Рішення

від 17.01.2017 по справі 910/18058/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2017Справа №910/18058/16

За позовом: Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" в інтересах Відокремленого підрозділу "Дніпропетровська технічна дільниця водних шляхів" Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях"

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"

про : стягнення заборгованості в сумі 19 573,84 грн.

Суддя О.С. Комарова

Представники сторін:

від позивача не з'явились

від відповідача Лунченко Г.М. (представник за довіреністю)

В судовому засіданні 17 січня 2017 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство водних шляхів "Укрводшлях" в інтересах Відокремленого підрозділу "Дніпропетровська технічна дільниця водних шляхів" Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях", 03 жовтня 2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 631 від 28.09.2016 року до відповідача, Публічного акціонерного товариства "Мостобуд", про стягнення заборгованості в сумі 19 573,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як замовник, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором на встановлення, обслуговування і зняття чотирьох освітлювальних буїв в районі будівництва нового мосту в м. Запоріжжя в навігацію 2012 року з 01.04.2012-25.11.2012 року, для забезпечення безпеки судноплавства № 16-НО від 30.03.2012 року, зокрема, у визначені відповідним договором строки в повному обсязі не оплатив позивачу, як підряднику, суму заборгованості за виконані підрядні роботи, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 року порушено провадження у справі № 910/18058/16 та призначено розгляд справи на 25.10.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2016 року судом, за клопотанням представника позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, розгляд справи відкладено на 15.11.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 року розгляд справи відкладено на 06.12.2016 року.

В судовому засіданні 06.12.2016 року судом оголошено перерву до 10.01.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 року розгляд справи відкладено на 17.01.2017 року.

В судовому засіданні 17.01.2017 року представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та дав пояснення по суті спору.

Представник позивача у судове засідання 17.01.2017 року не з'явився.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Разом з цим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2012 року між Відокремленим підрозділом "Дніпропетровська технічна дільниця водних шляхів" Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" (надалі - позивач, підрядник) та Відокремленим підрозділом (філія) Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" Мостобудівельний загін № 12 (надалі - відповідач, замовник) було укладено договір на встановлення, обслуговування і зняття чотирьох освітлювальних буїв в районі будівництва нового мосту в м. Запоріжжя в навігацію 2012 року з 01.04.2012-25.11.2012 року, для забезпечення безпеки судноплавства № 16-НО (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, підрядник здійснює встановлення, обслуговування та зняття чотирьох освітлюваних додаткових буїв в районі будівництва нового мосту р. в Запоріжжі в навігацію 2012 року з 01.04.2012-30.11.2012 року, згідно розробленої схеми розміщення навігаційних знаків ВП ДП Укрводшлях , для забезпечення безпеки судноплавства.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору, підрядник виконує якісно і в узгоджені строки роботи відповідно до п. 1.1. Протягом 5-ти банківських днів після закінчення поточного кварталу підрядник, надає замовнику акти виконаних робіт.

За умовами п.п. 4.1., 4.2. договору, вартість послуг 24 912,72 грн., у тому числі ПДВ 20%, згідно з розрахунком (додаток № 1) до договору: вартість робіт не підлягає збільшенню. При складанні актів виконаних робіт вартість обладнання (п. 7 розрахунку) підтверджуються накладними, завіреними головним бухгалтером та печаткою. Оплату авансу замовник здійснює до початку робіт у розмірі 20% вартості робіт - 4 982,54 грн.

Договір діє з моменту підписання до 30 листопада 2012 року (п. 6.1. договору).

Додатковою угодою № 1 від 01.12.2012 року до договору № 16-НО від 30.03.2012 року відповідно розпорядження ВП ДП Укрводшлях № 37 від 21. 11.2012 р. навігацію продовжено до 15.12.2012 р. В зв'язку з цим дія договору №16-НО продовжується до закриття навігації 2012 р. Вартість договору в невігацію 2012 р. становитиме 25 699 грн. 32 коп. в тому числі ПДВ 20 %.

Додатковою угодою № 2 від 28.03.2013 року до договору № 16-НО від 30.03.2012 року продовжено дію договору №16-НО від 30.03.2012 р. до 25 листопада 2013 р. Вартість договору в невігацію 2013 р. становитиме 24 912 грн. 72 коп. в тому числі ПДВ 20 %.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору на встановлення, обслуговування і зняття чотирьох освітлювальних буїв в районі будівництва нового мосту в м. Запоріжжя в навігацію 2012 року з 01.04.2012-25.11.2012 року, для забезпечення безпеки судноплавства № 16-НО від 30.03.2012 року виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 50 612,04 грн., що підтверджується актами від 30.06.2012 року на суму 12 879,96 грн., від 30.09.2012 року на суму 7275,36 грн., від 20.12.2012 року на суму 5544,00 грн., від 31.07.2013 року на суму 14 453,16 грн., від 30.09.2013 року на суму 5702,16 грн., від 30.11.2013 року на суму 4757,40 грн. (копії містяться в матеріалах справи), при цьому, позивач вказує, що виконані позивачем роботи відповідач оплатив лише частково в сумі 40 152,48 грн., внаслідок чого у відповідача, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість за договором в сумі 10 459,56 грн.

Як вказує позивач, внаслідок неоплати відповідачем виконаних робіт, позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями про оплату заборгованості в розмірі 10 459,56 грн., а саме: № 118 від 23.02.2015 року, № 215 від 07.04.2015 року, № 255 від 01.04.2016 року (копії містяться в матеріалах справи).

Відповідач у відповіді на претензію від 23.02.2015 р. № 118 (вих. № 62 від 10.04.2015 року) вказав, що у зв'язку з тимчасовим погіршенням фінансового становища підприємства, пов'язаного з сезонними явищами та нестабільністю розрахунків боржників, не має можливості погасити заборгованість в розмірі 10 459,56 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати виконаних підрядних робіт.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 10 459,56 грн., у зв'язку з його сплатою 24.10.2016 року, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 491,58 грн. задовольнити, в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 8622,90 грн. відмовити повністю. Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що інфляційні втрати повинні нараховуватись з травня 2016 року по жовтень 2016 року з моменту отримання відповідачем претензії № 255 від 01.04.2016 року.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

За змістом ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Факт одержання товару підтверджується видатковими накладними, яка містять підписи представників сторін та скріплені печаткою відповідача.

Як уже було встановлено судом, 30.03.2012 року між Відокремленим підрозділом "Дніпропетровська технічна дільниця водних шляхів" Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях", як підрядником, та Відокремленим підрозділом (філія) Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" Мостобудівельний загін № 12, як замовником, було укладено договір на встановлення, обслуговування і зняття чотирьох освітлювальних буїв в районі будівництва нового мосту в м. Запоріжжя в навігацію 2012 року з 01.04.2012-25.11.2012 року, для забезпечення безпеки судноплавства № 16-НО, відповідно до п. 1.1. якого, підрядник здійснює встановлення, обслуговування та зняття чотирьох освітлюваних додаткових буїв в районі будівництва нового мосту р. в Запоріжжі в навігацію 2012 року з 01.04.2012-30.11.2012 року, згідно розробленої схеми розміщення навігаційних знаків ВП ДП Укрводшлях , для забезпечення безпеки судноплавства.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору на встановлення, обслуговування і зняття чотирьох освітлювальних буїв в районі будівництва нового мосту в м. Запоріжжя в навігацію 2012 року з 01.04.2012-25.11.2012 року, для забезпечення безпеки судноплавства № 16-НО від 30.03.2012 року виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 50 612,04 грн., що підтверджується актами від 30.06.2012 року на суму 12 879,96 грн., від 30.09.2012 року на суму 7275,36 грн., від 20.12.2012 року на суму 5544,00 грн., від 31.07.2013 року на суму 14 453,16 грн., від 30.09.2013 року на суму 5702,16 грн., від 30.11.2013 року на суму 4757,40 грн. (копії містяться в матеріалах справи).

Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, документами, які підтверджують як факт виконання позивачем зобов'язання з виконання підрядних робіт відповідно до договору, так і факт виникнення у відповідача зобов'язання з їх оплати є акти виконаних робіт, які сторонами належним чином оформлені та підписані без будь - яких зауважень.

Проте, суд наголошує, що саме ці документи є первинними бухгалтерським документами, які засвідчують здійснення господарських операцій і містять інформацію про вартість виконаних робіт.

Отже, підписання відповідачем актів виконаних робіт, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за виконані роботи.

Як стверджує позивач, відповідач виконані позивачем роботи оплатив лише частково в сумі 40 152,48 грн., внаслідок чого у відповідача, утворилась заборгованість за договором на встановлення, обслуговування і зняття чотирьох освітлювальних буїв в районі будівництва нового мосту в м. Запоріжжя в навігацію 2012 року з 01.04.2012-25.11.2012 року, для забезпечення безпеки судноплавства № 16-НО від 30.03.2012 року в сумі 10 459,56 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 10 459,56 грн., у зв'язку з його сплатою 24.10.2016 року, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 491,58 грн. задовольнити, в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 8622,90 грн. відмовити повністю. Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що інфляційні втрати повинні нараховуватись з травня 2016 року по жовтень 2016 року з моменту отримання відповідачем претензії № 255 від 01.04.2016 року.

Так, судом встановлено, що у процесі розгляду справи, відповідачем 24.10.2016 року було перераховано на рахунок позивача грошові кошти за виконані роботи за договором на встановлення, обслуговування і зняття чотирьох освітлювальних буїв в районі будівництва нового мосту в м. Запоріжжя в навігацію 2012 року з 01.04.2012-25.11.2012 року, для забезпечення безпеки судноплавства № 16-НО від 30.03.2012 року в розмірі 10 459,56 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1548 від 24.10.2016 року (копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Припинення існування предмета спору, за змістом наведеної статті, свідчить про відсутність між сторонами неврегульованих питань.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18 господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1 1 частини першоїстатті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на викладене, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 10 459,56 грн. підлягає припиненню, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, з підстав відсутності предмету спору у відповідній частині.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь інфляційні втрати в розмірі 9114,28 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості виконаних робіт, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція . При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Зокрема, рекомендації Верховного Суду України, викладені в листі № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачають, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14 визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

За умовами пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) також не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, викладений у позовній заяві, судом дійшов висновку, що він виконаний невірно, оскільки строк виконання зобов'язання у договорі не визначено, тому розмір інфляційних втрат повинен нараховуватись з 10.04.2015 року (дата відповіді на претензію від 23.02.2015 р. № 118 (вих. № 62 від 10.04.2015 року) про визнання боргу) по 31.08.2016 року (гранична дата визначена позивачем), у відповідності до наведеного нижче розрахунку:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 10.04.2015 - 31.08.2016 10459.56 1.245 2566.40 Таким чином, загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача становить 2566,40 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 6547,88 грн. позивачу належить відмовити.

При цьому, доводи відповідача, що інфляційні втрати повинні нараховуватись з травня 2016 року по жовтень 2016 року з моменту отримання відповідачем претензії № 255 від 01.04.2016 року, викладені у відзиві на позовну заяву, судом відхиляються, з огляду на те, що відповідач у відповіді на претензію від 23.02.2015 р. № 118 (вих. № 62 від 10.04.2015 року) визнав суму заборгованості в розмірі 10 459,56 грн., проте вказав, що у зв'язку з тимчасовим погіршенням фінансового становища підприємства, пов'язаного з сезонними явищами та нестабільністю розрахунків боржників, не має можливості її погасити.

За умовами ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 2566,40 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи те, що відповідач заявлену до стягнення суму основного боргу в розмірі 10 459,56 грн. погасив після порушення провадження у даній справі, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, судовий збір в цій частині покладається на відповідача.

Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі в сумі 917,03 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі № 910/18058/16 за позовом Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" в інтересах Відокремленого підрозділу "Дніпропетровська технічна дільниця водних шляхів" Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" в частині стягнення грошових коштів в розмірі 10 459,56 грн. - припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (ЄДРПОУ 01386326; адреса: 01033, м. Київ, вул. Панківська, 5) на користь Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" в інтересах Відокремленого підрозділу "Дніпропетровська технічна дільниця водних шляхів" Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" (ЄДРПОУ 14287525; адреса: 49038, м. Дніпро, вул. Пастера, 28) інфляційні втрати - 2566,40 грн. (дві тисячі п'ятсот шістдесят шість гривень 40 копійок) та судовий збір - 917,03 грн. (дев'ятсот сімнадцять гривень 03 копійки). Видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Копію рішення надіслати позивачу у справі 910/18058/16.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 18.01.2017 року.

Суддя О.С. Комарова