Рішення

від 10.01.2017 по справі 921/784/16-г/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" січня 2017 р.Справа № 921/784/16-г/10

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Півторака М.Є.

За участю секретаря судового засідання Коляски І.І.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість", 49069, м. Дніпропетровськ вул. Червона, 37

відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області , 46008, м. Тернопіль вул. Танцорова,11

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерство аграрної політики та продовольства України, 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство "Полупанівський кар'єр", 47875, с. Полупанівка, Підволочиський район, Тернопільська область

За участі представників:

позивача: ОСОБА_2 - представника ТзОВ, довіреність №12 від 20.12.2016 року; ОСОБА_3 - представника, довіреність № 9 від 04.01.2016 року;

відповідача: ОСОБА_4 - головного спеціаліста юридичного сектору РВ ФДМУ по Тернопільській області, довіреність № 59 від 21.12.2016 року;

третьої особи: не прибув;

третьої особи: не прибув;

У зв'язку з відсутністю клопотання сторін фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду" не здійснюється.

Суть справи :

ТзОВ ВК "Гірничодобувна промисловість", м. Дніпро звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Регіонального відділення ФДМУ по Тернопільській області м. Тернопіль, треті особи: Міністерство аграрної політики та продовольства України м. Київ, ДП "Полупанівський кар'єр", Підволочиського району Тернопільської області та просить визнати відновленим і продовженим договір оренди № 10-ЦМК цілісного майнового комплексу державного підприємства "Полупанівський кар'єр" від 10 грудня 2004 року, що укладений між Регіональним відділенням ФДМУ по Тернопільській області (орендодавець) і ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" (Орендар) на строк 4 роки та 10 місяців, а саме з 13 грудня 2016 року по 13 жовтня 2021 року з відповідним укладенням додаткової угоди про внесення змін та доповнень до договору оренди №10-ЦМК цілісного майнового комплексу державного підприємства "Полупанівський кар'єр".

Вказує, що між сторонами 10 грудня 2004 року був укладений договір оренди №10-ЦМК цілісного майнового комплексу державного підприємства "Полупанівський кар'єр". Додатковою угодою №5 від 07 березня 2012 року до Договору було доповнено розділ 5 "Обов'язки орендаря" пунктом 5.13. у такій редакції "Звернутися не пізніше ніж за чотири місяці до закінчення терміну дії Договору до Орендодавця із заявою щодо продовження терміну дії Договору на новий строк (у разі наміру продовжити термін дії Договору)". Також Додатковою угодою №5 від 07 березня 2012 року до Договору сторони встановили, що продовження дії цього Договору на новий строк можливе за умови погодження з органом уповноваженим управляти майном та належного виконання орендарем всіх обов'язків за договором оренди і оформляється додатковою угодою.

Зазначає, що 10 березня 2016 року листом № 114 позивач звернувся до Міністерства аграрної політики та продовольства України з проханням надати згоду на продовження терміну Договору оренди на новий строк.

13 вересня 2016 року ТзОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" направило Регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Тернопільській області листа №407, яким запропонувало розпочати процедуру пролонгації Договору, з огляду на погодження Міністерством аграрної політики та продовольства України. До даного листа було додано три примірники проекту додаткової угоди №6 від 13 вересня 2016 року.

Листом від 29 вересня 2016 року за вих. №441 позивач звернувся до відповідача з просьбою повідомити перелік документів та дії, які необхідно вчинити ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" для пролонгації Договору.

У жовтні 2016 року РВ ФДМУ по Тернопільській області розпочало процедуру продовження Договору, направивши позивачу через засоби факсимільного зв'язку лист від 19 жовтня 2016 року за вих. №18-14-03915 про проведення у листопаді 2016 року періодичного комплексного контролю виконання істотних умов Договору оренди № 10-ЦМК від 10 грудня 2004 року, умов збереження і використання орендованого майна за 2015 рік та за 9 місяців 2016 року.

Однак, після отримання інформації про перевірку умов Договору в листопаді 2016 року, на адресу структурного підрозділу ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" - Полупанівська філія (с. Полупанівка, Підволочиський район, Тернопільська область) від Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Тернопільській області та Фонду Державного майна України надійшли листи (від 21 жовтня 2016 року за вих. №18-14-0396601 та від 01 листопада 2016 року за вих. № 10-16-21034), у яких наводилася інформація "про непогодження продовження строку дії договору оренди № 10-ЦМК від 10.12.2004 року з боку Мінагрополітики".

Зі змісті цих листів вбачалося, що таке непогодження Мінагрополітики висловило у листах від 12 вересня 2016 року № 37-27-4-15/14452 та від 21 жовтня 2016 року за вих. №37-27-4-7/16664.

В обґрунтування заявлених вимог позивач надав суду Договір Оренди №10-ЦМК цілісного майнового комплексу державного підприємства "Полупанівський кар'єр", укладеного між РВ ФДМУ по Тернопільській області та ТзОВ "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" 10 грудня 2004 року; Акт приймання-передачі державного майна цілісного майнового комплексу, що передається в строкове платне користування від 10 грудня 2004 року; Додаткову угоду №1 про внесення змін до договору від 10 грудня 2004 року №10-ЦМК оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Полупанівський кар'єр", укладеної 17 грудня 2009 року; Додаткову угоду №2 про внесення змін до Договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Полупанівський кар'єр" від 10 грудня 2004 року №10-ЦМК від 23 листопада 2010 року; Додаткову угоду №3 про внесення змін до договору оренди від 10.12.2004 року № 10-ЦМК цілісного майнового комплексу державного підприємства "Полупанівський кар'єр" (із змінами внесеними Додатковими угодами №1 від 17.12.2009 року та №2 від 23.11.2010) від 08 грудня 2011 року; Додаткову угоду №4 про внесення змін до договору оренди від 10.12.2004 року № 10-ЦМК цілісного майнового комплексу державного підприємства "Полупанівський кар'єр" (із змінами внесеними Додатковими угодами №1 від 17.12.2009р., № 2 від 23.11.2010 та № 3 від 09.12.2011р.) від 11 січня 2012 року; Додаткову угоду №5 про внесення змін до договору оренди від 10.12.2004 року № 10-ЦМК цілісного майнового комплексу державного підприємства "Полупанівський кар'єр" (із змінами внесеними Додатковими угодами №1 від 17.12.2009, №2 від 23.11.2010, №3 від 08.12.2011 та №4 від 11.01.2012) від 07 березня 2012 року; лист 3 114 від 10.03.2016 року , адресованого Міністерству аграрної політики та продовольства України м. Київ; лист № 37-27-4-15/7-221 від 18.05.2016 року, адресованого ТзОВ Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" та РВ ФДМУ по Тернопільській області, інші документи, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Посилається на приписи статей 11, 16, 526, 530, 610-612, 629, 651 ЦК України.

Ухвалою господарського суду від 15 грудня 2016 року порушено провадження у справі №921/ 784/16-г/10 та призначено судове засідання для розгляду позову по суті за участю повноважних представників сторін о 14 год. 15 хвилин 27 грудня 2016 року.

16 грудня 2016 року через канцелярію господарського суду Тернопільської області від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Виробничої компанії "Гірничодобувна компанія", м. Дніпро поступила заява про вжиття заходів до забезпечення позову (вх. № 21676) у якій позивач просить:

- заборонити Регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Тернопільській області, м. Тернопіль до набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі № 921/784/16-г/10 вилучати, витребовувати, забирати та/чи вчиняти будь-які інші дії пов'язані з поверненням майна, яке перебуває у користуванні ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" (ідентифікаційний код 31261769, м. Дніпро, вул. Червона, 37, 49069), а саме цілісного майнового комплексу державного підприємства "Поліпанівський кар'єр", що розташований за адресою с. Полупанівка, Підволочиський район, Тернопільська область, 47875;

- заборонити РВ ФДМУ по Тернопільській області передавати цілісний майновий комплекс державного підприємства "Полупанівський кар'єр" (с. Полупанівка, Підволочиський район, Тернопільська область, 47875) в оренду чи у власність третім особам.

27.12.2016 року через канцелярію господарського суду від Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Тернопільській області до господарського суду поступив письмовий відзив (в порядку статті 59 ГПК України) вх. №22450, у якому відповідач повністю заперечує заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у відзиві; вважає його безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення.

Просить в позові відмовити.

29.12.2016 року через канцелярію господарського суду від Міністерства аграрної політики та продовольства України м. Київ надійшло клопотання №31-4/1715 (вх. №22517) в якому тертя особа зазначає, що на адресу Міністерства не надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів, а відтак Міністерство не може надати своїх пояснень по суті спору, а тому просить зобов'язати позивача направити на адресу Мінагрополітики копію позовної заяви та доданих до неї документів.

В матеріалах справи є підтвердження про направлення копії заяви з додатками на адресу Міністерства аграрної політики України, зокрема, як свідчить з відмітки поштової квитанції та опису вкладення направлено 13 грудня 2016 року.

Отже, враховую приписи статті 56 ГПК України та Інструкції з діловодства в господарських судах України, клопотання № 31-4/1715 Мінагрополітики не підлягає до задоволення. Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: державного підприємства "Полупанівський кар'єр" у судове засідання не прибув, відзиву на позов не подав, письмових клопотань щодо розгляду даного позову без участі представника не подав.

Враховуючи, що участь представників третьої сторони не визнавалася судом у засідання обов'язковою, наданих позивачем та відповідачем документів є достатньою для розгляду позову по суті, а тому суд розглядає позов в порядку статті 75 ГПК України без участі представників третіх осіб.

27.12.2016 року позивач у справі ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість", м. Дніпро звернулася до суду з письмовим клопотанням про витребування доказів (за ст. 38 ГПК України) вх. №22454 та просить витребувати у РВ ФДМУ по Тернопільській області актуальну оцінку та актуальну аудиторську перевірку цілісного майнового комплексу державного підприємства "Полупанівський кар'єр", що розташований за адресою с. Полупанівка, Підволочиський район, Тернопільська область, яка проведена на підставі Методики оцінки об'єктів оренди, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року № 629 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 січня 2003 року № 3); у випадку їх відсутності зобов'язати РВ ФДМУ по Тернопільській області провести оцінку та аудиторську перевірку цілісного майнового комплексу ДП та надати результати перевірки ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" для подання суду та доручення їх до матеріалів справи.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 27 грудня 2016 року прибули; суд перейшов до розгляду позову по суті та заслухав пояснення представника позивача, який повністю підтримав заявлені позовні вимоги, що викладені у позовній заяві №562 від 13 грудня 2016 року; представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог повністю з підстав, викладених у відзиві на позов і вважає його безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення.

В порядку статті 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалася перерва до 15 годин 15 хвилин 10 січня 2017 року.

Ухвалою господарського суду від 10 січня 2017 року відхилено клопотання позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Виробничої компанії "Гірничодобувна компанія", м. Дніпро про вжиття заходів до забезпечення позову (вх. № 21676) про заборону Регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Тернопільській області, м. Тернопіль до набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі №921/784/16-г/10 вилучати, витребовувати, забирати та/чи вчиняти будь-які інші дії пов'язані з поверненням майна, яке перебуває у користуванні ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" (ідентифікаційний код 31261769, м. Дніпро вул. Червона, 37, 49069), а саме: цілісного майнового комплексу державного підприємства "Полупанівський кар'єр", що розташований за адресою с. Полупанівка, Підволочиський район, Тернопільська область, 47875 та заборони РВ ФДМУ по Тернопільській області передавати цілісний майновий комплекс державного підприємства "Полупанівський кар'єр" (с. Полупанівка, Підволочиський район, Тернопільська область, 47875) в оренду чи у власність третім особам.

10 січня 2017 року відповідач у справі РВ ФДМУ по Тернопільській області через канцелярію господарського суду подало Письмові пояснення (в порядку статті 22 ГПК України) №10-12-00097 від 06.01. 2017 року (вх. № 3405) у яких обґрунтовує безпідставність заявлених позовних вимог ОСОБА_1 та просить в позові відмовити.

До письмових пояснень РВ ФДМУ надало суду Депутатське звернення; відповідь депутату Тернопільської обласної ради ОСОБА_5; звернення РВ ФДМУ по Тернопільській області №07-14-03354 від 08.09.2016 року до Міністерства аграрної політики та продовольства України; Наказ №587 від 29 грудня 2016 року Міністерства аграрної політики та продовольства України "Про прийняття до сфери управління Мінагрополітики державного майна"; Наказ Мінагрополітики №586 від 29 грудня 2016 року "Про припинення ліквідаційної процедури державного підприємства "Полупанівський кар'єр".

10.01.2017 року представник позивача у судовому засіданні звернувся з письмовим клопотанням (вх. №3437) про відкладення розгляду справи, для надання можливості надати суду додаткові докази в обґрунтування заявлених вимог, оскільки, в даному судовому засіданні позивач їх надати не може. Усно представник позивача посилався на лист Міністерства аграрної політики та продовольства України №37-27-4-15/14452 від 12.09.2016 року адресованого РВ ФДМУ по Тернопільській області та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна промисловість", м. Дніпропетровськ, у якому вказується про не погодження продовження строку дії договору оренди від 10.12.2004 року №10-ЦМК. Зазначає, що хоча лист Мінагрополітики України від 12.09.2016 року №37-27-4-15/14452 був адресований і РВ ФДМУ по Тернопільській області так і позивачу, однак, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" його не одержувало; вважає, що Мінагрополітики України порушило його права, вчасно не повідомивши про прийняте рішення про непогодження продовження строку дії договору оренди від 10.12.2004 року №10-ЦМК.

Представник РВ ФДМУ по Тернопільській області заперечив щодо задоволення клопотання позивача та відкладення розгляду справи та вказав, що позивач у справі сам надав суду копію листа №37-27-4-15/ 14452 від 12.09.2016 року; копію цього листа також і надав суду відповідач у справі і вказаний лист був досліджений у судовому засіданні за участю представників сторін, а тому підстав для відкладення розгляду справи немає.

Суд зазначає, що за участю представників позивача та відповідача було проведено два судових засідання, на яких заслухано пояснення представників сторін в обґрунтування заявлених вимог та їх заперечення, а також досліджено усі надання сторонами документи в підтвердження та заперечення позовних вимог, в тому числі суд дослідив лист №37-27-4-15/14452 від 12.09.2016 року, копію якого надано як позивачем так і відповідачем; предметом даного позову позивач визначив визнати відновленим і продовженим договір оренди №10-ЦМК цілісного майнового комплексу державного підприємства "Полупанівський кар'єр" від 10 грудня 2004 року, що укладений між Регіональним відділенням ФДМУ по Тернопільській області (орендодавець) і ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" (Орендар) на строк 4 роки та 10 місяців, а саме з 13 грудня 2016 року по 13 жовтня 2021 року з відповідним укладенням додаткової угоди про внесення змін та доповнень до договору оренди № 10-ЦМК цілісного майнового комплексу державного підприємства "Полупанівський кар'єр", а не оскарження дій Мінагрополітики України щодо направлення листа його адресатам; а також враховуючи обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, встановленими ст. 22 ГПК України суд вважає, що клопотання позивача про відкладення розгляду справи не підлягає до задоволення.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" (із змінами та доповненнями від 10.07.2014 року) вказано, що результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній частині, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67,68 ГПК України), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

В порядку статті 85 ГПК України в судовому засіданні 10.01.2017 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши представлені документи, суд встановив наступне:

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 ).

Конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через приписи ст. 1 ГПК України згідно яких, юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Отже, до господарського суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, при цьому має бути визначено які права позивача порушені відповідачем та якими законодавчими актами передбачено право позивача на звернення із заявленим позовом.

З приводу вказаного, слід зауважити, що звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

Тобто, іншими словами, перш, ніж прийняти рішення, суд зобов'язаний перевірити наявність обставин (підстав), якими позивач обґрунтовує свої вимоги, їх правомірність та чи доводять вони заявлені позовні вимоги, і в залежності від встановленого прийняти рішення, яким відмовити чи задовольнити позов.

Судом встановлено, що предметом судового розгляду є вимога про зобов'язання відновлення та продовження договору оренди №10-ЦМК цілісного майнового комплексу ДП. Підставою для звернення з даним позовом стала мотивована відмова відповідача у відновленні та продовженні договору оренди №10-ЦМК.

Статтею 12 ЦК України унормовано, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

За приписами ч. 2 ст. 14 ЦК України, особа не може бути примушена до дії, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Згідно з ч.1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушень або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди вирішують господарські спори в порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Позивач по справі: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" , місцезнаходження органів управління якого м. Дніпро, вул. Червона, 37 прим. 2, є юридичною особою, яке зареєстроване у встановленому законом порядку і включене до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код 31261769, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, №22422893, виданого Державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та довільних процедур Дніпропетровської міської ради ОСОБА_6 С.В. 06.12.2016 року (належним чином засвідчена копія знаходиться в матеріалах справи), а тому наділене правом на звернення до суду з позовом за захистом свої прав.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

За змістом приписів статей 205 та 206 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Порядок укладання господарських договорів встановлено ст. 181 ГК України, відповідно до якої господарський договір, за загальним правилом, викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. При цьому, проект договору може бути запропонований будь-якою зі сторін. У разі викладення його як єдиного документа, підлягає наданню другій стороні у двох примірниках. У свою чергу сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами, оформлює договір з дотриманням вищенаведених вимог і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк, а за наявності заперечень щодо окремих умов договору - складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей з підписаним договором.

У судовому засіданні встановлено, що 10 грудня 2004 року між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Тернопільській області (Орендодавець) та ТзОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" (Орендар) був укладений Договір оренди №10-ЦМК цілісного майнового комплексу державного підприємства "Полупанівський кар'єр".

Відповідно до пункту 1.1.розділу 1 Договору оренди Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства "Полупанівський кар'єр", склад і вартість якого визначено відповідно до акту оцінки, протоколу про результати інвентаризації, зведеного акту інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного за станом на 31 червня 2004 року, вартість якого становить 560 534,00 грн.

Пунктом 2.2. розділу 2 Договору оренди сторони визначили, що передачу підприємства в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це майно. Власником підприємства залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

Згідно п. 10.1 розділу 10 Договору, цей Договір укладено строком на 5 (п'ять) років, що діє з 10 грудня 2004 року до 10 грудня 2009 року включно.

Між сторонами по справі було підписано наступні додаткові угоди:

- додаткову угоду №1 від 17 грудня 2009 року до Договору, якою змінено строк дії Договору, а саме визначено, що цей Договір укладено строком на 2 (два) роки, що діє з 11 грудня 2009 року до 11 грудня 2011 року;

- додаткову угоду № 2 від 23 листопада2010 року до Договору;

- додаткову угоду № 3від 08 грудня 2011 року до договору;

- додаткову угоду № 4 від 11 січня 2012 року до договору, згідно умов якої термін дії договору оренди продовжено на 2 (два) місяці з 12 грудня 2011 року по 11 лютого 2012 року включно;

- додаткову угоду № 58 від 07 березня 2012 року до договору, якою змінено розмір вартості майна, переданого в оренду до 2 580 749,11 грн, а також продовжено термін дії договору оренди на 4 (чотири) роки 10 (десять) місяців з 12 лютого 2012 року по 12 грудня 2016 року.

Додатковою угодою № 5 від 07 березня 2012 року до Договору було доповнено розділ 5 "Обов'язки орендаря" пунктом 5.13. в наступній редакції: "Звернутися не пізніше ніж за чотири місяці до закінчення терміну дії Договору до Орендодавця із заявою щодо продовження терміну дії Договору на новий строк (у разі наміру продовжувати термін дії Договору").

Також додатковою угодою №5 від 07 березня 2012 року до Договору сторони встановили, що продовження дії цього договору на новий строк можливе за умови погодження з органом уповноваженим управляти майном та належного виконання орендарем всіх обов'язків за договором оренди і оформляється додатковою угодою.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою неухильного дотримання порядку продовження терміну Договору оренди, передбаченого умовами Договору 10 березня 2016 року позивач звернувся до Міністерства аграрної політики та продовольства України, як органу уповноваженого управляти майном з проханням надати згоду на продовження терміну Договору оренди на новий строк (лист №114 від 10 березня 2016 року).

Листом від 18 травня 2016 року за вих. №37-27-4-15/7221 Міністерство аграрної політики та продовольства України надало згоду на продовження дії Договору на термін до п'яти років, запропонувавши Регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Тернопільській області здійснити пролонгацію Договору згідно чинного законодавства України.

Також Міністерство аграрної політики та продовольства України листом від 27 травня 2016 року (вих. № 37-27-4-15/7720) додатково повідомило позивача, що не заперечує проти продовження дії Договору та просило повідомити думку з приводу приватизації цілісного майнового комплексу.

02 червня 2016 року позивач звернувся з листом (вих. № 267) до РВ ФДМУ по Тернопільській області щодо продовження дії Договору на підставі згоди, яка була висловлена Міністерством аграрної політики та продовольства України у листі від 18 травня 2016 року за вих. № 37-27-4-15/7221.

Листом від 14 червня 2016 року (вих. № 271) ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна компанія" надала відповідь на лист Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27 травня 2016 року та просило продовжити оренду майнового комплексу, шляхом пролонгації Договору.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області листом від 06 липня 2016 року (вих. № 18-14-02568) надало відповідь на лист позивача від 02 червня 2016 року за вих. № 267 та зазначило, що питання щодо продовження дії Договору буде вирішуватися в порядку, передбаченому статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору оренди.

ТзОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" листом від 14 липня 2016 року за вих. №320 звернулося до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області, у якому просило продовжити дію Договору на підставі згоди, яка була висловлена Міністерством аграрної політики та продовольства України у листі від 18 травня 2016 року за вих. № 37-27-4-15/7221.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області 02 серпня 2016 року листом № 18-14-02898 повідомило ТзОВ , що відповідь на питання , яке було піднято у листі від 14 липня 2016 року за вих. № 320 вже надавалося у листі відповідача від 06 липня 2016 року за вих. № 18-14-02568.

ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" направило до Регіонального відділення ФДМУ по Тернопільській області листа від 13 вересня 2016 року за вих. №407, яким запропоновувало розпочати процедуру пролонгації Договору оренди, з огляду на те, що повідомлень з боку Міністерства аграрної політики та продовольства України про намір використання майна, що є предметом договору, для власних потреб не надходило. До даного листа було додано три примірники проекту додаткової угоди № 6 від 13 вересня 2016 року.

Листом від 29 вересня 2016 року за вих. №441 позивач звернувся до відповідача з проханням повідомити перелік документів та дії, які необхідно вчинити ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" для пролонгації Договору.

Позивач вважає, що відповідач у жовтні 2016 року розпочав процедуру продовження Договору, направивши позивачу через засоби факсимільного зв'язку лист від 19 жовтня 2016 року за вих. №18-14-03915 про проведення в листопаді 2016 року періодичного контролю виконання істотних умов Договору оренди № 10-ЦМК від 10 грудня 2004 року, умов збереження і використання орендованого майна за 2015 рік та за 9 місяців 2016 року.

Однак, після отримання інформації про перевірку умов договору в листопаді 2016 року на адресу відокремленого підрозділу ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" - Полупанівська філія (с. Полупанівка, Підволочиський район Тернопільська область) від РВ ФДМУ по Тернопільській області надійшли листи ( від 21 жовтня 2016 року за вих. № 18-14-0396601 та від 01 листопада 2016 року за вих. №10-16-21034) у яких повідомлялося про непогодження продовження строку дії договору оренди № 10-ЦМК від 10.12.2014 року з боку Мінагрополітики. Зі змісту листів вбачалося, що таке непогодження Мінагрополітики було висловлене в листах від 12 вересня 2016 року за вих. № 37-27-4-15/14452 та від 21 жовтня 2016 року за вих. № 37-27-4-7/16664.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно приписів ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 12 ЦК України унормовано, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

За приписами ч. 2 ст. 14 ЦК України, особа не може бути примушена до дії, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Як вбачається з положення ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627, ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Згідно положень ст. 759 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об'єктами оренди за цим Законом є, зокрема, цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), а також нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Згідно статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Частина друга статті 17 в редакції Закону N 768/97-ВР від 23.12.97 .

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору. Частина третя статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 997-V (997-16 ) від 27.04.2007; в редакції Закону N 1022-VI (1022-17) від 19.02.2009 .

Пунктом 10.6. Договору сторони визначили, що продовження дії Договору оренди на новий строк здійснюється до вимог чинного на момент його закінчення законодавства, за умови погодження з органом уповноваженим управляти майном та належного виконання орендарем всіх обов'язків за договором оренди і оформляється додаткового угодою, яка є невід'ємною частиною договору.

Так, листом від 12.09.2016 року №37-27-4-15/14452 Міністерство аграрної політики та продовольства України повідомило РВ ФДМУ по Тернопільській області (відповідача у справі) (вх. № 07/02654 від 20.09.2016 року) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість", м. Дніпро про непогодження продовження строку дії договору оренди від 10.12.2004 року № 10-ЦМК цілісного майнового комплексу ДП "Полупанівський кар'єр", термін дії якого закінчується 12.12.2016 року.

29 грудня 2016 року Міністерство аграрної політики і продовольства України видало Наказ №586 "Про припинення ліквідаційної процедури державного підприємства "Полупанівський кар'єр", яким визнало таким, що втратив чинність наказ Державного департаменту продовольства від 18 січня 2005 року №3 "Про припинення діяльності державного підприємства "Полупанівський кар'єр"; також 29 грудня 2016 року Мінагрополітики України прийняло Наказ №587 "Про прийняття до сфери управління Мінагрополітики державного майна", згідно п. 1 якого закріплено за державним підприємством "Полупанівський кар'єр" на праві господарського відання цілісний майновий комплекс "Полупанівський кар'єр".

Станом на момент розгляду спору, договір оренди з позивачем на новий термін не укладено.

У відповідності до ч.1 ст. 187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Разом з тим, суд зазначає, що при поданні позову позивачем було обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, що слугує підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається тексту з позовної заяви, позивач просить суд визнати відновленим і продовженим договір оренди №10-ЦМК цілісного майнового комплексу державного підприємства "Полупанівський кар'єр" від 10 грудня 2004 року, що укладений між Регіональним відділенням ФДМУ по Тернопільській області (орендодавець) і ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість (Орендар) на строк 4 роки та 10 місяців, а саме з 13 грудня 2016 року по 13 жовтня 2021 року з відповідним укладенням додаткової угоди про внесення змін та доповнень до договору оренди № 10-ЦМК цілісного майнового комплексу державного підприємства "Полупанівський кар'єр".

Відповідно до ст. 16 ЦК України та ст.20 ГК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цими статтями способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Серед способів захисту, передбачених ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, не передбачено такого способу захисту, як установлення правовідносин, в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення договору. Аналогічна позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 10.10.2012р. у справі № 6-110цс12, де Верховний Суд України зазначає, що особа вправі звернутися до суду за захистом своїх прав на підставі п.1 ч.2 ст.6 ЦК України з позовом про визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативно-правовим актом, що містить відповідний обов'язок, а зобов'язання укласти договір у судовому порядку не відповідає способам захисту прав, передбачених ст.16 ЦК України.

Такої ж думки дотримується Пленум Вищого господарського суду України, що відображено у п. 2.18 Постанови № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин". Так, вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 ЦК України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку у зв'язку із неправильним обранням позивачем способу захисту.

Пунктом 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розміри ставок судового збору, яким зокрема встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2016 року становила 1 378 грн.

Як вбачається із платіжного доручення №3651 від 12.12.2016 року за подання позовної заяви до господарського суду Тернопільської області ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість", м. Дніпро сплатило 38 711,24 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Судовий збір у розмірі 1 378 грн. покладається судом на позивача.

Пунктом 1, ч. 2 ст 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених п. 1 ч.1 цієї статті судовий збір повертається в розмірі передплаченої суми.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпеченням реалізації державної фінансової політики (ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Отже, надмірно сплачений судовий збір у розмірі 37 333,24 грн. підлягає поверненню платникові - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість", м. Дніпро.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.В позові відмовити.

2.Рішення набуває законної сили в десятиденний строк з дня його підписання.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

3.Повне рішення складено 16 січня 2017 року.

Суддя М.Є. Півторак