне СТ рухоме та нерухоме майно, матеріали нотаріальних справ за угодами купівлі продажу вказаного майна, листування з приводу цього майна між контрагентами; матеріали тимчасового доступу до документів, що містять в нотаріальних справах СТ, ТОВ, ФОП, ВРЕР-1 УДАІ в м. Києві та справах відносно відчуження та перереєстрації рухомого майна; акти взаєморозрахунків між СТ та ТОВ, ФОП за результатами господарської діяльності, виписки з банківських рахунків - не доводять винуватість ОСОБА_1 у злочинах, вчинення яких за обставин сформульованого обвинувачення поставлено йому у провину. Навпаки його винуватість повністю спростована сукупністю всіх цих доказів у їх взаємозв'язку з показаннями самого обвинуваченого, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_12 та ОСОБА_4, які суд визнав достовірними.

Крім того, враховуючи наведені вище висновки суду щодо незаконного усунення 11 січня 2014 року ОСОБА_1 з посади голови правління СТ, твердження сторони обвинувачення про те, що під час продажу транспортних засобів - 04 та 05 лютого 2014 року, укладення угод купівлі продажу 15 лютого 2014 року ОСОБА_1 діяв як службова особа юридичної особи приватного права - СТ, не ґрунтуються на законі (ст. 18 КК України), відтак в цих його діях відсутні ознаки злочинів, передбачених ч. 2 ст. 366 та ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Суд відхиляє як доказ винуватості ОСОБА_1 дані, які містить ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 18 лютого 2016 року стосовно ОСОБА_10, яку було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 358 КК України (факт підробки у період з 10 по 22 січня 2014 року офіційних документів СТ, а саме: протоколи загальних зборів учасників СТ № 8-12 від 09 січня 2014 року та № 4-6 від 22 січня 2014 року), на підставі ст. 48 КК України, тобто з нереабілітуючих підстав (т. 11 а. 111-112). Вказане судове рішення не стосується ОСОБА_1 і не є вироком суду, за яким встановлюється винуватість особи у вчиненні злочину.

Суд критично оцінює, а відтак відхиляє дані, які містять досліджені судом довідки про балансову вартість реалізованих автотранспорту та нерухомого майна, які знаходилися на балансі СТ станом на 22 січня 2014 року, складені ОСОБА_7 (т. 10 а. 71, 218), оскільки вони підписані зацікавленою особою, повноваження якої у подальшому були припинені у зв'язку з поновленням ОСОБА_1 на посаді голови правління СТ.

Згідно з дослідженими під час судового розгляду протоколами огляду за участю спеціаліста системних блоків персональних комп'ютерів від 11 серпня та 15 вересня 2014 року, які були вилучені під час обшуку в приміщенні ТОВ 25 квітня 2014 року (т. 8 а. 85-182), будь-якої інформації, яка мала б значення для цілей даного кримінального провадження, не встановлено, не звертали увагу на таку інформацію й сторони провадження, маючи всі умови для змагальності в процесі, додатки до вказаних протоколів огляду сторонами також не долучалися.

Суд визнає недопустимим доказом обвинувачення, а відтак відхиляє дані, які містить протокол огляду місця події від 13 січня 2014 року (т. 3 а. 30-32), оскільки цей протокол всупереч вимогам ч. 5 ст. 104 КПК України не підписаний слідчим, який до того ж використав бланк такого протоколу, складеного від імені іншого слідчого.

Досліджені судом документи щодо взаємовідносин СТ з кредиторами та орендарями приміщень за адресою: АДРЕСА_5 (т. 3 а. 214-246), є неналежними доказами в контексті приписів ч. 1 ст. 337 КПК України, оскільки відомості, що вони містять, не охоплюються межами висунутого обвинувачення згідно з обвинувальним актом, поданим до суду в межах даного кримінального провадження.

Суд на виконання припису ч. 4 ст. 95 КПК України залишає поза увагою всі складені слідчими протоколи допитів свідків, які надані прокурором лише з метою збереження логічної цілісності та джерела походження документів як складової матеріалів провадження, обсяг яких є великим.

Інших доказів винуватості ОСОБА_1 у даному провадженні надано не було.

У матеріалах провадження немає і стороною обвинувачення не надано жодного належного і допустимого доказу на підтвердження такої кваліфікуючої ознаки як тяжкість наслідків.

Суд вважає обґрунтованими доводи сторони захисту і про відсутність в будь-яких діях ОСОБА_1 наміру отримати неправомірну вигоду, адже вигодонабувачами за угодами, що були ретельно досліджені судом, були треті особи.

Представники потерпілого та цивільного позивача - СТ висловили в суді протилежні правові позиції щодо висунутого звинувачення, в залежності від того, інтереси керівництва СТ якого періоду часу вони представляли в суді. Так, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вважали висунуте обвинувачення безпідставним, заявивши, що діями ОСОБА_1 шкоди інтересам СТ завдано не було, а ОСОБА_5 - підтримав пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення у повному обсязі.

Згідно з дослідженим судом витягом з Реєстру юридичних осіб станом на 25 та 29 серпня 2016 року засновникам (учасниками) СТ є ОСОБА_1 (90%) та ОСОБА_10 (10%), головою правління є ОСОБА_1 з 01 жовтня 2013 року (т. 15 а. 21-45).

За поданими до суду 31 серпня 2016 року заявами голови правління СТ ОСОБА_1 та представника СТ ОСОБА_14 (т. 15 а. 37, 46-48) довіреність СТ на ОСОБА_5 відкликана, а СТ відмовилось від цивільного позову, поданого до ОСОБА_1 в межах даного кримінального провадження в інтересах СТ про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином на суму 3 168 352 грн 54 коп (т. 1 а. 39-43).

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що сформульоване обвинувачення ОСОБА_1 не знайшло свого безспірного підтвердження у судовому засіданні для того, щоб вважати доведеним пред'явлене йому обвинувачення за ч. 2 ст. 366 та ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Крім того, саме на них ч. 2 ст. 9 КПК України покладає обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

При цьому завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений і жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Ст. 62 Конституції України передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Вказане встановлено і в ст. 17 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, в тому числі винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, форма вини, мотив і мета вчинення злочину, покладається на слідчого, прокурора і лише в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Дослідивши в судовому засіданні всі належні докази, суд дійшов висновку про те, що не доведено поза розумним сумнівом допустимими та достатніми доказами, що вчинено злочини, в яких обвинувачується ОСОБА_1, та судом вичерпано можливості їх отримати.

За таких обставин, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме, верховенства права, законності, рівність перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами провадження їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний поданий сторонами доказ, тлумачачи при цьому всі сумніви на користь обвинуваченого, вважає, що за результатами даного судового розгляду не доведено, що ОСОБА_1 за викладених в обвинувальному акті обставин: діючи з прямим умислом, будучи службовою особою юридичної особи приватного права, склав завідомо неправдиві офіційні документи (протоколи загальних зборів учасників СТ №№ 8, 9, 10, 11 та 12 від 09 січня 2014 року, №№ 4, 5 та 6 від 22 січня 2014 року), чим спричинив тяжкі наслідки у виді матеріальних збитків на суму 5 030 056 грн; а також вчинив зловживання повноваженнями, тобто з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб використав всупереч інтересам юридичної особи приватного права свої повноваження голови правління СТ, чим спричинив тяжкі наслідки інтересам юридичних осіб у виді матеріальних збитків на суму 5 030 056 грн, а тому за цим обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 366 та ч. 2 ст. 364-1 КК України, належить виправдати та ухвалити щодо нього виправдувальний вирок з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що вчинено злочини, у яких він обвинувачується.

На виконання вимог ст. 129 КПК України заявлені в межах даного провадження цивільні позови з урахуванням наведеного належить залишити без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5 та 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ст. 62 Конституції України, ст. ст. 7, 368, 370, 371, п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 373, 374-376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 366 та ч. 2 ст. 364-1 КК України, та виправдати його за цим обвинуваченням з підстав не доведення того, що вчинено злочини, в яких обвинувачується ОСОБА_1

Обраний запобіжний захід ОСОБА_1 - ЗАСТАВА в розмірі 243 600 (двісті сорок три тисячі шістсот) грн - після набрання вироком законної сили СКАСУВАТИ , у зв'язку з чим повернути ЗАСТАВУ в розмірі 243 600 (двісті сорок три тисячі шістсот) грн заставодавцю - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_15, виданий Ленінградським РУ ГУ МВС України в місті Києві 26 серпня 1997 року), шляхом перерахування цієї суми коштів на рахунок № 29244825509100, відкритий в ПАТ КБ ПриватБанк код ЄРДПОУ 14360570, МФО 305299.

Цивільний позов Споживчого СТ ДІАМЕД (ЄДРПОУ 30176704) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином в розмірі 3 168 352 грн 54 коп - залишити без розгляду.

Арешт, накладений в межах даного кримінального провадження на майно гр-ки ОСОБА_8 (т. 11 а. 18-41, т. 10 а. 90-91, 100-101, 136, т. 8 а. 8-10, 17-19, 26-27, 34-36), а саме:

1. ? частка нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_13 (літера-А) (арешт від 25 березня 2014 року);

2. ? частка нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_13 (літера-А) (арешт від 25 березня 2014 року)

3. Жиле приміщення (квартира) за адресою: АДРЕСА_3 (арешт від 25 березня 2014 року);

4. Нежилі приміщення № 1 (групи приміщень № 10) пл. 13,3 кв. м., нежиле приміщення № 1 (групи приміщень № 11) пл. 13,3 кв. м., №1 (групи приміщень № 12) пл. 8,2 кв. м., №1 (групи приміщень № 13) пл. 5,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_14 (арешт від 25 березня 2014 року);

5. Нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_15 (арешт від 25 березня 2014 року);

6. Нежилі приміщення №№ 2, 3, 1 (групи приміщень № 15) з № 1 по № 32 (групи приміщень № 11) (літера А) за адресою: АДРЕСА_6 (арешт від 26 березня 2014 року);

7. Транспортний засіб марки Toyota , модель Highlander , 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_16, державний номер НОМЕР_6;

8. Транспортний засіб марки 3А3 , модель Славута , 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_17, номер шасі (рами, кузова) НОМЕР_11;

9. Транспортний засіб марки Шкода , модель Октавія , 2004 року випуску, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_10, д.н.з. НОМЕР_7 - після набрання вироком законної сили СКАСУВАТИ .

Арешт, накладений в межах даного кримінального провадження на майно (т. 8 а. 49-50), а саме, нежитлове приміщення, площею 167,4 м 2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, придбане на підставі договору купівлі продажу від 06 грудня 2012 року - СКАСУВАТИ ;

Арешт, накладений в межах даного кримінального провадження на майно приватного нотаріуса Київського нотаріального округу м. Київ ОСОБА_15 (т. 9 а. 94-96; 120-125), а саме нотаріальні справи №№: 284 та 380; 287 та 367; 290, 281 та 369, 370; 277 та 346; 293 та 368 щодо вчинення правочинів купівлі продажу нерухомих об'єктів за адресами, відповідно: АДРЕСА_14; АДРЕСА_15; ? частка нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_13; ? частка нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_13; АДРЕСА_6; АДРЕСА_3 - після набрання вироком законної сили СКАСУВАТИ .

Судові витрати на проведення експертиз в сумі 737 грн 10 коп віднести на рахунок держави.

Речові докази після набрання вироком законної сили: 1) нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_13 (літера-А); Жиле приміщення (квартира) за адресою: АДРЕСА_3 (арешт від 25 березня 2014 року); нежилі приміщення № 1 (групи приміщень № 10) пл. 13,3 кв. м., нежиле приміщення № 1 (групи приміщень № 11) пл. 13,3 кв. м., №1 (групи приміщень № 12) пл. 8,2 кв. м., №1 (групи приміщень № 13) пл. 5,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_14; нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_15; нежилі приміщення №№ 2, 3, 1 (групи приміщень № 15) з № 1 по № 32 (групи приміщень № 11) (літера А) за адресою: АДРЕСА_6; транспортний засіб марки Toyota , модель Highlander , 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_16, державний номер НОМЕР_6; транспортний засіб марки 3А3 , модель Славута , 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_8, номер шасі (рами, кузова) НОМЕР_11; транспортний засіб марки Шкода , модель Октавія , 2004 року випуску, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_10, д.н.з. НОМЕР_7 - повернути належному володільцу ; 2) нотаріальні справи №№: 284 та 380; 287 та 367; 290, 281 та 369, 370; 277 та 346; 293 та 368 - повернути приватному нотаріусу Київського нотаріального округу м. Київ ОСОБА_15, вилучивши їх з матеріалів кримінального провадження; 3) інші документи - зберігати при матеріалах кримінальної справи, повернувши їх оригінали, що стосуються юридичних справ ТОВ ДІАМЕД та СТ ДІАМЕД шляхом вилучення з матеріалів кримінального провадження виключно за клопотанням сторони провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

СУДДЯ С.І. ДЯЧУК


Суд	Святошинський районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	16.01.2017
Оприлюднено	18.01.2017
Номер документу	64084816
Судочинство	Кримінальне