Рішення

від 10.01.2017 по справі 908/2810/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/112/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2017 Справа № 908/2810/16

за позовною заявою: комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі» , 71630, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Героїв праці, 11

до відповідача: Дніпрорудненського індустріального технікуму, 71630, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Ентузіастів, 23

про стягнення 121 743,81 грн .

суддя Корсун В.Л.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 05.01.17 № 01/006

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 10.01.17 № 12

СУТЬ СПОРУ:

24.10.16 до господарського суду звернулось комунальне підприємство «Дніпрорудненські теплові мережі» (надалі КП «Дніпрорудненські теплові мережі» ) з позовною заявою до Дніпрорудненського індустріального технікуму (далі Технікум) про стягнення заборгованості у розмірі 444 681,82 грн. за договором про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 14.03.16 № 05/38-Т/16, а саме: 322 938,01 грн. основного боргу, 68 574,88 грн. пені, 34 023,95 грн. штрафу, 6 420,35 грн. 3 % річних та 12 724,63 грн. інфляційних втрат.

24.10.16 автоматизованою системою документообігу суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено справу № 908/2810/16 до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 24.10.16 судом порушено провадження у справі № 908/2810/16, якій присвоєно № провадження 17/112/16, судове засідання призначено на 07.12.16.

07.12.16 до суду надійшла заява від 06.12.16 № 05/2270 про зменшення ціни позову, в якій представник позивача просить суд стягнути з відповідача на свою користь 433 550,84 грн. за договором про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 14.03.16 № 05/38-Т/16, а саме: 311 807,03 грн. основного боргу, 68 574,88 грн. пені, 34 023,95 грн. штрафу, 6 420,35 грн. 3 % річних та 12 724,63 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою від 07.12.16 судом продовжено строк вирішення спору на 15 днів - до 10.01.17, розгляд справи відкладено на 10.01.17.

10.01.17 до суду надійшла заява від 06.01.17 № 06/012 про зменшення ціни позову, в якій представник позивача просить суд стягнути з відповідача на свою користь 121 743,81 грн. за договором про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 14.03.16 № 05/38-Т/16, а саме: 68 574,88 грн. пені, 34 023,95 грн. штрафу, 6 420,35 грн. 3 % річних та 12 724,63 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як зазначено в п.3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , передбачені частиною 4 статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з ч. 3 статті 55 ГПК України, ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Отже, заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята та задоволена судом, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 10.01.17, на підставі ст. ст. 82 1 , 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам сторін повідомлено про час виготовлення повного рішення.

Позивач, в особі уповноваженого представника, заявлені вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві від 20.10.16 № 05/1992, поясненні від 06.12.16 № 05/2269, заяві про зменшення ціни позову від 06.12.16 № 05/2270, заяві про зменшення ціни позову від 06.01.17 № 06/012 та просить суд стягнути з Дніпрорудненського індустріального технікуму заборгованість у розмірі 121 743,81 грн. за договором про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 14.03.16 № 05/38-Т/16, а саме: 68 574,88 грн. пені, 34 023,95 грн. штрафу, 6 420,35 грн. 3 % річних та 12 724,63 грн. інфляційних втрат.

Відповідач, в особі уповноваженого представника, в судовому засіданні 10.01.17 підтримав свої заперечення викладені у відзиві на позовну заяву від 10.01.17 та просить суд зменшити суму нарахованих позивачем штрафу та пені на 90 % та стягнути з відповідача пеню у сумі 6 857,49 грн., штраф у сумі 3 403,00 грн., інфляційні нарахування в сумі 12 724,63 грн. та 3 % річних у розмірі 6 420,35 грн.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

14.03.16 між Дніпрорудненським індустріальним технікумом (Замовник) і комунальним підприємством «Дніпрорудненські теплові мережі» (Учасник) укладено договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти № 05/38-Т/16.

Відповідно до п. 1.1. договору, Учасник зобов'язується протягом січня-грудня 2016 року поставити Замовникові послуги з постачання теплової енергії (ДК 016-2010 код 35.30.1, ДК 021:2015 код 09320000-8), а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Найменування послуги: постачання теплової енергії на об'єкти Замовника загальним обсягом 185,27181 Гкал. (п. 1.2. договору з урахуванням додаткової угоди від 05.09.16 № 2).

Згідно із п. 3.1 договору (з урахуванням додаткової угоди від 05.09.16 № 2), ціна цього договору становить 329 619,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Розрахунки проводяться у безготівковій формі, за умови наявності у Замовника відповідного бюджетного призначення, шляхом оплат Замовником на розрахунковий рахунок Учасника № 26039301000447 у філії Запорізького обласного управління АТ Державний ощадний банк України м. Запоріжжя МФО 313957, згідно актів на відпуск теплової енергії, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання рахунку (п. 4.1 договору).

Пунктом 4.2. договору передбачено, що щомісячно, не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, відповідальний представник Замовника повинен з'явитись до Учасника для оформлення та підписання акту на відпуск теплової енергії. У разі неявки представника Замовника, акт вважається дійсним підписаний тільки представником Учасника.

Строк поставки послуг - з 01.01.16 по 31.12.16 (п. 5.1 договору).

Відповідно до п.п. 6.1.1 розділу 6, Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені послуги.

Згідно із п. 10.1. договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.16.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п.п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Як свідчать матеріали цієї господарської справи, на виконання умов договору позивачем у період з січня по серпень 2016 р. поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 558 241,39 грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії за вказаний період (копії яких долучені до матеріалів справи).

Вказане не оспорювалось представниками сторін в ході розгляду цієї справи в суді.

На підставі зазначених актів приймання-передачі теплової енергії КП «Дніпрорудненські теплові мережі» виставлено відповідачу рахунки на оплату відпущеної теплової енергії.

Вбачається, що вищевказані акти приймання-передачі теплової енергії підписані обома сторонами та скріплені печатками, що підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями.

Таким чином, згідно із п. 4.2. договору, зазначені вище акти приймання-передачі теплової енергії є погодженими та являються підставою для проведення остаточних розрахунків за отриману протягом вказаного в них періоду теплову енергію. А саме за період з січня по серпень 2016 р. включно.

Відповідно до п. 4.1. договору, розрахунки проводяться у безготівковій формі, за умови наявності у Замовника відповідного бюджетного призначення, шляхом оплат Замовником на розрахунковий рахунок Учасника № 26039301000447 у філії Запорізького обласного управління АТ Державний ощадний банк України м. Запоріжжя МФО 313957, згідно актів на відпуск теплової енергії, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання рахунку.

Згідно із нормами ч. 1 ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» :

- тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання;

- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

- теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

Відповідно до п. 6 ст. 19 та п. 11 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» , споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію та додержуватись вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією (затверджених

постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 № 1198), розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до пп. 1, 5 п. 40 вказаних Правил, споживач теплової енергії зобов'язаний дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору і вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом з тим, відповідач взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав та не в повному обсязі сплатив рахунки виставлені за надані послуги. Так, на момент подачі цієї позовної заяви від 20.10.16 № 05/1992, у відповідача обліковується заборгованість за несплачені рахунки на загальну суму 322 938,01 грн. за період січня-серпня 2016 року.

Проте, відповідач провів оплату за надані послуги у повному обсязі лише 27.12.16, тобто після порушення провадження у даній господарській справі за № 908/2810/16.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Так, позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 6 420,35 грн. за період з 15.02.16 по 01.10.16 та індекс інфляції в сумі 12 724,63 грн. за період з 15.02.16 по 01.10.16 (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Факт прострочення оплати відповідачем суми основного боргу матеріалами справи доведений.

Перевіривши (за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» ) розрахунки 3% річних за вказаний період, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу 3 % річних в сумі 6 420,35 грн. за період з 15.02.16 по 01.10.16.

У зв'язку із чим, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню судом.

Щодо заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, то суд виходить з наступного.

Як свідчить наданий до справи позивачем розрахунок індексу інфляції, то позивачем всупереч положенням викладеним у листі Верховного Суду України від 03.04.97 за № 62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ надано суду цей розрахунок без врахування того, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а також того, що не розраховується поденний індекс інфляції ...

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивач не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Як зазначено в п. 4.8, 4.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із подальшими змінами), залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування п. 5 ч. 1 цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

В даному випадку підставою для залишення позову без розгляду в частині стягнення індексу інфляції є ненадання представником позивача в ході розгляду цієї справи в суді витребуваних ухвалою господарського суду від 24.10.16 матеріалів, необхідних для вирішення спору в частині стягнення індексу інфляції. І вказане позбавляє можливості суд прийняти законне і обґрунтоване рішення в цій справі по суті спору в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат на заявлену позивачем суму.

У зв'язку з викладеним, позовна вимога в частині стягнення 12 724,63 грн. нарахованих позивачем індексу інфляції залишається без розгляду.

Також, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 68 574,88 грн. пені та 34 023,95 грн. штрафу за період з 15.02.16 по 01.10.16.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нормами ч. 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.3.1. договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання згідно договору Учасник сплачує пеню в розмірі 0,1 % вартості послуг, але не нижче облікової ставки НБУ, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

У відповідності з вимогами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши (за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» ) розрахунок пені, а також заявлену до стягнення суму штрафу за вказаний період, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в сумі 68 574,88 грн. та штраф в розмірі 34 023,95 грн. за період з 15.02.16 по 01.10.16.

У зв'язку із чим, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню судом.

Судом враховано, що згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суд приймаючи рішення має право … зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Разом з тим, відповідач заявляючи у своєму відзиві б/н від 10.01.17 про зменшення суми нарахованих позивачем штрафу та пені на 90 % … не довів суду та не надав доказів на підтвердження вказаного клопотання, про те, що, зокрема, у спірних правовідносинах між сторонами у цій справі вказане відповідачем є винятковим випадком в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та, як наслідок, у господарського суду є правові підстави для зменшення суми нарахованих позивачем штрафу та пені на 90 %, тобто до сум, про які просить відповідач у своєму відзиві.

З огляду на те, що питання щодо реструктуризації заборгованості в порядку визначеному Законом України Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії від 03.11.16 № 1730, який набув чинності із 30.11.16 не відносяться, зокрема, до компетенції господарського суду Запорізької області, судом визнаються надуманими та безпідставними посилання відповідача на цей закон та, як наслідок, такі твердження залишаються судом поза увагою.

Наведене вище спростовує всі доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву у цій справі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

За наслідками розгляду судом заяви від 06.01.17 в частині повернення позивачу 4 844,07 грн. судового збору буде винесено відповідну ухвалу

Судом роз'яснюється, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 116 ГПК України (…) після набрання законної сили наказ видається судом за заявою стягувачу (…).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2 1 , 4 2 , 4 3 , 4 5 , 22, 33, 34, 44, 49, 69, 77, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст. ст. 82, 82 1 , 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дніпрорудненського індустріального технікуму (71630, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Ентузіастів, 23, код ЄДРПОУ 00193594) на користь комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі» (71630, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Героїв праці, 11, код ЄДРПОУ 32597943) - 68 574 (шістдесят вісім тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн. 88 коп. пені, 34 023 (тридцять чотири тисячі двадцять три) грн. 95 коп. штрафу, 6 420 (шість тисяч чотириста двадцять) грн. 35 коп. 3 % річних та 1 635 (одну тисячу шістсот тридцять п'ять) грн. 14 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову вимогу про стягнення з відповідача 12 724,63 грн. інфляційних втрат залишити без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Повне рішення складено 16.01.17

Суддя В.Л. Корсун