Рішення

від 12.01.2017 по справі 908/3072/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/115/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2017 справа № 908/3072/16

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю ОПС (69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 63)

про стягнення 65120,00 грн. вартості частини майна, пропорційної частці у статутному капіталі товариства, 58487,30 грн. інфляційних втрат, 5148,94 грн. 3% річних

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 особисто; ОСОБА_2, дов. № 463 від 08.10.2015 р.

від відповідача: не з'явився;

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 65120,00 грн. вартості частини майна, пропорційної частці у статутному капіталі товариства, 58487,30 грн. інфляційних втрат, 5148,94 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 21.11.2016 року порушено провадження у справі № 908/3072/16, присвоєно справі номер провадження 18/115/16. Розгляд справи, призначений на 13.12.2016 р., відкладався на 12.01.2017 р. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в засіданні 12.01.2017 р.

Позивач підтримав вимоги з підстав, викладених у позові, відповідно до ст. ст. 16, 148, 625 ЦК України, ст. ст. 10, 54 Закону України Про господарські товариства . В обґрунтування вимог вказував, що в 1998 р. ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 заснували товариство з обмеженою відповідальністю ОПС . ОСОБА_1 належала частка у зазначеному товаристві в розмірі 40%, ОСОБА_3 належала частка 60%. Кожен з учасників сплатив свою частку в повному обсязі ще в 1998 році шляхом внесення грошових коштів до статутного капіталу ТОВ ОПС . Загальна вартість внеску позивачки до статутного капіталу товариства склала 13750,00 грн. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Оскільки померлий ОСОБА_3 був директором підприємства після його смерті товариство залишилося без директора. Зі спадкоємицею померлого в позивачки відносини не склалися. Належним чином посвідчені документи про смерть ОСОБА_3 та про прийняття спадку не надано товариству до цього часу. Без належним чином посвідченого свідоцтва про смерть, відповідно до вимог чинної на той час ч. 4 ст. 29 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців неможливо внести зміни до складу учасників товариства. Розуміючи відсутність перспектив у підприємства без директора, впевнившись у безвідповідальності спадкоємиці і не маючи наміру працювати з нею вподальшому, позивач 28.02.2013 р. оформила нотаріально та подала до ТОВ ОПС заяву про вихід з товариства. Таким чином, відповідно до пункту 4.1 статут ТОВ ОПС датою виходу позивача із складу товариства є 28.03.2003 р. Тобто виплата вартості частити майна товариства мала бути здійснена відповідачем в строк до 29.03.2014 р. Оскільки частка позивач в ТОВ ОРПС дорівнює 40%, то вартість частини майна товариства пропорційно її частці складає 65120,00 грн. Позивач вказує, що вона, як вибувший учасник товариства з обмеженою відповідальністю ОПС , скориставшись своїм правом на вихід із складу учасників товариства, набула право на отримання частки майна товариства пропорційно розміру її частки у статутному капіталі у розмірі 65120,00 грн. Оскільки вартість частини майна товариства відповідачем не сплачена, у відповідності до ст. 625 ЦК України позивачем нараховано до стягнення 58487,30 грн. втрат від інфляції грошових коштів за період з 29.03.2014 р. по 15.11.2016 р. та 5148,94 грн. 3% річних за період з 29.03.2014 р. до 15.11.2016 р. Позивач просив стягнути з відповідача 65120,00 грн. вартості частини майна, пропорційної частці у статутному капіталі товариства, 58487,30 грн. інфляційних втрат, 5148,94 грн. 3% річних.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом двічі не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Згідно п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України. В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Згідно відомостей з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження ТОВ ОПС є адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 63. Ухвала суду від 21.11.2016 р. про порушення провадження по справі № 908/3072/16, яка направлялася на адресу відповідача, повернута органом зв'язку з посиланням організація вибула , тому з урахуванням обставин справи вважається належним виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу щодо вчинення судом певних процесуальних дій.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, суд вважає за можливе розглянути позовну заяву по суті в судовому засіданні 12.01.2017 року за відсутності представника відповідача.

Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив:

Протоколом № 1 загальних зборів учасників від 07.12.2011 р. затверджено статут ТОВ ОПС (третя редакція), відповідно до кого учасниками товариства є фізичні особи - громадяни України: ОСОБА_3 та ОСОБА_1. Кількість часток кожного учасника складає: ОСОБА_3 - 60 часток, ОСОБА_1 - 40 часток.

Посаду директора ТОВ ОПС займав ОСОБА_3 (протокол № 1 зборів засновників товариства від 07.07.1998 р.

Учасник товариства ОСОБА_3, який володів часткою у розмірі 60 %, помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 03.09.2012 р.

ОСОБА_1 (позивач у даній справі) 28.02.2013 р. склала та подала для нотаріального посвідчення заяву, адресовану загальним зборам учасників ТОВ ОПС , відповідно до якої вона просила виключити її зі складу учасників ТОВ ОПС . Дана заява посвідчена нотаріально.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до розділу 14.2 статуту виплата учаснику вартості майна, що пропорційна частці в статутному капіталі повинна бути проведена в строк до 29.03.2014 р., проте відповідні розрахунки не вчинені.

Право учасника господарського товариства вийти у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом закріплено в ст. 116 Цивільного кодексу України, ст. 88 Господарського кодексу України, ст. 10 Закону України Про господарські товариства .

Наслідком виходу учасника з товариства, згідно з ч. 2 ст. 148 Цивільного кодексу України, є право учасника, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, на одержання вартості частини майна, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Статтею 54 Закону України Про господарські товариства встановлено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Разом з тим, відповідно до статті 1 Закону України Про господарські товариства господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Згідно з ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (ч. 3 вказаної статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 100 ЦК України право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.

Згідно із статтею 55 Закону України Про господарські товариства при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

Аналогічні положення містяться і в р. 15 статуту відповідача (третя редакція).

Відповідно до частини п'ятої статті 147 ЦК України частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Крім того, частиною першою статті 1219 ЦК України передбачено, що не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.

Отже, факт одержання статусу спадкоємця учасника товариства лише засвідчує перехід до спадкоємця майнових прав померлого (частка у статутному капіталі, яка належала померлому учаснику товариства) та дає спадкоємцю право на вступ до господарського товариства. Право ж безпосередньої участі в управлінні господарським товариством (корпоративні права) спадкоємці набувають тільки з моменту вступу до господарського товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів товариства. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.10.2014 у справі № 914/2748/13.

Відповідно до ч. 1 ст. 58, ч. 1 ст. 60, ч. 5 ст. 61 Закону України Про господарські товариства вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

Частиною першою статті 60 Закону України Про господарські товариства (у редакції чинній на момент подання заяви про вихід із товариства) передбачено, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Прийняття рішення про вступ спадкоємця (правонаступника) учасника до ТОВ (ТДВ) належить до компетенції загальних зборів учасників товариства (п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 Про практику розгляду судами корпоративних спорів ).

Голоси, які припадають на частку померлого (ліквідованого) учасника, не враховуються під час голосування з питання про прийняття спадкоємця або правонаступника до товариства, під час визначення правомочності загальних зборів для прийняття рішення про прийняття спадкоємця або правонаступника учасника товариства до цього товариства, а також під час вирішення інших питань. Отже, під час встановлення легітимності загальних зборів учасників ТОВ (ТДВ) та наявності кворуму для проведення цих зборів слід враховувати голоси інших учасників товариства, які без голосів, що припадають на частку померлого (ліквідованого) учасника, становлять у сукупності 100 % голосів, що мають враховуватися під час визначення кворуму (п.4.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 р. № 4 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин ).

З аналізу наведеного слідує, що у разі смерті фізична особа - учасник товариства перестає бути його учасником і втрачає здатність до участі в управлінні ним. Таким чином, померлий учасник не має голосу в управлінні товариством, і зібрати загальні збори за його участі неможливо. У разі смерті одного з учасників ТОВ загальні збори складаються з інших учасників. При цьому 100% голосів складають голоси інших учасників (учасника), хоча за статутом їхні голоси номінально становлять менше 100%. Отже, на підставі загальних норм і норм спеціального закону загальні збори учасників ТОВ є повноважними, якщо на них присутні учасники, які володіють часткою статутного капіталу ТОВ 60% і менше в разі смерті учасника, який володів 40% голосів і більше.

Прийняття рішення про вступ спадкоємця (правонаступника) до складу учасників ТОВ (ТДВ) належить до компетенції загальних зборів учасників товариства. Отже, лише після прийняття вищим органом ТОВ (ТДВ) позитивного рішення спадкоємець (правонаступник) частки у статутному капіталі може стати учасником відповідного товариства. У свою чергу, товариство може відмовитися від прийняття спадкоємця (правонаступника) до складу учасників. Чинне законодавство не обмежує ТОВ (ТДВ) у такому праві (п. 4.7 постанови пленуму ВГСУ № 4 від 25.02.2016 р.)

Таким чином, ОСОБА_1 є учасником товариства, який має 40 % голосів та у випадку проведення загальних зборів учасників товариства без голосів, що припадають на частку померлого учасника, її голоси становлять 100%. Тобто, ОСОБА_1 мала можливість вирішити питання про прийняття спадкоємця до товариства або відмову у прийняті до нього спадкоємця.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про господарські товариства установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок підписання установчих документів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Отже, оскільки склад учасників ТОВ змінився, це спричинило необхідність внесення до статуту змін, які підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Як встановлено в судовому засіданні та не спростовано позивачем, а також вбачається з реєстраційної справи ТОВ ОПС , рішення про прийняття спадкоємця до товариства або про відмову у прийняття до нього не приймалося, відповідні змін до статутних документів не вносилися та не реєструвалися.

Таким чином, ОСОБА_1 не припинила корпоративних правовідносин з ТОВ ОПС та вийти з нього не могла, оскільки існування ТОВ без учасників неможливе ні з точки зору закону, ні з точки зору суті товариств як об'єднань осіб.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 28 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 Про практику розгляду судами корпоративних спорів моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

Управління діяльністю господарського товариства згідно з ч. 1 ст. 89 ГК України здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Частина 1 ст. 99 ЦК України визначає, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Відповідно до розділу 5 статуту ТОВ ОПС (третя редакція) виконавчим органом товариства є директор.

Оскільки встановлено, що ОСОБА_3, який був директором товариства ОПС помер, нового директора загальними зборами товариства не обрано та такі відомості не внесено до відповідного реєстру, заява про вихід з товариства не могла подаватися учасником, який залишився в товаристві, за відсутності посадової особи, яка здійснює управління цим товариством.

Проаналізувавши наведені норми законодавства та дослідивши додані докази та встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що право на отримання відповідних виплат у учасника товариства виникає лише після його виходу зі складу юридичної особи. Таким чином, з цього приводу звернення позивача до суду є передчасним, внаслідок чого в задоволенні вимог про стягнення 65120,00 грн. вартості частини майна, пропорційної частці у статутному капіталі товариства, відмовляється.

Щодо вимог про стягнення 58487,30 грн. інфляційних втрат, 5148,94 грн. 3% річних, нарахованих за період з 29.03.2014 р. по 15.11.2016 р. за несвоєчасну виплату позивачу частини вартості майна, суд зазначає, що такі вимоги є похідними до основної вимоги про стягнення 65120,00 грн. вартості частини майна, пропорційної частці у статутному капіталі товариства. Оскільки судом не встановлено підстав для задоволення вимог про стягенння 65120,00 грн. вартості частини майна, пропорційної частці у статутному капіталі товариства в задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат та річних процентів також відмовляється.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В задоволенні позову відмовляється.

Судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 17 січня 2017 р.

Суддя В.В.Носівець