Ухвала

від 17.01.2017 по справі 712/6771/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/63/17Головуючий по 1 інстанції Категорія : 53 Пироженко (В.Д.) В. Д. Доповідач в апеляційній інстанції Ювшин В. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоЮвшина В. І. суддівГончар Н. І., Фетісової Т. Л. при секретаріНаконечній М. М.

позивачка ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 18 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до відокремленого підрозділу санаторій-профілакторій "Ізвєстій" ДП "Донбассантрацит" про стягнення заробітної плати та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до відокремленого підрозділу санаторій-профілакторій "Ізвєстій" ДП "Донбассантрацит" про стягнення заробітної плати та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що з 10.12.1979 року до 01.08.2014 року вона працювала на державному підприємстві Донбассантрацит , відокремлений підрозділ санаторій-профілакторій Ізвєстій .

Фактично з 01.08.2014 року позивачка припинила працювати та виконувати свої обов'язки на підприємстві у зв'язку з АТО. Проте розрахунок по заробітній платі за липень 2014 року її так і не було здійснено.

ОСОБА_5 стверджує, що розмір нарахованої але не виплаченої заробітної плати за липень 2014 року становить 2437,31 грн.

Просила суд стягнути з відокремленого підрозділу санаторій-профілакторій "Ізвєстій" ДП "Донбассантрацит" на користь позивачки не виплачену заробітну плату в сумі 2437,31 грн. та 10000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Соснівського районного суду Черкаської області від 18 липня 2016 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з відокремленого підрозділу санаторій-профілакторій "Ізвєстій" ДП "Донбассантрацит" на користь ОСОБА_5 заборгованість по заробітній платі в сумі 2437,31 грн. та 1378 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права і просить скасувати рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 18 липня 2016 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди і ухвалити в цій частині нове рішення, яким заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вислухавши сторону, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 до відокремленого підрозділу санаторій-профілакторій "Ізвєстій" ДП "Донбассантрацит" про стягнення заробітної плати та моральної шкоди, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не було скоєно умисних дій на порушення прав позивачки, а без наявності вини відповідача стягнення моральної шкоди законом не передбачено.

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Встановлено, що ОСОБА_5 працювала на державному підприємстві Донбассантрацит відокремлений підрозділ санаторій-профілакторій Ізвєстій в період з 10.12.1979 року по 01.08.2014 року, що підтверджується копією трудової книжки.

Відповідно до довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та регіонів проведення антитерористичної операції від 20.10.2014 року, ОСОБА_5 постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_2 і перемістилась на територію АДРЕСА_1.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України ОСОБА_5 була нарахована заробітна плата за липень 2014 року в розмірі 2437,31 грн.

Згідно довідки АТ Ощадбанк , виданої 04.04.2016 року ОСОБА_5, останній перерахунок заробітної плати було здійснено за червень 2014 року в сумі 1540,07 грн.

Статтями 8, 9 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.49 р. N 95, ратифікованої Україною 04.08.61 р., ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про оплату праці" та статті 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Тому встановивши факт не виплати працівникові заробітної плати за липень 2014 року суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову в цій частині.

Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається із цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Оскільки трудовим законодавством не врегульовані відносини з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на такі відносини.

Ураховуючи позовні вимоги у цій справі, зокрема вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, що регулюються главою 82 ЦК України, то застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили як надзвичайної або невідворотної за даних умов події. Отже, непереборною силою є надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Відповідач знаходиться на тимчасово окупованій території Луганської області в зоні проведення АТО, тому справа слухалась в його відсутність, без вручення відповідачу копії позовної заяви, так як УДППЗ Укрпошта з 22.07.2014 року призупинила приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Луганської області, які контролюються терористами.

З огляду на наведене, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що затримка виплати позивачці належної її заробітної плати за липень 2014 року у строки, визначені статтями 34 Закону України "Про оплату праці" та статті 115 КЗпП України, відбулася за відсутності вини відокремленого підрозділу санаторій-профілакторій "Ізвєстій" ДП "Донбассантрацит" та правильно застосував норми матеріального права і відмовив в стягненні моральної шкоди. Такий висновок суду першої інстанції відповідає правовому висновку ВС України, винесений ним 23 березня 2016 року у справі N 6-364цс16.

Інші доводи апеляційної скарги також перевірені судом першої інстанції та визнані безпідставними.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 315 ЦПК України колегія суддів судової палати,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 18 липня 2016 року відхилити, а рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 18 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, починаючи з дня її проголошення.

Головуючий :

Судді :