Рішення

від 10.01.2017 по справі 911/3710/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2017 р. Справа № 911/3710/16

Господарський суд Київської області у складі судді Грєхова А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Аква",

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія ОСОБА_1",

про стягнення 7 379, 83 грн

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.11.2016 товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Аква" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія ОСОБА_1" (надалі - відповідач) про стягнення 7 379, 83 грн, з яких: 4 536, 86 грн. основного боргу, 1 265, 85 грн пені, 226, 84 грн інфляційних втрат та 1 350, 28 грн 20 % відсотків річних з покладенням на відповідач сплати судового збору.

Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.11.2016 порушено провадження у справі №911/3710/16 та призначено справу до розгляду на 06.12.2016.

Ухвалами Господарського суду Київської області від 06.12.2016, 20.12.2016, 27.12.2016 розгляд даної справи неодноразово відкладався.

10.01.2017 від представника позивача надійшли витребуванні письмові докази.

В судове засідання 10.01.2017 представник позивача не з'явився. В судові засідання 06.12.2016, 20.12.2016, 27.12.2016 та 10.01.2017 представник відповідача не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Аква" (надалі - Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Вікторія ОСОБА_1" (надалі - Покупець) укладено Договір поставки №1325 від 18.04.2014 (надалі - Договір).

Пунктом 1.1. Договору визначено, що постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невідємними частинами цього Договору.

Згідно з пунктом 1.2.сторони застосовують до даного договору умови DDP - (DELIVERED DUTY PAID) - доставка постачальником товару в пункт, вказаний покупцем (редакція "Інкотермс" 2010 року).

Відповідно до п. 2.1. Договору найменування та кількість товару зазначається в додатках або накладних, які є невідємними частинами цього Догвору.

Усі претензії покупця щодо кількісних та якісних показників товару приймаються постачальником (представником постачальника) в момент приймання товару. Після прийняття товару та підписання накладних на товар, претензії покупця приймаються лише в частині прихованих недоліків товару які виникли з вини виробника (п.2.5. Договору).

Пунктом 3.1. Догвору визначено, що ціна на товар встановлюється на підставі прайс-листів постачальника, що є додатками до цього Договру. Оплата здійснюється в національній валюті України. Фактом погодження покупцем ціни та вартості товару вважається підписана сторонами накладна.

Відповідно до п. 3.3. Договору, покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару, протягом (але не пізніше) 14 календарних днів з моменту передачі такої партії товару. В разі порушення покупцем строку оплати товару вказаному в цьому пункті, постачальник вправі зупинити послідуючі поставки, аж до моменту повного погашення покупцем заборгованості за поставлений раніше товар.

В разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов'язань по даному договору, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України (п. 5.1. Договору).

Пунктом 5.3. Договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу, та окрім того 20 % річних.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами, у фінансовій частині діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. У разі, якщо жодна сторона протягом 30 (тридцяти) календарних днів до закінчення терміну дії даного Договору не заявить про наміри його розірвання, цей Договір вважається пролонгованим на тих же умовах терміном на один календарний рік (п. 8.5. Договору).

Як встановлено судом та підтверджується видатковою накладною №ВШП-014590 від 22.04.2015, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 4536, 86 грн.

Проте відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань розрахунків за поставлений товар своєчасно в повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір господарський суд враховує наступні положення законодавства.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 цього Кодексу передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених в статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до частин 1-3 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Аква" та товариством з обмеженою відповідальністю "Вікторія ОСОБА_1" Договір за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини за яким регулюються, зокрема, параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За видатковою накладною № ВШП-014590 від 22 квітня 2015 року підписаною та скріпленою печатками товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Аква" та товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія ОСОБА_1", позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 4 536,86 грн відповідно до Договору № 1325 від 18.04.2015.

Господарським судом встановлено, що зазначення в видатковій накладній № ВШП-014590 від 22 квітня 2015 Договору № 1325 від 18.04.2015 є технічною помилкою, що підтверджується наданими додатковим письмовим поясненнями позивача, відповідно до яких останній підтвердив, що між позивачем та відповідачем укладено виключно один договір - Договір поставки № 1325 від 18.04.2014 року.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначені правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, так у статті 1 наведено визначення термінів, за якою для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

За приписами статті 8 цього Закону, питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної норми статті передбачені обов'язкові реквізити первинних документів, а саме: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи зазначене, господарський суд дійшов висновку, що з урахуванням наявності відтиску печатки товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія ОСОБА_1" на видатковій накладній № ВШП-014590 від 22 квітня 2015, автентичність відтиску якої відповідачем не заперечується, та відсутність доказів про втрату зазначеної печатки підприємства, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача, відсутність на видатковій накладній № ВШП-014590 від 22 квітня 2015 посади особи, особистий підпис якої міститься на цій видатковій накладній, не спростовує сам факт здійснення позивачем поставки товару.

Отже господарський суд вважає доведеним факт належного виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором, він у строк передбачений Договором поставив Товар, а Відповідач прийняв його.

Як зазначено вище, пунктом 3.3. Договору передбачено, що покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію товару, переданого постачальником, протягом 14 календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

Отже Покупець не виконав свої зобов'язання за Договором, не оплатив Товар на загальну суму 4536,86 грн, порушивши тим самим умови Договору, норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Таким чином, заборгованість відповідача станом на момент прийняття рішення складає 4536,86 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором, з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 4536,86 грн, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором позивач заявляє до стягнення з відповідача 1 265,85 грн пені, 1 350,28 грн 20% річних та 226, 84 грн інфляційних втрат за загальний період прострочки з 07.05.2015 по 31.10.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з урахуванням п. 3.3. Договору визначено дату початку прострочки - 07.05.2015, оскільки позивачем 22.04.2015 поставлено товар за видатковою накладною № ВШП-014590 від 22 квітня 2015.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналізуючи положення статті 625 Цивільного кодексу України, господарський суд враховує наступне.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка внесена з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу вноситься з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

В силу приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, господарський суд бере до уваги порядок визначення інфляційних втрат, за яким інфляційні нарахування обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції.

Згідно здійсненого господарським судом розрахунку, сума інфляційних втрат становить 649, 80 грн. Оскільки, вірна сума інфляційних втрат, за розрахунком суду, складає 649,80 грн, а господарський суд, приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача 226,84 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.

За розрахунком, здійсненим судом, арифметично правильним та нормативно обґрунтованим є розмір 20% у сумі 1352,36 грн. Враховуючи, що вірна сума 20 % річних, за розрахунком суду, складає 1352,36 грн, а суд, приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 350,28 грн 20 % річних підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 265,85 грн пені.

Частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини першої статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно здійсненого господарським судом розрахунку, сума пені становить 1 604, 93 грн. Враховуючи, що вірна сума пені, за розрахунком суду, складає 1 604,93 грн, а суд, приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 265, 85 грн пені підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 265,85 грн пені, 226, 84 грн інфляційних втрат та 1 350,28 грн 20% річних є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не спростованими, а отже, такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, статтями 2, 43, 33, 34, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідльністю "Вікторія ОСОБА_1" (08171, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Хотів, площа Паширова, буд. 2-А, ідентифікаційний код: 37474117) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Аква" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців 37-41, ідентифікаційний код: 39958630) 4 536 ,86 грн (чотири тисячі п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят шість копійок) основного боргу, пеню у розмірі 1 265,85 грн (одна тисяча двісті шістдесят п'ять гривень вісімдесят пять копійок), інфляційних втрат - 226,84 грн (двісті двадцять шість гривень вісімдесят чотири копійки), 20% річних у сумі - 1 350,28 грн (одна тисяча триста п'ятдесят гривень двадцять вісім копійок), 1 378,00 грн (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 17.01.2017.

Суддя А.С. Грєхов