Ухвала

від 10.01.2017 по справі 904/1512/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

10.01.2017 Справа № 904/1512/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів: Вечірка І.О., Кощеєва І.М.,

секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.

за участю сторін:

від ліквідатора: Нестюріна Н.В., довіреність №18/04 від 18.04.2016 р., представник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2016 р. у справі

за заявою приватного підприємства "Ресурс-М", м.Дніпро

до приватного підприємства "Ресурс-М", м.Дніпро

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2016 р. у даній справі (суддя Примак С.А.) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора приватного підприємства "Ресурс-М"; ліквідовано юридичну особу - приватне підприємства "Ресурс-М"; провадження у справі припинено.

Згадана ухвала обґрунтована посиланням на наявність підстав для затвердження звіту ліквідатора та прийняття рішення про ліквідацію банкрута.

Не погодившись з даною ухвалою, Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу господарського суду скасувати, провадження у справі припинити.

Скаржник зазначає, що він не є учасником провадження у справі про банкрутство, але його права порушені, оскільки ліквідаційна комісія (ліквідатор) не забезпечив надання документів на перевірку контролюючому органу.

На думку скаржника, проведення позапланової перевірки приватного підприємства "Ресурс-М" є економічними інтересами держави, які полягають у забезпеченні дотримання законності та виконання приписів податкового законодавства України всіма без винятку платниками податків.

У відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор просить припинити апеляційне провадження, оскільки Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська на момент звернення з апеляційною скаргою, не набула статусу кредитора приватного підприємства "Ресурс-М" або іншого учасника, відтак, не є стороною у даній справі про банкрутство у розумінні ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому не мала права апеляційного оскарження прийнятої у справі ухвали.

Скаржник та товариство з обмеженою відповідальністю "АЙ ТЕМС 08" не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників.

Скаржник подав суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити в судове засідання явку повноважного представника.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

У пункті 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст. 32 - 34 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, оскільки заявником не надано будь-яких доказів на підтвердження неможливості забезпечити участь у судовому засіданні його представника.

Заслухавши пояснення ліквідатора, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження у даній справі підлягає припиненню, враховуючи таке.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2016 р. за заявою приватного підприємства "Ресурс-М" порушено провадження у справі про банкрутство за процедурою, передбаченою ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду від 31.03.2016 р. приватне підприємство "Ресурс-М" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 3 місяці, до 31.06.2016 р.; ліквідатором приватного підприємства "Ресурс-М" призначено голову ліквідаційної комісії Талана Р.Г.

31.03.2016 р. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України опубліковано оголошення за № 29882 про визнання приватного підприємства "Ресурс-М" банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст.14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон).

Статтею 9 Закону встановлено, що справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною 1 статті 91 ГПК України передбачено, що апеляційну скаргу мають право подати також особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Згідно ч.6 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі.

В силу особливостей процедури банкрутства, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи з метою попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

За ст. 1 Закону учасниками провадження у справі про банкрутство є: сторони (конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут)), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Цією статтею також визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

В силу ч.3 ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже, у справі про банкрутство боржника, який ліквідується власником особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

Частиною 1 статті 210 ГК України встановлено, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів).

Наведена правова норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство.

Таким чином, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише у разі подання у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника. Тільки після цього, така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Матеріали справи не містять доказів звернення податкового органу до суду з кредиторськими вимогами до боржника в порядку встановленому ч.3 ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Крім того, в апеляційній скарзі податковий орган жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові).

Отже, скаржник не набув статусу кредитора боржника, а тому не має правових підстав для звернення до суду з даною апеляційною скаргою.

Щодо посилання скаржника про те, податковий орган був позбавлений можливості вчасно провести позапланову документальну перевірку діяльності боржника, слід зазначити наступне.

Згідно пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби, зокрема, мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 78 Податкового Кодексу України, у разі порушення провадження у справі про визнання банкрутом платника податків органами державної податкової служби проводиться документальна позапланова виїзна перевірка.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків (пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 82.2 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених у ст. 78 цього Кодексу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу, тривалість яких встановлена у ст. 200 цього Кодексу), не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, інших платників податків - 10 робочих днів. Продовження строків проведення перевірок, визначених у ст. 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів. Загальний термін проведення перевірок, визначених у пунктах 200.10 та 200.11 статті 200 цього Кодексу, з урахуванням установлених цим пунктом строків зупинення не може перевищувати 60 календарних днів (п. 82.4 ст. 82 Податкового кодексу України).

Матеріали справи не містять, а податковим органом не надано доказів, які б свідчили про вжиття останнім заходів для проведення документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства "Ресурс-М" у строк, встановлений ст.82.2. Податкового кодексу України.

Крім того, в матеріалах справи також відсутні докази відмови ліквідатора про надання документів для перевірки чи оскарження податковим органом відповідної відмови ліквідатора.

При цьому, колегія суддів враховує, що постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2016 р. провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2016 р. у даній справі припинено, оскільки судом касаційної інстанції встановлено відсутність в матеріалах справи доказів звернення скаржника з грошовими вимогами до приватного підприємства Ресурс-М у встановленому ч.3 ст.95 Закону про банкрутство порядку.

Згідно до п.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України", якщо апеляційну скаргу подано, зокрема, особою, яка не має права її подавати, то у таких випадках апеляційний господарський суд повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу з посиланням на статті 91 або 106 ГПК України. У разі помилкового порушення апеляційного провадження в зазначених випадках суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України.

Враховуючи викладене, з метою усунення процесуального порушення при прийнятті до провадження апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, колегія суддів вважає за необхідне припинити апеляційне провадження з перегляду ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2016 р.

Керуючись п.1 ч.1 ст.80, ст.ст. 91, 99 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за скаргою Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2016 р. у справі №904/1512/16 припинити.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді І.О.Вечірко

І.М.Кощеєв