Рішення

від 11.01.2017 по справі 904/11001/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.01.2017 Справа № 904/11001/16

За позовом Державного підприємства спеціального зв'язку в особі філії Дніпропетровського обласного вузла спеціального зв'язку, м. Дніпро

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, м. Дніпро

про стягнення 18 475,97 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. № 15-08/2948 від 10.08.2016)

від відповідача: ОСОБА_2О - представник (дов. № 18166/16 від 03.01.2017)

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство спеціального зв'язку в особі філії Дніпропетровського обласного вузла спеціального зв'язку звернулось до господарського суд Дніпропетровської області з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, про стягнення заборгованості у розмірі 18 475,97 грн. за договором № 65 від 17.03.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на послуги поштового зв'язку спеціалізованого призначення № 65 від 17.03.2015, в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2016 порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 15.12.2016.

15.12.2016 представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок державного бюджету України. Фінансова діяльність відповідача визначається згідно затвердженого Міністерством внутрішніх справ України кошторису, а тому, відповідно до вимог статті 48 Бюджетного кодексу України - розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами казначейства України. Крім того, відповідач зазначає, що у зв'язку з набранням чинності Закону України "Про Національну поліцію" та на виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" від 16.09.2015 №730 Головне управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, яке мало статус юридичної особи публічного права ліквідовано 05.11.2015. Відповідно до п. 3 наказу МВС України №1324 від 30.10.2015 було встановлено двомісячний строк для подання претензій, з дати публікації про ліквідацію територіального органу. Повідомлення про припинення відповідача, як юридичної особи публічного права було опубліковано 09.11.2015 у Бюлетні державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 335 (30) від 09.11.2015. Відповідач зазначає, що оскільки позивач подав претензії 31.08.2016 та 11.10.2016, тобто після спливу двомісячного строку, передбаченого для пред'явлення вимог кредиторів до юридичної особи публічного права яка ліквідується, в зв'язку з чим, на думку відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.

В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи було відкладено з 15.12.2016 на 11.01.2017.

06.01.2017 позивач подав через канцелярію суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

11.01.2017 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні оголосив відзив на позов та надав пояснення по справі.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11.01.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.03.2015 між Державним підприємством спеціального зв'язку в особі філії Дніпропетровського обласного вузла спеціального зв'язку (позивач-виконавець) та Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (відповідач-відправник) було укладено договір на послуги поштового зв'язку спеціалізованого призначення № 65, відповідно до умов якого виконавець надає відправнику послуги поштові та кур'єрські, інші (послуги поштового зв'язку спеціального призначення) (надалі - послуги) - перевезення та доставка відправлень спеціального зв'язку (надалі - відправлення), які відповідають вимогам спеціального зв'язку.

Пунктом 1.2. договору визначено найменування послуги: послуги поштові та кур'єрські, інші (послуги поштового зв'язку спеціального призначення) код за ДК 016:2010-53.20.1.

Відповідно до п. 1.3. договору, виконавець приймає від відправника відправлення для перевезення і доставки їх адресатам в держави, міста і пункти, які обслуговує спецзв'язок України та спецзв'язок країн СНД.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що за послуги виконавця по забезпеченню умов даного договору відправником сплачуються кошти згідно діючих тарифів на послуги спеціального зв'язку, що є невід'ємною частиною договору (додаток 1), на день надання послуги.

В кінці кожного місяця виконавець надає відправнику в приміщенні спецзв'язку для підписання акт виконання послуг спецзв'язку та відповідний рахунок на оплату. Відправник здійснює оплату за послуги виконавця протягом трьох банківських днів з моменту отримання акту виконання послуг спецзв'язку та рахунку (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.4. договору, при прийманні відправлень виконавець видає відправнику квитанцію, де вказується сума послуг, сума ПДВ, загальна сума наданих послуг.

На виконання умов укладеного договору позивач в період жовтень-листопад 2015 року надавав відповідачу, а відповідач прийняв від позивача послуги поштового зв'язку спеціалізованого призначення на суму 21821,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії актів прийому-здачі робіт за жовтень, листопад 2015 та копії квитанцій за надані у цей період послуги. В судовому засіданні, представник відповідача не заперечував проти того факту, що послуги у період з жовтня по листопад 2015 року були надані позивачем та ним прийняті.

В зв'язку з наявністю у відповідача переплати (залишку коштів) за договором №65 за попередні періоди в розмірі 3345,03 грн., заборгованість відповідача складає 18475,97 грн., яка залишилась непогашеною відповідачем.

15.10.2015 позивач звернувся до відповідача з листом №01/1021, в якому повідомив про наявність заборгованості (станом на 13.10.2015 - 3673,17 грн.) та просив відповідача вирішити питання щодо фінансування послуг спеціального зв'язку (а.с.33). Зазначений лист було отримано відповідачем 16.10.2015, про що свідчить відповідна відмітка про отримання (Вх. №10194 від 16.10.2015).

10.11.2015 позивач вдруге звернувся до відповідача з листом №01/1112, в якому повідомив про наявність заборгованості (станом на 09.11.2015 - 17842,37 грн.) та просив відповідача вирішити питання щодо фінансування послуг спеціального зв'язку та надати гарантійний лист про оплату боргу (а.с.34).

12.11.2015 позивач втретє звернувся до голови ліквідаційної комісії ГУМВД України у Дніпропетровській області з листом №03/1132, в якому просив розглянути питання про погашення заборгованості за надані послуги поштового зв'язку спеціалізованого призначення у розмірі 18 475,97 грн. Зазначений лист було отримано 13.11.2015, про що свідчить відповідна відмітка з підписом особи про отримання листа (а.с.35).

У відповідь на звернення та вимоги позивача, 19.11.2015 відповідач повідомив, що на даний час він знаходиться у стадії припинення діяльності. А тому для вирішення питання щодо погашення ГУМВС існуючої заборгованості за отримані послуги з доставки службової кореспонденції позивачу необхідно буде звернутись до голови ліквідаційної комісії з наданням відповідних документів (а.с.36). Позивач вказаний лист отримав 20.11.2015.

31.08.2016 позивач звернувся до голови ліквідаційної комісії ГУМВД України у Дніпропетровській області з претензією №03/714, в якій вимагав погашення дебіторської заборгованості за договором на послуги поштового зв'язку спеціалізованого призначення № 65 від 17.03.2015 у розмірі 18475,97 грн., яка була залишена без відповіді та задоволення(а.с.38).

11.10.2016 позивач повторно направив голові ліквідаційної комісії ГУМВД України у Дніпропетровській області претензією №03/837, у відповідь на яку відповідач повідомив, що відповідно до ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України ліквідаційною комісією ГУМВС, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами, складено проміжний ліквідаційний баланс без зазначеної заборгованості, в зв'язку з чим на теперішній час немає підстав для погашення заборгованості за послуги поштового зв'язку спеціального призначення (а.с.39-41).

Причиною виникнення спору, є наявність неоплаченої відповідачем заборгованості за договором на послуги поштового зв'язку спеціалізованого призначення № 65 від 17.03.2015 у 18 475,97 грн.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3.2. договору, строк оплати наданих послуг є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 18475,97 грн. підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що він є залежним від бюджетного фінансування, як підставу для звільнення від відповідальності судом не приймаються оскільки відсутність бюджетного фінансування, не звільняє відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг, оскільки така обставина не визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобов'язання.

Так, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

При цьому, суд звертає увагу на те, що Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України (від 18.10.05) та у справі Бакалов проти України (від 30.11.04) вказано, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов з приводу того, що оскільки позивач подав претензії 31.08.2016 та 11.10.2016, тобто після спливу двомісячного строку, передбаченого для пред'явлення вимог кредиторів до юридичної особи публічного права яка ліквідується, в зв'язку з чим, на думку відповідача, підстави для задоволення позову відсутні, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

За приписами ст.110 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно з вимогами ст.105 Цивільного кодексу України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Вказаною вище статтею не визначено у якій формі повинна бути вимоги, а отже така вимога кредитора може бути заявлена останнім у будь-якому вигляді.

За змістом спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.10.2016р., Головне управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області з 05.11.2015 перебуває у стані припинення за рішенням засновників (а.с. 58- 59).

Відповідач вказує, що повідомлення про припинення відповідача, як юридичної особи публічного права було опубліковано 09.11.2015 у Бюлетні державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 335 (30) від 09.11.2015.

Як вже зазначалось, позивач звертався до відповідача з вимогами про сплату заборгованості неодноразово, а саме: (15.10.2015, 10.11.2015, 12.11.2015, 31.08.2016, 11.10.2016). Отже, щонайменше 2 з вказаних вимог, а саме від 10.11.2015 та від 12.11.2015 були з дотриманням строків, встановлених ст. 105 ЦК України.

Факт отримання вказаних вимог відповідачем не заперечується.

При цьому ст.ст. 59, 60, 61 Господарського кодексу України щодо пред'явлення саме претензії, не можуть бути застосовані до відповідача, оскільки він не є суб'єктом господарювання за змістом ст. 55 Господарського кодексу України.

На підставі викладеного, суд не приймає заперечення відповідача, в зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю, в той час як позовні вимоги є підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Красна, 20-А, код 08592141) на користь Державного підприємства спеціального зв'язку в особі філії Дніпропетровського обласного вузла спеціального зв'язку (49064, м. Дніпро, вул. Коксохімічна, 11-Б, код 01183155) заборгованості у розмірі 18 475,97 грн. та 1378,00 грн. судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.01.2017

Суддя ОСОБА_3