Рішення

від 11.01.2017 по справі 500/5823/16-ц

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 500/5823/16-ц

Провадження № 2/500/377/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2017 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Бурнусуса О.О.,

при секретарі - Петровій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Піреус Авто про захист прав споживачів, визнання недійсним (нікчемним) договору лізингу та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

07.11.2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив визнати недійсним (нікчемним) договір майнового лізингу № 805103 від 09 квітня 2016 року укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Піреус Авто та ОСОБА_1. А також, просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Піреус Авто (код ЄДРПОУ 36288330, юридична адреса: 01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 3) на користь ОСОБА_1 110440 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ Піреус Авто було укладено договір майнового лізингу № 805103 з додатками, відповідно до якого товариство зобов'язалось придбати у свою власність та передати позивачу у користування майно - автомобіль Fiat Doblo Panorama модель 1,4 МТ Classik, а позивач зобов'язувався сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору. При підписанні договору, представник ТОВ Піреус Авто надав позивачу рахунок до сплати в розмірі 33440 гривень, вказавши на те, що ця сума складає 20% вартості предмета договору та тільки після сплати зазначеної суми позивач протягом 5 днів отримає предмет лізингу. 09 квітня 2016 року позивач ОСОБА_1 сплатив на рахунок відповідача суму зазначену в рахунку. Проте, відповідач ТОВ Піреус Авто не передав через 5 днів ОСОБА_1 предмет лізингу з посиланням на те, що п. п. 2.3., 5.1 договору, додатку № 2 до нього передбачено передачу предмету договору в користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця першого лізингового платежу у розмірі 50% (83600 грн.) комісії за передачу предмета лізингу у розмірі 3% від вартості (5016 грн.), а сплачена сума в розмірі 33440 грн. - є вартістю фінансування - одноразова оплата на користь лізингодавця за організацію та оформлення договору.

Також, як зазначено позивачем в позові, водночас, представник ТОВ Піреус Авто запропонував позивачу сплатити частину Першого лізингового платежу , розмір якого передбачено додатком № 2 до Договору від 09.04.2016 року № 805103, а саме за 11 місяців періоду лізингу - 77000 грн., а останню частину Першого лізингового платежу у розмірі 6600 грн., сплатити вже після отримання предмету лізингу. 25.04.2016 року ОСОБА_1 сплатив на користь ТОВ Піреус Авто 77000 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 01 від 25.04.2016 року відділення АБ Південний . Однак, зобов'язання по передачі предмету договору не були виконані в обумовлені договором строки. Незважаючи на неодноразові спроби з'ясувати причину затримки поставки, зрозумілої відповіді позивач так і не отримав. На лист позивача від 27.10.2016 року з приводу передачі йому предмету лізингу та невиконання умов договору товариством ТОВ Піреус Авто позивачу не відповіли.

Крім цього, позивач ОСОБА_2 вважає положення пунктів 2.3, 3.4, 5.2, 5.4 підпунктів а), в) пункту 8.2.1, пунктів 8.2.3, 8.3, 8.8, 8.13, 8.14, 8.15, розділу 12 Договору лізингу від 09.04.2016 року № 805103 несправедливими та недійсними, оскільки суперечать вимогам законів Про захист прав споживачів , Про фінансовий лізинг , встановлюють жорстоку відповідальність за порушення умов договору лише позивачем, як споживачем, усувають відповідальність відповідача, не надають право споживачу вимагати дострокового розірвання договору, передбачають покладання на споживача штрафу за дострокове розірвання договору, і надають відповідачу право не повертати суму комісії за організацію договору у випадку дострокового розірвання договору споживачем. Фактично договір лізингу № 805103 від 09.04.2016 року забезпечує захист інтересів лише лізингодавця, що свідчить про очевидну диспропорцію між правами та обов'язками сторін та завдає позивачу шкоду, як споживачу. У переліку фінансових установ, внесених до Державного реєстру фінансових установ, відсутні дані щодо наявності ліцензії у ТОВ Піреус Авто для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб та взагалі це підприємство не внесено до Державного реєстру фінансових установ. Вказаний факт свідчить про відсутність такого дозволу та ліцензії, що суперечить вимогам законодавства. В даному випадку як вказує позивач має місце умисне замовчування представником товариства відсутності у підприємства статусу фінансової установи та відсутності ліцензії на здійснення діяльності з надання послуг фінансового лізингу, у зв'язку з чим позивача було введено в оману щодо прав ТОВ Піреус Авто на укладення договору фінансового лізингу. В наслідок того, що договір лізингу №805103 від 09.04.2016 року укладений між ТОВ Піреус Авто та ОСОБА_1 нотаріально посвідчено не було, отже він є нікчемним. Оскільки позивачем 09.04.2016 року та 25.04.2016 року на вимогу ТОВ Піреус Авто сплачено на рахунок товариства за спірним правочином 33440 грн. та 77000 грн. відповідно, всього 110440 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, якою позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити, а також не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, місцезнаходження юридичної особи, а саме відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Піреус Авто зазначено за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 3.

В судові засідання, які призначались на 05.12.2016 року та 11.01.2017 року представник відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Піреус Авто не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджено відповідними поштовими повідомлення про отримання судових повісток, про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення слухання справи або слухання справи за його відсутності на адресу суду не направляв, тому суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч.1 ст. 224 ЦПК України за відсутності заперечень до того представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Піреус Авто про захист прав споживачів, визнання недійсним (нікчемним) договору лізингу та стягнення коштів підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст.10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору або вимог закону.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 цього ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 611 цього ж Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що 09 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ Піреус Авто було укладено договір майнового лізингу № 805103 з додатками, відповідно до якого товариство зобов'язалось придбати у свою власність та передати позивачу у користування майно - автомобіль Fiat Doblo Panorama модель 1,4 МТ Classik, а ОСОБА_1 зобов'язувався сплачувати лізингові платежів відповідно до умов договору

Пунктом 5.1 договору передбачено, що предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить від п'яти до ста двадцяти робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця першого лізингового платежу, платежу за передачу предмета лізингу та витрат за послуги реєстрації у відповідних органах державної реєстрації транспортних засобів.

Відповідно до п.8.2.1 договору та Додатку № 2 до нього перший лізинговий платіж складається із: 1) комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням цього договору, що становить 20% вартості предмета лізингу - 33440,00 грн.; 2) авансу ціни предмета лізингу, що визначений в розмірі 50% вартості предмета лізингу - 83600 грн., щомісячний платіж - 6966 грн.; 3) платіж у вигляді винагороди лізингодавця за передачу предмета лізингу, як платіж, що покриває витрати лізингодавця, пов'язані з організацією передачі предмета лізингу на користь лізингоотримувача, що визначається в розмірі 3% вартості предмета лізингу та складає 5016 грн.

09 квітня 2016 року позивач ОСОБА_1 сплатив на рахунок ТОВ Піреус Авто вартість фінансування по вказаному договору в розмірі 33440 грн., що підтверджено квитанцією від 09.04.2016 року за № 0464-4604-64.

Після сплати даного платежу протягом п'яти днів позивачка не отримала предмет лізингу, а представник відповідача послався на те, що договором передбачено передачу автомобіля в користування лізингоодержувачу протягом строку від 5 до 120 робочих днів з моменту сплати останнім першого лізингового платежу, а сплачена позивачем вартість фінансування - 33440 грн. є лише платою за укладення договору, що не повертається.

25.04.2016 року позивачем ОСОБА_1 було сплачено частину першого лізингового платежу 77000 грн., про що свідчить платіжне доручення від 25.04.2016 року за № 01.

Згідно ч.1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч.1ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання договору (чи його умов) недійсним.

Так, за змістом ч.5 цієї статті, якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в ч.2 ст.18 цього Закону, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

З аналізу ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів вбачається, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (п.п. 2-4 ч.3 ст. 18 Закону).

Зі змісту укладеного 09 квітня 2016 року договору майнового лізингу вбачається, що в ньому містяться неоднозначні, незрозумілі і несправедливі положення, зокрема згідно п.12.11 договору у випадку необґрунтованої відмови від прийняття предмета лізингу, визначеного цим Договором, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити на користь лізингодавця неустойку (штраф) у розмірі 10 % від вартості предмету лізингу, зазначеної у даному договорі та додатку № 2 до даного договору, який є його невід'ємною частиною

Згідно п. 3.6 договору лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

Але, відповідно до ч.1ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Оскільки вибір продавця предмета лізингу за умовами договору здійснює відповідач, в договорі відсутні положення про надання такого права лізингоодержувачу, то п. 3.6 договору щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності, тощо предмета лізингу суперечить положенням ст. 808 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Пунктом 4 ч.1 ст.34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг передбачено, що діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Згідно із ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Враховуючи, що спірний договір не було посвідчено нотаріально, суд приходить до висновку, що такий договір є нікчемним.

Така ж правова позиція Верховного Суду України викладена в постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

З роз'яснень викладених у п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 6 листопада 2009 року у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Враховуючи, що спірний договір є нікчемним, визнання його недійсним не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України вбачається, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Оскільки позивачем ОСОБА_1 09.04.2016 року та 25.04.2016 року на вимогу товариства з обмеженою відповідальністю Піреус Авто на виконання недійсного правочину 110440 грн., то вказані кошти підлягають стягненню з відповідача ТОВ Піреус Авто на користь позивача ОСОБА_1.

Приймаючи до уваги, що іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача ОСОБА_1, немає суд вважає за необхідне позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Піреус Авто про захист прав споживачів, визнання нікчемним договору лізингу та стягнення коштів задовольнити та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Піреус Авто на користь ОСОБА_1 110440 грн.

Відповідно до ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів від 12.05.1991, № 1023-XII (зі змінами від 20 грудня 2016 року N 1791-VIII), захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з урахуванням задоволення позовних вимог необхідно вирішити питання судових витрат і стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Піреус Авто судовий збір в розмірі 1104 грн. 40 коп. з зарахуванням до спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Піреус Авто про захист прав споживачів, визнання недійсним (нікчемним) договору лізингу та стягнення коштів - задовольнити.

Визнати нікчемним договір майнового лізінгу № 805103 від 09 квітня 2016 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Піреус Авто та ОСОБА_1.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Піреус Авто (код ЄДРПОУ 36288330, юридична адреса: 01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 3) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії КЕ № 163083, виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області від 01.03.1996 року, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) 110440 (сто десять тисяч чотириста сорок) гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Піреус Авто (код ЄДРПОУ 36288330, юридична адреса: 01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 3) судовий збір в розмірі 1104 (одна тисяча сто чотири) гривні 40 (сорок) копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_3