Україна
Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 січня 2017 р. Справа №805/4017/16-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
час прийняття постанови: 17-20
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Волгіної Н.П.,
при секретарі судового засідання Маковецькій О.О.,
за участю:
представника першого відповідача - Тернинко С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Гранд"
до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області,
Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Гранд", звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 8 квітня 2016 року № 0015811303/941 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, прийняте Жовтневою об'єднаною держаною податковою інспекцією м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
Про існування недоїмки контролюючий орган має повідомляти платника шляхом надіслання вимоги про сплату недоїмки, прийнятої за наслідком перевірки підприємства. Ані про проведення перевірки свого підприємства, ані про будь-які вимоги, прийняті стовно позивача останньому не відомо. Також за посиланнями позивача сплата ЄСВ товариством відбувалась у 2014-2015 роках, тобто, в умовах проведення в регіоні АТО, а на кінець 2015 року, і станом на час прийняття спірного рішення, заборгованість з ЄСВ не існувала.
Тобто, факт порушення позивачем у березні чи квітні 2016 року строків сплати єдиного внеску відсутній, а, отже, відсутні підстави прийняття спірного рішення.
Крім цього, позивачем зазначено, що на підставі п. 9-4 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI він як платник єдиного соціального внеску є звільненим від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у період з 14 квітня 2014 року і до закінчення антитерористичної операції, так як знаходиться на території проведення антитерористичної операції, а, отже, штрафні санкції до нього не застосовуються (а.с. 3-7).
Представник позивача до судового засідання не з'явився, у заяві, що надійшла від позивача до суду 6 грудня 2016 року, товариство просить суд розглянути справу за відсутністю його представника (а.с. 172).
Представник першого відповідача Тернинко С.М. у судовому засіданні заперечувала проти позову з підстав того, що позивач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати єдиний соціальний внесок незалежно від фінансового стану, як того вимагає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 8 липня 2010 року не залежно від фінансового стану.
Представник вказала, що посилання позивача на п. 9-4 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є безпідставним, оскільки звільнення від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 цього Закону нерозривно пов'язано із фактом перебування платника на тимчасово окупованій території, якою не є місцезнаходження позивача - м. Маріуполь.
Крім цього, п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" включено до цього Закону нормою Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 2 вересня 2014 року № 1669-VII, яка з 1 січня 2016 року втратила чинність, а, отже, втратив чинність і п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
До цього ж, позивачем не надавався до податкової інспекції сертифікат торгово-промислової палати, що є обов'язковим для підтвердження форс-мажорних обставин, що обумовлюють необхідність звільнення платника від обов'язку, зокрема, про сплаті ЄСВ.
Письмові заперечення аналогічного змісту наявні в матеріалах справи (а.с. 196-204, 249-255).
Представник другого відповідача до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи інспекція повідомлялась судом належним чином, причини неявки представника другого відповідача до суду не повідомлені.
Заслухавши представника першого відповідача, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Гранд", зареєстровано в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 23415318, місцезнаходження: 87500, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Казанцева, будинок 14А (а.с. 128-129, 131-132).
8 квітня 2016 року Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області у відношенні позивача прийнято рішення № 0015811303/941 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 23 вересня 2014 року до 30 жовтня 2015 року на суму 15 975,10 грн, з яких штраф в сумі 1 131,98 грн застосовано у 10 %-му розмірі (до 1 січня 2015 року) за період з 23 вересня 2014 року до 31 грудня 2014 року, штраф в сумі 11 179,57 грн - у 20 %-му розмірі (з 1 січня 2015 року) за період з 1 січня 2015 року до 30 грудня 2015 року, нарахована пеня - 3 663,55 грн (0,1 % від суми недоїмки) (а.с. 9).
Як вбачається з матеріалів справи, у спірний період, визначений в оскаржуваному рішенні, позивач перебував на обліку в Жовтневій об'єднаній державній податковій інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 4 листопада 2015 року № 892 Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби вирішено реорганізувати Жовтневу об'єднану державну податкову інспекцію м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області шляхом приєднання до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (Додаток 2 до Постанови Кабінету Міністрів України).
Наказом ДФС України від 24 лютого 2016 року № 160 Про реорганізацію деяких територіальних органів ДФС у Донецькій області з метою реалізації п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 4 листопада 2015 року № 892 Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби , керуючись п. 7 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236 та Порядком здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074, також вирішено реорганізувати Жовтневу об'єднану державну податкову інспекцію м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області шляхом приєднання до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (п. 20 Наказу) (а.с. 236-242).
Станом на сьогоднішній день позивач перебуває на обліку в Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.
Разом із цим, у письмових поясненнях представника Маріупольської об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (а.с. 235) зазначено, що з урахуванням наведеного вище останній просить вважати належним відповідачем саме Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області, оскільки Жовтневу об'єднану державну податкову інспекцію м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області реорганізовано шляхом приєднання до першого відповідача.
З урахуванням наведеного вище суд зазначає, що належним відповідачем у даній справі є Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області, що не заперечувалось її представником.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.
Разом із цим, враховуючи, що позивачем заявлено позов до двох відповідачів - Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області та Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області, беручи до уваги відсутність згоди позивача на виключення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області зі складу відповідачів, а також той факт, що станом на час розгляду справи юридична особа другого відповідача (код ЄДРПОУ 39884412, https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) знаходиться в стані припинення, втім, не припинена, суд розглядає справу у суб'єктному складі, заявленому позивачем.
Будучи незгодним зі спірним рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом (а.с. 3-7, 156).
Ухвалою суду від 12 січня 2017 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду із даним позовом.
При вирішенні справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року № 2464-VI.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Обов'язком платника єдиного внеску у розумінні положень Закону № 2464-VI є своєчасність, повність нараховування, обчислення та сплата єдиного внеску. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.п. 1 (крім абз. 7), 2, 3, 6, 7 і 8 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, крім іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
У відповідності до ч. 12 ст. 9 даного Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до вимог ст. 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів та підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 120-127, 208-210) платежі в рахунок погашення суми з єдиного соціального внеску за період з серпня 2014 року (строк сплати - до 20 вересня 2014 року) по вересень 2015 року (строк сплати - до 20 жовтня 2015 року), тобто, в строк, встановлений Законом № 2464-VI, позивачем не здійснені.
Разом із цим суд зазначає, що згідно з п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
З аналізу п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI вбачається, що тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася (або проводиться) антитерористична операція, приписів статей 25 (заходи впливу та стягнення) і 26 (відповідальність за порушення Закону) цього Закону.
Суд звертає увагу першого відповідача на той факт, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася (або проводиться) антитерористична операція, а не на тимчасово окупованих територіях (як зазначено у запереченнях проти позову), є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальність за порушення Закону.
Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено м. Маріуполь, де зареєстрований позивач, здійснював своє повноваження другий відповідач та здійснює перший відповідач.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року визнано нечинним.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України по даній справі зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року до розгляду касаційної скарги Кабінету Міністрів України у Вищому адміністративному суду України.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року діяло у період з 30 жовтня 2014 року по 4 листопада 2014 року та у період з 2 квітня 2015 року по 27 квітня 2015 року. Відповідно, станом на час прийняття спірного рішення факт знаходження населених пунктів, зазначених у вказаному у Розпорядженні № 1053-р Переліку (м. Маріуполь) у певні періоди часу (у тому числі у спірний період) на території, де проводилась антитерористична операція - є встановленим.
Крім цього, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, яким визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших, є м. Маріуполь.
Як вже зазначалося судом, відповідно до п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться/проводилась антитерористична операція - звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. При цьому, єдиною та, відповідно, достатньою підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 20 жовтня 2016 року позивачем направлено Жовтневому відділенню Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області заяву від 20 жовтня 2016 року №18/2016 (а.с. 133, 134) про звільнення підприємства від виконання своїх обов'язків, зокрема, від обов'язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок на підставі п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI. Вказана заява отримана першим відповідачем 26 жовтня 2016 року, що вбачається з інформації, яка зберігається на сайті УДППЗ Укрпошта , за пошуковим запитом по штрихкодовому ідентифікатору 0408026755882, присвоєному поштовому відправленню із зазначеною заявою позивача (а.с. 134).
Суд зазначає, що приписи п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI не ставлять факт звільнення платника від обов'язку зі сплати єдиного внеску у залежність від часу подання відповідної заяви, а прямо встановлює, що така заява подається у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Станом на день розгляду судом даної справи АТО у Донецькому та Луганському регіонах триває, як тривала і станом на спірний період та станом на дату прийняття другим відповідачем спірного рішення.
Суд не приймає доводи першого відповідача про неподання позивачем до податкової інспекції сертифікату торгово-промислової палати, що є обов'язковим для підтвердження форс-мажорних обставин, що обумовлюють необхідність звільнення платника від обов'язку, зокрема, про сплаті ЄСВ, оскільки приписами п. 9-4 розділу VIII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 2464-VI не вимагається надання будь-якого сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин для звільнення платника від сплати ЄСВ - необхідним є подання до органу фіскальної служби лише заяви, складеної в довільній формі. Посилання у вказаному пункті на порядок списання недоїмки, передбачений Податковим кодексом, стосується лише здійснення самої процедури/порядку списання недоїмки (чого у межах даної справи позивач не вимагає), а підтвердженням існування підстав для звільнення платника від сплати ЄСВ відповідно до зазначеного пункту є виключно знаходження платника на обліку в органах фіскальної служби, що розташовані на території населених пунктів, визначених відповідним переліком, де проходить АТО, та подання таким платником відповідної заяви до органу фіскальної служби.
До цього ж, п. 9-4 розділу VIII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 2464-VI наголошує на тому, що відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що 24 грудня 2015 року Верховною Радою України був прийнятий Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України) № 911-VIІІ (далі - Закон № 911-VIІІ), пунктом 28 якого з Закону № 1669-VII виключений пп. 8 п. 4 ст. 11 (вказаним пунктом 2 вересня 2014 року у Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI був внесений п. 9-3, яким певну категорію платників ЄСВ було звільнено від виконання своїх обов'язків на період проведення АТО).
Станом на час прийняття Закону № 911-VIІІ пункт Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI (яким певні особи звільняються від виконання зазначених вище обов'язків) на підставі Закону України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 2 березня 2015 року № 219-VIII, мав (та має станом на час розгляду даної справи) нумерацію "9-4", а не "9-3". А ні Законом № 911-VIІІ, а ні будь-яким іншим законом приписи п. 9-4 Закону № 2464-VI виключені із цього закону (або змінені) станом на час виникнення спірних правовідносин (та станом на час розгляду даної справи) не були, а тому є чинними.
Суд зауважує, що відповідно до преамбули Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI саме цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Таким чином, станом на час розгляду справи та на час прийняття спірного рішення приписи Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо звільнення певної категорії платників ЄСВ від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону, - чинні, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги посилання першого відповідача з цього приводу.
Крім цього, період, за який до позивача застосовано штраф та пеню, - є періодом, що передував прийняттю Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIІІ.
Враховуючи наведене вище, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що застосування до позивача штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату ЄСВ за спірний період є неправомірним.
Відповідно, спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи при зверненні до суду із даним позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 1 378,00 грн (а.с. 160).
Беручи до уваги наведене, суд вважає за необхідне стягнути з бюджетних асигнувань першого (належного) відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1 378,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Гранд" до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області від 8 квітня 2016 року № 0015811303/941 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Гранд" за період з 23 вересня 2014 року до 30 жовтня 2015 року в сумі 15 975,10 грн.
Стягнути з бюджетних асигнувань Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39883670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Гранд" (код ЄДРПОУ 23415318) судовий збір у сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні в присутності представника першого відповідача.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складений та підписаний 17 січня 2017 року.
Суддя Волгіна Н.П.
Суд | Донецький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 12.01.2017 |
Оприлюднено | 20.01.2017 |
Номер документу | 64122338 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Перший апеляційний адміністративний суд
Ястребова Любов Вікторівна
Адміністративне
Перший апеляційний адміністративний суд
Ястребова Любов Вікторівна
Адміністративне
Перший апеляційний адміністративний суд
Ястребова Любов Вікторівна
Адміністративне
Перший апеляційний адміністративний суд
Ястребова Любов Вікторівна
Адміністративне
Перший апеляційний адміністративний суд
Ястребова Любов Вікторівна
Адміністративне
Перший апеляційний адміністративний суд
Ястребова Любов Вікторівна
Адміністративне
Донецький апеляційний адміністративний суд
Компанієць Ірина Дмитрівна
Адміністративне
Донецький апеляційний адміністративний суд
Компанієць Ірина Дмитрівна
Адміністративне
Донецький апеляційний адміністративний суд
Компанієць Ірина Дмитрівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні