Рішення

від 17.01.2017 по справі 903/1017/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 січня 2017 р. Справа № 903/1017/16 за позовом Державного підприємства «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»

до Городинівської сільської ради Рожищенського району Волинської області

про стягнення 3 505,34грн.

Суддя Філатова С.Т.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №19/1-11 від 17.01.2017р.

від відповідачів: н/в

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

В судовому засіданні 17.01.2017р. згідно зі ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Державне підприємство «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» звернулось з позовом до Городинівської сільської ради Рожищенського району Волинської області про стягнення 3 563,67грн., в т.ч. 2 988,91грн. заборгованості за виконані роботи згідно договору на виконання землевпорядних (землеоціночних) робіт №559 від 06.08.2014р., 523,80грн. пені за період з 01.06.2016р. по 26.12.2016р. за несвоєчасну оплату згідно п. 6.6 договору, 50,96грн. річних за період з 01.06.2016р. по 26.12.2016р. згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору по оплаті за виконані проектні роботи, передані по акту готовності науково-технічної продукції та здачі-приймання робіт (надання послуг) №559 від 31.05.2016р., підписаного без зауважень.

Ухвалою суду від 28.12.2016р. порушено провадження у справі та призначено розгляд спору на 17.01.2017р. Зобов'язано подати суду: позивача - статут, наказ №997 від 25.12.2009р., зазначений у преамбулі договору на виконання землевпорядних (землеоціночних) робіт №559 від 06.08.2014р., читаєму копію договору №559 від 06.08.2014р. ; відповідача надати суду пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог.

На виконання вимог ухвали суду представник позивача клопотанням від 17.01.2017р. долучив до матеріалів справи читаємо копію договору №559 від 06.08.2014р., наказ №997 від 25.12.2009р. про призначення директором підприємства ОСОБА_2

У судовому засіданні 17.01.2017р. представник позивача в межах повноважень, визначених довіреністю від 17.01.2017р. №19/1-11, подав заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині розміру пені та просив стягнути з відповідача 465,47грн. пені за період з 01.06.2016р. по 30.11.2016р., інші позовні вимоги залишив без змін.

Заяву обґрунтував неврахуванням при здійсненні розрахунку вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вказав, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог в частині пені не суперечить вимогам законодавства (ч. 6 ст. 232 ГК України), не порушує прав та інтересів відповідача, судом прийнята заява представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, нова ціна позову - 3 505,34грн. з розрахунку - 2 988,91грн. основний борг, 465,47грн. пеня, 50,96грн. річні.

У судовому засіданні оглянуті оригінали договору №559 від 06.08.2014р. та акту №559 від 31.05.2016р.

Відповідачем всупереч вимогам ухвали суду не було представлено суду доводів та заперечень з приводу пред'явленого позову, письмових пояснень, повноважного представника в судове засідання Городинівська сільська рада не направила, позов не оспорила, хоча вчасно та належним чином була повідомлена про час та місце судового розгляду, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 03.01.2017р. за №4301034604163.

Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Господарський суд, зважаючи на те, що явку відповідача не було визнано обов'язковою, про дату і час судового засідання його було належним чином повідомлено, було повідомлено ухвалою суду від 28.12.2016р., що у разі неявки в судове засідання спір буде розглянуто за наявними в справі матеріалами, заслухавши пояснення представника позивача, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

06.08.2014р. між Городинівською сільською радою (замовник) та Державним підприємством «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (виконавець) укладено договір на виконання землевпорядних (землеоціночних) робіт №559, за умовами якого виконавець взяв на себе зобов'язання своїми силами та засобами виконати землевпорядні роботи, а замовник - прийняти результат робіт (проектно-технічну документацію із землеустрою) і сплатити виконавцеві вартість виконаних робіт (а.с. 7-8).

Відповідно до п. 4.1 договору та погодженого кошторису на виконання проектних (вишукувальних робіт) №1 загальна вартість робіт становить 2 988,91грн. (а.с. 9).

Згідно п. 5.3 договору замовник зобов'язується у строк не більше ніж 7 календарних днів з моменту повідомлення виконавця про закінчення виконання робіт з'явитися до виконавця, оглянути і прийняти результати виконаних робіт та підписати акт приймання -передачі робіт, а також повністю оплатити ці роботи.

Сторони у договорі обумовили, що кошти в розмірі 100% від загальної вартості робіт замовник сплачує після завершення робіт, зазначених у п. 1.2, та підписання акту прийняття-передачі робіт (п. 4.3 договору).

На виконання умов договору позивач виготовив технічну документацію із землеустрою щодо внесення змін до проекту встановлення меж населених пунктів Городинівської сільської ради Рожищенського району Волинської області, що стверджується актом готовності науково-технічної продукції та здачі-приймання робіт (надання послуг) №559 від 31.05.2016р. на суму 2 988,91грн. (а.с. 10). Акт зі сторони замовника-відповідача підписаний без зауважень.

Відповідач оплату за виконані роботи згідно акту здачі-приймання робіт №559 від 31.05.2016р. не здійснив, лист-вимогу №11/3-3 від 17.06.2016р. (а.с. 10), отриману 21.06.2016р. (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а.с. 11 на звороті), залишив без відповіді та задоволення, доказів в спростування заборгованості в сумі 2 988,91грн. (доказів оплати) суду не подав, позов не оспорив.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Укладений сторонами договір №1892 від 03.12.2013р. за правою природою є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх (ч. 1 ст.887 ЦК України).

Договір №559 від 06.08.2014р. предметом судового розгляду не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був. Протилежного суду не доведено.

Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Заборгованість за виконані роботи на день розгляду спору становить 2 988,91грн., стверджується договором на виконання землевпорядних (землеоціночних) робіт №559 від 06.08.2014р. (а.с. 7-8), кошторисом на виконання проектних робіт №1 до договору (а.с. 9), актом готовності науково-технічної продукції та здачі-приймання робіт (надання послуг) №559 від 31.05.2016р. (а.с. 10), відповідачем не оспорена та підлягає до стягнення з Городинівської сільської ради Рожищенського району Волинської області в силу ст.193 ГК України, ст. 887 ЦК України, згідно яких учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договором №559 від 06.08.2014р. (п.6.6) передбачено, що за порушення замовником строків сплати вартості робіт, встановлених умовами договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу за весь час прострочення.

Відповідачу за прострочку платежу за виконані роботи було нараховано пеню у розмірі 465,47грн., виходячи з подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.06.2016р. по 30.11.2016р. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 17.01.2017р.).

Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог від 17.01.2017р. нарахована пеня в розмірі 465,47грн. за період з 01.06.2016р. по 30.11.2016р. з дотриманням вимог ст.ст. 230-232 ГК України, ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п. 6.6 договору, є підставною та підлягає до стягнення.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий господарський суд України у п.п. 1.3, 4.1 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначив, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", і ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленим розрахунком, не оспореним відповідачем, позивачем відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу 50,96грн. річних за період з 01.06.2016р. по 26.12.2016р. (а.с. 6)

Вимога позивача про 50,96грн. річних за період з 01.06.2016р. по 26.12.2016р. підставна та підлягає до задоволення згідно ч. 2 ст.625 ЦК України.

Розрахунок нарахування пені та річних перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378,00грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 193, 230-232, 343 ГК України, ст.ст. 509, 526, 527, 599, 625, 887 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Городинівської сільської ради Рожищенського району Волинської області, Волинська область, Рожищенський район, с. Городині, вул. Центральна, 7, код ЄДРПОУ 04334732

на користь державного підприємства «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» , м.Луцьк, вул.Винниченка, 63, код ЄДРПОУ 00692630

2 988,91грн. основного боргу, 465,47грн. пені, 50,96грн. річних, 1 378,00грн. витрат по сплаті судового збору. Всього - 4 883,34грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст.84 цього Кодексу.

Повне рішення

складено 18.01.2017р .

Суддя С.Т. Філатова