Ухвала

від 21.11.2016 по справі 826/17479/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2016 року м. Київ К/800/8770/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий:Нечитайло О.М. Судді: Борисенко І.В. Олендер І.Я., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року

у справі №826/17479/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Афіш Україна

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Гранд Афіш Україна (далі-позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 23 листопада 2015 року відмовив у задоволенні позовних вимог.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 10 березня 2016 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким позовні вимоги задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 06 серпня 2015 року №0002682205. Також стягнув з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 10 231,20 грн.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Посадові особи контролюючого органу у період з 10 липня 2015 року по 16 липня 2015 року провели позапланову виїзну документальну перевірку позивача по взаємовідносинах з ТОВ АВЕР-ТЕХ за період з 01 січня 2015 року по 31 січня 2015 року, ТОВ МСА-ГРУП за період з 01 лютого 2015 року по 31 березня 2015 року, ТОВ ІМПРЕЗА ПОЛІСЕРВІС за період з 01 березня 2015 року по 31 березня 2015 року, про що склали акт від 23 липня 2015 року №890/26-53-22-05-21/37203435, яким встановили порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у лютому та березні 2015 року у розмірі 1 314 850,00 грн.

За результатами проведеної перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 06 серпня 2015 року №0002682205, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 972 275,00 грн., з яких 1 314 850,00 грн. за основним платежем та 657 425,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу про неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту лютого, березня 2015 року суми податку на додану вартість у розмірі 1 314 850,00 грн., сплаченої у ціні послуг, отриманих від ТОВ МСА-ГРУП за правочином, який не спричиняє реального настання правових наслідків, обумовлених ним.

Вказані висновки відповідача ґрунтуються на неможливості визначення наявності у ТОВ МСА-ГРУП фізичних та технічних можливостей для виконання виготовлення та монтажу рекламних банерів, обробки та пакування продукції, що унеможливлює встановити реальність господарських операцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності у діях позивача порушень вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту лютого, березня 2015 року з зазначеним контрагентом.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевірений період позивач (замовник) мав господарські взаємовідносини з ТОВ МСА-ГРУП (виконавець), з яким уклав договір від 28 листопада 2014 року № 28-11/14, за умовами якого виконавець на замовлення замовника зобов'язався виконати роботи з підготовки до друку, друку та/або виготовлення та обробки різних видів поліграфічної продукції та/або рекламного обладнання та передати йому у власність поліграфічну продукцію та/або рекламне обладнання. Замовник зобов'язався надати виконавцеві письмово затверджений оригінал-макет продукції або опис продукції та погодити зразок продукції, якщо в цьому є потреба. Найменування, кількість та вартість, асортимент продукції зазначаються у рахунках-фактурах, видаткових накладних, актах приймання-передачі, які є невід'ємною частиною даного договору.

На підтвердження виконання зобов'язань за договором позивачем надано копії рахунків-фактур, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно з даними яких протягом лютого та березня 2014 року виконавець надав послуги з підготовки (адаптації) оригінал-макетів замовників, послуги після друкарської обробки та пакування продукції, друку та передачі постерів, банерів, чохлів стікерів, слайдів, сенсорматиків, виготовлення та монтажу рекламних конструкцій, друку на самоклейній плівці та на банерній тканині, модернізації та ремонту промостендів на загальну суму 7 889 098,96 грн., у тому числі податок на додану вартість 1 314 849,84 грн.

У свою чергу, ТОВ МСА-ГРУП виписало позивачу податкові накладні із зазначенням обсягу, ціни постачання одиниці, загальної суми податку на додану вартість.

Використання отриманих позивачем послуг у господарській діяльності підтверджується наявними у матеріалах справи копіями господарських договорів, укладених із ТОВ Чейл Юкрейн , ТОВ Систем Капітал Медіа , ТОВ ТіБіДоблюЕй Україна , ТОВ ТРК "Авантайм , ТОВ Епіцентр К , ТОВ Лореаль Україна , ПрАТ МТС Україна , ТОВ Сандора та іншими суб'єктами господарювання, за якими позивач зобов'язався надати поліграфічні послуги та поставити рекламну продукцію, додатків до них, актів здачі-прийняття робіт, видаткових накладних, податкових накладних, які підтверджують поставку позивачем товарів і послуг, та копії подорожніх листів вантажного автомобіля.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судом попередньої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивачем податковий кредит сформований у відповідності з зазначеними положеннями Податкового кодексу України, підтверджено відповідними податковими накладними, що виписані контрагентом зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У той же час, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми податку по господарським операціям з ТОВ МСА-ГРУП .

Крім того, висновок податкового органу про те, що відсутність у контрагента позивача трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності, а також недекларування ним податкових зобов'язань, свідчить про відсутність у позивача права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є помилковим з огляду на те, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду попередньої інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року у справі №826/17479/15 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБорисенко І.В. Олендер І.Я.