Ухвала

від 16.01.2017 по справі 904/2342/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

16.01.2017 Справа № 904/2342/15

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Ленд" (м. Підгородне, Дніпровського району, Дніпропетровської області)

про визнання наказу від 29.08.2016 про примусове виконання рішення таким, що не підлягає виконанню

У справі:

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Ленд" (м. Підгородне, Дніпровського району, Дніпропетровської області)

про стягнення 59 314 грн. 26 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від заявника (відповідача): ОСОБА_2 - представник (довіреність від 25.04.2016)

від позивача: не з'явився

від ВДВС: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Ленд" (далі - відповідач) про стягнення основного боргу в сумі 50 679 грн. 20 коп., пені в сумі 3 978 грн. 32 коп., 3% річних в сумі 316 грн. 57 коп., інфляційних витрат в сумі 4 340 грн. 17 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору на проведення робіт з обслуговування спеціальних конструкцій від 01.11.2014 за № 01/11/14 в частині своєчасної та повної оплати за обслуговування спеціальних конструкцій.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2016 (суддя Панна С.П.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 50 679 грн. 20 коп. основного боргу, 12 765 грн. 60 коп. пені, 1 941 грн. 08 коп. 3% річних, 22 311 грн. 21 коп. інфляційних витрат, 1 827 грн. 00 коп. судового збору; в решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 вказане рішення господарського суду скасоване, прийняте нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 50 679 грн. 20 коп. основного боргу, 12 765 грн. 60 коп. пені, 1 941 грн. 08 коп. 3% річних, 22 311 грн. 21 коп. інфляційних витрат, 1 827 грн. 00 коп. судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.

На виконання зазначеної постанови господарським судом 29.08.2016 видано наказ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арт-Ленд"15.11.2016 звернулося до суду із заявою про визнання наказу суду від 29.08.2016 таким, що не підлягає виконанню повністю, в порядку статті 117 Господарського процесуального кодексу, мотивуючи заяву тим, що відповідно до умов гарантійного листа позивача від 07.09.2016, відповідачем добровільно сплачена заборгованість у загальному розмірі 57 506 грн. 20 коп., у зв'язку із чим, за домовленістю сторін, спірний наказ вважається таким, що не підлягає виконанню. Проте, в порушення досягнутих домовленостей сторін, позивач пред'явив вказаний наказ до виконавчої служби з метою примусового стягнення з відповідача залишку заборгованості за наказом.

Ухвалою суду від 21.11.2016 вказану заяву прийнято до провадження суддею Рудь І.А. та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 28.11.2016.

Розпорядженням керівника апарату суду № 981 від 29.11.2016 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу матеріалів справи, призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи № 904/2342/15, та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2016, у зв'язку з перебуванням судді Рудь. І.А у відпустці заяву ТОВ "Арт-Ленд" по справі № 904/2342/15 передано на розгляд судді Суховарову А.В.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2016 (суддя Суховаров А.В.) заяву прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 07.12.2016.

29.11.2016 до господарського суду Дніпропетровської області надійшов запит Дніпропетровського апеляційного господарського суду про направлення справи №904/2342/15, у зв'язку з надходження заяви про перегляд постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 за нововиявленими обставинами.

Так, ухвалою суду від 29.11.2016 провадження по розгляду заяви по справі зупинено та направлено справу до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2016 (суддя Суховаров А.В.) поновлено провадження по справі № 904/2342/15 та справу призначено до розгляду в засіданні на 04.01.2017.

У зв'язку з тим, що суддя Суховаров А.В. знаходиться у відпустці, на підставі пункту 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду розпорядженням керівника апарату № 2 від 04.01.2017 призначено повторний автоматичний розподіл матеріалів справи по вх.суду № 70151/16 по справі № 904/2342/15.

Відповідно до протоколу автоматизованого перерозподілу судової справи між суддями від 04.01.2017 вказану заяву по справі № 904/2342/15 (вх.суду № 70151/16) передано на розгляд судді Фещенко Ю.В.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.2017 (суддя Фещенко Ю.В.) прийнято заяву про визнання наказу суду від 29.08.2016 таким, що не підлягає виконанню повністю до розгляду та її розгляд призначено в судовому засіданні на 16.01.2017.

У судове засідання 16.01.2017 з'явився представник заявника (відповідача).

Представники позивача та органу виконавчої служби у судове засідання 16.01.2017 не з'явилися, причин нез'явлення суду не повідомили, витребуваних судом документів не надали, з приводу чого суд зазначає наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

Суд наголошує на тому, що ухвала суду від 05.01.2017 була надіслана учасникам судового процесу на їх юридичні адреси завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Отже, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення позивача та органу державної виконавчої служби про час та місце розгляду справи, а саме: юридичні адреси, на які надсилалась кореспонденція суду підтверджені витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; судом було здійснено відстеження поштових відправлень суду на адресу позивача та органу державної виконавчої служби, шляхом формування витягів з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання вказаних поштових відправлень суду, а також виготовлялися копії реєстрів № 30 та № 36 на відправку рекомендованої пошти з повідомленням від 06.01.2017, які долучені до матеріалів справи. При цьому, відповідно до вказаних документів поштове відправлення з ухвалою суду від 05.01.2017 було вручене позивачу - 12.01.2017, та органу державної виконавчої служби - 11.01.2017.

Представник заявника (відповідача) у судовому засіданні 16.01.2017 виклав зміст заяви про визнання наказу від 29.08.2016 таким, що не підлягає виконанню, наполягав на її задоволенні з підстав, що наведені у заяві.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, заслухавши представника відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2016 (суддя Панна С.П.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 50 679 грн. 20 коп. основного боргу, 12 765 грн. 60 коп. пені, 1 941 грн. 08 коп. 3% річних, 22 311 грн. 21 коп. інфляційних витрат, 1 827 грн. 00 коп. судового збору; в решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 вказане рішення господарського суду скасоване, прийняте нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 50 679 грн. 20 коп. основного боргу, 12 765 грн. 60 коп. пені, 1 941 грн. 08 коп. 3% річних, 22 311 грн. 21 коп. інфляційних витрат, 1 827 грн. 00 коп. судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.

На виконання зазначеної постанови господарським судом 29.08.2016 видано наказ.

Заявою від 17.10.2016 позивач звернувся до Дніпропетровського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області, в якій просив відкрити виконавче провадження за наказом господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 по справі № 904/2342/15 та стягнути з боржника несплачену суму боргу в сумі 32 017 грн. 89 коп. (а.с. 112 том 2).

Постановою Дніпропетровського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області від 19.10.2016 відкрито виконавче провадження з виконання вказаного наказу (а.с.114 том 2).

Постановами Дніпропетровського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області від 08.11.2016 накладено арешт на кошти та майно боржника, а також оголошено заборону на його відчуження (а.с.115-116 том 2).

Постановою Дніпропетровського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області від 02.12.2016 виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 по справі № 904/2342/15 закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з повним виконання рішення суду (а.с.119 том 2).

Боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Арт-Ленд"15.11.2016 звернулося до господарського суду із заявою про визнання наказу суду від 29.08.2016 таким, що не підлягає виконанню повністю, в порядку статті 117 Господарського процесуального кодексу, мотивуючи заяву тим, що відповідно до умов гарантійного листа позивача від 07.09.2016, відповідачем добровільно сплачена заборгованість у загальному розмірі 57 506 грн. 20 коп., у зв'язку із чим, за домовленістю сторін, спірний наказ вважається таким, що не підлягає виконанню. Проте, в порушення досягнутих домовленостей сторін, позивач пред'явив вказаний наказ до виконавчої служби з метою примусового стягнення з відповідача залишку заборгованості за наказом.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 23.08.2016 позивачем було подано до суду клопотання про зменшення позовних вимог, а відповідачем подано клопотання про розстрочення суми заборгованості перед позивачем у розмірі 57 506 грн. 20 коп. (а.с.221-221 том 1).

В той же час, Дніпропетровським апеляційним господарським судом у постанові від 23.08.2016 вказано, що клопотання не підлягають задоволенню, оскільки частиною 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає вичерпний перелік підстав для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, не передбачено можливості скасування (зміни) рішення суду першої інстанції у зв'язку із зміною обставин, що існували станом на день прийняття рішення місцевого господарського суду. Інше означало б можливість скасування апеляційною інстанцією рішення місцевого господарського суду за відсутності підстав для такого скасування, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, надані сторонами клопотання за своїм змістом фактично є мировою угодою, укладеною сторонами в процесі апеляційного провадження, оскільки позивач відмовляється від частини позовних вимог, на задоволенні яких наполягав в суді першої інстанції, а відповідач визнає позовні вимоги в зменшеному позивачем розмірі, тоді як в суді першої інстанції взагалі заперечував наявність будь-яких зобов'язань перед позивачем.

З приводу вказаних обставин суд зазначає таке.

Так, статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах , що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Частиною 2 статті 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов'язок господарського суду, до прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін, роз'яснити сторонам наслідки відповідних процесуальних дій та перевірити, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" ухвала господарського суду, якою затверджено мирову угоду, є виконавчим документом і у випадку невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю мирову угоду.

В той же час, в пункті 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 №01-8/2351 роз'яснено, що затвердження апеляційною інстанцією мирової угоди, укладеної сторонами в процесі апеляційного провадження, не є можливим, оскільки це потягло б за собою скасування рішення місцевого господарського суду з відповідної справи, що допускається виключно з підстав, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, позивач та відповідач не зверталися до господарського суду із заявою про затвердження мирової угоди.

Отже, мирова угода між сторонами по справі № 904/2342/15 не була затверджена судом ; постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 у справі № 904/2342/15 набрала законної сили , у зв'язку з чим судом було видано наказ про її примусове виконання (наказ суду від 29.08.2016, а.с.231 том 1).

Статтею 129-1 Конституції України, з якою кореспондуються положення статті 115 Господарського процесуального кодексу України, встановлено імперативний припис, відповідно до якого судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" .

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтями 19, 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний розглянути заяву стягувача та прийняти до виконання виконавчий документ внаслідок чого винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Стаття 11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, зокрема, судові накази.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що, оскільки досягнута між сторонами в процесі розгляду справи апеляційним господарським судом домовленість (мирова угода) не була оформлена процесуально (затверджена судом), підстави вважати її обов'язковою до виконання відсутні.

За приписами частини 2 та 3 статті 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і виносить ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви господарський суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за наказом, а також витребувати наказ.

Відповідно до частини 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково . Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Відповідач (боржник) помилково вважає, що заборгованість за наказом суду від 29.08.2016 погашена ним у повному обсязі, посилаючись при цьому:

- на гарантійний лист від 07.09.2016, в якому позивач гарантував відповідачу не вимагати виконання рішення суду у повному обсязі та не пред'являти наказ по справі до виконання органам виконавчої служби у випадку сплати відповідачем коштів лише у розмірі 57 506 грн. 20 коп. у наступному порядку: 28 753 грн. 10 коп. до 08.09.2016 та 28 753 грн. 10 коп. до 30.09.2016;

- на те, що в гарантійному листі зазначено, що у випадку повного та своєчасного виконання вказаних умов відповідачем позивач буде вважати наказ суду по справі № 904/2342/15 таким, що не підлягає виконанню;

- а також на те, що ним у повному обсязі дотримано порядок погашення боргу та визначені в гарантійному листі суми сплачені у вказані позивачем терміни. Так, заявником на підтвердження сплати заборгованості долучено до матеріалів справи платіжне доручення № 1442 від 07.09.2016 на суму 28 753 грн. 10 коп. та меморіальний ордер № 1451 від 19.09.2016 на суму 28 753 грн. 10 коп.

Однак, як зазначено судом вище, оскільки мирова угода між сторонами по справі № 904/2342/15 не була затверджена судом, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 у справі № 904/2342/15 набрала законної сили та є обов'язковою до виконання.

Отже, у суду відсутні правові підстави для визнання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 по справі № 904/2342/15 таким, що не підлягає виконанню, та у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Ленд" слід відмовити.

Керуючись статтями 86, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Ленд" про визнання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 по справі № 904/2342/15 таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_3